Рішення

від 21.11.2018 по справі 916/1746/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1746/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/1746/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» (36000, м. Полтава, вул.. Монастирська, 12, код ЄДРПОУ 22525915)

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-АРТ-БУД» (65121, м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 84А, код ЄДРПОУ 39794832)

про стягнення 17 296 092,26грн.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №10-761/д від 28.11.2017р.

Від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-АРТ-БУД» про стягнення 17 296 092,26грн.

При цьому в обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем договорів поставки нафтородуків №НП-0107 від 31.01.2016, №НП-0256 від 28.02.2016р. та №НП-0300 від 29.02.2016р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.08.2018р. було відкрито провадження по справі №916/1746/18. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2018р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою відповідно але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „за закінченням встановленого строку зберігання» . Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Позивач у справі зазначив, що ПАТ «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» є учасником Договору №999/97 «Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ» від 24.12.1997р. (надалі - Договір № 999/97 про спільну діяльність), що укладений з Компанією «Моментум Ентерпрайзис (Східна Європа) Лтд.» . Згідно з пунктом 3 Додатку № 4 до Договору № 999/97 про спільну діяльність ПАТ «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» є Управляючим спільною діяльністю, тобто, особою уповноваженою учасниками спільної діяльності на ведення спільних справ, в тому числі, на укладення цивільних правочинів відповідно до ст. 1135 Цивільного кодексу України.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-АРТ-БУД» та ПАТ «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» , як уповноваженим учасником за Договором №999/97 про спільну діяльність, було укладено три договори поставки нафтопродуктів, ідентичних за своїм змістом, а саме: №НП-0107 від 31.01.2016р.; №НП-00256 від 28.02.2016р.; №НП-0300 від 29.02.2016р.

Згідно з пункту 1.1 Договорів Постачальник (ПАТ «Укрнафта» ) зобов'язувався передати у власність Покупця (ТОВ «ТЕХ-АРТ-БУД» ), а Покупець зобов'язувався прийняти і оплатити нафтопродукти.

Номенклатура, кількість та ціна товару визначається в Додаткових угодах, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договорів).

Згідно з п.4.2. Договорів товар поставляється Покупцю партіями, в кількості та за ціною, визначеною у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах EXW - резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010).

У відповідності до п. 5.1 договорів, покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника до 31 грудня 2016 року.

Згідно п. 5.2 договору, оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, або на інших умовах, передбачених діючим законодавством України.

Ціна товару є договірною, вказується в тому числі з ПДВ та визначається в додаткових угодах до договору (п. 5.5 договорів).

Відповідно до пункту 6.1 договорів, покупець здійснює приймання товару за кількістю та якістю згідно діючим законодавством України, а також згідно умов дійсного договору та додаткових угод до нього.

За умовами п. 11.1 договорів, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє по 31 грудня 2016 року, а що стосується взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Якщо жодна із сторін не заявить про свої наміри розірвати або змінити договір за 30 днів до завершення його дії, цей договір вважається пролонгованим на один рік на тих же умовах.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 01.02.2016 до Договору №НП-0107 від 31.01.2016р. Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки С виду І код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, в кількості 350.124 тон за ціною 6667 грн. (без ПДВ) на загальну суму 2801132,05 грн. (з ПДВ).

Зі сторони Продавця зобов'язання з передачі у власність товару виконані повністю, що підтверджується актом №1 від 29.02.2016р. приймання-передачі нафтопродуктів, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки С виду І код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, в кількості 350.124 тон за ціною 6667 грн. (без ПДВ) на загальну суму 2801132,05 грн. (з ПДВ).

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 28.02.2016р. до Договору №НП-0256 від 28.02.2016р. Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки В виду ІІ код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, в кількості 1000.000 тон за ціною 6667 грн. (без ПДВ) на загальну суму 8000400 грн. (з ПДВ).

Зі сторони Продавця зобов'язання з передачі у власність товару виконані повністю, що підтверджується актом № 1 від 29.02.2016 приймання-передачі нафтопродуктів, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки В виду ІІ код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, в кількості 1000.000 тон за ціною 6667 грн. (без ПДВ) на загальну суму 8000400 грн. (з ПДВ).

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 29.02.2016р. до Договору №НП-0300 від 29.02.2016р. Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки В виду ІІ код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, в кількості 678.880 тон за ціною 6667 грн. (без ПДВ) на загальну суму 5431311,55грн. (з ПДВ).

Зі сторони Продавця зобов'язання з передачі у власність товару виконані повністю, що підтверджується актом № 1 від 29.02.2016 приймання-передачі нафтопродуктів, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки В виду ІІ код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, в кількості 678.880 тон за ціною 6667 грн. (без ПДВ) на загальну суму 5431311,55грн. (з ПДВ).

Всього Продавцем поставлено нафтопродуктів на загальну суму 16 232 843,60 грн.

Позивач вказує, що відповідач свої зобов'язання за договорами виконав не в повному обсязі, здійснив часткову оплату отриманого товару на загальну суму 2 184900,60грн. , що підтверджується банківською випискою за період з 20.04.2016р. по 20.04.2016р.

Отже, загальна сума заборгованості ТОВ « ТЕХ-АРТ-БУД » за поставлені нафтопродукти становить 14 047 943 грн.

25 липня 2017 р. за вих. № 08-3042 позивачем на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.07.2017р., було направлено претензію з вимогою провести оплату заборгованості у сумі 14 047 943коп. Проте, поштові конверти з претензіями були повернуті на адресу позивача за закінченням терміну зберігання.

Посилаючись на вищенаведені обставини, Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» звернулось до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, надані ними в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 ст.1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України закріплює, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що Між товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-АРТ-БУД» та ПАТ «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» , як уповноваженим учасником за Договором №999/97 про спільну діяльність, було укладено три договори поставки нафтопродуктів, ідентичних за своїм змістом, а саме: №НП-0107 від 31.01.2016р.; №НП-00256 від 28.02.2016р.; №НП-0300 від 29.02.2016р.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договорами поставки нафтопродуктів виконав належним чином, поставив відповідачу товар на загальну суду 16 232 843,60грн., що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 5.1 договорів, покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника до 31 грудня 2016 року.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем, відповідачем в порушення вищезазначених приписів закону та договорів поставки, договірні зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача палива належним чином не виконав, вартість поставленого товару оплатив частково в сумі 2 184 900,60 грн.,

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-АРТ-БУД» вартості поставленого та не оплаченого за договорами поставки товару в сумі 14 047 943 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 630 425,50 грн. та інфляційних витрат в сумі 2 617 723,76 грн.

Досліджуючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 630 425,50 грн. суд зазначає наступне:

У відповідності з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в сумі 630 425,50 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 2 617 723,76 грн., суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

При цьому, суд зазначає, що сума інфляційних втрат повинна розраховуватись за весь період прострочення, тобто з урахуванням як інфляційних процесів так і дефляційних процесів, що мали місце в період такого прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних в сумі 2 617 723,76 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, та підлягають задоволені в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» (36000, м. Полтава, вул.. Монастирська, 12, код ЄДРПОУ 22525915) до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-АРТ-БУД» (65121, м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 84А, код ЄДРПОУ 39794832) про стягнення 17 296 092,26грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-АРТ-БУД» (65121, м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 84А, код ЄДРПОУ 39794832) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» (36000, м. Полтава, вул.. Монастирська, 12, код ЄДРПОУ 22525915) основний борг в розмірі 14 047 943 (чотирнадцять мільйонів сорок сім тисяч дев'ятсот сорок три)грн., інфляційні витрати в сумі 2 617 723 (два мільйони шістсот сімнадцять тисяч сімсот двадцять три)грн..76коп., три проценти річних в розмірі 630 425( шістсот тридцять тисяч чотириста двадцять п'ять)грн..50коп. та судовий збір 259 441 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста сорок одна)грн.. 38коп. .

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30 листопада 2018 р.

Суддя К.Ф. Погребна