Рішення

від 29.11.2018 по справі 346/2305/18

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/2305/18

Провадження № 2/346/1376/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі:

головуючого - судді Веселова В.М.,

секретаря - Максим'юк М.А.,

з участю

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломия Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лаєрс Груп про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 11.08.2017 за № Д 0340,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір фінансового лізингу від 11 серпня 2017 року № Д 0340, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Авіас Авто (код ЄДРПОУ: 41216210) та ним; стягнути з відповідача на його користь за договором фінансового від 11 серпня 2017 року № Д 0340 грошові кошти в сумі 25 000 грн., а також судовий збір в сумі 704,80 грн..

Свої вимоги мотивував тим, що між ним та ТОВ Авіас Авто , 11 серпня 2017 рок був укладений договір-доручення № Д 0340 про надання послуг щодо пошуку транспортного засобу визначеного цим договором. Предмет лізингу є автомобіль ВАЗ largus lux.

Даний договір визначає порядок взаємин, що виникають між сторонами при наданні послуг щодо пошуку та передачі транспортного засобу. Конкретні умови поставки/купівлі-продажу або будь якого іншого договору, за яким довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.6 Договору відповідач (лізингодавець) взяв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (автомобіль марки ВАЗ largus lux), вартістю 250 000 грн. у власність та передати предмет лізингу у користування позивачеві (лізингоодержувачу) на строк та на умовах, передбачених Договором.

В зв'язку з цим між сторонами договору того ж дня було узгоджено розмір авансового внеску (винагороди) в розмірі, що становить 10 % від вартості транспортного засобу, що зазначено в п.1.7 Договору та становить 25000 грн.

Представником відповідача повідомлено, що у разі, якщо позивач сплатить 25000 грн., то предмет лізингу - автомобіль, він отримує протягом тижня. Відповідно позивач на підставі Договору виконав належним чином покладені на нього зобов'язання щодо сплати винагороди, що підтверджується квитанцією.

Але на сьогоднішній день йому не передано транспортний засіб, тому вважає дії ТОВ Авіас Авто протиправними, такими що обмежують його права споживача. Коли у визначений строк він не отримав автомобіль, відповідач йому повідомив, що сплачена сума 25000 грн. є одноразовим платежем - комісією за організацію по Договору, що становить 10 % вартості автомобіля і він повинен виконати інші умови Договору, визначені іншими пунктами Договору, а саме сплатити авансовий платіж у розмірі 10 % вартості автомобіля для того, щоб отримати автомобіль.

31.08.2017 року він, позивач, надіслав на адресу відповідача заяву про розірвання Договору та вимогу повернути сплачені ним кошти у розмірі 25000, які станом на сьогодні йому не повернули. Після оплати вказаних коштів жодних дій щодо виконання умов Договору сторонами не вчинялись.

Виходячи з норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найма) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України. Згідно із статтею 779 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Частиною першою статті 220 ЦК України зазначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. При цьому, звертає увагу суду, що Договір нотаріально посвідчений не був.

Крім того, пунктом 4 ч.1 ст. 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Пункт 11-1 ст. 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою. Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи. вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

В державному реєстрі фінансових установ відсутня інформація про наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства. Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Крім того згідно із ст.. 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови. які є несправедливими.

З урахуванням викладеного, аналізуючи договір фінансового лізингу віл 11.09.2017 р. № Д 0340 між ним, позивачем, та ТОВ Авіас Авто , можна дійти висновку, що ряд його умов є несправедливими, зокрема пункти договору щодо штрафних санкцій у разі розірвання договору - п. 5.1.1, що є порушенням статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , а також відсутність ліцензії на провадження діяльності із залучення фінансових коштів фізичних осіб та нотаріальне посвідчення договору, у зв'язку з чим є всі підстави для визнання даного договору недійсним.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи був належно повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується повідомленням про вручення йому рекомендованого поштового відправлення. Відзив та заперечення проти позову від відповідача не надходили, тому суд постановив ухвалу про заочний розгляд даної справи у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України. З метою уточнення адресних даних відповідача, було надано відповідний запит через сайт Міністерства юстиції пошук по коду ЄДРПОУ і було отримано відповідь,що ТОВ АВІС-АВТО є зареєстрованим в ІНФОРМАЦІЯ_1, однак має інший код ЄДРПОУ 33407801 (а.с.34) . За пошуком по коду ЄДРПОУ, який фігурує в оспорюваному договорі, за відповіддю по сайту Міністерства юстиції віднайдено ТОВ Лаєрс групп за тим самим кодом ЄДРПОУ 41216210,адреса якого вказано м.Одеса,вул.Академіка Філатова,90.

За клопотанням позивача, ухвалою від 12.09.2018 року (а.с.61) було замінено неналежного відповідача ТОВ АВІС АВТО на ТОВ Лаєрс Групп .

Дослідивши та оцінивши всі здобуті й перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Згідно з ч.1ст. 203 ЦК України,зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 215 ЦК України,підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1 ст. 806 даного кодексу, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.2 цієї статті, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановленим цим параграфом та законом.

Відповідно до ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно ч.1ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1ст. 220 даного кодексу визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі № 6-2766цс15 від 16.12.2015 року, яка згідно з ч.1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Водночас, згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться у пункті 7 Постанови від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Аналогічна позиція Верховного Суду України щодо визнання договору фінансового лізингу недійсним закріплена в постановах від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1551цс16, від 08 червня 2016 року у справі № 6-330цс16.

Як встановлено в судовому засіданні, 11 серпня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Авіс Авто та ОСОБА_1 уклали договір доручення № Д 0340 відповідно до п.1.1 якого ТОВ Авіс Авто зобов'язувався за дорученням довірителя від його імені, в його інтересах та за його кошти здійснити юридичні дії та надати послуги щодо пошуку транспортного засобу, визначеного цим Договором, здійснення інформування, консультування, надання пропозицій,супроводження послуг та проведення робіт, пов'язаних і сприянням Довірителю в укладанні ним або від його імені, договору поставки/купівлі -продажу або будь-якого іншого договору за яким Довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб, на умовах найбільш вигідних для нього.

Відповідно до п. 1.6 даного Договору транспортним засобом, на придбання якого здійснюються дії, визначені пунктами 1.2, 1.3 цього Договору є ВАЗ largus lux, 1.6 бензин 4*2, сірий. Відповідно до п. 1.7 - вартість транспортного засобу - 250 000 грн..

Відповідно до п. 3.1 Договору - за надання послуг згідно з цим договором, довіритель зобов'язаний сплатити на рахунок повіреного винагороду в розмірі, що становить 10 % від вартості транспортного засобу, що зазначено в п.1.6 даного Договору та становить 25000 грн..

Відповідно до п. 5.1 договору - даний договір може бути припинений шляхом односторонньої відмови повіреного у випадку відсутності можливості у повіреного укласти правочин щодо поставки, купівлі-продажу транспортного засобу за вартістю, яка вказана у даному договорі з урахуванням умов п.1.7 даного договору або у разі не виконання умов договору довірителем щодо строків та розмірів проведення оплат договору.

Відповідно до п.5.1.1 - у випадку порушення довірителем умов визначених п. 2.2.3 договору повірений має право заявити про односторонню відмову від договору. У такому випадку повірений зобов'язаний повернути довірителю всі сплачені на виконання п. 1.7 договору кошти протягом 30 банківських днів. при цьому, якщо повіреним добросовісно надавались послуги/вчинялись юридичні дії, обумовлені цим договором, винагорода визначена п. 3.1 Договору, поверненню не підлягає.

З квитанції №0.0.825005032.1 від 11.08.2017 р. вбачається, що позивач сплатив 25 000,00 грн. авансового платежу (винагороди) згідно п. 3.1 згідно договору доручення № Д 0340 від 11.08.2017 року (а.с. 13).

Позивач звертався із заявою від 31.08.2017 р. про розірвання договору № Д 0340 укладений 11.08.2017 року у зв'язку з відсутністю поставки техніки ВАЗ Ларгус 2014 р. та повернення сплачені ним коштів у розмірі 25 000 грн. на відповідний рахунок (а.с.14), а також звертався до відповідача із претензією про захист прав споживачів та стягнення авансу.

Як вбачається з оспорюваного договору, а саме п.5.1.1 - у випадку порушення довірителем умов визначених п. 2.2.3 договору повірений має право заявити про односторонню відмову від договору. У такому випадку повірений зобов'язаний повернути довірителю всі сплачені на виконання п. 1.7 договору кошти протягом 30 банківських днів. при цьому, якщо повіреним добросовісно надавались послуги/вчинялись юридичні дії, обумовлені цим договором, винагорода визначена п. 3.1 Договору, поверненню не підлягає. Вказаний пункт є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності й добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , а тому вказані положення договору є несправедливими.

Як ствердив в судовому засіданні позивач і його пояснення нічим не спростовано, жодних дій на виконання даного договору після внесення ним вищевказаних коштів, відповідач не вчинив.

Крім того, судом встановлено, що договір № Д 0340 від 11.08.2017 року нотаріально не посвідчений, хоч за його умовами у лізинг фізичній особі передається транспортний засіб, що суперечить вимогам ст. 799 ЦК України, а отже вказаний правочин є нікчемним.

Одночасно, в судовому засіданні не здобуто жодних доказів на підтвердження наявності у відповідача ліцензії для здійснення фінансової діяльності.

Оскільки укладений між сторонами договір фінансового лізингу є нікчемним, то він не породжує ніяких правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тому слід застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнути на користь позивача сплачені ним відповідачу на виконання вказаного договору грошові кошти в сумі 25000,00 грн.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищенаведеного, ст.ст. 203,208,209,215,216,220,628,799,806 ЦК України, ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , керуючись ст.ст.128-130,259,263-265,281,282ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір № Д 0340 від 11.08.2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю АВІАС АВТО (код за ЄДРПОУ: 41216210, адреса вул. Жилянська, 148, м. Київ, 01135) та ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителем ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лаєрс Груп (код за ЄДРПОУ: 41216210, адреса м.Одеса, вул.Академіка Філатова,90) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 грошові кошти в сумі 25 000 грн. та 704,80 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду може бути подана протягом 30 днів, з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення було складено 29 листопада 2018 року.

Суддя Веселов В. М.