Ухвала

від 30.11.2018 по справі 912/3096/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91          E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

30 листопада 2018 року                                                  Справа № 912/3096/18

Суддя Господарського суду Кіровоградської області Кабакова В.Г. розглянувши заяву приватного акціонерного товариства "Новомиргородське автотранспортне підприємство 13545" (26001, Кіровоградська область, м. Новомиргород, пров. Шевченка, 1, ідентифікаційний код 03117398) № 108 від 27.11.2018 про видачу судового наказу в порядку наказного провадження,

ВСТАНОВИВ:

28.11.2018 на адресу господарського суду надійшла заява приватного акціонерного товариства "Новомиргородське автотранспортне підприємство 13545" № 108 від 27.11.2018 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Управління соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації (26000, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Є.Присяжного, 23А, ідентифікаційний код 03197782) заборгованості в сумі 29 761,52 грн, з якої: 12 949,22 грн - основна заборгованість, 11 341,49 - грн пеня, 1106,97 грн - 3% річних, 4363,84 грн - інфляційні втрати.

Вказана заява обґрунтована неналежним виконанням Управлінням соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації умов договору на проведення компенсаційних виплат за надані послуги по перевезенню окремих категорій громадян автомобільним транспортом загального користування № 8 від 12.01.2015, в частині своєчасної сплати коштів для погашення заборгованості.

29.11.2018 судом видано судовий наказ про стягнення з Управління соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації (26000, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Є. Присяжного, 23А, ідентифікаційний код 03197782) на користь приватного акціонерного товариства "Новомиргородське автотранспортне підприємство 13545" (26001, Кіровоградська область, м. Новомиргород. пров. Шевченка, 1, ідентифікаційний код 03117398) заборгованість в сумі 18 420,03 грн, з якої: 12 949,22 грн - основна заборгованість, 1106,97 грн - пеня, 4 363,84 грн - інфляційні втрати, частково задовольнивши заяву приватного акціонерного товариства "Новомиргородське автотранспортне підприємство 13545".

Стосовно вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до частини першої статті 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Розглянувши подану приватним акціонерним товариством "Новомиргородське автотранспортне підприємство 13545" заяву про видачу судового наказу в частині стягнення пені, суд вважає вказану заяву такою, що не підлягає задоволенню, оскільки вимоги заявника не є вимогами в розумінні ч. 1 ст. 148 ГПК України.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Вимога про сплату пені хоча й має грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань (п. 1.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).

Як вбачається з поданої приватним акціонерним товариством "Новомиргородське автотранспортне підприємство 13545" заяви, до складу заборгованості за умовами договору на проведення компенсаційних виплат за надані послуги по перевезенню окремих категорій громадян автомобільним транспортом загального користування № 8 від 12.01.2015, заявником включено пеню, яка за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є штрафною санкцією за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання та заходом відповідальності за порушення зобов'язання.

За приписами ст. 152 ГПК України cуддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Розглянувши подані приватним акціонерним товариством "Новомиргородське автотранспортне підприємство 13545" матеріали, суд зазначає, що в заяві про видачу судового наказу міститься вимога про стягнення пені, яка за своєю правовою природою не є вимогою про стягнення грошової заборгованості за договором та не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.

За наведених обставин, суд відмовляє у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення 11 341,49 грн пені.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Роз'яснюючи дану норму закону, суд звертає увагу заявника, що для захисту своїх законних прав та інтересів, останній має право звернутись до суду в позовному порядку, адже обраний спосіб звернення у даному випадку є безпідставним.

Згідно з частиною другою статті 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.

Керуючись статтями 148, 152, 153, 154 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити приватному акціонерному товариству "Новомиргородське автотранспортне підприємство 13545" у видачі судового наказу про стягнення з Управління соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації (26000, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Є. Присяжного, 23А, ідентифікаційний код 03197782) - 11 341,49 грн пені.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 Господарським процесуальним кодексом України.

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно - телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Примірники ухвали надіслати приватному акціонерному товариству "Новомиргородське автотранспортне підприємство 13545" (26001, Кіровоградська область, м. Новомиргород, пров. Шевченка, 1) та Управлінню соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації (26000, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Є. Присяжного, 23А).

Суддя                                                                       В.Г. Кабакова