Рішення

від 20.11.2018 по справі 911/1385/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2018 р. м. Київ Справа № 911/1385/18

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Пюрик Богдани Миколаївни, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торг Преміум , Київська область, м. Вишгород

про стягнення заборгованості

секретар судового засідання О.О.Стаднік

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Пюрик Богдана Миколаївна (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н, б/д (вх.№1421/18 від 23.06.2018 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю Торг Преміум (далі - відповідач) про стягнення 132823,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати за надані транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу у міжнародному сполученні, у зв'язку із чим просить суд стягнути з відповідача 132823,01 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 20.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1385/18. Підготовче засідання призначено на 11.09.2018 року.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 11.09.2018 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали.

Ухвалою суду від 11.09.2018 року відкладено підготовче засідання на 09.10.2018 року.

До суду від позивача надійшла телеграма №1 від 12.09.2018 року (вх. №4/18 від 13.09.2018 року) про відкладення судового засідання, призначеного на 11.09.2018 року.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 09.10.2018 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали.

Ухвалою суд від 09.10.2018 року відкладено підготовче засідання на 30.10.2018 року.

До суду від представника позивача надійшли письмові пояснення б/н від 23.10.2018 року (вх. №30609/18 від 23.10.2018 року) на виконання вимог ухвали від 09.10.2018 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 30.10.2018 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надав.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року закрито підготовче провадження у справі №911/1385/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.11.2018 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 20.11.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

До суду від представника позивача надійшла заява б/н від 20.11.2018 року (вх. №32498/18 від 20.11.2018 року), в якій представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу без його участі у зв'язку із неможливістю прибути у судове засідання. У зазначеній заяві представник позивача також повідомив суд, що ним допущено технічну описку в прохальній частині позовної заяви, а саме, позивачем помилково не зазначену про стягнення пені у сумі 21396,07 грн.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що відповідач належним чином та завчасно повідомлявся про розгляд справи, а також керуючись ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов'язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем Пюрик Богданою Миколаївною (за договором - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торг Преміум (за договором - замовник) укладено договір-заявку №534 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу від 24.07.2017 року (далі - договір-заявка), відповідно до п. 1 якого, позивач зобов'язався надати відповідачу транспортні послуги по перевезенню вантажу - компоненти на палетах вагою 13500 кілограм за маршрутом Іспанія-Україна, а відповідач зобов'язався оплатити вартість за надані позивачем послуги. Міжнародне перевезення здійснюється автомобілем ДАФ номерний знак НОМЕР_2.

Згідно п. 29 договору-заявки, вартість перевезення складає 3200,00 євро по курсу на день розмитнення.

Відповідно до п. 30 договору-заявки, встановлено умови оплати, а саме, безготівкова, до 5 днів після розвантаження по копіям документів.

Пунктом 27 договору-заявки передбачено, що перевезення вважається виконаним з моменту отримання вантажу вантажоодержувачем, підтвердженням чого є відбиток його печатки у накладній CMR і ордері про відвантаження, який водій отримує на завантаженні.

На виконання умов договору-заявки позивач 08.08.2017 року доставив товар в пункт призначення: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 34А, що підтверджується міжнародною товаро-транспортною накладною №100000/2017/582587/2017/852592 та актом на прийняття виконаних робіт (послуг) №122 від 08.08.2017 року.

З метою оплати наданих послуг позивач направив відповідачу рахунок №122 від 08.08.2017 року на суму 97312,00 грн. та Акт №122 від 08.08.2017 року на прийняття виконаних робіт (послуг), проте, в порушення умов договору-заявки відповідачем не оплачено за надані позивачем послуги з перевезення, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 97312,00 грн.

Також, позивачем у відповідності до п. 30 договору-заявки на адресу відповідача направлено пакет документів на оплату послуг, однак зазначений лист 14.09.2017 року повернувся відправнику (позивачу) із зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого строку зберігання .

Статтею 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія №1 від 20.08.2017 року з вимогою сплатити вартість перевезення у сумі 100380,90 грн. (докази надіслання якої наявні в матеріалах справи), проте відповідачем зазначена претензія залишена поза увагою.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду відповідач вказану заборгованість не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача 100380,90 грн. заборгованості.

У процесі розгляду справи відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх обов'язків з оплати наданих позивачем послуг з перевезення, не надано будь-яких заперечень щодо неотримання ним товару за вказаною міжнародною товаро-транспортною накладною.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) та сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої приєдналася Україна відповідно до Закону України від 01.08.2006 року №57-V, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Наявною в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №100000/2017/582587/2017/852592 підтверджується факт виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором - заявкою №534.

Статтею 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначено перелік даних, які повинна містити вантажна накладна.

Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №100000/2017/582587/2017/852592 містить дані, передбачені Конвенцією, в тому числі, визначена вага вантажу, зазначено вантажовідправника, місце і дата прийняття вантажу до перевезення, адреса розвантаження, перевізник, тощо. При цьому, положеннями Конвенції не вимагається необхідність посилання на договір перевезення.

За приписами статті 9 Конвенції, саме вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

(Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.05.2018 року у справі №920/99/17).

Згідно ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не розрахувався за надані послуги з перевезення вантажу. Зазначений факт відповідачем не спростовано, отримання товару за міжнародною видатковою накладеною не заперечується.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги у сумі 100380,90 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, позовна вимога про стягнення з відповідача 100380,90 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню, передбачену п. 23 договору-заявки №534 від 24.07.2017 року за період з 13.08.2017 року по 07.05.2018 року у сумі 21396,07 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 21396,07 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 8843,04 грн. інфляційних втрат за період з 13.08.2017 року по 07.05.2018 року та 2203,00 грн. 3 % річних за період з 13.08.2017 року по 07.05.2018 року, згідно виконаного ним розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних у сумі 8843,04 грн. та 3% річних у сумі 2203,00 грн. є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торг Премія (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 1, код 39278680) на користь Фізичної особи - підприємця Пюрик Богдани Миколаївни (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 100380 (сто тисяч триста вісімдесят) грн. 90 коп. заборгованості, 21396 (двадцять одна тисяча триста дев'яносто шість) грн. 07 коп. пені, 2203 (дві тисячі двісті три) грн. 00 коп. 3% річних, 8843 (вісім тисяч вісімсот сорок три) грн. 04 коп. інфляційних втрат, 1992 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 35 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 30.11.2018 року.

Суддя Д.Г. Заєць