Рішення

від 21.11.2018 по справі 161/14420/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/14420/18

Провадження № 2/161/3761/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 року місто ОСОБА_1

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Бортнюка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області, ОСОБА_4 відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області про зняття арешту з майна ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів першого відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області, другого відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області про зняття арешту з майна .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час оформлення у нотаріуса відчуження свого майна, позивачу стало відомо про наявність постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА669889 від 14 квітня 2006 року.

Позивач вказує, що звертався із запитами до відповідачів стосовно відомостей про виконавче провадження, в межах якого була винесена ця постанова, однак йому надали відповідь, що відкриті виконавчі провадження стосовно нього відсутні.

Посилаючись на вищевикладене, а також приписи ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, позивач просить суд зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_2, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА669889 від 14.04.2006, видану державним виконавцем ДВС у м. Луцьку ОСОБА_5, внесений (зареєстрований) до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 03.05.2006 року за номером обтяження 3167007, реєстратор - Волинська філія ДП Інформаційний центр МЮУ.

Від представника позивача ОСОБА_6 надійшла заява, в якій він просив судове засідання проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_3 відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській областіу судове засідання не з'явилась, у заявах від 02 жовтня 2018 року, 30 жовтня 2018 року просить суд розглядати справу за їх відсутності, у вирішенні справи покладається на думку суду.

Представники відповідача ОСОБА_4 відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській областіу судове засідання не з'явилась, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 червня 2005 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, на виконання рішення цього ж суду від 26 травня 2005 року, був виданий виконавчий лист №2-618/2005 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу).

Як слідує з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в ньому міститься запис про обтяження №13875896 (спеціальний розділ) у вигляді арешту нерухомого майна ОСОБА_2 на підставі постанови державного виконавця ДВС у м. Луцьку від 14 квітня 2006 року АА669889 (а.с.6).

З наданих матеріалів виконавчих проваджень, а також пояснень сторін, слідує, що вказана постанова про арешт нерухомого майна винесена лише в межах примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 червня 2005 року №2-618/2005 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), оскільки згідно відомостей АСВП на примусовому виконанні у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відділах ДВС міста ОСОБА_1 ГТУЮ у Волинській області будь-яких інших виконавчих проваджень стосовно позивача ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1 не перебуває.

З матеріалів справи слідує, що постановою старшого державного виконавця Другого ВДВС Луцького МУЮ від 29 липня 2014 року ВП №9189098, виконавче провадження закінчено на підстав п.10 ч.1 ст.49 Закону України Про виконавче провадження (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби).

В подальшому, примусове виконання вказаного виконавчого документу здійснювалося Ківерцівським районним відділом державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області. Постановою державного виконавця цього відділу від 23 липня 2018 року ВП№44672099, вказаний виконавчий документ був повернутий стягувачу на його прохання на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

При цьому, як слідує з наданої копії заяви стягувача ОСОБА_7 від 12 липня 2018 року, вона просила державного виконавця не тільки повернути без виконання виконавчий документ, але і припинити стягнення аліментів.

Статтею 41 Конституції Українипередбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 ОСОБА_3 Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.ст 316 , 317 , 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною четвертою та пятою статті 59 Закону України Про виконавче провадження (далі Закону) визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону , письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Оскільки у розглядуваному випадку, виконавче провадження, в межах якого був накладений арешт на майно, було закінчено у зв'язку з поверненням виконавчого документу стягувачу, що не є підставою для зняття арешту державним виконавцем відповідно до ч.4 ст.59 Закону України Про виконавче провадження , слід дійти висновку, що арешт з майна може бути знятий лише в судому порядку.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розглядуваному випадку, на думку суду, накладений постановою державного виконавця арешт від 14 квітня 2006 року втратив свою актуальність, оскільки стягувач за виконавчим провадженням фактично втратила інтерес у примусовому виконанні рішення суду та просила припинити стягнення аліментів.

Тобто, наразі накладений арешт не має правових підстав для існування і він перешкоджає позивачу у вільному розпорядженні своїм майном без законних на те підстав, що є безумовним порушенням принципу мирного володіння своїм майном, який закріплений у статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що є всі наявні підстави для зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_2, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА669889 від 14.04.2006 року.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 4 , 10 , 12 , 18 , 19 , 42 , 81 , 82 , 141 , 263-265 ЦПК України ст.316,317,319, 391 ЦК України, ст. 59 ЗУ Про виконавче провадження , суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА669889 від 14.04.2006 року, видану державним виконавцем ДВС у м. Луцьку ОСОБА_5, внесений (зареєстрований) до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 03.05.2006 року за номером обтяження 3167007, реєстратор - Волинська філія ДП Інформаційний центр МЮУ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_2 (адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2; РНОКПП НОМЕР_1);

Відповідач: ОСОБА_3 відділ Державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області (адреса місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Винниченка, 27А; код ЄДРПОУ 35041461);

Відповідач: ОСОБА_4 відділ Державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області (адреса місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Винниченка, 27А; код ЄДРПОУ 35041370).

Дата складення повного тексту рішення 30 листопада 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_9