Рішення

від 30.11.2018 по справі 293/1136/18

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1136/18

Провадження № 2/293/546/2018

30 листопада 2018 року смт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Васильчука С.Ф.

секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Черняхові справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імір" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2018 року позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому вказала, що з 01.12.2012 року працювала в ТОВ "Імір" на посаді кухаря в їдальні підприємства, що за адресою: смт.Головино, вул. Адміністративна, Черняхівського району Житомирської області. З 13.01.2015 року по 21.03.2018 року вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку. Однак, прибувши на своє робоче місце після закінчення відпустки, 21.03.2018 року, дізналась від начальника кадрів, що апарат та штат підприємства за вказаною адресою не працюють. На її прохання повернути трудову книжку, начальник кадрів ОСОБА_3 повідомила, що трудові книжки перебувають у керівника підприємства. З метою продовження трудових відносин, позивач направила лист до керівника підприємства з проханням повідомити її, за якою адресою підприємство здійснює свою діяльність, чи не скорочена її посада та у разі припинення з нею трудових відносин, просила повернути їй трудову книжку, однак, відповіді на свій лист не отримала.

Таким чином, позивач вважає, що з вини підприємства вона не забезпечена роботою, не може отримати свою трудову книжку та працевлаштуватися. Вказала, що відповідач не виплачує їй заробітну плату, хоча вона не звільнена з посади та перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Вказала, що розмір її заробітної плати станом на 2015 рік становив 1700грн., а тому вважала, що відповідач має їй сплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 21.03.2018 року по 21.07.2018 року в розмірі 6800грн.

Вподальшому позивач збільшила свої позовні вимоги та вказала, що розмір мінімальної заробітної плати в Україні в 2018 році становить 3200грн., а тому просила стягнути з ТОВ "Імір" на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за шість місяців починаючи з 21.03.2018 року по 29.09.2018 року в розмірі 19200грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, що діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 19.07.2018 року №875 заявлений позов підтримали в повному обсязі, просили його задоволити, не заперечували проти винесення заочного рішення по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, причини неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час і місце розгляду справи (а.с.19, 23,43), про причини неявки суд не повідомив, від нього не надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, тому суд розглядає справу на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач проти такого розгляду справи не заперечує.

Дослідивши та з'ясувавши всі обставини справи на підставі наявних у ній доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З поданої позивачем позовної заяви (а.с.1,31) та копії відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (а.с.32) вбачається, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем ТОВ "Імір" з 01.12.2012 року по 12.01.2015 року. В період з 13.01.2015 року по 21.03.2018 року позивач перебувала в відпустці по догляду за дитиною.

Вказані обставини відповідачем не спростовані.

21.03.2018 року позивач по закінченню відпустки по догляду за дитиною, вийшла на роботу та перебувала на своєму робочому місці, що стверджується показами позивача, які також не спростовані відповідачем . В цей же день позивач, дізнавшись, що підприємство не працює за адресою, що в смт.Головино вул. Адміністративна, 8, Черняхівського району Житомирської області, звернулась до керівника підприємства "ТОВ "Імір" з письмовим листом з проханням повідомити її про умови праці, а у разі припинення діяльності підприємства чи скорочення її посади - видати їй трудову книжку, направивши її по пошті. Однак, відповіді від керівника підприємства позивачем не отримано.

Відповідно до вимог ст. 32 КЗпП переведення на iншу роботу на тому ж пiдприємствi, в установi, органiзацiї, а також переведення на роботу на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю або в iншу мiсцевiсть, хоча б разом з пiдприємством, установою, органiзацiєю, допускається тiльки за згодою працiвника, за винятком випадкiв, передбачених у статтi 33 цього Кодексу та в iнших випадках, передбачених законодавством.

У зв'язку iз змiнами в органiзацiї виробництва i працi допускається змiна iстотних умов працi при продовженнi роботи за тiєю ж спецiальнiстю, квалiфiкацiєю чи посадою. Про змiну iстотних умов працi - систем та розмiрiв оплати працi, пiльг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, сумiщення професiй, змiну розрядiв i найменування посад та iнших - працiвник повинен бути повiдомлений не пiзнiше нiж за два мiсяцi.

Якщо колишнi iстотнi умови працi не може бути збережено, а працiвник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договiр припиняється за пунктом 6 статтi 36 цього Кодексу.

Враховуючи те, що позивач не була попереджена про істотні зміни умови праці, відповідачем не отримано її згоди на переведення на роботу в іншу місцевість, трудовий договір з позивачем не розірваний, що не спростовано відповідачем, суд приходить до висновку, що позивач перебуває з відповідачем у трудових відносинах.

Статтею 113 КЗпП передбачено, що працівник має право на оплату праці за час простою, якщо простій виник не з вини працівника у мінімальному розмірі, передбаченому ст. 12 Закону "Про оплату праці".

Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач у разі простою підприємства має право на оплату праці в мінімальному розмірі .

В порушення вимог ст. 49 КЗпП, відповідач не надав позивачу довідку про його роботу та заробітну плату.

Суд також витребував у відповідача вказані відомості про прийняття на роботу позивача та його заробітну плату, однак, відповідач ігнорував запити суду.

Згідно ст. 115 КЗпАП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Таким чином, відповідач має здійснити виплату заробітної плати позивачу за період з 21.03.2018 року по 29.09.2018 року.

Враховуючи розрахунки позивача (а.с.31, 32), які не спростовані відповідачем, суд стягує з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за період з 21.03.2018 року по 29.09.2018 року в розмірі 19200грн.

В зв"язку із задоволенням позову, суд на підставі ст. 141 ЦПК України, стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 704,80грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст.ст.32, 49, 113, 115, 231, 233 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імір", адреса місцезнаходження: 02096, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33466448 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. номер: НОМЕР_1, проживаючої за адресою: 12325, АДРЕСА_2 заробітну плату в розмірі 19200 (дев"ятнадцять тисяч двісті) грн. за період з 21.03.2018 року по 29.09.2018 року .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імір", адреса місцезнаходження: 02096, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33466448 судовий збір в розмірі 704,80 грн. на користь держави (адреса: вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601; код ЄДРПОУ 26255795); отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 "Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України)".

До суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем на рішення може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Головуючий- суддя: С.Ф. Васильчук

Копія:вірно