Рішення

від 23.10.2018 по справі 910/9302/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2018Справа № 910/9302/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіапартнерство" (03050, м. Київ, вулиця Сурікова, будинок 3, корпус 8 "Б", Літера "Г"; код ЄДРПОУ 36629926)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орт Медіа" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 136, другий поверх Літера. А, нежиле приміщення; код ЄДРПОУ 36477269)

про стягнення 1 330 869,40 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Ковтун О.О. - довіреність №26/12/17 від 26.01.2017 року.

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіапарт7нерство" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТ Медіа" про стягнення 1 330 869,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №МП-033402/2015 від 28.12.2015 року в частині своєчасної оплати наданих за договором послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь: 1 181 225,37 грн. - заборгованості за надані послуги з розміщення реклами на телеканалах Україна Індіго , НЛО.ТВ , 108 109,00 грн. - пені, 27 911,00 грн. - інфляційних втрат, 13 624,00 грн. - 3% річних, 19 964,00 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіапартнерство" про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 12.09.2018 року.

В підготовчому засіданні 12.09.2018 року оголошено перерву до 02.10.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 року підготовче провадження у справі 910/9302/18 закрито; розгляд справи по суті призначити на 23.10.2018 року.

В судове засідання 23.10.2018 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 23.10.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 23.10.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Медіапартнерство (далі по тексту - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено Договір №МП-033402/2015 (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п.2.1.) на умовах та в порядку, передбачених цим Договором, Додатковими угодами та Додатками до нього, Виконавець на замовлення Замовника надає йому за плату Рекламні Послуги.

Сторони узгодили наступні вимоги до якості Рекламних Послуг, що надаються за цим Договором: якість Рекламних Послуг має відповідати умовам цього Договору та Додатків до Договору, зокрема порушенням вимог до якості Рекламних Послуг за цим Договором вважається трансляція Реклами у перекрученому вигляді, скорочення Реклами, відсутність звуку, кольору тощо (п.2.2. Договору).

Згідно з п.3.5. Договору обсяг замовлених Замовником Рекламних Послуг, найменування Клієнта Замовника та терміни розповсюдження Реклами в Ефірі Телеканалу фіксуються Сторонами у Додатках до цього Договору.

Відповідно до п.3.6. Договору розповсюдження Реклами в Ефірі Телеканалу відбувається за умови виконання Замовником зобов'язання, передбаченого пунктом 4.4 цього Договору. У разі невиконання Замовником зазначеного зобов'язання, Виконавець має право не розповсюджувати Рекламу відповідного Клієнта у межах надання Рекламних Послуг, щодо яких має місце таке невиконання, в Ефірі Телеканалу. При цьому Виконавець (та/або Телеканал) не несе відповідальності за можливі збитки Замовника (та/або Клієнтів Замовника), спричинені такими діями.

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що по закінченні кожного календарного місяця, протягом якого відбувалось розповсюдження Реклами в Ефірі Телеканалу (або іншого Періоду Рекламної кампанії, якщо Сторони домовляться про це додатково), Виконавець на вимогу Замовника підписує та надає Замовнику Ефірну довідку, у якій може бути (на бажання Замовника) відображено фактично досягнуті Рекламою відповідного Клієнта Замовника Показники RP за відповідний місяць (або інший Період Рекламної Кампанії, якщо Сторони домовляться про це додатково). Виконавець на вимогу Замовника зобов'язується надавати вказану Ефірну довідку до 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п.3.9. Договору до 13 числа (включно) кожного місяця Виконавець засобами електронного зв'язку повідомляє Замовнику вартість послуг у попередньому місяці. Замовник протягом одного робочого дня зобов'язується погодити таку вартість або висловити свої зауваження.

До 25 числа місяця, наступного за звітним, Виконавець та Замовник підписують Акт про надання послуг. Виконавець до 15 числа місяця, наступного за звітним, надає Замовнику 2 екземпляри підписаного зі свого боку Акту про надання послуг (п.3.10. Договору).

Відповідно до п.3.11. Договору у випадку, якщо Виконавець надає Замовнику Акт про надання послуг із порушенням строків, вказаних у п. 3.9. даного Договору, Замовник має право продовжити строки підписання Акту про надання послуг на кількість днів, яка дорівнює строку затримки Виконавцем надання вказаного Акту про надання послуг.

Згідно з п.3.11.1. Договору замовник має право не підписувати Акт про надання послуг у випадках: (і) наявності в ньому арифметичних помилок, суттєвих опечаток; (іі) підтвердженого факіу розміщення Реклами з порушеннями вимог, передбачених даним Договором та Додатками до нього; (ііі) відсутності зазначення чи неправильного зазначення Клієнта Замовника; (iv) відсутності зазначення чи неправильного зазначення торгової марки або назви рекламної кампанії Клієнта Замовника; (v) відсутності зазначення чи неправильного зазначення Періоду Рекламної Кампанії; інших суттєвих порушень умов даного Договору.

Пунктом 3.12. Договору передбачено, що у разі не повернення Замовником Акту про надання послуг у вказаний у п.3.1.0 термін, такі Рекламні Послуги вважаються наданими належним чином та прийнятими з додержанням усіх умов даного Договору. В цьому випадку на Акті робиться запис: Зауважень від Замовника у визначений термін не надійшло , після чого такий Акт вважатиметься таким, що прийнятий Замовником, а вказаний Акт вважатиметься підставою для здійснення остаточних розрахунків за даним Договором.

Згідно з п.4.1. Договору ціна Договору включає вартість Рекламних Послуг, тобто плату за Рекламні Послуги з урахуванням податків. Сторони цим домовились про те, що у разі, якщо обсяг Рекламних Послуг визначається у Додатках у показниках RP, вартість Рекламних Послуг, що їх надає Замовнику Виконавець за цим Договором, будуть визначатись з використанням Показників RP. При цьому вартість розповсюдження Реклами в Ефірі Телеканалу буде визначатись шляхом множення узгодженої Сторонами ціни розповсюдження в Ефірі Телеканалу рекламного ролика хронометражем 30 (тридцять) секунд на Показник RP відповідного часового інтервалу.

Згідно з п. 4.4 Договору оплата рекламних послуг здійснюється замовником шляхом оплати, у розмірах, зазначених в Актах про надання послуг, на підставі цього Договору, відповідних додатків до нього, Актів про надання послуг у такому порядку: 50% вартості Рекламних послуг за відповідний місць, вказаної у Додатку до цього Договору, сплачується замовником не пізніше останнього робочого дня місяця, у якому надаються Рекламні послуги. Остаточні розрахунки за надані Рекламні послуги відповідно вартості рекламних послуг, вказаної в Акті про надання послуг сплачуться замовником не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за місяцем, у якому надаються Рекламні Послуги. Додатками/Додатковими угодами до цього Договору Сторони можуть встановити інший порядок оплати Рекламних Послуг.

Замовник перераховує вартість Рекламних Послуг на поточний рахунок Виконавця за такими реквізитами:

Товариство з обмеженою відповідальністю МЕДІАПАРТНЕРСТВО

03035, Україна, м. Київ, вул. Сурікова, будинок 3, корпус 8 Б , літера Г

п/р № 26005962496729 в ПАТ ПУМБ , МФО 334851

Код ЄДРПОУ 36629926

На виконання умов Договору між сторонами підписано додатки до договору (далі по тексту - додатки до договору) на загальну суму 1 781 521,26 грн., а саме:

- №19 від 01.03.2017 року на замовлення розміщення реклами на суму 69 525,58 грн.;

- №20 від 01.04.2017 року на замовлення розміщення реклами на суму 207 370,63 грн.;

- №21 від 01.09.2017 року на замовлення розміщення реклами на суму 378 673,73 грн.;

- №22 від 01.10.2017 року на замовлення розміщення реклами на суму 229 363,56 грн.;

- №23 від 01.11.2017 року на замовлення розміщення реклами на суму 499 137,08 грн.;

- №24 від 01.12.2017 року на замовлення розміщення реклами на суму 397 450,68 грн.;

Відповідно до пункту 3 додатків до Договору оплата рекламних послуг здійснюється замовником шляхом оплати, на підставі рахунків, щ їх виставляє Виконавець, у порядку та в терміни, зазначені в ст. 4 Договору.

Між сторонами підписано акти надання послуг на суму 884 933,50 грн., а саме:

- №681 від 31.03.2017 року на суму 69 525,58 грн.;

- №1000 твід 30.04.2017 року на суму 207 370,63 грн.;

- №2345 від 30.09.2017 року на суму 378 673,73 грн.;

- №2875 від 31.10.2017 року на суму 229 363,56 грн.;

Акти надання послуг на суму 902 587,76 грн. залишені не підписаними, а саме:

- №3244 від 30.11.2017 року на суму 499 137,08 грн.;

- №3484 від 31.12.2017 року на суму 6 000,00 грн.;

- №3728 від 31.12.2017 року на суму 397 450,68 грн.;

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в період часу з 01.03.2017 року по 31.12.2017 року позивач надав відповідачу послуги на сум 1 181 225,37 грн., за які відповідач не розрахувався, в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість з їх оплати.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд звертає увагу, що умовами Договору пунктами 3.9. - 3.12. та пунктом 4.4. передбачено порядок прийняття послуг та їх оплату.

Так зокрема, у відповідності до вимог п. 3.10. Договору позивач до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов'язаний був направити (вручити, надати) відповідачу 2 екземпляри підписаного зі свого боку Акту про надання послуг, а відповідач в свою чергу зобов'язаний підписати даний акт (акти) в разі згоди з кількістю та вартістю наданих послуг, або надати обґрунтовану відповідь в разі незгоди, а в разі не підписання та неповернення акту без вмотивованої відмови, то послуги вважаються прийнятими в повному обсязі.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, станом на день звернення позивачем до суду 16.07.2018 року позивачем не надано суду жодного доказу (опис вкладення в лист, фіскальний чек) виконання ним пункту 3.10. Договору в частині направлення відповідачу та отримання ним актів надання послуг на суму 902 587,76 грн. (№3244 від 30.11.2017 року на суму 499 137,08 грн.; №3484 від 31.12.2017 року на суму 6 000,00 грн.; №3728 від 31.12.2017 року на суму 397 450,68 грн.), а тому момент виконання зобов'язань за вищевказаними актами не настав, що є наслідком відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Також, суд зазначає, що з наданих позивачем та не спростованих відповідачем доказів вбачається, що позивач на виконання умов Договору надав відповідачу послуги з розміщення реклами на телеканалах Україна Індіго , НЛО.ТВ на суму 278 637,61 грн., яка документарно підтверджується, а відповідач в порушення умов Договору не оплатив позивачу вартість отриманих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1 181 225,37 грн. (заборгованості за надані послуги з розміщення реклами на телеканалах Україна , Індіго , НЛО.ТВ ) підлягають частковому задоволенню та становлять 278 637,61 грн.

Відповідач припустився порушення грошового зобов'язання, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 108 109,00 грн.

Згідно з п.5.3. Договору у разі невиконання (неналежного виконання) Замовником зобов'язань, передбачених пунктами 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, 4.4 цього Договору, внаслідок чого Виконавець буде позбавлений можливості належним чином виконувати свої зобов'язання за цим Договором, Виконавець не несе відповідальності за можливі збитки Замовника, завдані таким невиконанням ним своїх зобов'язань. При цьому у разі прострочення виконання Замовником зобов'язань, передбачених пунктами 3.1.3, 4.4 цього Договору, Виконавець має право стягнути з Замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене та здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивач в частині стягнення пені в розмірі 108 109,00 грн. підлягають частковому задоволенню, та за власним розрахунком суду становлять 49 513,52 грн.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 27 911,00 грн. (інфляційних втрат) та 13 624,00 грн. (3% річних).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 27 911,00 грн. (інфляційних втрат) та 13 624,00 грн. (3% річних) підлягають частковому задоволенню, та за власним розрахунком суду становлять 4 557,44 коп. (3% річних) та 15 080,01 грн. (інфляційних втрат).

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орт Медіа" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 136, другий поверх Літера. А, нежиле приміщення; код ЄДРПОУ 36477269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіапартнерство" (03050, м. Київ, вулиця Сурікова, будинок 3, корпус 8 "Б", Літера "Г"; код ЄДРПОУ 36629926) 278 637 (двісті сімдесят вісім тисяч шістсот тридцять сім) грн. 61 коп. - заборгованості за надані послуги з розміщення реклами на телеканалах Україна , Індіго , НЛО.ТВ , 49 513 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 52 коп. - пені, 4 557 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 44 коп. - 3% річних, 15 080 (п'ятнадцять тисяч вісімдесят) грн. 01 коп. - інфляційних втрат, 5 217 (п'ять тисяч двісті сімнадцять) грн. 08 коп. - судового збору.

3. В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 28.11.2018 року.