Постанова

від 20.11.2018 по справі 810/6201/14

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/6201/14 Суддя (судді) першої інстанції: Харченко С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Мельничука В.П., Земляної Г.В.,

за участю:

секретаря Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2017 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДК Ельбрус до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДК Ельбрус звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області від 24.10.2014 № 0002662201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2014, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 та Вищого адміністративного суду України від 20.10.2015, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДК Ельбрус було задоволено.

Постановою Верховного суду України від 22.03.2016 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2014, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 та Вищого адміністративного суду України від 20.10.2015, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

При новому розгляді справи, постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2017 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області від 24.10.2014 № 0002662201.

Не погоджуючись із вказаною постановою, Києво-Святошинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області подано апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апелянта, зокрема, обґрунтовані тим, що судом першої інстанції не було враховано всіх доводів відповідача при розгляді справи, та не досліджено факт підписання ОСОБА_2 податкових накладних виданих на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДК Ельбрус , та яка вказувала на непричетність до ведення господарської діяльності Приватного підприємства Оптова компанія Ельбрус . З огляду на вказане, апелянт вказав на неналежну правову оцінку обставин справи судом першої інстанції.

Представник апелянта в судовому засіданні наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив скасувати, а в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Разом з тим, підставою для повернення Верховним судом України справи новий розгляд до суду першої інстанції було не з'ясування судами факту заперечення ОСОБА_2 причетності до діяльності ПП Оптова компанія Ельбрус , та того, що документи виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Колегія суддів вказує на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю ДК Ельбрус вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із Приватним підприємством "Оптова Компанія "Ельбрус" за 2014 рік, результати якої оформлено Актом від 07.10.2014 № 512/10-13-22-03/37091235 (далі - акт перевірки), яким зафіксовано, що позивачем під час декларування податкових зобов'язань за господарськими операціями з придбання у його контрагента - Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус" товарів не дотримано вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за січень-квітень 2014 року на загальну суму 3170659,00 грн.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов'язань за наведені періоди податковим органом прийнято до уваги відомості, отримані в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32014100000000036, щодо непричетності громадянки ОСОБА_2 (засновника, директора та головного бухгалтера Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус") до господарської діяльності цього підприємства.

Зокрема, громадянка ОСОБА_2 під час допиту надала пояснення, що до фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус" вона не має жодного відношення, дане підприємство зареєструвала за грошову винагороду у розмірі 1000 доларів США без мети ведення підприємницької діяльності, відомості щодо місця перебування реєстраційних документів, печатки підприємства та фінансово-господарських документів їй не відомі (протокол допиту свідка від 25.03.2014).

В зв'язку з викладеним, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2014 № 0002662201, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3170659,00 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 792665,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що твердження податкового органу про відсутність факту постачання на користь позивача товарів були спростовані, а первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суми податкового кредиту, задекларованого позивачем, а отже податкове повідомлення-рішення від 24.10.2014 № 0002662201 є протиправним.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю ДК Ельбрус обґрунтована тим, що твердження контролюючого органу стосовно вчинення ТОВ ДК Ельбрус податкового правопорушення є помилковими, оскільки визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарську операцію з його контрагентом належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

В свою чергу, висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками вчинення господарської операції з Приватним підприємством "Оптова Компанія "Ельбрус" ґрунтуються на твердженнях про фіктивність господарської операції позивача та його контрагента.

Так, 01.09.2011 між ПП "Оптова компанія "Ельбрус" та позивачем укладено договір купівлі-продажу № 01/09/04-11, відповідно до умов якого ПП "Оптова Компанія "Ельбрус" зобов'язується здійснити поставку позивачу UNI скретч-карт, що надають абоненту право на тимчасове користування послугами стільникового мобільного зв'язку у телекомунікаційній мережі Київстар та у телекомунікаційних мережах роумінг партнерів Київстар , за ціною та асортиментом, що визначені додатком № 1 до цього договору. У свою чергу, позивач зобов'язується здійснити 100 % попередню оплату за замовлений ним товар у 3-денний строк з моменту виставлення продавцем рахунку-фактури. Право власності на товар, визначений договором та додатками до нього, переходить до покупця з моменту підписання видаткової накладної.

У період з 10.01.2014 по 06.03.2014 за результатами обробки замовлень позивача ПП "Оптова Компанія "Ельбрус" виставлено рахунки - фактури із відображеним в них переліком товарів (UNI скретч - картки 40 та 100), їх кількістю згідно з замовленням покупця, а також із запропонованою ціною продажу.

Згідно виписок по особовим рахункам (т. 8 а.с. 2 - 50), позивачем у період з 10.01.2014 по 06.03.2014 здійснено оплату за товар згідно договору від 01.09.2011 № 01/09/04-11 у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунки ПП "Оптова Компанія "Ельбрус" коштів у загальному розмірі 20 215 488,00 грн. (з них: ПДВ - 20%, збір до Пенсійного фонду України - 7,5%).

Відповідно до відомостей, що викладені у підписаних ПП "Оптова Компанія "Ельбрус" та позивачем у період з 10.01.2014 по 06.03.2014 видаткових накладних (т. 7 а.с. 2-123, 130-134), за результатами проведеної оплати позивачем отримано товарно-матеріальні цінності (UNI скретч - карток 40 та 100) на загальну суму 20 215 488,00 грн.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товару, ПП "Оптова Компанія "Ельбрус" виписані податкові накладні на загальну суму 20 215 488,00 грн., у тому числі ПДВ - 3 170 659,75 грн.

Відповідно до податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за січень - квітень 2014 року, а також реєстрів виданих та отриманих податкових накладних (т. 6 а.с. 2-123), сплачений позивачем згідно вказаних вище податкових накладних податок на додану вартість включено до складу податкового кредиту за січень 2014 року у сумі 1470750,34 грн., лютий 2014 року у сумі 958116,53 грн., березень 2014 року у сумі 630187,41 грн. та квітень 2014 року у сумі 111605,47 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що усі первинні документи за господарською операцією з придбання наведених вище товарно-матеріальних цінностей зі сторони продавця - ПП "Оптова Компанія "Ельбрус" підписувались громадянкою ОСОБА_2 як директором цього підприємства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на підтвердження участі ОСОБА_2 як директора ПП Оптова компанія Ельбрус у господарській діяльності даного підприємства під час виконання правочину з продажу позивачу товарно-матеріальних цінностей позивачем надано:

- висновок експертного почеркознавчого дослідження від 28.10.2014 № 0980, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2, розміщені у графі "Продавець" у рядку "Директор ОСОБА_2О." у договорі купівлі-продажу від 01.09.2011 № 01/09/04-11, а також в інших документах, наданих на дослідження та виписаних на користь позивача, виконаний самою ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 234-245);

- висновок експерта Київської незалежної судово-експертної установи за результатами проведення експертного економічного дослідження від 22.10.2014 № 0973, яким встановлено, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу щодо донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "ДК Ельбрус" податку на додану вартість за операціями з Приватним підприємством "Оптова Компанія "Ельбрус" у сумі 3170659,00 грн. документально та нормативно не підтверджуються (т. 2 а.с. 117-132);

- висновок експерта Київської незалежної судово-експертної установи за результатами проведення судово - економічної експертизи від 25.12.2014 № 1059, відповідно до якого висновки акта перевірки, з урахуванням матеріалів кримінального провадження № 32014100000000036 (в т.ч. протоколів допиту ОСОБА_2 від 25.03.2014 та від 18.03.2014, протоколу огляду матеріалів відеофіксації допиту від 22.04.2014 та ін.), документально та нормативно не підтверджуються (т. 3 а.с. 19-47).

Вказані висновки, на думку позивача, спростовують достовірність показань громадянки ОСОБА_2, відібраних в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32014100000000036, щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус".

Крім того, позивачем надано копію листа старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів в АР Крим Самородова М.В. від 03.06.2014 № 2011/9/09.3 (т. 2 а.с. 135), в якому повідомляється про те, що 04.10.2011 в рамках розслідування кримінальної справи № 12011003080001 було допитано в якості свідка громадянку ОСОБА_2 - засновника, директора та головного бухгалтера Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус" з 23.08.2011. У ході допиту ОСОБА_2, як директора ПП "Оптова Компанія "Ельбрус" особисто підтвердила наявність ведення фінансово-господарських відносин з контрагентами. Крім того, 04.10.2011 на підставі постанови про проведення виїмки від 30.09.2011 особисто у ОСОБА_2 були вилучені оригінали первинних документів Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус", про що було складено протокол виїмки від 04.10.2011 (т. 2 а.с. 137-140).

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що господарські відносини між позивачем та ПП "ОК Ельбрус" тривають з серпня 2011 року, участь у них ПП "Оптова Компанія "Ельбрус" як продавця товарів (робіт, послуг) була підтверджена особисто засновником, директором та головним бухгалтером підприємства ОСОБА_2 Водночас висновки посадових осіб податкового органу про допущення позивачем порушень податкового законодавства за результатами оподаткування у 2014 році господарських операцій з Приватним підприємством "Оптова Компанія "Ельбрус" ґрунтуються виключно на припущеннях про підписання фінансово-господарської документації від імені Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус" не ОСОБА_2, що не підтверджені ні документально, ні в судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом під час апеляційного розгляду справи не надано жодних доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73-76 КАС України, та у встановленому порядку доводили обґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Окрім того, суд апеляційної інстанції вчиняв дії щодо з'ясування: місця перебування ОСОБА_2, результатів кримінального провадження від 05.03.2014 № 32014100000000036. Разом з тим, жодних відомостей, які б свідчили про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України, контролюючим органом на вимогу суду не надано.

Так, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем надано суду ряд почеркознавчих, судово-технічних та судово-економічних експертиз (т.4 а.с.105 - 220) за матеріалами досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32014100000000036, в рамках якого було отримано показання ОСОБА_2 про її непричетність до фінансово - господарської діяльності ПП "Оптова Компанія "Ельбрус".

Як вказано вище, Верховний суд України у своїй постанові від 22.03.2016 наголосив на тому, що при новому розгляді справи судам слід врахувати, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких встановлена судом.

Верховний суд України також звернув увагу на те, що пояснення директора підприємства щодо непричетності до ведення фінансово - господарської діяльності, а також висновки почеркознавчих експертиз, призначених саме в рамках кримінального провадження № 32014100000000036, не можуть бути не враховані судами, а відтак перевірка та встановлення обставин участі особи у створенні та діяльності контрагента платника податків має значення для правильного вирішення спору, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

На виконання вказаного обов'язку, суд першої інстанції правомірно зазначив наступне.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 цього Кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.7 пункту 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України).\

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту (абзац 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 (чинного до 01.03.2014) та пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 (який набрав чинності з 01.03.2014), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Цим же пунктом передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість та/або інформацію про яку внесено до реєстру платників податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Колегія суддів звертає увагу на те, що дослідження обставин реальності господарської діяльності платника податків та відповідності господарської операції її дійсному економічному змісту здійснюється в рамках податкового контролю податковим органом на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків.

Саме первинні фінансово-господарські документи платника податків, а також податкова інформація, зібрана відповідно до Податкового кодексу України, експертні висновки, судові рішення та інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи, є виключним переліком матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок (стаття 83 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент проведення перевірки позивача).

Так, для висновку про порушення позивачем податкового законодавства посадовою особою податкового органу було використано інформацію, відображену у протоколі допиту свідка ОСОБА_2 від 25.03.2014 (досудове розслідування по кримінальному провадженню № 32014100000000036).

В той же час, протокол допиту свідка оформлюється в рамках досудового розслідування діянь, що носять ознаки злочину, та в силу вимог Кримінального процесуального кодексу України: не є документом, що встановлює факт правопорушення та/або винну особу; не підлягає розголошенню до завершення досудового розслідування; досліджується і набуває статусу доказу тільки за наслідками розгляду його судом в рамках кримінального провадження.

Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що до компетенції податкового органу не відноситься аналіз відомостей, що викладені у протоколі допиту свідка, а також висновки про наявність або відсутність події злочину, так як вказані функції притаманні виключно судам загальної юрисдикції при здійсненні кримінального судочинства.

Згідно імперативних положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду у справах про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Відповідно, обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки, не можуть розглядатись як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, сама лише наявність письмових пояснень ОСОБА_2, в яких вона заперечує свою участь у діяльності ПП "Оптова Компанія "Ельбрус", у тому числі і в підписанні будь-яких документів, є підставою для вжиття податковим органом заходів щодо виявлення, аналізу та перевірки господарських операцій такого платника податків з його контрагентами - продавцями та покупцями товарів (робіт або послуг). При цьому, у податковому спорі податковий орган не може ставити під сумнів оподатковувану операцію, посилаючись лише на вказану обставину, а повинен довести фіктивність (нереальність) такої операції в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операції, її імітації з єдиною метою - отримати незаконну податкову вигоду та/або податкову економію.

Крім того, заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, яка була створена або керована ним, не є беззаперечним доказом обізнаності саме платника податків з дефектами у правовому статусі контрагента, оскільки відповідні пояснення можуть надаватись, у тому числі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Отже, формальна відмова особи від причетності до створення та/або управління підприємством не може розглядатися як обставина, достатня для висновку про достовірність даного факту.

На підтвердження вказаного, Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 02.03.2016 № К/800/11712/15 вказано, що згідно з позицією Верховного суду України, викладеної ним, зокрема, у постанові від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, а також у постанові від 22.09.2015 у справі № 21-887а15, документи, виписані особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, у тому числі і у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Водночас, Вищий адміністративний суд України наголосив, що наявність таких обставин має підтверджуватись документально, зокрема, результатами почеркознавчої експертизи з категоричними висновками про неавтентичність проставлених підписів на поданих первинних документах, оскільки особа, яка заперечує свою причетність до діяльності юридичної особи, може мати особисту зацікавленість у неподанні відомостей, необхідних для податкового контролю.

На спростування доводів відповідача щодо наявності почеркознавчих, судово-технічних та судово-економічних експертиз за матеріалами досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32014100000000036, вірно вказано, що об'єктами судових почеркознавчих експертиз згідно вказаних висновків були документи (підписи на них), що фіксували обставини господарських взаємовідносин ПП "Оптова Компанія "Ельбрус" не з позивачем, а з іншими суб'єктами господарювання, та стосувались придбання товарів і робіт/послуг в частково інших податкових періодах, відмінних від перевіряємих відповідачем.

Крім того, стосовно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 28.11.2014 № 15679/15680/15681/15682/15683/14-32, за наслідками судової почеркознавчої експертизи, призначеної в рамках кримінального провадження № 32014100000000036, то за результатами проведення цієї експертизи судовим експертом зазначено, що питання стосовно виконання підписів від імені ОСОБА_2 у документах, що були вилучені за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 62, не вирішувалось, оскільки для проведення почеркознавчого дослідження не було надано оригіналів документів.

У свою чергу, судовим експертом за результатами проведення почеркознавчого дослідження підписів у документах Приватного підприємства "Оптова Компанія "Ельбрус", що вилучені у банківських установах, а також у документах щодо взаємовідносин з позивачем, які були подані директором позивача в ході досудового розслідування, встановлено, що підписи у вказаних документах виконані однією особою - ОСОБА_2

При цьому, у висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 05.12.2014 № 15671-15675/14-33/15829/14-33 додатково відображено відомості про те, що за результатами судово-технічної експертизи документів встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 у видаткових та податкових накладних, наданих директором позивача ОСОБА_4 у ході досудового розслідування, виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів та не є зображенням підписів.

Як встановлено судом у ході розгляду справи та не заперечувалось представником відповідача, податковий кредит позивача за січень - квітень 2014 року у загальному розмірі 3170659,75 грн. було сформовано саме на підставі фінансово-господарських документів (у тому числі податкових накладних), щодо яких експертними дослідженнями від 28.11.2014 № 15679/15680/15681/15682/15683/14-32 та 05.12.2014 № 15671-15675/14-33/15829/14-33 в рамках кримінального провадження № 32014100000000036 встановлено автентичність підписів ОСОБА_2

Виходячи з викладеного вище, на переконання колегії суддів, сумнівними є відомості, що викладені у поясненнях громадянки ОСОБА_2 від 25.03.2014, щодо її непричетності до підписання первинних фінансово-господарських документів та, як наслідок, щодо її неучасті у веденні фінансово-господарської діяльності ПП "Оптова Компанія "Ельбрус" як директора, засновника та головного бухгалтера підприємства.

Між тим, із досліджених відомостей, наведених в копіях податкових розрахунків форми № 1ДФ за I та II квартали 2014 року, договору оренди приміщення від 18.12.2012 № 18/12 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 вбачається наявність у позивача достатніх матеріальних потужностей, працівників, офісних приміщень та інших основних засобів (автотранспорту), задіяних в обслуговуванні дрібнороздрібної торгівельної мережі позивача, пов'язаної з продажем скретч-карт через засоби пересувної мережі станом на період проведення спірних операцій.

Матеріали справи підтверджують факт продажу ПП "Оптова Компанія "Ельбрус" на користь позивача товарно-матеріальних цінностей та оплати їх вартості, що підтверджується документально, господарську операцію належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочину первинні документи містять повну інформацію про товар, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмеження, визначені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відсутні.

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, який вказав, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, а на обставинах, які, як вже зазначалось судом, не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту в межах даної справи.

Під час апеляційного розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не було надано і рішення суду у цивільній або господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності ПП "Оптова компанія "Ельбрус".

В рішенні Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року по справі № К/800/31623/15, за змістом якого неприпустимим є притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, що також підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, в свою чергу, для національних судів є джерелом права .

Пунктом 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник неповинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків .

При цьому, невиконання фіктивними підприємствами податкових зобов'язань та інші порушення тягнуть за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів, і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання, який добросовісно виконує покладені податковим законодавством обов'язки.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності, то податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області від 24.10.2014 № 0002662201 є протиправним, та правомірно скасовано судом першої інстанції.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2017 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 26.11.2018)

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя В.П. Мельничук