Ухвала

від 14.11.2018 по справі 369/8310/18

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/8310/18

Провадження №2/369/3157/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2018 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі Ріпка Л.Ю.,

розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю одного з подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю одного з подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

12 листопада 2018 року до суду надійшла заява позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову шляхом заборони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладати основні договори купівлі-продажу однокімнатної квартири № 451, загальною проектною площею 41,41 кв. м, що розташована на 3 поверсі у блоці № 9 за адресою: вул. Оксамитова, 20, с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинський район Київська область, придбаної на підставі попереднього договору купівлі-продажу квартири, укладеного 23 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3; однокімнатної квартири № 375, загальною проектною площею 41,13 кв. м, розташовану на 10 поверсі у блоці № 7 за адресою: вул. Оксамитова, 20, с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинський район Київська область, придбаної на підставі попереднього договору купівлі-продажу квартири, укладеного 30 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3; однокімнатної квартири № 424 , загальною проектною площею 41,69 кв. м, розташовану на 9 поверсі у блоці № 8 за адресою: вул. Оксамитова, 20, с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинський район Київська область, придбану на підставі попереднього договору купівлі-продажу квартири, укладеного 24 листопада 2017 року між ОСОБА_1 М.О. та ОСОБА_3 Заборонити ОСОБА_3 повертати ОСОБА_1 або будь-яким іншим особам сплачені кошти за укладеними між ними попередніми договорами купівлі-продажу від 23 листопада 2017 року, від 24 листопада 2017 року та від 30 листопада 2017 року, у разі відмови ОСОБА_1 від укладення основних договорів.

Подана заява відповідає вимогам щодо забезпечення позову, що містяться у Главі 10 ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Сторони в судове засідання не з'явились, проте їх неявка не перешкоджає розгляду заяви. У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб: забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Відповідно до п.п. 4.5.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

З матеріалів справи вбачається, що 23 листопада 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири № 451, загальною проектною площею 41,41 кв. м, що розташована на 3 поверсі у блоці № 9 за адресою: вул. Оксамитова, 20, с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинський район Київська область.

24 листопада 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири №424, загальною проектною площею 41,69 кв. м, розташовану на 9 поверсі у блоці № 8 за адресою: вул. Оксамитова, 20, с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинський район Київська область.

30 листопада 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири № 375, загальною проектною площею 41,13 кв. м, розташовану на 10 поверсі у блоці № 7 за адресою: вул. Оксамитова, 20, с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинський район Київська область.

Разом з тим, попередній договір визначає умови, на яких сторони зобов'язуються в певний строк укласти основний договір, тобто, за попереднім договором виникає лише двостороннє зобов'язання сторін укласти основний договір у майбутньому, позаяк, укладенням попереднього договору лише обумовлюються наступні дії його сторін, а не відбувається фактичне вибуття із власності продавця предмету продажу, а покупець не набуває право власності на це майно з укладенням попереднього договору. Окрім того,

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки заявником належним чином не обґрунтовано необхідність застосування обраного заходу забезпечення позову, а також імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154 , 259 , 260 ЦПК України , -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: Дубас Т.В.