Рішення

від 26.11.2018 по справі 145/1764/18

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

"26" листопада 2018 р. 145/1764/18

2/145/960/2018

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого Мазурчака А. Г.

за участю секретаря Мигдальської Н.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП,

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою, в якій вказує, що 19 квітня 2012 року, о 13-40 год., ОСОБА_3, в м. Гнівань Тиврівського району Вінницької області, керуючи автомобілем НОМЕР_1, в порушення п. п. 10.1, 10.7., 2.11 ПДР, перед початком руху не переконавшись, що це буде безпечно і не створить перешкод для інших учасників дорожнього руху, почав виконувати маневр розвороту на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, де нанесена суцільна лінія розмітки та скоїв зіткнення з належним їй на праві власності автомобілем НОМЕР_2, яким керував її син ОСОБА_4, внаслідок чого були пошкоджені обидва транспортні засоби.

ПостановоюТиврівського районного суду Вінницької області від 19.06.2012 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні зазначеної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком 6 місяців.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 31.07.2012 року постанову суду першої інстанції змінено в частині призначеного адміністративного стягнення та застосовано до ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Так як цивільно-правова відповідальність відповідача як власника транспортного засобу була застрахована в ПрАТ Міська страхова компанія , Код ЄДРПОУ 30244124 (поліс від 10.03.2012 року), вона звернулася за виплатою страхового відшкодування до страховика, та в подальшому (не одержавши його) до суду із відповідним позовом до страховика.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 15.11.2012 року стягнуто з страховика - ПрАТ Міська страхова компанія , у відшкодування шкоди, завданої їй як власнику автомобіля "VOLKSWAGEN CADDI" внаслідок вищевказаної ДТП 49 000 грн. в межах ліміту його відповідальності за виключенням франшизи.

Однак виконавчий лист, виданий судом на підставі вищевказаного рішення, постановою державного виконавця від 24.02.2014 року було повернуто їй без виконання у зв'язку з відсутністю в боржника - ПрАТ Міська страхова компанія майна, на яке можливо було б звернути стягнення в рахунок погашення боргу.

В подальшому ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.05.2014 року (справа № 9058/807/14) було порушено провадження у справі про банкрутство юридичної особи - ПрАТ Міська страхова компанія .

На даний час, розгляд даного провадження не завершено, що унеможливлює одержання страхового відшкодування за рахунок коштів МТСБУ.

Таким чином, на даний час шкода, завдана їй внаслідок вищевказаної ДТП не відшкодована.

Просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальний збиток, завданий внаслідок ДТП в розмірі 58 115 (п'ятдесят вісім тисяч сто п'ятнадцять) грн. 50 коп. та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, пояснив, що вину відповідача встановлено судом, однак стягнути кошти неможливо через те, що страхова компанія знаходиться в стані ліквідації.

Відповідач ОСОБА_3 двічі 25.10.2018 р., 26.11.2018 року не з'явився в судове засідання, хоч про слухання справи повідомлений своєчасно, через розміщення інформації (оголошення) про виклик у справі на офіційній сторінці веб-потралу судової влади України. Заяви про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України № 4/18984 від 16.10.2018 року ОСОБА_3 зареєстрованим за адресою, вказаною в позовній заяві, а саме м. Гнівань Тиврівського р-ну Вінницької обл, вул. Соборна, 3 - не значиться. (а.с. 48), хоча відповідно до матеріалів справи про адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП місцем його проживання є саме м. Гнівань, вул. Леніна, 3 (а.с. 10-11). Розпорядженням Гніванського міського голови № 13-р від 17.02.2016 року вул. Леніна перейменовано на вул. Соборну.

Згідно ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Відповідно до повідомлення листоноші ОСОБА_5 - ОСОБА_3 зі слів жителів будинку № 3, по вул. Соборній в м. Гнівані не проживає і вони про нього взагалі ніколи не чули (а.с. 51).

Відомостей про місце його проживання та реєстрації суду невідоме.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікування оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно повідомлення Державної судової адміністрації України № 10-2141/18 від 24.01.2018 року "Про розміщення оголошень про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України" до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи інформація про виклик у справі відповідача, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, розміщується безпосередньо судом на його офіційній сторінці веб-порталу судової влади України.

За таких обставин, у відповідності до ст. 280 ЦПК України , суд розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Проаналізувавши вищевказані положення законодавства Верховний Суд України у постанові від 26.10.2016 року № 6-954цс16 висловив правову позицію про те, що зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов 'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При ньому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов 'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором і відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Дана правова позиція ВСУ оприлюднена зокрема у Віснику Верховного Суду України № 7 (203) 2017 (а.с. 19-22).

ПостановоюТиврівського районного суду Вінницької області від 19.06.2012 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні зазначеної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком 6 місяців (а.с. 11).

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 31.07.2012 року постанову суду першої інстанції змінено в частині призначеного адміністративного стягнення та застосовано до ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. (а.с. 12).

Цивільно-правова відповідальність відповідача як власника транспортного засобу була застрахована в ПрАТ Міська страхова компанія .

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 15.11.2012 року стягнуто з страховика - ПрАТ Міська страхова компанія , у відшкодування шкоди, завданої позивачці як власнику автомобіля "VOLKSWAGEN CADDI" внаслідок вищевказаної ДТП 49 000 грн. в межах ліміту його відповідальності за виключенням франшизи (а.с. 14-16).

Виконавчий лист, виданий судом на підставі вищевказаного рішення, постановою державного виконавця від 24.02.2014 року було повернуто позивачці без виконання у зв'язку з відсутністю в боржника - ПрАТ Міська страхова компанія майна, на яке можливо було б звернути стягнення в рахунок погашення боргу (а.с. 17).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.05.2014 року (справа № 9058/807/14) було порушено провадження у справі про банкрутство юридичної особи - ПрАТ Міська страхова компанія (а.с. 33-34).

На даний час, розгляд даного провадження не завершено, що унеможливлює одержання страхового відшкодування за рахунок коштів МТСБУ.

Згідно висновку експертного товарознавчого дослідження з визначення матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 971 від 05.06.2012 року вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_2 як власнику автомобіля "VOLKSWAGEN CADDI" в результаті вищезазначеного ДТП складає 58 115, 50 грн. (а.с. 23-30), які підлягають до стягнення.

Доказів на спростування даних обставин суду не надано.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 187, 511, 636, 999, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу, Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

вирішив:

Позов задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальний збиток, завданий внаслідок ДТП в розмірі 58 115 (п'ятдесят вісім тисяч сто п'ятнадцять) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, тобто з 30.11.2018 року.

Суддя Мазурчак А. Г.