Рішення

від 20.11.2018 по справі 911/2094/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2018 р. м. Київ Справа № 911/2094/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БОТАНІК ХАУС СЕРВІС

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛЯНИЦЯ РЕЗОРТ

про визнання договору недійсним

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛЯНИЦЯ РЕЗОРТ

до Товариства з обмеженою відповідальністю БОТАНІК ХАУС СЕРВІС

про визнання права власності

Суддя Кошик Ю.А.

За участю секретаря судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

Позивача за первісним, відповідача за зустрічним позовом: Панченко Є.В.

Відповідача за первісним, позивача за зустрічним позовом: Цермолонський І.М.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БОТАНІК ХАУС СЕРВІС до Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛЯНИЦЯ РЕЗОРТ про визнання договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.09.2018 року відкрито провадження у справі № 911/2094/18, підготовче засідання призначено на 11.10.2018 року.

У підготовчому засіданні 11.10.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та подав зустрічну позовну заяву б/н від 10.10.2018 року.

У підготовчому засіданні 11.10.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та подав зустрічну позовну заяву б/н від 10.10.2018 року.

Згідно зі ст. 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи № 911/2094/18 за первісним позовом заявлено вимогу про визнання недійсним договору управління нерухомим майном від 31.08.2018 року № 31/08. Зустрічний позов заявлений про визнання права власності на майно, яке є предметом спірного договору.

Ухвалою від 11.10.2018 року зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛЯНИЦЯ РЕЗОРТ до Товариства з обмеженою відповідальністю БОТАНІК ХАУС СЕРВІС про визнання права власності прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 911/2094/18 та відкладено підготовче судове засідання у справі до 20.11.2018 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 19.10.2018 року позивачем за первісним, відповідачем за зустрічним позовом подано відзив на зустрічний позов від 19.10.2018 року.

30.10.2018 року до канцелярії Господарського суду Київської області від відповідача за первісним, позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву від 29.10.2018 року.

В судове засідання 20.11.2018 року з'явився представник позивача (відповідача за зустрічним позовом), який підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

В судове засідання 20.11.2018 року з'явився представник відповідача (позивача за зустрічним позовом), який підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом та просив суд відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Згідно з ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

За взаємною згодою сторін в підготовчому судовому засіданні 20.11.2018 року закрито підготовче провадження та здійснено перехід до розгляду спору по суті.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 20.11.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

31.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БОТАНІК ХАУС СЕРВІС (позивач, відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПОЛЯНИЦЯ РЕЗОРТ (відповідач, позивач за зустрічним позовом) укладено Договір управління нерухомого майна №31/08 (надалі - Договір управління).

Відповідно до пункту 1 Договору управління Установник управління передає Управителеві на 1 (один) рік в управління майно, зазначене у пункті 2 Договору управління, а Управитель зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах Установника управління.

Предметом Договору управління є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 86,10 кв.м., житловою площею 64,40 кв.м., в будинку по АДРЕСА_1, що знаходиться у місті Києві (пункт 2 Договору управління).

Квартира передається Управителеві для здійснення від свого імені управління цим майном в інтересах Установника управління, в тому числі, але не виключно, шляхом подальшого надання квартири в оренду третім особам (п. 3 Договору управління).

В своїй позовній заяві позивач (відповідач за зустрічним позовом) зазначає що, при укладенні Договору управління останній помилився щодо необхідності його укладення та даний Договір управління не відповідає інтересам позивача.

Крім того, позивач (відповідач за зустрічним позовом) зазначає, що у відповідача (позивача за зустрічним позовом) відсутні правоустановчі документи на квартиру, перелік яких визначений Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а також останній не підтвердив належним чином право власності на квартиру якою розпорядився, тому позивач вважає Договір протиправним, таким, що порушує його права і охоронювані законом інтереси, що є підставою недійсності Договору управління. Аналогічні посилання містяться у відзиві на зустрічну позовну заяву.

В обґрунтування позовних вимог позивач (відповідач за зустрічним позовом) посилається на те, що оскільки відповідач не набув необхідного обсягу цивільної дієздатності, який необхідний для укладення Договору управляння та передбачений частиною другою ст. 203 Цивільного кодексу України, згідно приписів ст.215 Цивільного кодексу України спірний Договір підлягає визнанню недійсним.

У зустрічній позовній заяві відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що внаслідок неправильного тлумачення Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ТОВ БОТАНІК ХАУС СЕРВІС дійшов хибних висновків про те, що ТОВ ПОЛЯНИЦЯ РЕЗОРТ не підтвердило належним чином набуття у власність квартири, внаслідок чого без належних на те підстав не визнає право власності ТОВ ПОЛЯНИЦЯ РЕЗОРТ на квартиру.

Свою позицію ТОВ ПОЛЯНИЦЯ РЕЗОРТ мотивує тим, що пунктом 14 частини 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що набуття права власності на нерухоме майно може підтверджуватись іншими документами, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. Чіткого переліку інших документів, що підтверджують набуття права власності на нерухоме майно законодавець не визначив. Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Аналіз положень зазначених норм права дає підстави дійти для висновку, що документами, які підтверджують виникнення набуття права власності на нерухоме майно може вважатися, в тому числі, Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 04.03.2014 року.

Зібрані у справі докази, свідчать, що між сторонами у справі укладений договір управління майном, відповідно саме такий договір та відповідні положення статей глави 1029 Цивільного кодексу України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених договором умов.

Договірними зобов'язаннями визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками цивільних відносин при укладенні цивільно-правових договорів, на підставі яких зобов'язана сторона повинна зробити визначені дії на користь другої сторони або утриматись від визначеної дії, а управомочнена сторона має право очікувати від зобов'язаної сторони належного та своєчасного виконання зобов'язань відповідно до умов договору. Майнові зобов'язання, що виникають між учасниками цивільно-правових відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а друга сторона (кредитор) має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодо набувача).

Відповідно до ч.1 ст. 1030 Цивільного кодексу України предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно.

З матеріалів справи вбачається, що 04.03.2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, згідно яким Продавець (ОСОБА_5) зобов'язується передати у власність Покупця (ОСОБА_6), а Покупець зобов'язується прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 86,1 кв.м., жилою площею - 64,4 кв.м.

Згідно з пунктом 1.2. Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, майнові права на квартиру належать ОСОБА_5 згідно таких документів: Договору дарування земельної ділянки від 23.12.2013 року, що посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. № 3032; Договору дарування земельної ділянки від 23.12.2013 року, що посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. № 3033; Договору дарування житлового будинку від 23.12.2013 року, що посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. № 3034; Декларації про початок виконання будівельних робіт, що зареєстрована 16.12.2013 року Інспекцією ДАБК у місті Києві №КВ083133500037; Повідомлення про зміну даних, що зареєстрована 16.01.2014 року Інспекцією ДАБК у місті Києві №КВ103140160575; Технічний паспорт на квартиру від 09.02.2014 року, що виготовлений ТОВ ККонсалт .

Судом встановлено, що кошти за майнові права на квартиру у сумі 860 346 грн. по Договору купівлі-продажу майнових прав були сплачені Покупцем до моменту укладання Договору (п.3.3. Договору).

На виконання умов Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, між сторонами 04.03.2014 року був підписаний відповідний акт приймання-передачі майнових прав, за яким Продавець передав у власність Покупця, а Покупець прийняв у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 86,1 кв.м., жилою площею - 64,4 кв.м.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 23.08.2018 року між ОСОБА_6 та ТОВ ПОЛЯНИЦЯ РЕЗОРТ було укладено Договір про відступлення права вимоги, згідно якого ТОВ ПОЛЯНИЦЯ РЕЗОРТ набуло права вимоги по Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 04.03.2014 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Враховуючи приписи статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора (ТОВ ПОЛЯНИЦЯ РЕЗОРТ ) перейшли права первісного кредитора (ОСОБА_6) по Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 04.03.2014 року, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно приписів ч.1 стаття 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав визнаються речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до частини 1, 2 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Ґрунтовний аналіз положень цієї статті, дає підстави прийти до висновку, що майнові права є майном та визнаються речовими правами.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Застосовуючи вищезазначені норми матеріального права до спірних правовідносин у цій справі, суд приходить до висновку, що у момент укладення Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та акту приймання-передачі, у Покупця виникли речові права на квартиру, яка є предметом Договору купівлі-продажу майнових прав.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також загальні засади державної реєстрації прав визначаються спеціальним Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Пунктом 14 частини 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що набуття права власності на нерухоме майно може підтверджуватись іншими документами, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Під поняттям інші документи законодавцем допускається розширене тлумачення переліку документів, що підтверджують набуття права власності на нерухоме майно. Тобто, в кожному окремому випадку, визначення інші документи є оціночним поняттям.

За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку, під поняття інші документи , які підтверджують набуття ОСОБА_6 права власності на спірну квартиру, можна віднести Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 04.03.2014 року.

Відтак, враховуючи, що відповідач (позивач за зустрічним позовом), на час укладення спірного Договору управління, належним чином та згідно чинного законодавства підтвердив набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1, доводи позивача (відповідача за зустрічним позовом) про відсутність правоустановчих документів на квартиру не знайшли свого підтвердження, а тому позовні вимоги про визнання не дійсним договору управління майном судом відхиляються, як такі що є не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Разом з тим, оскільки ТОВ БОТАНІК ХАУС СЕРВІС не визнає права ТОВ ПОЛЯНИЦЯ РЕЗОРТ , як власника квартири, його права підлягають захисту шляхом визнання права власності з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності.

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом, господарським судом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

З огляду на зміст ст. 1 Першого Прототколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (прийнятого в Парижі 20.III.1952, ратифікованого Україною 17.07.1997), визнано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Оскільки, право позивача за зустрічним позовом, яке визнано в ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, порушено у зв'язку з невизначеністю національного законодавчого регулювання, єдиним ефективним засобом захисту права позивача є судове з'ясування обставин та вирішення спору щодо цивільного права, яке підлягає захисту.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Крім того, суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З огляду на висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 10.02.2010 року у справі Серявін та інші проти України , хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

За таких обставин, позовні вимоги за первісним позовом ТОВ БОТАНІК ХАУС СЕРВІС є безпідставними, не обґрунтованими та не доведеними, тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позовні вимоги за зустрічними позовами ТОВ ПОЛЯНИЦЯ РЕЗОРТ знайшли своє підтвердження і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат позивача за зустрічними позовами на оплату судового збору покладається на відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю БОТАНІК ХАУС СЕРВІС до Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛЯНИЦЯ РЕЗОРТ про визнання договору недійсним відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛЯНИЦЯ РЕЗОРТ до Товариства з обмеженою відповідальністю БОТАНІК ХАУС СЕРВІС про визнання права власності задовольнити повністю.

3. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю ПОЛЯНИЦЯ РЕЗОРТ (07541, Київська область, місто Березань, вулиця Зарічна, будинок 119, Код ЄДРПОУ 40957169) право власності на квартиру АДРЕСА_1 (чотири), загальною площею 86,10 кв.м., житловою площею 64,40 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БОТАНІК ХАУС СЕРВІС (01014, місто Київ, вулиця Струтинського Сергія, будинок 21, 23, офіс 1, код ЄДРПОУ 40045225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛЯНИЦЯ РЕЗОРТ (07541, Київська область, місто Березань, вулиця Зарічна, будинок 119, Код ЄДРПОУ 40957169) 12 905,20 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу XI Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання повного тексту судового рішення 29.11.2018 року.