Рішення

від 19.11.2018 по справі 447/2309/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/447/977/18 Справа № 447/2309/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

19.11.2018 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді Головатого А. П.,

за участю секретаря судового засідання Войтович О. М.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Миколаїв Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Алов" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

представник позивача ОСОБА_2,

представник відповідача ОСОБА_3

Процесуальні дії у справі.

24.09.2018 ОСОБА_1 пред'явив позов, відповідно до якого просить суд, ухвалити рішення про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 34768,70 гривень. В обгрунтування позову наведено таке. З 13.03.2017 по 14.09.2017 позивач працював в ТзОВ "Торговий дім "Алов". Після припинення трудових відносин позивачу не видали трудову книжку та копію наказу про звільнення. Перешкод до видачі трудової книжки не було. Повідомлення про отримання трудової книжки відповідач позивачу не прислав. Тому, з відповідача слід стягнути середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки, що становить 34768,70 гривень.

25.09.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

12.10.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що просить суд розглядати справу у судовому засіданні з повідомленням сторін. Відповідач зазначив, що позивач був ознайомлений з наказом про звільнення, що стверджується його підписом на наказі. У день звільнення позивач з'явився на роботу і з ним провели розрахунок та ознайомили з наказом про звільнення, від отримання трудової книжки позивач відмовився, про що складено акт. Вимоги про повернення трудової книжки позивач відповідачу не заявляв, до моменту звернення до суду. Після отримання такої вимоги 31.08.2018 відповідач повернув позивачу трудову книжку на зазначену ним адресу. Оскільки сам позивач від отримання трудової книжки відмовився у день звільнення і не надав згоду щодо надсилання трудової книжки поштою відповідач був позбавлений можливості видати трудову книжку позивачу.

16.10.2018 суд постановив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

01.11.2018 позивач подав відповідь на відзив, згідно з якою зазначив, що додані до відзиву документи не засвідчені належно, а отже не можуть бути доказами. Повний розрахунок з позивачем проведено 13.10.2017, а не 14.09.2017, як зазначає відповідач. Акт складений відповідачем 14.09.2017 містить дані про майбутні події (14.09.2018), а тому не може бути доказом у справі. Також в акті не зазначено, що такий складено у присутності позивача, хоча позивач і не був присутнім при складенні такого акту. 14.09.2017 позивач перебував у відпустці, а тому не працював. Повідомлення про необхідність отримання трудової книжки відповідач позивачу не надсилав. Довідка від 30.08.2018 не підписана посадовими особами, а тому не може бути доказом.

15.11.2018 відповідач подав заперечення відповідно до якого зазначив, що надані суду документи засвідчені у встановленому порядку. Відповідач визнав, що позивач у день звільнення перебував у відпустці, однак, зазначив, що незважаючи на це позивач з'явився на роботу, де його ознайомили з наказом про звільнення, що стверджується його підписом на наказі. Повідомлення про необхідність отримання трудової книжки позивачу не надсилали, оскільки у день звільнення його повідомили про необхідність отримання трудової книжки або надання згоди на її пересилання поштою. Після отримання заяви - вимоги відповідач надіслав позивачу трудову книжку, оскільки до цього часу не було згоди позивача на надсилання трудової книжки.

19.11.2018 відповідач подав клопотання про допит свідків. Суд залишив зазначене клопотання без розгляду, оскільки таке було подано після початку розгляду справи по суті.

Суд встановив:

Відповідно до наказу від 14.03.2017 №2-К позивача прийняли на роботу на посаду менеджера, з 15.03.2017 на підставі його заяви від 13.03.2017.

Згідно з наказом від 31.08.2017 №6-К позивачу надали відпустку без збереження заробітної плати з 01.09.2017 по 14.09.2017. На наказі є відмітка про те, що позивач ознайомлений з його змістом, однак, не зазначено дату ознайомлення.

14.09.2017 позивача звільнили з займаної посади за угодою сторін, що стверджується наказом від 13.09.2017 №3/Кзв.

31.08.2018 відповідач надіслав позивачу поштою трудову книжку, розразунковий лист та копії наказів про надання відпустки та про звільнення на його письмову вимогу від 09.08.2018.

Згідно з індивідуальною відомістю про застраховану особу та довідкою від 30.08.2018 №1, у серпні 2017 року позивачу виплатити заробітну плату у розмірі 3263,99 гривень, у вересні 2017 року - у розмірі 1320,36 гривень.

Розрахунок при звільненні з позивачем було проведено 13.10.2017, що стверджується випискою по картковому рахунку за період з 01.03.2017 по 31.10.2017.

Відповідно до листа від 12.09.2018 №8864/3/14-04, ГУ Держпраці у Львівській області встановило порушення вимог ч.1 ст.47 КЗпП України у зв'язку з невидачею трудової книжки працівникові у день звільнення. В ході інспекційного відвідування надано акт від 14.09.2017 №1 про відмову в отриманні трудової книжки, підписаний директором підприємства у присутності 4 осіб. Відмітка про те, що акт складений у присутності працівника чи про відмову працівника від підписання акту відсутня. Також встановлено, що день звільнення був неробочим днем. Підтвердження про скерування повідомлення про необхідність отримання трудової книжки немає.

Оцінка суду.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані ст. 47 КЗпП України, відповідно до якої власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

14.09.2017 трудовий договір з позивачем припинено. 14.09.2017 позивач не працював, оскільки перебував у відпустці. Розрахунок з позивачем проведено 13.10.2017. Трудову книжку позивач отримав 31.08.2018, що підтвердив у судовому засіданні.

Позивач стверджує, що не приходив на роботу 14.09.2017, оскільки перебував у відпустці.

Відповідач стверджує, що розрахунок з позивачем проведено у день звільнення 14.09.2017. Цього ж дня відповідач намагався видати позивачу трудову книжку. Відповідно до акту від 14.09.2017 №1, ОСОБА_1 відмовився від отримання трудової книжки 14.09.2018 о 17.00 годині, однак, був ознайомлений з наказом про звільнення, що стверджується його підписом на наказі, йому оголошено про необхідність отримання трудової книжки або надання згоди на пересилання трудової книжки поштою.

Згідно зі ст.116 КЗпП України повний розрахунок з працівником має бути проведено у день звільнення або якщо працівник не працював у день звільнення - після пред'явлення вимоги працівником про розрахунок. Таким чином, законодавець пов'язує день проведення розрахунку не просто з присутністю на роботі, а з виконанням трудових обов'язків.

Оскільки позивач не виконував 14.09.2017 трудові обов'язки, тобто не працював, повний розрахунок з ним роботодавець повинен був провести не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи позивача в цій частині.

Законодавством визначено обов'язок роботодавця видати працівнику у день звільнення трудову книжку. Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Пунктом 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення Укрїани від 29.07.1993 № 58 визначено, що днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

Враховуючи наведене, відповідальність роботодавця настає лише за наявності його вини у затримці видачі трудової книжки.

Позивач стверджує, що він був відсутній на роботі 14.09.2017, у підтвердження цього покликається на те, що перебував у відпустці.

Відповідач стверджує протилежне, а саме що позивач приходив на роботу 14.09.2017 і відмовився від отримання трудової книжки в присутності 4 осіб. В підтвердження цього покликається на акт від 14.09.2017 №1. Однак, в акті відсутня відмітка про те, що акт складений у присутності позивача та підпис позивача, чи про відмову позивача від підписання акту. Це є порушенням процедури складення акту, а отже такий доказ не може бути визнаний судом допустимим. Крім того в акті допущено описку, а саме зазначено, що позивач відмовився від отримання трудової книжки 14.09.2018, що викликає обгрунтований сумнів у достовірності такого документу. Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не надав допустимих доказів пристуності позивача на роботі 14.09.2017 і відмови від отримання трудової книжки, незважаючи на те, що відповідно до ст.83 ЦПК України на нього покладено такий обов'язок.

Згідно з п. 4.2. Інструкції, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Суду не надано доказів того, що позивачу було скеровано таке повідомлення відповідачем. Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку щодо видачі позивачу трудової книжки у визначений законодавством строк. Затримка у видачі трудової книжки сталася з вини відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Судом встановлено, що трудовий договір з позивачем припинено на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін). Позивач не звертався з вимогою до відповідача про видачу йому копії наказу про звільнення. Зі змістом наказу відповідач ознайомив позивача, що стверджується відміткою на наказі. Оскільки позивача звільнили не за ініціативою роботодавця і до 09.08.2018 він не звертався з вимогою про видачу копії наказу про звільнення, суд відхиляє доводи позивача в цій частині.

Період затримки видачі трудової книжки з 14.09.2017 по 31.08.2018. Відповідно до розрахунку проведеного позивачем середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки становить 34768,70 гривень.

Постановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено порядок обчислення середньої заробітної плати. Відповідно до цього порядку середньоденна заробітна плата позивача становить 148,36 гривень. У періоді затримки розрахунку 240 робочих днів. Тому, середній заробіток за час затримки становить 35606,40 гривень.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в межах заявлених позивачем позовних вимог, а саме 34768,70 гривень. При виплаті присудженої суми з неї підлягають сплаті податки та інші обов'язкові платежі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд задовольнив позов, судовий збір слід стягнути з відповідача у розмірі 704,80 гривень на користь держави.

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Алов" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Алов" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 34768 (тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят вісім) гривень 70 копійок.

При виплаті присудженої суми з неї підлягають сплаті податки та інші обов'язкові платежі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Алов" судовий збір у справі у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок в дохід держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області.

Позивач - ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Алов", місцезнаходження: вул. Вапняно-кар'єрна, 6, с. Розвадів, Миколаївський район, Львівська область, ідентифікаційний код юридичної особи 41163006.

Повний текст рішення буде складено 29.11.2018.

Суддя Головатий А. П.