Ухвала

від 22.11.2018 по справі 147/1149/18

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/1149/18

Провадження у справі № 1-кп/135/190/18

У Х В А Л А

іменем України

22.11.2018 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

присекретарі

судових засідань ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, у залі суду, у м.Ладижин Вінницької області, кримінальне провадження, внесене 09.09.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016020190000043, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Теси Літинського р-ну Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, приватного підприємця, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

За обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, будучи фізичною особою-підприємцем, яка займається вирощуванням сільськогосподарських культур на орендуємих земельних ділянках, маючи намір на збільшення площі використовуваного ним масиву земельних ділянок, свідомо відхиляючись від документації із землеустрою щодо встановлення меж орендованих ним земельних ділянок в натурі, діючи з прямим умислом, в порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, не маючи відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) суміжних земельних ділянок державної власності, самовільно, на протязі 2016-2017 років (точної дати не встановлено), зайняв три земельні ділянки, загальною площею 6,2233 га, які відносяться до особливо цінних земель, а саме:

-земельну ділянку історико-культурного призначення, площею 4,3233 га, розташовану на території Тростянчикської сільської ради Тростянецького р-ну Вінницької області, за межами населеного пункту, яка межує із земельними ділянками з кадастровими номерами: 0524185900:01:005:0353, 0524185900:01:005:0354, 0524185900:01:005:0203, та яка відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів «Про взяття під державну охорону пам`ятників археології, історії та мистецтва», № 228 від 22.05.1986, являється пам`яткою археології місцевого значення поселенням Черняхівської культури III-IV століть нашої ери, яка віднесена до списків пам`ятників археології місцевого значення під номером 162, перебуває під державною охороною, відноситься до особливо цінних земель та є державною власністю;

-земельну ділянку історико-культурного призначення, площею 1 га, розташовану на території Тростянчикської сільської ради Тростянецького р-ну Вінницької області, за межами населеного пункту, яка межує із земельними ділянками з кадастровими номерами: 0524185900:01:005:0330, 0524185900:01:005:0331, та яка відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів «Про взяття під державну охорону пам`ятників археології, історії та мистецтва», № 227 від 26.06.1987, являється пам`яткою археології місцевого значення курганним могильником епохи бронзи XIX-XVII століть до нашої ери, яка віднесена до списків пам`ятників археології місцевого значення під номером 120, перебуває під державною охороною, відноситься до особливо цінних земель та є державною власністю;

-земельну ділянку історико-культурного призначення, площею 0,9 га, розташовану на території Тростянчикської сільської ради Тростянецького р-ну Вінницької області, за межами населеного пункту, яка межує із земельними ділянками з кадастровими номерами: 0524185900:01:005:0346, 0524185900:01:005:0345, та яка відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів «Про взяття під державну охорону пам`ятників археології, історії та мистецтва», № 227 від 26.06.1987, являється пам`яткою археології місцевого значення курганним могильником епохи бронзи XIX-XVII століть до нашої ери, яка віднесена до списків пам`ятників археології місцевого значення під номером 120, перебуває під державною охороною, відноситься до особливо цінних земель та є державною власністю.

Неправомірно використовуючи самовільно зайняті три земельні ділянки, загальною площею 6,2233 га, які відносяться до особливо цінних земель, ОСОБА_4 заподіяв державі шкоду, загальний розмір якої, відповідно до розрахунку, здійсненого на підставі «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу», затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007 року за № 963, становить 38100 грн. 17 коп.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст.197-1 КК України, тобто за самовільне зайняття ним земельної ділянки, вчинене щодо земельних ділянок особливо цінних земель.

22листопада 2018 року обвинувачений ОСОБА_4 подав клопотання, в якому вказав, що щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину і повністю відшкодував завдані ним збитки, а тому просив звільнити його від кримінальної відповідальності у порядку ст. 45 КК України та закрити кримінальне провадження.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання, просив звільнити його від кримінальної відповідальності у порядку ст. 45 КК України, а кримінальне провадження закрити.

Прокурор ОСОБА_3 не заперечувала проти задоволення клопотання обвинуваченого, вважаючи що у даному випадку існують законні підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку ст. 45 КК України, та закриття провадження по справі, оскільки ОСОБА_4 щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину і повністю відшкодував завдані ним збитки.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, розглянувши матеріали кримінального провадження з додатками та саме клопотання, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбаченихпунктами 4-8, 10 частини першої абочастиною другою статті 284цього Кодексу.

Вимогами п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим кайттям, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 року, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК України) можливе в разі вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості.

Такою, яка вчинила злочин уперше, вважається особа, котра

раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже

втратив правове значення. Вчинення триваючого або продовжуваного

злочину, двох або більше злочинів невеликої тяжкості, які

утворюють сукупність (за винятком реальної), не може бути

перепоною для застосування ст. 45 КК України.

Дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа

щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю

відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.

Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття

виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.

45 КК України. Виняток можуть становити лише випадки вчинення

злочину чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або

не завдано збитки.

Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної

особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає

свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання

виправити ситуацію, що склалася.

Активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання

особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги

в установленні невідомих їм обставин справи.

Повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної

шкоди полягає в добровільному задоволенні винним або іншими

особами, зокрема батьками чи близькими родичами, обґрунтованих

претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної злочином

матеріальної та моральної шкоди, загладжуванні її в інший спосіб,

наприклад, шляхом прилюдного вибачення за завдану образу.

Передбачене у ст. 45 КК України звільнення особи від

кримінальної відповідальності є обов`язковим.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 197-1 КК України, є злочином невеликої тяжкості та не є корупційним.

Суд бередо уваги,що обвинувачений ОСОБА_4 вперше вчинивзлочин,який єзлочином невеликоїтяжкості,та якийне єкорупційним, післявчинення злочину щиро покаявся, що виразилось увизнанні ним своєї провини та висловленні жалю з приводу вчиненого, він активно сприяв розкриттю злочину, а також в повному обсязі в сумі 38100 грн. 17 коп., відшкодував завдані кримінальним правопорушенням збитки, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні оригіналами відповідних квитанцій.

За таких обставин, у суду є обґрунтовані підстави для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України, та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

На підставі ст. 45 КК України, керуючись, п. 1 ч. 2 ст. 284, ст.ст.286, 288, 314, 370-372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 197-1 КК України, - у зв`язку з його дійовим каяттям, на підставі ст. 45 КК України.

Кримінальне провадження № 42016020190000043 від 09.09.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області через Ладижинський міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя