Постанова

від 29.11.2018 по справі 161/7859/18

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/7859/18 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А.М. Провадження № 22-ц/802/251/18 Категорія: 53 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2018 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Луцький центр первинної медичної допомоги № 2" про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2018 року,

встановив:

В травні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом Комунального підприємства "Луцький центр первинної медичної допомоги № 2" про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня 2018 року позов задоволено.

Постановлено визнати незаконним та скасувати наказ Комунального закладу "Луцький центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" №29-ос від 17.04.2018 року Про припинення трудового договору (контракту) про звільнення ОСОБА_1, з посади лікаря-ендоскопіста консультативного відділення №2 хірургічного профілю, ендоскопічний кабінет, на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 з 17.04.2018 року на посаді лікаря-ендоскопіста консультативного відділення №2 хірургічного профілю, ендоскопічний кабінет, Комунального підприємства "Луцький центр первинної медичної допомоги № 2".

Стягнути з Комунального підприємства "Луцький центр первинної медичної допомоги № 2" в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 28 470 грн. 32 коп.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Комунального підприємства "Луцький центр первинної медичної допомоги № 2" в дохід держави 704 грн. 80 коп. судового збору.

12.09.2018 року представник позивача ОСОБА_2 подав клопотання про долучення доказів про розмір судових витрат в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України та ухвалення додаткового рішення у даній справі щодо розподілу судових витрат, а саме щодо стягнення з КП Луцький центр первинної медичної допомоги № 2 на користь ОСОБА_1 судових витрат пов'язаних з розглядом справи у розмірі 9750 грн.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2018 року відмовлено в задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з Комунального підприємства "Луцький центр первинної медичної допомоги № 2" судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 750 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги.

16 листопада 2018 року відповідач КП "Луцький центр первинної медичної допомоги № 2" подав відзив на апеляційну скаргу у якому вказав, що погоджується з додатком рішенням суду, оскільки позивачем не доведено факту та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2, 18.04.2018 року, був укладений договір про надання правової допомоги (у цивільних справах) (далі - договір) та 06.09.2018 року, укладена додаткова угода до цього договору.

Згідно з підпунктом 3.1. договору, за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2. п.1, замовник сплачує адвокату винагороду (гонорар), розмір якої визначається відповідно до укладеної між адвокатом та замовником додаткової угоди до даного договору

Відповідно до п.п. 4.2., 4.3. договору, перелік послуг, наданих за даним договором, оформляється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт. Оплата здійснюється протягом трьох днів після підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт в сумі, визначеній відповідно до п. 3.1. даного договору.

Додатковою угодою від 06.09.2018 року, визначено розмір винагороди за надання правової допомоги відповідно до договору складає 9750 грн. Визначено, що сторони погодили, що акт прийому-передачі послуг на підставі якого здійснюється оплата складається та підписується протягом 10 днів з моменту набрання законної сили рішенням у справі.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відповідно роз'яснень, які містяться в 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах витрати на правничу допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтованим.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача в суд першої інстанції було надано копію договору про надання правової допомоги від 18 квітня 2018 року (а.с. 178) та копію додаткової угоди від 06.09.2018 року, у якій міститься розрахунок (а.с. 179).

Проте позивачем та його представником в суді першої інстанції не надано акту прийому-передачі виконаних робіт на підтвердження переліку послуг, наданих відповідно до договору про надання правової допомоги та їх вартості, а також не подано належних доказів про сплату ОСОБА_1 гонорару адвокату.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутність документального підтвердження про понесені позивачем витрати на правову допомогу є підставою для відмови у стягненні таких витрат ОСОБА_3, на користь якого ухвалене судове рішення.

У положеннях ст. 137 ЦПК України визначено зміст витрат на правову допомогу, а не порядок їх стягнення, тому доводи особи, яка подала апеляційну скаргу про наявність підстав для стягнення з відповідача итрат, яких він на час звернення фактично не поніс, є помилковим.Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб"єктивного помилкового тлумечення норм процесуального права та не дають підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 374,376, 382,383, 384, 389-390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.

Головуючий

Судді: