Рішення

від 20.11.2018 по справі 342/987/18

ГОРОДЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 342/987/18

Провадження № 2/342/672/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Ничик Г.І.,

з участю: секретаря судового засідання Петруняк Н.А.,

представника позивачів ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Кунисівської сільської ради Городенківського району про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до Кунисівської сільської ради Городенківського району, в якому просять визнати за кожним із них право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивовані тим, що власником та головою колгоспного двору по АДРЕСА_1 був їх батько ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8. Заповіту не вчиняв. Після його смерті залишилося спадкове майно - житловий будинок, що знаходиться за вищевказаною адресою. На момент смерті ОСОБА_5 з ним у вказаному господарстві проживала його дружина ОСОБА_6. Проживаючи на момент смерті разом із чоловіком, вона фактично прийняла спадщину, як спадкоємець першої черги за законом, стала власником спадкового житлового будинку, однак свої права юридично не оформила. Мама позивачів - ОСОБА_6, померла ІНФОРМАЦІЯ_11 р. За життя вона вчинила заповіт, за яким все своє майно заповіла позивачам - ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Позивачі звернулися до державного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, проте їм було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв'язку з тим, що не визначені частки між членами бувшого колгоспного двору. Технічним паспортом на житловий будинок стверджено, що житловий будинок, який належав ОСОБА_6, знаходиться по АДРЕСА_1, його ринкова вартість згідно звіту про оцінку житлового будинку становить 86250 грн. За вказаним домогосподарством закріплено земельну ділянку площею 0,60 га.

В судовому засіданні представник позивачів - ОСОБА_1 позов підтримала з наведених в ньому підстав, просить позов задовольнити. Пояснила суду, що позивачі на момент смерті матері не проживали разом з нею, і за їх позовом судом був визначений додатковий строк для прийняття спадщини. У визначений судом додатковий строк позивачі подали заяви нотаріусу про прийняття спадщини, але постановою нотаріуса було відмовлено у видачі позивачам свідоцтв про право на спадщину на житловий будинок з посиланням на те, що будинок належав колгоспному двору, де частки кожного члена двору не були визначені. Одночасно пояснила, що на час ліквідації колгоспних дворів по АДРЕСА_1 проживали ОСОБА_5, його дружина ОСОБА_6, їх дочка ОСОБА_7 та двоюрідний брат ОСОБА_6 - ОСОБА_8 Колишні члени колгоспного двору, які продовжували в ньому проживати після ліквідації колгоспних дворів, померли.

Кунисівська сільська рада подала до суду заяву про розгляд справи без представника сільської ради, позовні вимоги визнає. Передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Суд, вислухавши представника позивачів, дослідивши письмові докази, прийшов до наступного.

Ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України (2003 р.) визначено: якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За ст.ст. 120, 123, 563 ЦК УРСР (1963 р.) майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, включаючи неповнолітніх і непрацездатних; у разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривалось до смерті останнього члена колгоспного двору, а залишалось на праві сумісної власності в рівних частках членів двору, що в ньому проживають. Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.

Копією свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 26 грудня 1989 р., виданого виконкомом Городенківської районної Ради на підставі рішення цього ж виконкому № 246 від 13 грудня 1989 р. посвідчено, що в цілому жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в с. Кунисівці по вул. Гагаріна за № 2, дійсно належить на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_5.

Копія виписки з інвентаризаційних матеріалів ОКП Коломийське МБТІ № 8418 від 29.01.2018 р., видана згідно архівних даних МБТІ станом на 31.12.2012 р., свідчить, що в реєстровій книзі під реєстровим № 158 за ОСОБА_5 (головою колгоспного двору) зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності, виданого Городенківським РВК 16.12.1989 р. на підставі рішення цього ж виконкому № 246 від 13.12.1989 р., форма власності - приватна.

Станом на 15.04.1991 року в зазначеному господарстві проживали: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, - голова домогосподарства, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, - дружина, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, - дочка, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, - брат, що підтверджується довідкою № 407, виданою виконавчим комітетом Кунисівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області 21.08.2017 року.

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_12 р., запис за № 2 від 10.01.2000 р. в книзі реєстрації актів про смерть, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого 10 січня 2000 року Кунисівською сільською радою. Відповідно до чинного на час його смерті ЦК УРСР спадкоємство в майні двору не відкривалось до смерті останнього члена колгоспного двору, а залишалось на праві сумісної власності в рівних частках членів двору, що в ньому проживають.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_8. в с. Кунисівці Городенківського району, актовий запис № 1 від 01.03.2013 р., про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, виданого 01 березня 2013 року виконкомом Кунисівської сільської ради. На час його смерті був чинним Цивільний кодекс України 2003 р.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, вказано в ч. 1 ст. 1222 ЦК України. Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно з ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За ст.ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України прийняття спадщини це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Ч.1 ст.1270 згаданого кодексу визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, визначено ч.2 ст.1220 ЦК України.

Копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5, виданого 10 лютого 1965 р., свідчить, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, були подружжям, запис за № 1 в книзі записів актів громадянського стану про одруження від 31.01.1957 р.

На час смерті ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_8.) разом з ним по АДРЕСА_1 проживала дружина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, що стверджується довідкою № 182, виданою виконавчим комітетом Кунисівської сільської ради 13.06.2018 року. Отже, дружина спадкодавця ОСОБА_6, як спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину після смерті чоловіка. Однак, свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок вона не отримувала.

За заповітом, посвідченим 16 жовтня 2014 р. секретарем Кунисівської сільської ради Городенківського району, зареєстрованим в реєстрі за № 8, ОСОБА_6 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на момент смерті і на що вона за законом матиме право, - заповіла ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_11 р. у віці 74 роки в с. Кунисівці Городенківського району, актовий запис № 11 від 21 жовтня 2014 р., про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6, виданого 21 жовтня 2014 року виконкомом Кунисівської сільської ради Городенківського району. Внаслідок її смерті відкрилася спадщина.

ОСОБА_6 на час смерті (ІНФОРМАЦІЯ_11 р.) проживала одна по АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою № 181, виданою виконавчим комітетом Кунисівської сільської ради 13.06.2018 року.

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_7, виданого 13 листопада 1964 р. Кунисівським с/ЗАГСом вбачається, що батьками позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, є: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, запис за № 39 від 13 листопада 1964 р.

Те, що позивачка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_10, є дочкою ОСОБА_5 та ОСОБА_6, стверджується: копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_8, виданого 02 грудня 1971 р. Кунисівським сільським ЗАГСом Городенківського району, запис за № 40 та копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_9, виданого 25.04.1991 р. Івано-Франківським міським відділом ЗАГС, з якого слідує, що після укладення 25.04.1991 р. шлюбу дружині присвоєне прізвище ОСОБА_6 (запис за № 603 від 25.04.1991 р. в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу).

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2017 р. по справі № 342/912/17 (провадження № 2/342/626/2017), що набрало законної сили 17 листопада 2017 р., ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_10, визначено додатковий строк - два місяці з часу набрання рішенням законної сили для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 року.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України 2003 р. спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст. 1297 згаданого Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Копією спадкової справи № 517/2017 р., наданою суду в.о. державного нотаріуса Городенківської районної державної нотаріальної контори Білоконь К.С., стверджено, що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у строк, визначений судом, подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_6. Витягом № 50251364 про реєстрацію в Спадковому реєстрі, виданим 12.12.2017 року Першою Снятинською державною нотаріальною конторою, стверджено, що до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи № 61724552 (номер у нотаріуса 517/2017), спадкодавець - ОСОБА_6, дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_11 р.

До складу спадщини ОСОБА_6 входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1.

Постановою в.о. державного нотаріуса Городенківської районної державної нотаріальної контори № 466/02-31 від 16 березня 2018 р. позивачам відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_6, на житловий будинок АДРЕСА_1, що належав її чоловікові ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 р., після смерті якого вона спадщину прийняла, однак не оформила своїх спадкових прав, з посиланням на те, що вищезгадане господарство відносилось до колгоспного двору, а отже кожному з членів колгоспного двору, які проживали станом на 15 квітня 1991 р., належить відповідна частка житлового будинку; частки в господарстві між членами бувшого колгоспного двору не визначені.

З копії технічного паспорта на згаданий садибний (індивідуальний) житловий будинок встановлено, що житловий будинок збудований в 1963 р., господарські будівлі та споруди - в 1964, 1975, 1980 роках. Як вбачається із звіту про вартість житлового будинку з надвірними спорудами, складеного ЕТВО Придністров'я , ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 станом на 26 липня 2018 р. становить 86 250 грн. За домогосподарством закріплена земельна ділянка площею 0,60 га, що стверджується довідками № 181, 182, виданими 13.06.2018 р. виконавчим комітетом Кунисівської сільської ради.

Судом встановлено, що позивачі, як спадкоємці за заповітом після смерті матері ОСОБА_6 фактично стали власниками вищезгаданого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Передбачених згаданою статтею підстав неправомірності набуття позивачами, як спадкоємцями за заповітом спадкодавця ОСОБА_6 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, судом не встановлено, позов визнається відповідачем - Кунисівською сільською радою, тому суд приходить до переконання, що є підстави для задоволення позову.

На підставі ст.ст. 120, 123, 563 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст. 316, 317, 328, 1216, 1217, 1222, 1223, 1233, 1241, 1258, 1261, 1268-1270, 1296, 1297 ЦК України, керуючись ст. ст. 206, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_10, право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду або через Городенківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Місце проживання позивача ОСОБА_2 - АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1.

Місце проживання позивача ОСОБА_3 - АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2.

Місце знаходження відповідача Кунисівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області - вул. Грушевського, 23, с. Кунисівці, Городенківський район, Івано-Франківська область код 04355674.

Повне судове рішення складене 30.11.2018 року.

Суддя: Ничик Г. І.