Рішення

від 22.11.2018 по справі 906/875/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2018 р. м. Житомир Справа № 906/875/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 10 від 20.07.2018;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 161 від 21.05.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Черняхівська аграрна група"(Некрашів)

до Приватного підприємства "Злагода Плюс"

про відшкодування шкоди та повернення самовільно зайнятих земельних ділянок

Процесуальні дії по справі.

Позивачем подано позов про зобов'язання підприємства "Злагода Плюс" звільнити та повернути самовільно зайняті земельні ділянки, які на праві оренди належать приватному підприємству "Черняхівська аграрна група", та про стягнення з приватного підприємства "Злагода Плюс" на користь приватного підприємства "Черняхівська аграрна група" 159981 грн. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок.

Ухвалою господарського суду від 08.10.2018 прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.11.2018.

30.10.2018 відповідачем на адресу суду надіслано письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 106-114 т.2).

01.11.2018 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 123-125 т.2) .

15.11.2018 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с. 153-157 т.2).

Ухвалою від 01.11.2018 відкладено підготовче засідання на 15.11.2018.

В підготовчому засіданні від 15.11.2018 оголошено перерву до 22.11.2018.

19.11.2018 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про витребування в порядку ст. 81 ГПК України доказів, згідно якого позивач просить витребувати у відповідача земельний картографічний матеріал сільськогосподарського угіддя ПП "Злагода Плюс" на території с.Зороків та Іванків Вільської сільської ради ( а.с. 169 т.2). Вказав, що особисто отримати вказані матеріали позивач не може, оскільки дані матеріали знаходяться в особистому користуванні відповідача і про їх наявність дізнався лише в підготовчому засіданні, яке відбулось 15.11.2018.

В підготовчому засіданні від 22.11.218 суд відмовив в задоволенні клопотання, оскільки вважає, що картографічні матеріали сільськогосподарських угідь ПП "Злагода Плюс" не являються належними та допустимими доказами факту самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, які належать на праві оренди позивачу.

В підготовчому засіданні від 22.11.2018 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та за письмовою згодою учасників справи, в порядку ч.3 ст. 183 ГПК України, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу на підставі договорів оренди землі від 14.11.2017 передано в користування 32 земельні ділянки, загальною площею 81,5595 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами с. Зороків на території Вільської (Зороківської) сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

Позивач зазначає, що починаючи з листопада 2017, отримані в оренду позивачем земельні ділянки, неправомірно використовуються ПП "Злагода Плюс".

Факт самовільного зайняття земельних ділянок відповідачем, на думку позивача, підтверджується актом обстеження земельних ділянок від 03.09.2018 за № 637/ДК/542/АО/10/01/-18, проведеного Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області та довідкою Вільської ОТГ Черняхівського району від 04.09.2018 № 586.

Вказує, що на підставі акту № 637/ДК/542/АО/10/01/-18, державним інспектором ГУ Держгеокадастру здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок згідно з Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963.

Позивач зазначає, що незаконні дії відповідача по самовільному захопленню земель призвели до порушення прав позивача на володіння та користування орендованими земельними ділянками та позбавлення права на отримання прибутку, на який позивач розраховував при укладенні договорів оренди землі.

Внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, які за договорами оренди використовує позивач, йому завдано збитків в розмірі 159981,97 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що ПП "Злагода Плюс" не обробляє та самовільно не займало, зазначені в позовній заяві, земельні ділянки.

Вказує, що відповідач не був залучений до обстеження земельних ділянок, який здійснювався ГУ Держгеокадастру в Житомирській області.

Складений акт обстеження ГУ Держгеокадастр у Житомирській області не вважає належним доказом самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок. Зазначає, що в акті констатується тільки можливий факт самовільного використання земельних ділянок. Крім того, зазначений акт відповідачу не надсилався, що позбавило можливості його оскаржити.

Щодо довідки Вільської сілької ради № 586 від 04.09.2018, в якій міститься інформація про орендарів земельних ділянок на території Вільської об'єднаної територіальної громади, то відповідач вважає, що така довідка видана з перевищенням повноважень в порушення норм ст.ст.12, 83 ЗК України, тому є неналежним доказом.

До того ж зауважує, що деякі з земельних ділянок, зазначених позивачем, перебувають у користуванні відповідача на підставі договорів оренди, а деякі обробляються спадкоємцями.

За вказаних обставин зауважує, що зазначені в позовній заяві кількість та площа земельних ділянок , що перебувають в оренді позивача, не відповідає дійсності, а тому нарахування збитків є невірним.

Крім того, відповідач заперечує факт отримання від позивача претензії про врегулювання спору.

Позивач в спростування доводів відповідача у відповіді на відзив вказав, що відповідач звернувся до суду у справі № 906/634/18, як позивач, до Вільської сільської ради та Черняхівської РДА про визнання недійсним договору на управління спадщиною від 12.10.2017, укладеного між Вільською сільською радою та Черняхівською РДА та визнання незаконним та скасування розпорядження Черняхівської РДА № 361 від 17.10.2017 "Про передачу в оренду земельних часток (паїв), що входять до складу спадщини, які є та/або можуть бути визнані відумерлою спадщиною та укладання договорів оренди землі з приватним підприємством "Некрашів".

На думку позивача, факт звернення ПП "Злагода плюс" з позовом нівелює його доводи про відсутність факту самовільного зайняття земельних ділянок.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розпорядженням Черняхівської районної державної адміністрації № 361 від 17.10.21017 , зокрема, вирішено:

- передати в оренду приватного підприємства "Некрашів" земельні ділянки земельних часток (паїв), що входять до складу спадщини, які можуть бути визнані відумерлою, загальною площею - 87,5312га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами с.Зороків на території Вільської (Зороківської) сільської ради Черняхівського районуй Житомирської області;

- укласти договори оренди землі земельних часток (паїв), що входять до складу спадщини, які є та/або можуть бути визнані відумерлою спадщиною , згідно додатку, між Черняхівською районною державною адміністрацією Житомирської області та ПП "Некрашів", площею - 87,5312га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами с.Зороків на території Вільської (Зорівської) сільської ради Черняхівського району Житомирської області встановивши:

- строк оренди до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, але не більше 10 (десяти) років;

- розмір орендної плати 9 (дев'ять) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної частки (паю) по реформованому ВАТ "Черняхівське"

Пунктом 6 даного розпорядження доручено ПП "Некрашів" укласти відповідні договори оренди землі, провести їх державну реєстрацію (а.с. 17-18 т.1).

На виконання вищевказаного розпорядження 14.11.2017 між Черняхівською районною державною адміністрацією Житомирської області (орендодавець) та ПП "Некрашів" (орендар) укладено 32 договори оренди землі (а.с. 19-82 т.1).

Згідно п. 1 даних договорів , орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельні ділянки - земельні частки (пай), що входять до складу спадщини, яка є та/або може бути визнана відумерлою спадщиною, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами с.Зороків на території Вільської (Зороківської) сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

За умовами п.п. 2 даних договорів в оренду передано земельні ділянки за наступними кадастровими номерами: 1825684400:07:000:0070,1825684400:07:000:0111, 1825684400:01:000:0084, 1825684400:01:000:0003, 1825684400:01:000:0006, 1825684400:01:000:0083, 1825684400:01:000:0087, 1825684400:01:000:0004, 1825684400:07:000:0158, 1825684400:01:000:0103, 1825684400:06:000:0007, 1825684400:07:000:0151, 1825684400:07:000:0164, 1825684400:07:000:0034, 1825684400:07:000:0139, 1825684400:04:000:0019, 1825684400:10:000:0124, 1825684400:10:000:0084, 1825684400:10:000:0094, 1825684400:10:000:0125, 1825684400:10:000:0090, 1825684400:10:000:0095, 1825684400:10:000:0088, 1825684400:04:000:0054, 1825684400:07:000:0148, 1825684400:04:000:0067, 1825684400:07:000:0144, 1825684400:04:000:0083, 1825684400:06:000:0002, 1825684400:07:000:0149, 1825684400:06:000:0015 1825684400:07:000:0247.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 27.11.2017 та 28.11.2017 здійснено державну реєстрацію прав оренди 30 земельних ділянок (а.с. 83- 112 т.1).

Рішенням № 2 від 06.07.2018 власника ПП "Некрашів" змінено назву підприємства з ПП "Некрашів" на ПП "Черняхівська аграрна Група" (а.с. 16 т.1).

Позивач зазначає, що земельні ділянки передані за договорами оренди неправомірно використовуються ПП "Злагода Плюс".

Як зазначає позивач, 25.05.2018 на адресу відповідача направлено претензію, в якій позивач пропонував відповідачу способи вирішення ситуації, що сталась внаслідок самовільного зайняття ПП "Злагода Плюс" земельних ділянок по реформованому ВАТ "Черняхівське" за межами с. Зороків на території Вільської ОТГ Черняхівського району Житомирської області, право користування (оренди) яких належить ПП "Некрашів" (113-115 т.1 )

Відповідач відповіді на претензію не надав та вимог позивача не виконав.

За завданням позивача ФОП ОСОБА_3 була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) (які є або можуть бути визнані відумерлою спадщиною) громадян, що надані на умовах оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - 81,5595 ПП "Некрашів на території Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області ( а.с. 116-217 т.1; 1-58 т.2).

03.09.2018 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області ГУ Держгеокадастру у Житомирській області ОСОБА_4 за участю сертифікованого інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_3 та у присутності представника ПП "Черняхівська аграрна група" ОСОБА_1 було проведено обстеження земельної ділянки та складено акт обстеження № 637-ДК/542/АО/10/01/-18 (а.с. 60 т.2) .

Відповідно до вищевказаного акту, за результатами обстеження встановлено, що за межами населених пунктів с.Зороків та Іванків на території Вільської ОТГ Черняхівського району використовуються для вирощування сільськогосподарських культур у кількості 32 шт. загальною площею 81,5595 га. земельні ділянки за кадастровими номерами: 1825684400:10:000:0124, 1825684400:10:000:0125, 1825684400:10:000:0094, 1825684400:10:000:0095, 1825684400:10:000:0084, 1825684400:01:000:0006, 1825684400:01:000:0003, 1825684400:01:000:0004, 1825684400:07:000:0164, 1825684400:07:000:0151, 1825684400:07:000:0148, 1825684400:07:000:0144, 1825684400:07:000:0139, 1825684400:07:000:0149, 1825684400:07:000:0247, 1825684400:07:000:0158, 1825684400:07:000:0070, 1825684400:07:000:0034, 1825684400:01:000:0103, 1825684400:01:000:0087, 1825684400:01:000:0083, 1825684400:01:000:0084, 1825684400:04:000:0089, 1825684400:07:000:0111, 1825684400:04:000:0019, 1825684400:04:000:0054, 1825684400:06:000:0002, 1825684400:06:000:0015, 1825684400:06:000:0007, 1825684400:04:000:0067, 1825684400:10:000:0088, 1825684400:10:000:0090) приватної форми власності сільськогосподарського призначення , які перебувають на праві оренди в ПП "Черняхівська аграрна група" відповідно до укладених та зареєстрованих в установленому законодавством порядку договорів оренди земельних ділянок, що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.12.2017.

Згідно інформації, наданої виконавчим комітетом Вільської сільської ради, на території Вільської об'єднаної територіальної громади села Зороків свою господарську діяльність здійснюють ПП "Злагода Плюс" та СФГ "Шателюк", але будь-які рішення органів місцевого самоврядування чи виконавчої влади про передачу в користування вказаних земельних ділянок обумовленим суб'єктам господарювання відсутні, що відповідно до вимог ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" свідчить про факт самовільного зайняття земельних ділянок. (а.с. 60 т.2).

Позивач зазначає, що внаслідок самовільного зайняття відповідачем 32 земельних ділянок, які належать позивачу на праві оренди, йому завдано збитків в сумі 159981,97 грн., а саме:

- прямі збитки у вигляді сплаченої Вільській (Зороківській) сільській раді орендної плати за земельні ділянки (паї) за період з листопада 2017 року по серпень 2018 року, які обробляло ПП "Злагода Плюс", та від використання яких ПП "Злагода Плюс" отримало дохід, а ПП "Черняхівська аграрна група", не маючи можливості використовувати ці земельні ділянки (паї), понесло витрати, що склали 74 161,80 грн.(а.с. 78-91 т.2);

- прямі збитки у вигляді сплачених коштів за виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) (які є або можуть бути визнані відумерлою спадщиною) громадян, що надані на умовах оренди ПП "Некрашів", що склали 12000,00 грн., сплачених згідно платіжного доручення №1773 від 03.07.2018 року (а.с. 92 т.2);

- непрямі збитки (упущена вигода), а саме дохід, який ПП "Черняхівська аграрна група" могло отримати від використання земельних ділянок (паїв), але які протягом 2017-2018 років фактично обробляло ПП "Злагода Плюс", що складає 85,820,17 грн. визначеної розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідно до п. 4 Методики (а.с. 71 т.2).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами 1, 2 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач, відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 визначено, що ч.2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України.

Сторона при зверненні з позовом до господарського суду повинна довести, що її суб'єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об'єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.

Предметом спору даної справи є, зокрема, стягнення збитків, завданих позивачу самовільним зайняттям земельних ділянок, якими користується позивач на підстав договорів оренди землі, тобто є деліктною відповідальністю, до якої позивач просить притягнути відповідача.

Статтею 211 Земельного кодексу України визначено, що самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Деліктна відповідальність - позадоговірна відповідальність за цивільним правом, пов'язана із заподіянням майнової і немайнової моральної шкоди внаслідок цивільного правопорушення.

Деліктна відповідальність настає при порушенні загального, обумовленого законом зобов'язання особи не завдати шкоду.

Деліктна відповідальність застосовується тільки за наявності цивільного правопорушення, під яким розуміється будь-яке порушення чужого суб'єктивного права.

До загальних умов деліктної відповідальності належать: наявність шкоди; протиправність поведінки правопорушника; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та результатом (шкодою); вина правопорушника. Вони визнаються загальними тому, що для виникнення деліктного зобов'язання їх наявність необхідна за будь-яких умов, я якщо інше не визначено законодавством.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом, умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

За умовами ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як на підставу стягнення з відповідача понесених збитків позивач вказує на самовільне зайняття відповідачем 32 земельних ділянок загальною площею 81,5595 га, що розташовані на за межами с. Зороків на території Вільської (Зороківської) сільської ради Черняхівського району Житомирської області, право на користуваннями якими належить позивачу на підставі договорів оренди землі.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

За ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Як на доказ самовільного зайняття земельних ділянок позивач посилається на акт обстеження земельної ділянки, здійснений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області, проведеного на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 20.08.2018 № 637-ДК.

Відповідно до частини першої статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах.

Повноваження державних контролюючих органів щодо своєчасного виявлення порушень земельного законодавства, в тому числі самовільного зайняття земельних ділянок, і вжиття заходів стосовно їх усунення визначені, насамперед, Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Відповідно до ст. 10 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, зокрема, мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Порядок обрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки визначається Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженого Постановою КМУ від 25 липня 2007 р. N 963.

Так, п.1 визначено, що Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди).

З викладеного слідує, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, у відповідності до вимог Методики, є матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки тощо.

Відповідно п. 1 Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.01.2017 № 6, у разі виявлення порушення законодавства у сфері використання та охорони земель, за яке Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність, державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення.

Суд зауважує, що визнання особи винною у вчиненні порушення вимог законодавства щодо охорони та використання земель, відповідальність за яке передбачена КУпАП, може здійснюватися виключно за наслідками розгляду та вирішення справи про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів притягнення уповноважених осіб відповідача до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 53-1 КУпАП, тобто вина відповідача у самовільному зайнятті земельних ділянок, на які вказує позивач не доведена.

Водночас, з акту обстеження земельної ділянки від 03.09.20198 не вбачається, що в ході обстеження було встановлено, що саме відповідачем були самовільно зайняті земельні ділянки, які на праві оренди використовуються позивачем.

Крім того суд зауважує, що висновки державного інспектора, викладені в акті обстеження ґрунтуються на інформації наданій виконавчим комітетом Вільської сільської ради, яка в свою чергу не є уповноваженим суб'єктом щодо визначення порушень у сфері використання земель.

Суд також зауважує, що акт обстеження земельної ділянки містить недостовірну інформацію щодо кількості орендованих позивачем земельних ділянок.

Відповідно до інформації, отриманої судом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, станом на момент здійснення обстеження ГУ Держгеокадастру в Житомирській області у відповідача в користуванні на підставі права оренди знаходилось лише 22 земельні ділянки, а не 32, як про це вказує державний інспектор ( а.с. 180-182, 185-192, 195,196, 199, 202, 203, 206-211 т.2). Отже, акт обстеження земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 03.09.2018 № 637-ДК/542/АО/10/01/-18 не відповідає дійсним фактичним обставинам.

До того ж довідка Вільської ОТГ Черняхівського району від 04.09.2018 № 586 не є належним доказом самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, які на праві оренди належать позивачу, оскільки остання не наділена повноваженнями щодо контролю за використанням земельних ділянок та встановлення фактів самовільного їх зайняття .

Таким чином у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач самовільно зайняв земельні ділянки, належні позивачу на праві оренди.

За вказазних обставин суд зазначає, що позивачем не доведено усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, наявності збитків у позивача та вини відповідача у завданні збитків відповідачу.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, право на користування якими належить позивачу на підставі укладених договорів оренди землі, що виключає юридичну можливість притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача звільнити та повернути самовільно зайняті земельні ділянки, які на праві оренди належать позивачу то суд зазначає про наступне.

Частиною 1 ст. 212 ЗК України встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Оскільки судом встановлено, що позивачем належними та достатніми доказами не доведено факту самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, які належать позивачу на праві користування згідно укладених договорів оренди, вказана вимога є безпідставною та необґрунтованою.

Відтак суд в даній частині позову відмовляє.

Крім того суд зауважує, що земельними ділянками за кадастровими номерами 1825684400:07:000:0144, 1825684400:07:000:0139, 1825684400:04:000:0019 користується відповідач на законних підставах, згідно укладених з власниками землі договорів оренди від 11.06.2018 та від 03.11.2017 відповідно, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 193, 194, 197,198, 204,205 т.2).

До того ж судом встановлено що договори оренди від 14.11.2016 щодо оренди земельних ділянок за кадастровими номерами 1825684400:07:000:0139, 1825684400:04:000:0019 взагалі є неукладеними з огляду на те, що відносно вказаних договорів не здійснювалась державна реєстрація прав оренди земельної ділянки.

Стаття 125 Земельного кодексу України визначає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Приписами ст. 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частинами 1, 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відсутність реєстрації права оренди за вищезазначені два договори вказує на неукладеність договору та відповідно на відсутність будь-яких прав та обов'язків по таким договорам, а отже безпідставність посилань позивача на порушення його права ймовірним самовільним зайняттям відповідачем земельних ділянок за кадастровими номерами 1825684400:07:000:0139, 1825684400:04:000:0019.

До того ж суд зауважує, що договори оренди щодо земельних ділянок за кадастровими номерами 1825684400:01:000:0103, 1825684400:01:000:0004, 1825684400:01:000:0087, 1825684400:01:000:0003, 1825684400:07:000:0149, 1825684400:10:000:0095, 1825684400:10:000:0088 (а.с. 25,26, 31-34, 37,38, 61-64, 79,80 т.1) припинили свою дію в порядку п. 36 договорів оренди, а саме внаслідок реєстрації права власності спадкоємців на зазначені земельні ділянки, що підтверджується інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.172-179,183, 184 200,201, 212, 213).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.97 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України N 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду належними засобами доказування відповідно до норм ст.ст. 76,77,79 Господарського процесуального кодексу України порушення саме відповідачами його прав та інтересів внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, що належать на праві оренди позивачу.

За викладених вище обставин суд дійшов висновку про відмову з задоволені позову.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Повне рішення складено: 30.11.18

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2.3- сторонам (рек. з повід.)