Рішення

від 30.11.2018 по справі 908/2058/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/89/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2018 справа № 908/2058/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Носівець В.В.

розглянувши матеріали справи № 908/2058/18

за позовом концерну “Міські теплові мережі” (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-а)

до відповідача громадської організації “Запорізька обласна федерація авіаційних видів спорту” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 30)

про стягнення 13455,54 грн.,

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 10750,41 грн. основного боргу за договором про постачання теплової енергії в гарячі воді № 631 від 01.03.2006, 1503,08 грн. пені, 889,79 грн. інфляційних втрат та 312,26 грн. 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2018 справу № 908/2058/18 передано на розгляд судді Носівець В.В

Ухвалою суду від 11.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2058/18, присвоєно справі номер провадження 17/89/18, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений тридцятьма днями з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 3 ст. 252 ГПК України), сплив 12.11.2018 (з урахуванням того, що останній день процесуального строку припадає на вихідний), тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 10.12.2018.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 30.11.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про постачання теплової енергії в гарячі воді № 631 від 01.03.2006 призвело до утворення у останнього заборгованості за отриману теплову енергію в сумі 10750,41 грн. за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року, що є підставою для покладення на нього додаткової відповідальності у вигляді передбачених договором та законом санкцій. Посилаючись на приписи ст.ст. на ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 232, 275-277 ГК України, Закону України “Про теплопостачання”, Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, позивач просив позов задовольнити.

Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштової кореспонденції, згідно з якими копії ухвал про відкриття провадження у справі отримано повноважними представниками позивача 18.10.2018 та 19.10.2018 за юридичною та фактичною адресами підприємства.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою громадської організації “Запорізька обласна федерація авіаційних видів спорту” є 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 30.

Ухвала суду від 11.10.2018 про відкриття провадження по справі, що направлена відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з відомостями, зазначеними в позові, повернулась відділенням зв'язку до господарського суду Запорізької області із зазначенням причини повернення “за закінченням терміну зберігання”.

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерном “Міські теплові мережі” в особі директора філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського (Дніпровського) району (енергопостачальною організацією, позивачем у справі) та громадською організацією “Запорізька обласна федерація авіаційних видів спорту” (споживачем, відповідачем у справі) 01.03.2006 укладено договір № 631 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.2 Договору енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбаченими цим договором.

Відповідно до п. 2.2 Договору теплова енергія відпускається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби:

-          опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону;

-          гаряче водопостачання – протягом року.

За визначенням п. 5.1 Договору, облік теплової енергії (опалення) проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться в грошовій формі згідно з тарифами, встановленими у порядку, передбаченому діючим Законодавством.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).

За визначенням п. 6.3 Договору, енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його енергопостачальній організації. У разі неповернення оформленого акта здачі-прийняття наданих послуг (акт), при відсутності письмових претензій, вважати акт погодженим.

Відповідно до п. 6.4 Договору підставою для розрахунків споживача з енергопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Розрахунок кількості теплової енергії, яка відпущена споживачу, проводиться на підставі показань розрахункових приладів обліку з урахуванням втрат, або розрахунковим способом - при відсутності приладів обліку (п. 6.5 Договору).

Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплати (п. 6.6 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір набуває чинності після його підписання обома сторонами та діє з 01.03.2006 по 28.02.2007. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання. Усі зміни та доповнення до договору повинні бути оформлені письмово, узгоджені та підписані обома сторонами.

Договір припиняє свою дію у випадках: прийняття відповідного рішення судом, ліквідації однієї із сторін (п. 10.2 Договору).

У зв'язку з відсутністю визначених підстав для припинення дії договору Договір є чинним.

Додатковими угодами № 1 від 01.08.2008, № 2 від 01.08.2008, № 3 від 01.10.2014 сторонами вносились зміни до Договору щодо розміру теплового навантаження, порядку визначення вартості теплової енергії та реквізитів сторін.

Позивачем, на виконання умов договору в період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 10750,41 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії та рахунками:

-          від 31.10.2016 на суму 81,67 грн.,

-          від 30.11.2016 на суму 657,18 грн.,

-          від 31.12.2016 на суму 982,58 грн.,

-          від 31.01.2017 на суму 1172,58 грн.,

-          від 28.02.2017 на суму 1491,78 грн.,

-          від 31.03.2017 на суму 751,45 грн.,

-          від 30.11.2017 на суму 542,90 грн.,

-          від 31.12.2017 на суму 284,38 грн.,

-          від 31.01.2018 на суму 2083,14 грн.,

-          від 28.02.2018 на суму 1288,84 грн.,

-          від 31.03.2018 на суму 1232,64 грн.,

-          від 30.04.2018 на суму 181,27 грн.

Відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період на адресу теплопостачальної організації не повернув, заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії не надав. Позивачем зроблені помітки на актах, що в разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акти є погодженими.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті вартості отриманої теплової енергії, позивачем направлено на його адресу претензію № 1747/09 від 15.08.2018 з вимогою щодо сплати заборгованості за Договором.

Зазначена вимога відповідачем залишена без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 (надалі – Правила).

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено поняття теплової енергії – це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, ст. 1, п. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного теплопостачальною організацією та споживачем.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, а обов'язком відповідача – оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Постачання теплової енергії в гарячій воді здійснювалось на об'єкт споживання відповідача з визначеним договором розрахунковим тепловим навантаженням на опалення та обсягом водопостачання – орендоване нежитлове приміщення першого поверху, яке розташоване за адресою: бул. Гвардійський, буд. 22.

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати теплової енергії, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк не виконав.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період: з жовтня 2016 року по квітень 2018 року позивачем відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 10750,41 грн., до сплати було виставлено відповідні рахунки (арк. справи 34-57).

Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки направлялись на адресу відповідача, на підтвердження чого позивачем надано реєстри на відправлення кореспонденції за спірний період (копії долучені до матеріалів справи).

Підписані акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період на адресу теплопостачальної організації відповідач не повернув, заперечень щодо причин їх не підписання не надав. Необґрунтована відмова від підпису актів не звільняє споживача від сплати за надані послуги з постачання теплової енергії у вказані в Договорі строки.

За умовами Договору, у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені Договором терміни, акт вважається погодженим, тобто, відповідач фактичного погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з нарахованими позивачем сумами до сплати.

Нарахування за теплову енергію та гаряче водопостачання відповідачу здійснювалось згідно укладеного Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.08.2008.

Відповідно до п. 23 Правил розрахунки за спожиту і силову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими у встановленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного договором, з врахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання у розрахунковому періоді.

Система опалення орендованого відповідачем приміщення є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому воно розташоване, тому факт наявності теплопостачання в приміщенні відповідача в спірному періоді підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювальних сезонів 2016 – 2018 років, відповідно до яких концерном «Міські теплові мережі» розпочато і закінчено опалювальні сезони у місті Запоріжжя.

Отже, нарахування позивачем вартості теплової енергії за актами за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року в сумі 10750,41 грн. є обґрунтованим, яку, всупереч умовам Договору та вимогам закону, відповідач не оплатив.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 10750,41 грн. заборгованості правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1503,08 грн. пені, 889,79 грн. інфляційних втрат та 312,26 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (далі – Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторонами в пункті 7.2.3 Договору узгоджено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 0,5% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені, інфляційних втрат та 3% річних заявлені позивачем правомірно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 20.11.2016 по 31.08.2018 та 3% річних за той самий період за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, виходячи з простроченої сплати вартості теплової енергії за кожним окремо актом за загальний період: жовтень 2016 року – квітень 2018 року, суд встановив, що з огляду на допущення помилок при підрахуванні кількості днів прострочення та арифметичних помилок розрахунок є невірним, проте, в межах заявлених позовних вимог суми пені та 3% річних є обґрунтованими, оскільки є меншими ніж при вірному розрахунку.

Розрахунок інфляційних втрат судом визнано вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 1503,08 грн. пені, 889,79 грн. інфляційних втрат та 312,26 грн. 3% річних за порушення строків оплати за Договором заявлені до стягнення правомірно та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав до суду доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання по оплаті вартості отриманої теплової енергії.

На підставі викладеного, суд визнав позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.          

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з громадської організації “Запорізька обласна федерація авіаційних видів спорту” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 30, ідентифікаційний код 26249895) на користь концерну “Міські теплові мережі” (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-а, ідентифікаційний код 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання 26039302042813 у Філії – Запорізьке обласне управління ПАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957) 10750,41 грн. (десять тисяч сімсот п'ятдесят грн. 41 коп. ) основного боргу. Видати наказ.

3.          Стягнути з громадської організації “Запорізька обласна федерація авіаційних видів спорту” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 30, ідентифікаційний код 26249895) на користь концерну “Міські теплові мережі” (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-а, ідентифікаційний код 32121458, п/р № 26007301001951 у Філії – Запорізьке обласне управління ПАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957) 1503,08 грн. (одну тисячу п'ятсот три грн. 08 коп.) пені, 889,79 грн. (вісімсот вісімдесят дев'ять грн. 79 коп.) інфляційних втрат, 312,26 грн. (триста дванадцять грн. 26 коп.) 3% річних та 1762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 30.11.2018.

Суддя                                                   В.В. Носівец