Постанова

від 14.11.2018 по справі 514/137/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/2146/18

Номер справи місцевого суду: 514/137/17

Головуючий у першій інстанції Козирєв М. В.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 10 травня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес про розірвання договорів оренди землі, скасування державної реєстрації та зобов'язання повернути земельні ділянки, -

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом, який в подальшому було Позивач ТОВ Прогрес звернулось до Тарутинського районного суду Одеської області і, уточнивши позовні вимоги, просило визнати за ТОВ Прогрес право оренди земельних ділянок площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_4) та площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_3), зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні ТОВ Прогрес зазначеними земельними ділянками та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ Прогрес 74463,49 гривень, що складаються з матеріальних збитків у розмірі 5415,64 гривень, упущеної вигоди в розмірі 62047,85 гривень та вартість послуг проектної організації у розмірі 7000 гривень (а.с. 159-166).

В обгрунтування позовних вимог було зазначено, що ТОВ Прогрес є орендарем земельних ділянок площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_4) та площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_3), які належать відповідачу ОСОБА_2 на праві власності як спадкоємцю ОСОБА_3, з яким ТОВ Прогрес 17 січня 2014 року уклало договори оренди цих земельних ділянок строком на 7 років.

15 лютого 2016 року на адресу ТОВ Прогрес надійшла письмова заява відповідача ОСОБА_2 з вимогою не обробляти належні їй земельні ділянки, оскільки вона має намір їх обробляти самостійно.

Позивачем ТОВ Прогрес було відмовлено в достроковому розірванні зазначених договорів, позаяк строк їх дії спливає лише у 2021 році, а інших підстав для їх розірвання достроково немає.

01 грудня 2016 року працівниками ТОВ Прогрес зафіксовано факт заорювання трактором Т-150, власником якого є ОСОБА_4, зазначених орендованих земельних ділянок, які в жовтні 2016 року були засіяні ТОВ Прогрес озимою пшеницею на врожай 2017 року та на яких вже були ростки озимої пшениці.

Як було встановлено в подальшому працівниками поліції, які на підставі телефонного повідомлення представників ТОВ Прогрес здійснювали перевірку, поле переорав тракторист ОСОБА_5 за вказівкою власника трактора ОСОБА_4, якого, в свою чергу, попросила це зробити за усною домовленістю відповідач ОСОБА_2

З метою визначення спричинених збитків ТОВ Прогрес звернулося до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області із заявою про визначення розміру спричинених ОСОБА_2 збитків на земельній ділянці площею 3,4869 га, що знаходиться на полі № 38 за межами с. Вознесенка Друга Тарутинського району Одеської області.

23 березня 2017 року відповідною комісією затверджено суму реальних збитків, понесених ТОВ Прогрес знищенням посівів озимої пшениці на земельній ділянці площею 3,4869 га, на суму 5415,64 гривень.

Окрім того, позивач ТОВ Прогрес просив стягнути з ОСОБА_2 упущену вигоду на загальну суму 62047,85 гривень.

Також, в судовому засіданні представник позивача заявив, що претензій до ОСОБА_4 вони не мають, позовні вимоги заявлені виключно до відповідача ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ТОВ Прогрес про розірвання договорів оренди землі, скасування державної реєстрації та зобов'язання повернути земельні ділянки (а.с. 80-81).

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 послалась на те, що дійсно вона отримала у спадщину від ОСОБА_3 право власності на земельні ділянки площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_4) та площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_3), які були передані в оренду спадкодавцем ТОВ Прогрес на підставі договорів оренди земельних ділянок від 17 січня 2014 року.

Проте, ознайомившись зі змістом цих договорів вона встановила, що орендна плата її не влаштовує, крім того вона здатна і має намір самостійно обробляти ці земельні ділянки.

Враховуючи викладене, 15 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернулася до ТОВ Прогрес із письмовою заявою про небажання переукладати існуючі договори оренди та про свої наміри, як власника, самостійно їх обробляти.

ТОВ Прогрес відмовило у розірванні договорів оренди зазначених земельних ділянок, посилаючись на те, що строк їх дії спливає лише у 2021 році та не має підстав для їх одностороннього розірвання.

Таким чином, як зазначила у зустрічному позові ОСОБА_2, з 15 лютого 2016 року і по теперішній час між нею та ТОВ Прогрес триває конфлікт з приводу права користування цими земельними ділянками, а отже просила у зустрічному позові розірвати договори оренди від 17 січня 2014 року земельних ділянок площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_4) та площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_3), скасувати державну реєстрацію речових прав на ці земельні ділянки за ТОВ Прогрес та зобов'язати ТОВ Прогрес їх повернути.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 уточнений позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити, та заперечував в повному обсязі проти зустрічного позову.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 заперечували проти позовних вимог первісного позову в повному обсязі та просили задовольнити зустрічний позов.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що він працював (дискував землю) за дорученням агронома ТОВ Прогрес на тому полі, де, на його думку розташовані земельні ділянки ОСОБА_2, він тоді бачив там дерев'яні колишки, якими закріплено межі земельних ділянок і він подумав, що хтось відокремив собі земельну ділянку. Коли він дискував землю в 2016 році, він не бачив ростків врожаю, коли саме це було, він не може сказати, але він цю відокремлену земельну ділянку також продискував одночасно з іншими ділянками цього поля. Чи засіяна зазначена земельна ділянка на теперішній час, він також не зміг сказати (а.с. 187-191).

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що ОСОБА_2 позначила на місцевості земельні ділянки, які їй належать і організувала їх зорювання, при цьому ростків врожаю там не було, тільки залишки соняшника. Зорювання земельних ділянок ОСОБА_2 проводив ОСОБА_4. Посівів при цьому не було, були залишки зібраного врожаю соняшника і це відбувалось восени 2016 року. Також свідок ОСОБА_9 пояснив, що коли він був востаннє на тому полі, то бачив, що воно засіяно озимою пшеницею, а земельна ділянка, позначена ОСОБА_2, не була засіяна (а.с. 187-191).

Відповідач ОСОБА_2 пояснила, що їй було відомо про перебування належних їй на праві власності земельних ділянок в оренді у ТОВ Прогрес , але вона до цього написала до ТОВ Прогрес заяву, що вона сама хоче їх обробляти, тому що їй так вигідніше та тому, що ТОВ Прогрес неякісно ці земельні ділянки обробляє та ще й дає неякісне зерно в якості орендної плати. Враховуючи викладене, вона запросила комісію, яка встановила на місцевості розташування належних їй земельних ділянок і вона їх зорала. Вона неодноразово зверталась до ТОВ Прогрес з вимогою розірвати договори оренди, проте отримувала відмови. Перед тим, як ОСОБА_4 зорав цю землю, вона показала йому документи, які підтверджують її право власності на ці земельні ділянки та документи щодо встановлення меж ділянок на місцевості, про наявність спору між нею та ТОВ Прогрес щодо продовження договорів оренди вона ОСОБА_4 не повідомляла (а.с. 187-191).

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 10 травня 2017 року позов задоволено частково. Визнано за ТОВ Прогрес (ЄДРПОУ 39002838) право оренди земельних ділянок площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_4) та площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_3), що знаходяться на території Вознесенської Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області. Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ТОВ Прогрес (ЄДРПОУ 39002838) земельними ділянками площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_4) та площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_3), що знаходяться на території Вознесенської Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області. Стягнено з ОСОБА_2 (НОМЕР_1, код НОМЕР_2) на користь ТОВ Прогрес (ЄДРПОУ 39002838) 57122,18 гривень, що складаються з матеріальних збитків у розмірі 5415,64 гривень та упущеної вигоди в розмірі 51706,54 гривень. В іншій частині позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ТОВ Прогрес про розірвання договорів оренди землі, скасування державної реєстрації та зобов'язання повернути земельні ділянки - відмовлено в повному обсязі. Стягнено з державного бюджету на користь ТОВ Прогрес (ЄДРПОУ 39002838) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 1227,36 гривень. Відповідно до поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, позовні вимоги ТОВ Прогре до ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції взагалі не звернено увагу на ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі , тобто за рішенням суду право оренди за позивачем визнано на невизначений строк; щодо стягнення грошових коштів за матеріальні збитки, то судом першої інстанції не звернено увагу на недоведеність чи могли збитки бути реально понесені.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Так, згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5, 9 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

За приписами ст.ст. 6, 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Так, у судовому засіданні у суді першої інстанції встановлено і не оспорювалось сторонами, що 17 січня 2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ Прогрес на 7 років укладено договори оренди земельних ділянок площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_4) та площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_3), що знаходяться на території Вознесенської Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області (а.с. 9-12, 28-31).

На підставі зазначених договорів оренди земельних ділянок зареєстровано відповідне право їх оренди за ТОВ Прогрес (а.с. 7-8, 26-27).

Відповідно до п.п. 40, 41 договорів їх розірвання в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Перехід права власності на орендовані земельні ділянки до другої особи , а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договорів (а.с. 11, 30).

В подальшому ОСОБА_3 помер і право власності на зазначені земельні ділянки на підставі Свідоцтв про право на спадщину від 07 квітня 2016 року №№ 515, 513 набула ОСОБА_2 (а.с. 45-48, 75, 76).

15 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернулася до директора ТОВ Прогрес ОСОБА_10 з листом з проханням не обробляти належні їй земельні ділянки площею 2, 81 га і 2,81 га, позаяк вона має намір обробляти їх самостійно (а.с. 152).

Судом першої інстанції на підставі пояснень сторін вірно встановлено, ТОВ Прогрес відмовило у достроковому розірванні договорів оренди, позаяк строк їх дії спливає лише у 2021 році.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

З положень статті 32 Закону України Про оренду землі вбачається, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Крім того, відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент розгляду справи) кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У зустрічному позові як на підстави дострокового розірвання договорів в односторонньому порядку за рішенням суду ОСОБА_2 послалась на те, що її не влаштовує орендна плата та вона має намір самостійно обробляти ці земельні ділянки (а.с. 80-81, 152), проте зазначені підстави не є достатніми для дострокового розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі в розумінні ст.ст. 24, 25, 32 Закону України Про оренду землі , інших підстав ОСОБА_2 не зазначено і не доведено в судовому засіданні належними і допустимими доказами, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

06 вересня 2016 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_4) та площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_3), що знаходяться на території Вознесенської Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області, та закріплено в натурі на місцевості відповідними межовими знаками (а.с. 98-124, 125-151).

Відповідно до Висновку від 9 грудня 2016 року, затвердженого т.в.о. начальника Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області, 01 грудня 2016 року до Тарутинського відділення поліції надійшло повідомлення від інженера ТОВ Прогрес про те, що невідома особа незаконно обробляє поле, яке орендує ТОВ Прогрес .

Проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_2, якій ТОВ Прогрес відмовило в розірванні договорів оренди земельних ділянок, найняла сільгосптехніку у мешканця АДРЕСА_1, який доручив здійснювати обробку земельної ділянки ОСОБА_5, мешканцю с. Кролівка, а той на тракторі Т-150 здійснив обпашку земельної ділянки (а.с. 179).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 13 грудня 2016 року, на полі № 38 на площі 5,62 га двох паїв не заорано 1 га, а на площі поля № 38 при візуальному огляді помітні паростки рослинної культури висотою близько 2 см, які зовні схожі на культуру озимої пшениці (а.с. 182).

ОСОБА_4 надав до суду письмову заяву, відповідно до якої наприкінці осені 2016 року до нього звернулася ОСОБА_2 з питанням зорати земельну ділянку. ОСОБА_2 вказала на місцевості та надала документи про право власності (свідоцтва на спадщину) на земельні ділянки, про наявність інших обставин його не повідомила. Під час проведення зорювання земельної ділянки ознак засіву озимих культур пшениці в грунті цих земельних ділянок не спостерігалося (а.с. 70).

Викладене також підтверджується наданими в судовому засіданні поясненнями відповідача ОСОБА_2, яка пояснила, що неповідомила ОСОБА_4 про наявність спору між нею та ТОВ Прогрес щодо продовження дії оренди (а.с. 187-191).

Відповідно до витягу з протоколу № 2 засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам від 23 березня 2017 року, комісією, розглянувши первинні документи та Типові норми продуктивності машин і витрат палива, затвердила розмір реальних збитків, спричинених ОСОБА_2 ТОВ Прогрес на земельній ділянці 3,4869 га в розмірі 5415,64 гривень (а.с. 176-178).

Окрім того, суд першої інстанції вірно прийняв до уваги той факт, що допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не змогли точно вказати, коли саме вони побачили відсутність паростків озимої пшениці на спірних земельних ділянках, вказали тільки, що це було восени 2016 року (а.с. 187-191).

Таким чином, в судовому засіданні доведено факт пошкодження паростків озимої пшениці на орендованій ТОВ Прогрес земельній ділянці площею 3,4869 га внаслідок умисних дій ОСОБА_2 та перешкоджання останньою у здійсненні ТОВ Прогрес своїх прав, як орендаря земельних ділянок.

На підставі ч. 1 ст. 3 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент розгляду справи) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28 січня 2015 р. у справі № 6-222цс14).

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року № 7 передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

За приписами ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Пунктом 31 укладених ТОВ Прогрес договорів оренди передбачено право орендаря вимагати усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою як від третіх осіб, так і від орендодавця (а.с. 10, 29).

Відповідно до ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Розмір відшкодування орендодавцем збитків, завданих орендарю, повинен бути зменшений, якщо орендар навмисно або через необережність спричинив збільшення розмірів збитків унаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договору орендодавцем або не вжив заходів щодо їх зменшення.

За ст. 28 названого Закону орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі.

Збитками вважаються:

фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права;

доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

Викладене також передбачено п.п. 24, 25 договорів (а.с. 10, 29).

Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо необхідності захисту, шляхом його визнання, права оренди ТОВ Прогрес земельних ділянок площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_4) та площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_3), що знаходяться на території Вознесенської Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області та зобов'язання відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ТОВ Прогрес цими земельними ділянками.

Окрім того, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.

Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 623 ЦК України, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт д частини першої статті 156 ЗК України).

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року № 7 передбачено, що вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 ЗК, статті 1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.

Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Відповідно до витягу з протоколу № 2 засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам від 23 березня 2017 року, комісією, розглянувши первинні документи та Типові норми продуктивності машин і витрат палива, затвердила розмір реальних збитків, спричинених ОСОБА_2 ТОВ Прогрес на земельній ділянці 3,4869 га в розмірі 5415,64 гривень (а.с. 176-178).

За відомостями Статистичного бюлетеня Державної служби статистики України Про збирання врожаю сільськогосподарських культур та проведенні інших польових робіт станом на 1 вересня 2016 року середня урожайність озимої пшениці у сільськогосподарських підприємствах станом на 01 вересня 2016 року склала 44,8 ц з 1 га (4,48 т) (а.с. 173-175).

За відомостями Статистичного бюлетеня Державної служби статистики України Про реалізацію продукції сільськогосподарськими підприємствами у січні-жовтні 2016 року середня ціна за реалізацію 1 тонни пшениці в Одеській області у жовтні 2016 року склала 3310 гривень за тонну (а.с. 167-172).

Суд першої інстанції вірно критично віднісся до доводів представника позивача ТОВ Прогрес щодо законності стягнення з відповідача ОСОБА_2 податку на додану вартість та оплачені послуги проектної організації в сумі 7000 гривень, позаяк ці витрати не є збитками в розумінні ст. 28 Закону України Про оренду землі .

Водночас, суд першої інстанції вірно вважав обґрунтованим розмір фактичних витрат орендаря на суму 5415,64 гривні, що підтверджено витягом з протоколу № 2 засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам від 23 березня 2017 року (а.с. 176-178) та розмір доходу, який орендар ТОВ Прогрес міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору (упущена вигода), зокрема в розмірі 51706,54 гривень:

УВ = СУ*СЦ*ПД = 4,48 т * 3310 грн *3,4869 га = 51706,54 гривень, де

УВ - упущена вигода,

СУ - середня урожайність,

СЦ - середня ціна,

ПД - площа ділянки.

Також, відповідно до ст.ст. 215, 220 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент розгляду справи) необхідно вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Зокрема, при подачі позову позивач сплатив 1600 гривень судового збору (а.с. 66). В подальшому, при збільшенні позовних вимог, які складались з трьох окремих вимог, позивач судовий збір не доплатив (а.с. 159-166).

Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір (в редакції на момент звернення з уточненою позовною заявою) за подання позовної заяви майнового характеру повинен бути сплачений судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема позивач повинен був доплатити ще 3200 гривень.

Пунктом 18 постанови Пленуму ВССУ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17 жовтня 2014 року № 10 передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справу судом може бути розглянуто та змінено вимоги позивача без доплати суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами згідно зі статтею 88 ЦПК. У разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню.

На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент розгляду судової справи) стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що дві позовні вимоги задоволені судом першої інстанції повністю, а третя - частково (на 76,71%), отже, ТОВ Прогрес підлягають присудженню судові витрати в розмірі 4427,36 гривень (1600+1600+1600*76,71% = 4427,36).

Відповідно до п. 35 постанови Пленуму ВССУ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17 жовтня 2014 року № 10 якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Відповідач ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи, отже звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України Про судовий збір (а.с. 86).

Таким чином, враховуючи, що з позивача ТОВ Прогрес необхідно стягнути на користь держави суму недоплаченого судового збору в розмірі 3200 гривень та одночасно компенсувати позивачу ТОВ Прогрес 4427,36 гривень сплаченого судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, то суд дійшов висновку про необхідність стягнення з державного бюджету 1227,36 (4427,36 - 3200 = 1227,36) гривень судових витрат на користь ТОВ Прогрес .

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині не застосування судом ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі , то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди від 17 січня 2014 року, який укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Прогрес в особі директора ОСОБА_12 (а.с. 28-31) , передбачає наступні істотні умови, визначені ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі :

-Об'єкт оренди - земельна ділянка, загальною площею 2,81 га рілля;

-Орендна плата - вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (паю) за один рік користування земельною ділянкою 1630,08 гривень; обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції; орендна плата вноситься після закінчення сільськогосподарського року в строк до 30 грудня поточного року в розмірі 1200 кг зерна;

-Строк дії договору - договір укладено на 7 (сім) років.

Тобто строк дії договору оренди має визначений строк, а оскаржуваним рішенням не встановлено невизначений строк дії договору оренди.

Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення грошових коштів за матеріальні збитки та не звернення уваги суду першої інстанції на недоведеність чи могли збитки бути реально понесені, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ОСОБА_10 з протоколу №2 засідання комісії по визначенню та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачами відповідно до розпорядження від 21.03.2017 року №112/А-2017 Про новий склад районної комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам за результатами розгляду питання про підтвердження збитків ТОВ Прогрес внаслідок скоєння неправомірних діянь ОСОБА_2 було вирішено затвердити суму понесених збитків у розмірі 5415, 64 грн (а.с. 176-177). Розрахунок, затверджених комісією збитків, додається.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, зокрема, упущеної вигоди [у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України] необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; наявність збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою правопорушника та збитками; вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

1)протиправної поведінки відповідача - перешкоджання в користуванні ТОВ Прогрес земельними ділянками площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_4) та площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_3);

2)причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками - внаслідок неправомірних дій відповідача позивач не зміг зібрати врожай озимої пшениці за 2017 рік;

3)збитків (упущеної вигоди) - не отримання доходу від реалізації майбутнього врожаю озимої пшениці;

4)вини відповідача.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції позивачем вчинялись дії щодо повернення у користування земельними ділянками від відповідача (листування, звернення до правоохоронних органів) на підставі договору оренди, тобто, вчинялись заходи для одержання доходу.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, шо наявність збитків, протиправність поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, неодержані доходи (упущена вигода) позивача не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо виконання договору оренди землі.

Судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо врахування Статистичних бюлетней Державної служби статистики України щодо середньох урожайності озимої пшениці у сільськогосподарських підприємствах станом на 01 вересня 2016 року склала 44,8 ц з 1 га (4,48 т) та щодо середної ціни за реалізацію 1 тонни пшениці в Одеській області у жовтні 2016 року склала 3310 гривень за тонну.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними, оскільки доводи апеляційної скарги були розглянуті і обґрунтовані судом першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують зазначені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи. Жодного належного та допустимого доказу на спростування вказаних вище висновків суду першої інстанції скаржник не надала.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375 , 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 травня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.11.2018 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко