Ухвала

від 28.11.2018 по справі 820/4321/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 листопада 2018 року

Київ

справа №820/4321/17

адміністративне провадження №К/9901/66347/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 у справі №820/4321/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП ИМПУЛЬС до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю НВП ИМПУЛЬС звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 29.08.2017 №0000361405.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2017 позов задоволено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також ухвал, постановлених у даній справі Харківським апеляційним адміністративним судом й наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2018 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2017 залишено без руху, оскільки скаржником не додано документ про сплату судового збору.

19.03.2018 ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала, з огляду на невиконання останньою у межах встановленого судом строку вимог процесуального закону стосовно надання документа про сплату судового збору.

В подальшому відповідач повторно подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування якого посилався на те, що вже подавав апеляційну скаргу у межах встановленого строку й проте остання була залишена без руху та ухвалою суду від 19.03.2018 повернута у зв'язку з несплатою судового збору.

Втім наведені відповідачем причини пропуску строку апеляційного оскарження визнані судом неповажними, у зв'язку з чим та відповідно до приписів частини третьої статті 298 КАС України ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області було залишено без руху і встановлено десятиденний з дня отримання копії ухвали строк, упродовж якого податковий орган мав право вказати інші підстави для поновлення цього строку.

В межах визначеного строку скаржник подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, разом з тим, в останньому посилався на ті ж самі обставини, що вже наводились в раніше поданому клопотанні, яким судом була надана оцінка як неповажним, що й зумовило застосування Харківським апеляційним адміністративним судом положень пункту четвертого частини першої статті 299 КАС України та ухвалою від 13.06.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Головне управління ДФС у Харківській області звернулось до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що до закінчення строку апеляційного оскарження вже звертався до апеляційного суду, однак, у зв'язку з тим, що в період подання апеляційної скарги Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області було припинено виконання його платіжних доручень і це, як наслідок, спричинило повернення первісно поданої апеляційної скарги особі, яка її подала, а також з поважних, на думку заявника, причин зумовило пропуск строку, встановленого статтею 295 КАС України, при повторному поданні апеляційної скарги, відтак суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у даній справі.

За приписами пункту п'ятого частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

В свою чергу, згідно з пунктом другим частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, Харківський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідач пропустив строк апеляційного оскарження і наведені ним підстави для поновлення цього строку є неповажними, оскільки повернення апеляційної скарги, з огляду на порушення вимог щодо надання документа про сплату судового збору, не є обставинами, які перешкоджали заявнику своєчасно виконувати процесуальні дії, а тому це свідчить про неналежне користування суб'єктом владних повноважень своїми правами, наданими йому процесуальним законом.

Із такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується й Верховний Суд.

Так, статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт шостий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою першою розділу ІІІ КАС України.

Зокрема статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

У відповідності з положеннями частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).

Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Окрім цього пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже держава в особі органів влади (податкових органів зокрема), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, правильно застосував норми процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку визнані неповажними.

За таких обставин касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту п'ятого частини першої та частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 у справі №820/4321/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП ИМПУЛЬС до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.С. Пасічник

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко