Постанова

від 21.11.2018 по справі 367/2869/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 року м. Київ

Справа № 367/2869/18

Провадження: № 22-ц/824/2912/2018

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Гаращенка Д.Р., Ратнікової В.М.

секретар Глухенька М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 23 липня 2018 року, постановлену під головуванням судді Пархоменко О.В., за заявою виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області в інтересах малолітнього ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Олександрійського міського нотаріального округу Кіровоградської області Приходько Ольга Миколаївна, про визнання договору іпотеки недійсним та скасування реєстрації набуття права власності на житловий будинок та земельну ділянку,

в с т а н о в и в :

У квітні 2018 року виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки недійсним та скасування реєстрації набуття права власності на житловий будинок та земельну ділянку.

Просив визнати недійсним договір іпотеки від 19 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 771-773 приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Приходько О.М.; скасувати реєстрацію набуття права власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,05 га, за адресою: АДРЕСА_1 від 20 лютого 2017 року; скасувати реєстрацію набуття права власності на житловий будинок загальною площею 136, 5 кв.м., житловою площею 46, 2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 від 20 лютого 2017 року.

У липні 2018 року позивач звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0, 05 га (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою: АДРЕСА_2, та житловий будинок АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_1 на підставі проведеної 20 лютого 2017 року приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Приходько О.М. державної реєстрації права власності на вищезазначені житловий будинок та земельну ділянку.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначав, що внаслідок укладення оспорюваного договору іпотеки малолітній ОСОБА_2, який постійно проживав у спірному будинку, був позбавлений права користування вказаним об'єктом нерухомого майна. Вказував, що на сьогодні існує ймовірність, що відповідач ОСОБА_1, якому на праві власності належить спірне нерухоме майно, відчужить його, що призведе до утруднення виконання рішення суду про задоволення позову.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 23 липня 2018 року заяву виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку площею 0, 05 га (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою: АДРЕСА_1 та на житловий будинок АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вказаної заяви.

Зазначав, що судом при вирішенні питання про забезпечення позову не було з'ясовано чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вказував, що виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області відповідно до положень ст. 56 ЦПК України позбавлений можливості звертатися до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, зокрема, малолітнього ОСОБА_2 Звертав увагу суду на ту обставину, що висновок суду про неможливість виконання рішення про задоволення позову без застосування заходів його забезпечення є помилковим, а обраний захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на будинок та земельну ділянку є неспівмірним із заявленими позовними вимогами.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу задовольнити, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень. За таких підстав відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України суд вважав за можливе розглядати справу у їх відсутність.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову в обраний позивачем спосіб може утруднити або зробити неможливим виконання рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

За ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Як убачається з матеріалів справи, позивач - виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області, звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір іпотеки від 19 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 771-773 приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ПриходькоО.М.; скасувати реєстрацію набуття права власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0, 05 га, за адресою: АДРЕСА_1 від 20 лютого 2017 року; скасувати реєстрацію набуття права власності на житловий будинок загальною площею 136, 5 кв.м., житловою площею 46, 2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 від 20 лютого 2017 рокую

Порушуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу, заявник посилався на те, що на сьогодні наявні побоювання, що відповідач ОСОБА_1, який є власником спірного нерухомого майна, може з метою невиконання судового рішення у даній справі відчужити його.

Як убачається із змісту заяви про забезпечення позову, вона відповідає встановленим ст.151 ЦПК України вимогам, містить посилання на обставини справи, причини, у зв'язку із якими необхідно забезпечити позов та вид його забезпечення.

Викладені обставини, ураховуючи положення статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Сам по собі факт звернення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області до суду з вказаним вище позовом в інтересах малолітнього ОСОБА_2 свідчить про наявність спору між сторонами, тому накладення арешту на нерухоме майно, що належить на сьогодні відповідачу на праві власності і яке є предметом даного спору, з метою забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області не є належним позивачем у даному спорі та позбавлений можливості звертатися до суду з позовом щодо захисту законних прав та інтересів малолітнього ОСОБА_2 апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.

При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову суд лише встановлює, чи може невжиття обраних заявником заходів забезпечення позову істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, чи є обраний ним спосіб захисту спів мірним із заявленими позовними вимогами, та не входить в обговорення інших питань. Зокрема, при вирішенні судом питання про забезпечення позову встановлення того, чи пред'явлений позов належним позивачем (позивачами) до належного відповідача (відповідачів) та з'ясування питання обґрунтованості позовних вимог є передчасним. Вищезазначені питання досліджуються судом при розгляді справи по суті.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права при вирішення питання про забезпечення позову та підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 23 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 28 листопада 2019 року.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Д.Р.Гаращенко

В.М.Ратнікова