Рішення

від 20.09.2018 по справі 0440/5332/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року Справа № 0440/5332/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Врони О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Максименко Е.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, м Дніпро, 49000) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області в якому просить суд визнати протиправними та скасувати повністю з моменту їх винесення податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області:

№ 985664-1309-0462 від 30.05.2018, яким визначена сума податкового зобов'язання зі сплати земельного податку у розмірі 180,52 грн.;

№985660-1309-0462 від 30.05.2018, яким визначена сума податкового зобов'язання зі сплати земельного податку у розмірі 180,52 грн.;

№985668-1309-0462 від 30.05.2018, яким визначена сума податкового зобов'язання зі сплати земельного податку у розмірі 37465,91 грн.;

№985659-1309-0462 від 30.05.2018, яким визначена сума податкового зобов'язання зі сплати земельного податку у розмірі 36,17 грн.;

№985663-1309-0462 від 30.05.2018, яким визначена сума податкового зобов'язання зі сплати земельного податку у розмірі 39713,96 грн.;

№985662-1309-0462 від 30.05.2018, яким визначена сума податкового зобов'язання зі сплати земельного податку у розмірі 170,30 грн.;

№985666-1309-0462 від 30.05.2018, яким визначена сума податкового зобов'язання зі сплати земельного податку у розмірі 170,30 грн.;

№985661-1309-0462 від 30.05.2018, яким визначена сума податкового зобов'язання зі сплати земельного податку у розмірі 7957,92 грн.;

№985658-1309-0462 від 30.05.2018, яким визначена сума податкового зобов'язання зі сплати земельного податку у розмірі 39713,6 грн.;

№985665-1309-0462 від 30.05.2018, яким визначена сума податкового зобов'язання зі сплати земельного податку у розмірі 180,52 грн.;

№985667-1309-0462 від 30.05.2018, яким визначена сума податкового зобов'язання зі сплати земельного податку у розмірі 180,52 грн.;

№985657-1309-0462 від 30.05.2018 яким визначена сума податкового зобов'язання зі сплати земельного податку у розмірі 36,17 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення контролюючого органу є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті безпідставно. Позивач вказує, що спірними рішеннями донараховано податкове зобов'язання за 2015-2018 роки, коли позивач ще не була власником чи користувачем даної земельної ділянки, а отже не може нести тягар сплати податку за минулі періоди крім того, попереднім власником своєчасно та в повному обсязі сплачувались всі платежі за землю, а отже нараховані зобов'язання є повторними. Крім того, контролюючим органом невірно визначено розмір земельного податку через невірне застосування методики розрахунку оцінки землі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 р. відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник відповідача у наданому до суду письмовому відзиві, проти заявленого позову заперечував та зазначив, що контролюючим органом нараховано позивачу земельний податок за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки у відповідності до норм діючого законодавства з урахуванням усіх обставин. Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

22.01.2015 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір дарування нежитлового приміщення, зареєстровано в реєстрі за №47.

Згідно вказаного договору дарування, позивач отримала право власності на нерухоме майно (нежитлове приміщення - магазин) за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Чкалова, буд.21, що розташований на земельних ділянках, які зареєстровані в Державному земельному кадастрі за номерами: 1210100000:02:383:0022, 1210100000:02:383:0023, 1210100000:02:383:0023.

Зазначені земельні ділянки, знаходяться у користуванні ОСОБА_4, відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеним 20.02.2004 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_4 Даний договір є дійсним до 08.10.2018 року.

25.06.2018 року ОСОБА_3 отримала від Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення із сплати земельного податку за період з 2015-2018 р.:

№985657-1309-0462 від 30.05.2018 р. сума податкового зобов'язання 180,52 грн., №985658-1309-0462 від 30.05.2018 р. сума податкового зобов'язання 180,52 грн., №985659-1309-0462 від 30.05.2018 р. сума податкового зобов'язання 37465, 91 грн., №985660-1309-0462 від 30.05.2018 р. сума податкового зобов'язання 36,17 грн., №985661-1309-0462 від 30.05.2018 р. сума податкового зобов'язання 39713, 96 грн., №985662-1309-0462 від 30.05.2018 р. сума податкового зобов'язання 170,30 грн., №985663-1309-0462 від 30.05.2018 р. сума податкового зобов'язання 170,30 грн., №985664-1309-0462 від 30.05.2018 р. сума податкового зобов'язання 7957,92 грн., №985665-1309-0462 від 30.05.2018 р. сума податкового зобов'язання 39713, 96 грн., №985666-1309-0462 від 30.05.2018 р. сума податкового зобов'язання 180,52 грн., №985667-1309-0462 від 30.05.2018 р. сума податкового зобов'язання 180,52 грн., №985668-1309-0462 від 30.05.2018 р. сума податкового зобов'язання 36,17 грн.

Судом встановлено, що Рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року №3/65 внесено зміни до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 Про місцеві податки та збори на території міста , з урахуванням змін, внесених рішенням ради від 28.12.2011 року №9/9 від 25.12.2013 року №8/45, від 18.06.2014 року №7/53, 28.01.2015 року №7/60, від 15.02.2017 р. № 12/18 та викладено пункти 3,4 рішення у новій редакції, а також визначено ставки окремих місцевих податків та зборів в іншому розмірі.

Плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними та фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Згідно з додатком 1 до рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року №13/27 ставка податку за користуванням земельними ділянками певного цільового призначення для обслуговування будівель торгівлі складає 3%.

Згідно наявного в матеріалах справи Розрахунку нарахування позивачу грошового зобов'язання з земельного податку за 2015 - 2018 роки, розраховуючи розмір земельного податку контролюючим органом використано ставку плати за землю у розмірі 3%, що відповідає ставці податку, встановленої в рішенні міської ради.

Не погодившись з даними рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку виниклим правовідносинам, суд доходить наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю, зокрема, земельного податку здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України, яким визначено порядок оподаткування земельних ділянок і перелік пільг по земельному податку.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), а землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Підпунктом 14.1.42. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

За правилами п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.1 Постанови Кабінету міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п. 4 Порядку подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011р. №1386, Держгеокадастр та Мін'юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:

Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

У відповідності зі ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з ч. 3 ст. 79-1 Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Згідно з ч. 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з ч. 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ч. 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки.

У відповідності зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр", відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про Державний земельний кадастр" на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про: а) межі адміністративно-територіальних одиниць; б) кадастрові номери земельних ділянок; в) межі земельних ділянок; г) цільове призначення земельних ділянок; ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок; е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель; є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок; ж) земельні угіддя; з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; и) координати поворотних точок меж об'єктів кадастру; і) бонітування ґрунтів; ї) інші відомості про земельні ділянки, передбачені статтею 15 та частиною другою статті 30 цього Закону, крім відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, дату народження фізичної особи, які є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Відповідно до ч.2 ст. 36 цього ж Закону, відомості, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру.

Наведені вище норми Законів свідчать, що для ідентифікації конкретної земельної ділянки необхідно визначити її межі, місце розташування, цільове (господарське) призначення та визначити права щодо неї, ця інформація обов'язково повинна бути зареєстрована в Державному земельному кадастрі , а відповідно відсутність такої інформації про земельну ділянку унеможливлює проведення будь-яких нарахувань за користування нею.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі договору дарування отримано право власності на нерухоме майно (нежитлове приміщення - магазин) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд. 21, що розташований на земельних ділянках 1210100000:02:383:0022, 1210100000:02:383:0023, 1210100000:02:383:0023.

Разом з тим, в Державному земельному кадастрі відсутні будь-які дані про відведення земельних ділянок з кодом 1210100000:02:383:0022, 1210100000:02:383:0023, 1210100000:02:383:0023., тобто зазначені земельні ділянки не передавалась у власність або в постійне користуванням позивачу.

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Проте, контролюючим органом в порушення принципу обов'язковості доказування правомірності прийнятого рішення, до матеріалів справи не надано, а судом не встановлено наявності доказів, що підтверджують реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд. 21 за ОСОБА_3

Слід також зазначити, що в рамках спірних правовідносин суд позбавлений можливості застосувати норми п.1.6 Рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року №3/65 із змінами та доповненнями, враховуючи таке.

Даною нормою передбачено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земель ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі визначеному даним Рішенням.

Проте, з урахуванням положень п.4 ст.9 КАС України, суд вважає за правильне застосувати до спірних правовідносин положення спеціального закону - Податкового кодексу України (п.287.6), що мають вищу юридичну силу, в контексті виникнення у фізичної особи обов'язку щодо сплати земельного податку виключно з дати реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Крім того з матеріалів справи вбачається що:

податковим повідомлення-рішенням №5741-21 від 18.06.2015 року ДПІ у Бабушкінському районі м Дніпропетровська нараховано до сплати ОСОБА_4 суму орендної плати з фізичних осіб за 2015 рік 94,13 грн.

податковим повідомлення-рішенням №5739-21 від 18.06.2015 року ДПІ у Бабушкінському районі м Дніпропетровська нараховано до сплати ОСОБА_4 суму орендної плати з фізичних осіб за 2015 рік 20708,42 грн.

податковим повідомлення-рішенням №5740-21 від 18.06.2015 року ДПІ у Бабушкінському районі м Дніпропетровська нараховано до сплати ОСОБА_4 суму орендної плати з фізичних осіб за 2015 рік 94,13 грн.

податковим повідомлення-рішенням №2729-1303 від 30.06.2016 року ДПІ у Бабушкінському районі м Дніпропетровська нараховано до сплати ОСОБА_4 суму орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік 37465,91 грн.

податковим повідомлення-рішенням №2731-1303 від 30.06.2016 року ДПІ у Бабушкінському районі м Дніпропетровська нараховано до сплати ОСОБА_4 суму орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік 170,30 грн.

податковим повідомлення-рішенням №2730-1303 від 30.06.2016 року ДПІ у Бабушкінському районі м Дніпропетровська нараховано до сплати ОСОБА_4 суму орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік 170,30 грн.

податковим повідомлення-рішенням №3879-1303 від 13.06.2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області нараховано до сплати ОСОБА_4 суму орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік 31771,17 грн.

податковим повідомлення-рішенням №3880-1303 від 13.06.2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області нараховано до сплати ОСОБА_4 суму орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік 144,41 грн.

податковим повідомлення-рішенням №3881-1303 від 13.06.2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області нараховано до сплати ОСОБА_4 суму орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік 144,41 грн.

податковим повідомлення-рішенням №1002899-1303 від 12.06.2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області нараховано до сплати ОСОБА_4 суму орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік 30574,31 грн.

податковим повідомлення-рішенням №1002901-1303 від 12.06.2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області нараховано до сплати ОСОБА_4 суму орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік 111,18 грн.

податковим повідомлення-рішенням №1002900-1303 від 12.06.2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області нараховано до сплати ОСОБА_4 суму орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік 111,18 грн.

Згідно до квитанцій що містяться в матеріалах справи, ОСОБА_4 належним чином сплачено визначені контролюючим органом зобов'язання зі сплати орендної плати за користування земельної ділянкою відповідно до зареєстрованого договору оренди.

Наведене свідчить про намагання контролюючого органу повторно стягнути податок за користування земельними ділянками які зареєстровані в Державному земельному кадастрі за номерами: 1210100000:02:383:0022, 1210100000:02:383:0023, 1210100000:02:383:0023, що не передбачено чинним податковим законодавством.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем (суб'єктом владних повноважень) всупереч вимог норм ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано документів на підтвердження того, що відомості про позивача внесені до державного земельного кадастру як землекористувача земельної ділянки, на якій розташована нежила будівля, а також документів, які б підтверджували право власності чи право користування позивача земельною ділянкою під нежилим приміщенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись, ст.ст. 139, 205, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, м Дніпро, 49000) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 985664-1309-0462 від 30.05.2018, №985660-1309-0462 від 30.05.2018, №985668-1309-0462 від 30.05.2018, №985659-1309-0462 від 30.05.2018, №985663-1309-0462 від 30.05.2018, №985662-1309-0462 від 30.05.2018, №985666-1309-0462 від 30.05.2018, №985661-1309-0462 від 30.05.2018, №985658-1309-0462 від 30.05.2018, №985665-1309-0462 від 30.05.2018, №985667-1309-0462 від 30.05.2018, №985657-1309-0462 від 30.05.2018.

Стягнути па користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, м Дніпро, 49000) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Симферопольська, 17-а ЄДРПОУ 39394856) судовий збір у розмірі 1259 (одні тисяча двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 87 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 01 жовтня 2018 року.

Суддя ОСОБА_5