Рішення

від 22.11.2018 по справі 813/2618/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/2618/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Жовковської Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Перша Галицька Компанія до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису, постанов,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Перша Галицька Компанія 79041, м.Львів, вул.Героїв УПА, 73Ж, каб.511) до Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м.Львів, пл.Міцкевича, 8), із вимогами:

-визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень ЛВ382/448/АВ-П від 04.05.2018 року;

-визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ382/448/АВ/ФС-1 від 24.05.2018 року, №ЛВ382/448/АВ/ФС-2 від 24.05.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області під час інспекційного відвідування зроблені поспішні висновки, не взято до уваги ряд заперечень та доказів, що мають істотне значення для справи, наявні ряд процесуальних порушень під час проведення інспекційного відвідування та прийняття оскаржуваних постанови, під час прийняття оскаржуваних постанов грубо порушено право на захист позивача, при прийнятті оскаржуваних постанови відповідачем грубо порушено принцип Справедливого балансу , неправильно та самовільно трактовано цивільно-правові відносини підряду, що виникли між позивачем та фізичними особами трудовими, протиправно нараховано штраф за індексацію заробітної плати, яка відповідно до документів не повинна була проводитись. Також посилався на судову практику у аналогічних справах, яку подав у матеріали справи. Посилався на встановлення преюдиційних фактів в постанові Франківського районного суду міста Львова від 17.07.2018 року у справі №465/3903/18.

Ухвалою суду від 21.06.2018 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 27.06.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

17.07.2018 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач підтверджує, що хоч і певні порушення процедури мали місце, що також стало підставою для скасування власного припису, проте висновки інспектора під час інспекційного відвідування вірні, а оскаржувані постанови законні та обґрунтовані.

Ухвалою суду від 01.10.2018 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Перша Галицька Компанія до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису, постанов та призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, розглянувши їхні доводи та заперечення, дослідивши зібрані в справі докази, об'єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

На підставі відомостей ГУ ПФУ (лист від 28.04.2018 року №4659/06-24), відповідно до наказу від 02.05.2018 року №0881-П, виданого Головним управлінням Держпраці у Львівській області, інспектору праці - головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Львові ОСОБА_3 та інспектору праці - головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області ОСОБА_4 було наказано у період з 03.05.2018 року по 04.05.2018 року провести інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманим працівником, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків у ТзОВ Перша Галицька Компанія .

На виконання наказу від 02.05.2018 року №0881-П і листа ГУ ПФУ від 28.04.2018 року №4659/06-24 інспекторам праці ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області було видано направлення від 02.05.2018 року №0812 для проведення інспекційного відвідування у ТзОВ Перша Галицька Компанія з 03.05.2018 року по 04.05.2018 року.

Із матеріалів справи випливає, що інспектором праці ОСОБА_3 було здійснене відповідне інспекційне відвідування ТзОВ Перша Галицька Компанія у період з 03.05.2018 року по 04.05.2018 року. За наслідком чого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ.

Зі змісту акта інспекційного відвідування від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ вбачається, що відповідне інспекційне відвідування було проведене у присутності директора ТзОВ Перша Галицька Компанія ОСОБА_5

У акті інспекційного відвідування від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ інспектором праці зафіксовано порушення, які ним були виявлені при відвідуванні, а саме:

- ч.ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу від 17.06.2015 року №413, що полягає в не оформленні трудових відносин із ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 (із якими укладено цивільно-правові договори) і допущенні їх до роботи без укладення трудового договору та без повідомлення про прийняття працівника на роботу, в установленому законом порядку, оскільки, цивільно-правові договори між ТзОВ Перша Галицька Компанія й такими особами мають ознаки трудових договорів;

- ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України, ст. 33 Закону України Про оплату праці , п. 4 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 року №1078, що полягає в не нарахуванні та не здійсненні виплати індексації заробітної плати працівникам ТзОВ Перша Галицька Компанія ОСОБА_19 (працював у листопаді-грудні 2017 року), ОСОБА_20 (працював у вересні-грудні 2017 року), ОСОБА_21 (працював у червні-листопаді 2017 року), ОСОБА_22 (працював у вересні-грудні 2017 року), ОСОБА_23 (працював у жовтні-грудні 2017 року), ОСОБА_24 (працював у вересні-листопаді 2017 року), ОСОБА_25 (працював у вересні-листопаді 2017 року), ОСОБА_26 (працював у грудні 2017 року);

- ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 24 Закону України Про оплату праці , що полягає у виплаті працівникам пізніше семи днів, після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (за другу половину грудня 2017 року заробітна плата виплачена 09.01.2018 року);

- ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, що полягає в не здійсненні виплати працівникові всіх сум, що йому належать, при звільненні (ОСОБА_27 звільнено з роботи з 19.03.2018 року, однак, виплата всіх сум проведена 04.04.2018 року);

- ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України, що полягає в не здійсненні виплати працівникові середнього заробітку за час затримки в розрахунку при звільненні (ОСОБА_27 звільнено з роботи з 19.03.2018 року, однак, виплата всіх сум проведена 04.04.2018 року й за час затримки середнього заробітку не здійснено).

Акт інспекційного відвідування від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ керівником ТзОВ Перша Галицька Компанія або уповноваженою ним особою не підписано й у ньому відсутня відмітка про особисте вручення представникові об'єкта відвідування.

Також, судом установлено, що інспектором праці ОСОБА_3, за результатами зазначеного вище інспекційного відвідування, було складено припис про усунення виявлених порушень від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ-П.

Приписом від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ-П зобов'язано директора ТзОВ Перша Галицька Компанія ОСОБА_5 до 11.05.2018 року усунути такі порушенні:

- ч.ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу від 17.06.2015 року №413, що полягає в не оформленні трудових відносин із ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 (із якими укладено цивільно-правові договори) і допущенні їх до роботи без укладення трудового договору та без повідомлення про прийняття працівника на роботу, в установленому законом порядку, оскільки, цивільно-правові договори між ТзОВ Перша Галицька Компанія й такими особами мають ознаки трудових договорів;

- ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України, ст. 33 Закону України Про оплату праці , п. 4 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 року №1078, що полягає в не нарахуванні та не здійсненні виплати індексації заробітної плати працівникам ТзОВ Перша Галицька Компанія ОСОБА_19 (працював у листопаді-грудні 2017 року), ОСОБА_20 (працював у вересні-грудні 2017 року), ОСОБА_21 (працював у червні-листопаді 2017 року), ОСОБА_22 (працював у вересні-грудні 2017 року), ОСОБА_23 (працював у жовтні-грудні 2017 року), ОСОБА_24 (працював у вересні-листопаді 2017 року), ОСОБА_25 (працював у вересні-листопаді 2017 року), ОСОБА_26 (працював у грудні 2017 року).

- ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 24 Закону України Про оплату праці , що полягає у виплаті працівникам пізніше семи днів, після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (за другу половину грудня 2017 року заробітна плата виплачена 09.01.2018 року);

- ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, що полягає в не здійсненні виплати працівникові всіх сум, що йому належать, при звільненні (ОСОБА_27 звільнено з роботи з 19.03.2018 року, однак, виплата всіх сум проведена 04.04.2018 року);

- ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України, що полягає в не здійсненні виплати працівникові середнього заробітку за час затримки в розрахунку при звільненні (ОСОБА_27 звільнено з роботи з 19.03.2018 року, однак, виплата всіх сум проведена 04.04.2018 року й за час затримки середнього заробітку не здійснено).

Припис від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ-П керівником ТзОВ Перша Галицька Компанія або уповноваженою ним особою не підписано та у ньому відсутня відмітка про особисте вручення представникові об'єкта відвідування.

Як стверджується відповідачем, акт інспекційного відвідування від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ і припис від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ-П були скеровані директору ТзОВ Перша Галицька Компанія ОСОБА_5 поштовим відправленням за супровідним листом від 04.05.2018 року №4161/4/04.3-09. Факт надсилання акта інспекційного відвідування від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ і припису від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ-П контролюючий орган доводить копією конверта поштового відправлення №7900053691206, яке було прийняте відділенням поштового оператора 05.05.2018 року.

Як випливає з наявних у справі відомостей і пояснень позивача, такі матеріали були отримані ТзОВ Перша Галицька Компанія 17.05.2018 року.

Із матеріалів справи випливає, що позивач висловив свої зауваження та заперечення проти акта інспекційного відвідування від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ і припису від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ-П й надав 18.05.2018 року відповідачеві заперечення №02-18/05-ЮР на акт і припис (у яких заперечив наявність порушень законодавства про працю та зазначив про необхідність скасування припису, який оскаржено окремо) та скаргу №01-18/05-ЮР на припис (у якій заперечив наявність порушень, вказав на порушення при винесенні припису й просить скасувати його як протиправний).

На заперечення від 18.05.2018 року №02-18/05-ЮР головним державним інспектором Климом Р. було надано ТзОВ Перша Галицька Компанія відповідь від 24.05.2018 року №4852/5/04.3-09, зі змісту якої вбачається, що відповідач не погодився з висловленими позивачем запереченнями щодо виявлених порушень.

На скаргу від 18.05.2018 року №01-18/05-ЮР відповідачем було надано ТзОВ Перша Галицька Компанія рішення першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області від 12.06.2018 року №5440/2/07-09, яким скаргу позивача на припис про усунення виявлених порушень від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ-П задоволено. Указане рішення відповідача було мотивовано порушенням процедури винесення рішення, яке полягало у відсутності достатнього обґрунтування особистого невручення акта і припису керівнику чи уповноваженій особі об'єкта відвідування. При цьому, погоджуючись із наявністю процесуальних порушень, відповідач вважає виявлені при інспекційному відвідуванні порушення обґрунтованими, а заперечення позивача щодо цього (по суті оскарженого припису) - безпідставними.

Також матеріалами справи засвідчується, що заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області було прийнято рішення від 11.05.2018 року № ЛВ382/448/АВ/ТД/МТ/ІП щодо розгляду справи про накладення штрафу, на підставі акта інспекційного відвідування від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ та у зв'язку з порушеннями ст. 24, ч. 6 ст. 95, ст.ст. 115-117 Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України Про оплату праці . Указаним рішенням справу про накладення штрафу на ТзОВ Перша Галицька Компанія призначено до розгляду на 24.05.2018 року.

При цьому, як випливає з показів позивача, про прийняте рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, про дату, час і місце такого розгляду він не був повідомлений і на нього не викликався.

За показами відповідача, про прийняте рішення від 11.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ/ТД/МТ/ІП щодо розгляду справи про накладення штрафу позивача було проінформовано та керівнику ТзОВ Перша Галицька Компанія було надано виклик від 18.05.2018 року №161/2/11-37 на розгляд справи про накладення штрафу за порушення, виявлені при інспекційному відвідуванні та зафіксовані в акті від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ, що повинен відбутися 24.05.2018 року. На підтвердження скерування такого виклику до матеріалів справи відповідачем долучено копії фіскального чеку від 18.05.2018 року ФН 300042079, списку №2015 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих від 18.05.2018 року, списку №1 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих від 18.05.2018 року.

Судом встановлено також, що першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області була прийнята постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 24.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ/ФС-1, якою на підставі акта інспекційного відвідування від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ на ТзОВ Перша Галицька Компанія було накладено штраф у розмірі 297840 грн.

Указаний штраф накладено в зв'язку з порушенням ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України, ст. 33 Закону України Про оплату праці , п. 4 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 року №1078, що полягало в не нарахуванні та не здійсненні виплати індексації заробітної плати працівникам ТзОВ Перша Галицька Компанія ОСОБА_19 (працював у листопаді-грудні 2017 року), ОСОБА_20 (працював у вересні-грудні 2017 року), ОСОБА_21 (працював у червні-листопаді 2017 року), ОСОБА_22 (працював у вересні-грудні 2017 року), ОСОБА_23 (працював у жовтні-грудні 2017 року), ОСОБА_24 (працював у вересні-листопаді 2017 року), ОСОБА_25 (працював у вересні-листопаді 2017 року), ОСОБА_26 (працював у грудні 2017 року).

У постанові про накладення штрафу від 24.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ/ФС-1 відсутня відмітка про її особисте вручення керівнику ТзОВ Перша Галицька Компанія або уповноваженій ним особі.

Окрім того, першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області була прийнята постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 24.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ/ФС-2, якою на підставі акта інспекційного відвідування від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ на ТзОВ Перша Галицька Компанія було накладено штраф у розмірі 1451970 грн.

Указаний штраф накладено в зв'язку з порушенням ч.ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу від 17.06.2015 року №413, що полягає в не оформленні трудових відносин із ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 (із якими укладено цивільно-правові договори) і допущенні їх до роботи без укладення трудового договору та без повідомлення про прийняття працівника на роботу, в установленому законом порядку, оскільки, цивільно-правові договори між ТзОВ Перша Галицька Компанія й такими особами мають ознаки трудових договорів.

У постанові про накладення штрафу від 24.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ/ФС-2 відсутня відмітка про її особисте вручення керівнику ТзОВ Перша Галицька Компанія або уповноваженій ним особі.

Як підтверджується показами позивача, постанова про накладення штрафу від 24.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ/ФС-1 і постанова про накладення штрафу від 24.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ/ФС-2 були отримані ТзОВ Перша Галицька Компанія 30.05.2018 року.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями щодо винесення припису та накладення штрафів, позивач 20.06.2018 року звернувся до суду з даним позовом, оскарживши відповідні рішення суб'єкта владних повноважень.

У зв'язку з чим, аналізуючи спірні правовідносини, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 4 ст. 2 цього ж закону передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до п. 1 ОСОБА_28 про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (надалі - ОСОБА_28 №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п. 2 ОСОБА_28 №96, основним завданням Держпраці є, у тому числі, реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Підпунктами 6, 9 п. 4 ОСОБА_28 №96 передбачено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Підпунктами 50, 54 цього ж пункту передбачено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні або за кордоном, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, фондам загальнообов'язкового державного страхування, виконавчим органам міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад, а також центральним органам виконавчої влади обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства з питань, які належать до компетенції Держпраці, та вносить пропозиції щодо накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства; накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Згідно з п. 7 ОСОБА_28 №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п. 1 ОСОБА_28 про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 року №340 (надалі - ОСОБА_28 №340), Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

ОСОБА_28 №340 (пп. 1 п. 3, пп. 1, 5, 8, 45, 49 п. 4) кореспондують наведеним вище нормам ОСОБА_28 №96.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначений Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 (надалі - Порядок №295).

Відповідно до п. 2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 5 Порядку №295 визначено підстави проведення інспекційних відвідувань, серед яких є й отримання інформації Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України Про відпустки ); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників тощо.

Відповідно до п. 8 Порядку №295, про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Пунктами 19, 20 Порядку №295 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Згідно з п. 21 Порядку №295, якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до п.п. 23, 24 Порядку №295, припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.

Пунктом 26 Порядку №295, визначено, що у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об'єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Об'єкт відвідування зобов'язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Пунктами 27-30 Порядку №295, встановлено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис або вимога інспектора праці можуть бути оскаржені у 10-денний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці.

У разі незгоди з рішенням керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці таке рішення може бути оскаржене до керівника або заступника керівника Держпраці.

Подання в установлений строк скарги тимчасово припиняє виконання припису або вимоги.

Скарга розглядається у 30-денний строк з дати її надходження, якщо інше не встановлено законом.

За результатами розгляду скарг вимоги, приписи можуть бути скасовані повністю або в окремій частині.

У зв'язку з чим, суд відзначає, що відповідач володіє повноваженнями й компетенцією щодо здійснення контрольних функцій за додержанням законодавства про працю, в тому числі шляхом проведення інспекційних відвідувань.

Таким чином, здійснене посадовою особою відповідача (інспектором з праці) інспекційне відвідування ТзОВ Перша Галицька Компанія , яке було проведене за направленням і на підставі відповідного рішення керівника територіального органу Держпраці, слід вважати правомірним.

У той же час, суд відзначає, що контролюючим органом було допущено порушення чинного законодавства й прав позивача при оформленні матеріалів за наслідком проведеного інспекційного відвідування.

А саме, зібраними матеріалами справи засвідчується та обставина, що складений акт інспекційного відвідування від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ і припис від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ-П були скеровані 05.05.2018 року відповідачем на адресу ТзОВ Перша Галицька Компанія поштовим відправленням за супровідним листом від 04.05.2018 року №4161/4/04.3-09. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем було виконано вимоги щодо особистого вручення акту та припису об'єкту відвідування (позивачеві) чи щодо того, що ним робилися такі спроби.

Указане не відповідає наведеним вище положенням п.п. 20, 24 Порядку №295, які передбачають підписання акта й припису представником об'єкта відвідування й залишення йому одного примірника таких документів. Відповідно до п. 26 Порядку №295, надсилання акта й припису об'єкту відвідування поштовим відправленням здійснюється лише в разі відмови керівника чи уповноваженого представника об'єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису.

У цьому контексті суд також бере до уваги, що порушення в цій частині було визнано й відповідачем, що відображено в рішенні першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області від 12.06.2018 року №5440/2/07-09, яким задоволено скаргу позивача на припис про усунення виявлених порушень від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ-П. У такому рішенні вказано, що інспектор Клим Р.В. не надав обґрунтованих пояснень щодо наявності передумов за яких міг би застосовуватися п. 26 Порядку в частині особистої неможливості вручення акту та припису, що свідчить про порушення процедури винесення такого .

Більш того, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем також було грубо порушено визначену законом процедуру розгляду справи про накладення штрафу на ТзОВ Перша Галицька Компанія .

А саме, п. 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 (надалі - Порядок №509), визначено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до п. 7 Порядку №509, справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

У той же час, позивач стверджує, що він не був проінформований про розгляд такого питання та, відповідно, був позбавлений можливості взяти участі в розгляді справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, надавати свої аргументи й доводи на свій захист.

У зв'язку з чим, суд зазначає, що на підтвердження інформування ТзОВ Перша Галицька Компанія про розгляд справи про накладення штрафу відповідач покликається на виклик від 18.05.2018 року №161/2/11-37, фіскальний чек від 18.05.2018 року ФН 300042079, список №2015 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих від 18.05.2018 року, список №1 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих від 18.05.2018 року.

Однак, такі доводи сторони відповідача щодо належного інформування позивача про дату, час і місце розгляду справи про накладення штрафу за порушення, які зафіксовані в акті інспекційного відвідування від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ, слід оцінити критично, оскільки, наявні в справі докази не засвідчують надсилання ТзОВ Перша Галицька Компанія саме виклику від 18.05.2018 року №161/2/11-37 або рішення від 11.05.2018 року № ЛВ382/448/АВ/ТД/МТ/ІП чи іншого повідомлення про розгляд справи.

За оцінкою суду, подані відповідачем документи (копії фіскального чеку, списку тощо) в своїй сукупності не можуть достовірно підтверджувати, що позивачеві (який заперечує факт відповідного інформування) було скеровано поштою саме виклик на розгляд справи про накладення штрафу чи яке-небудь інше належне інформування про розгляд такої справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено належним чином, достатньо й обґрунтовано того факту, що ним було проінформовано позивача про час і місце розгляду справи про накладення на позивача штрафу.

Відтак, за цих обставин, розгляд справи про накладення на ТзОВ Перша Галицька Компанія штрафу, що мав місце 24.05.2018 року й був здійснений без участі представника ТзОВ Перша Галицька Компанія , не може вважатися законним. А тому, й породжувані ним наслідки (прийняті за його результатом постанови тощо), не можуть визнаватися правомірними.

Суд у цьому контексті також звертає увагу на те, що відповідно до п. 21 Порядку №295, зауваження до акта інспекційного відвідування є його невід'ємною частиною.

Проте, зі змісту оспорюваних постанов не вбачається також, що відповідачем при розгляді справи про накладення штрафу на ТзОВ Перша Галицька Компанія було враховано заперечення на акт від 18.05.2018 року №02-18/05-ЮР, позаяк, про такий документ і дослідження його аргументів у постановах про накладення штрафу не згадано, що, на переконання суду, не відповідає вимогам закону.

У зв'язку з чим, суд приходить до переконання, що зазначені порушення є істотним й вони вказують на дефектність рішень, які були прийняті за результатом розгляду справи про накладення на ТзОВ Перша Галицька Компанія штрафу, який був проведений без інформування та без залучення такого суб'єкта, без урахування його позиції й заперечень.

Окрім цього, суд також частково погоджується з доводами позивача щодо відсутності порушень, про які стверджує відповідач та в зв'язку з якими було винесено оспорювані постанови про накладення штрафу від 24.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ/ФС-1 і №ЛВ382/448/АВ/ФС-2.

А саме, постанова про накладення штрафу від 24.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ/ФС-1 була прийнята в зв'язку з встановленням відповідачем порушення ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України, ст. 33 Закону України Про оплату праці , п. 4 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 року №1078, що полягало в не нарахуванні та не здійсненні виплати індексації заробітної плати працівникам ТзОВ Перша Галицька Компанія ОСОБА_19 (працював у листопаді-грудні 2017 року), ОСОБА_20 (працював у вересні-грудні 2017 року), ОСОБА_21 (працював у червні-листопаді 2017 року), ОСОБА_22 (працював у вересні-грудні 2017 року), ОСОБА_23 (працював у жовтні-грудні 2017 року), ОСОБА_24 (працював у вересні-листопаді 2017 року), ОСОБА_25 (працював у вересні-листопаді 2017 року), ОСОБА_26 (працював у грудні 2017 року).

У зв'язку з чим, суд відзначає, що відповідно до ст. 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 2 цього ж закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною 2 ст. 6 Закону України Про індексацію грошових доходів населення встановлено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідний Порядок проведення індексації грошових доходів населення був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (надалі - Порядок №1078).

Відповідно до п. 1 Порядку №1078, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з абз. 2 п. 1-1 Порядку №1078, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

При цьому, суд звертає увагу на те, що п. 10-2 Порядку №1078 визначено, що для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Виходячи з чого, слід також дійти висновку, що в разі прийняття працівників на новостворені посади, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації має здійснюватися з місяця наступного після введення відповідної посади, тобто, після затвердження окладу за такою посадою (це кореспондує також позиції Міністерство соціальної політики України за листом від 14.06.2016 року №263/10/136-16).

У зв'язку з чим, потрібно взяти до уваги, що ОСОБА_19 (працював у ТзОВ Перша Галицька Компанія в листопаді-грудні 2017 року) був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів з 14.11.2017 року за наказом від 13.11.2017 року №62-к. При цьому, наказом від 30.10.2017 року №12-ш зі штатного розпису ТзОВ Перша Галицька Компанія було виведено посаду водій , а посада, яку зайняв ОСОБА_19 уведена до штатного розпису позивача відповідно до наказу від 13.11.2017 року №13-ш. Як вбачається зі штатних розписів посада водій автотранспортних засобів наявна в штатному розписі позивача з 13.11.2017 року (у кількості 1 одиниця). Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації слід розпочинати з місяця, наступного за місяцем уведення нової посади, яким є грудень 2017 року. При цьому, в період праці ОСОБА_19 з місяця грудня 2017 року індекс споживчих цін наростаючим підсумком не перевищував нормативного порогу індексації для проведення індексації доходів.

ОСОБА_20 (працював у ТзОВ Перша Галицька Компанія в вересні-грудні 2017 року) був прийнятий на посаду вагаря-обліковця з 22.09.2017 року за наказом від 21.09.2017 року №56-к. Посада, яку зайняв ОСОБА_20, уведена до штатного розпису позивача відповідно до наказу від 21.09.2017 року №9-ш. Як вбачається зі штатних розписів посада вагар-обліковець наявна в штатному розписі позивача з 21.09.2017 року (у кількості 1 одиниця). Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації слід розпочинати з місяця, наступного за місяцем уведення нової посади, яким є жовтень 2017 року. При цьому, в період праці ОСОБА_20 з місяця жовтня 2017 року індекс споживчих цін наростаючим підсумком не перевищував нормативного порогу індексації.

ОСОБА_21 (працював у ТзОВ Перша Галицька Компанія в червні-листопаді 2017 року) був прийнятий на посаду слюсаря-сантехніка з 21.06.2017 року за наказом від 20.06.2017 року №43-к. Наказом від 01.06.2017 року №2-ш зі штатного розпису ТзОВ Перша Галицька Компанія було виведено посаду сантехнік , а посада, яку зайняв ОСОБА_21, уведена до штатного розпису позивача відповідно до наказу від 20.06.2017 року №4-ш. Як вбачається зі штатних розписів посада слюсар-сантехнік наявна в штатному розписі позивача з 20.06.2017 року (у кількості 1 одиниця). Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації слід розпочинати з місяця, наступного за місяцем уведення нової посади, яким є липень 2017 року. При цьому, в період праці ОСОБА_21 індекс споживчих цін наростаючим підсумком з місяця липня 2017 року перевищив нормативного порогу індексації для проведення індексації доходів у жовтні 2017 року, відтак, у наступному місяці праці ОСОБА_21 в ТзОВ Перша Галицька Компанія його дохід слід було індексувати, чого позивачем не зроблено.

ОСОБА_22 (працював у ТзОВ Перша Галицька Компанія в вересні-грудні 2017 року) був прийнятий на посаду майстра будівельної дільниці з 21.09.2017 року за наказом від 20.09.2017 року №54-к. Посада, яку зайняв ОСОБА_22, уведена до штатного розпису позивача відповідно до наказу від 20.09.2017 року №8-ш. Як вбачається зі штатних розписів посада майстер будівельної дільниці наявна в штатному розписі позивача з 20.09.2017 року (у кількості 2 одиниці). Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації слід розпочинати з місяця, наступного за місяцем уведення нової посади, яким є жовтень 2017 року. При цьому, в період праці ОСОБА_22 індекс споживчих цін наростаючим підсумком з місяця жовтня 2017 року не перевищував нормативного порогу індексації.

ОСОБА_23 (працював у ТзОВ Перша Галицька Компанія в жовтні-грудні 2017 року) був прийнятий на посаду майстра будівельної дільниці з 11.10.2017 року за наказом від 10.10.2017 року №58-к. Як вбачається зі штатних розписів посада майстер будівельної дільниці наявна у штатному розписі позивача з 20.09.2017 року (у кількості 2 одиниці). Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації слід розпочинати з місяця, наступного за місяцем уведення нової посади, яким є жовтень 2017 року. При цьому, в період праці ОСОБА_23 індекс споживчих цін наростаючим підсумком з місяця жовтня 2017 року не перевищував нормативного порогу індексації.

ОСОБА_24 (працював у ТзОВ Перша Галицька Компанія у вересні-листопаді 2017 року) був прийнятий на посаду майстра будівельних та монтажних робіт з 21.09.2017 року за наказом від 20.09.2017 року №53-к. Як вбачається зі штатних розписів посада майстер будівельних та монтажних робіт наявна у штатному розписі позивача з 20.09.2017 року (у кількості 2 одиниці). Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації слід розпочинати з місяця, наступного за місяцем уведення нової посади, яким є жовтень 2017 року. При цьому, в період праці ОСОБА_24 індекс споживчих цін наростаючим підсумком з місяця жовтня 2017 року не перевищував нормативного порогу індексації.

ОСОБА_25 (працював у ТзОВ Перша Галицька Компанія у вересні-листопаді 2017 року) був прийнятий на посаду майстра будівельних та монтажних робіт з 14.09.2017 року за наказом від 13.09.2017 року №52-к. Посада, яку зайняв ОСОБА_25, уведена до штатного розпису позивача відповідно до наказу від 13.09.2017 року №7-ш. Як вбачається зі штатних розписів посада майстер будівельних та монтажних робіт наявна у штатному розписі позивача з 13.09.2017 року (у кількості 1 одиниця). Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації слід розпочинати з місяця, наступного за місяцем уведення нової посади, яким є жовтень 2017 року. При цьому, в період праці ОСОБА_29 індекс споживчих цін наростаючим підсумком з місяця жовтня 2017 року не перевищував нормативного порогу індексації.

ОСОБА_26 (працював у ТзОВ Перша Галицька Компанія у грудні 2017 року) був прийнятий на посаду майстра будівельних та монтажних робіт з 07.12.2017 року за наказом від 06.12.2017 року №66-к. Як вбачається зі штатних розписів посада майстер будівельних та монтажних робіт була скорочена на одиницю з 14.11.2017 року (усього 1 одиниця) та додатково введена станом на 18.10.2017 року (усього в кількості 2 одиниці). Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації слід розпочинати з місяця, наступного за місяцем уведення нової посади, яким є листопад 2017 року. При цьому, в період праці ОСОБА_26 індекс споживчих цін наростаючим підсумком з місяця грудня 2017 року не перевищував нормативного порогу індексації.

Відтак, суд приходить до обґрунтованого переконання, що висновки відповідача про необхідність проведення індексації доходів (заробітної плати) працівників ТзОВ Перша Галицька Компанія ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_29, ОСОБА_26 й не здійснення такої індексації позивачем є помилковими.

У той же час, суд погоджується з висновками відповідача щодо нездійснення індексації доходів (заробітної плати) працівника ТзОВ Перша Галицька Компанія ОСОБА_21 за наявності для того підстав.

Проте, суд зауважує, що повноваження щодо накладення штрафів за порушення законодавства про працю (у тому числі їх розрахунку, визначення їх розміру) надані відповідним суб'єктам владних повноважень і суд не може підміняти їх, визначати розмір штрафу й накладати його. Таким чином, перевіривши обґрунтованість накладення штрафу за постановою від 24.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ/ФС-1 та виявивши часткову безпідставність застосування такої фінансової санкції, суд скасовує рішення про її накладення повністю. При цьому, відповідач не позбавлений можливості в подальшому притягнути порушника до відповідальності у тій частині, в якій порушення знайшло своє підтвердження.

Окрім того, приймаючи рішення по даній позовній вимозі, суд також бере до уваги те, що при винесенні постанови про накладення штрафу від 24.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ/ФС-1 відповідачем було порушено порядок розгляду питання про накладення штрафу та порушено права позивача, що не може свідчити про правомірність відповідного рішення (про що судом зазначено вище).

Вирішуючи спір у цій частині суд бере до уваги доводи сторони відповідача, проте надає їм критичної оцінки.

Так, відповідач вказує на те, що підвищення окладів за зазначеними вище посадами мало місце у січні 2017 року та квітні 2017 року, у зв'язку з чим, контролюючий орган вважає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації слід розпочинати з місяців, наступних за місяцями відповідного підвищення окладів.

Однак, відповідачем безпідставно не взято до уваги факт виведення таких посад зі штатного розпису ТзОВ Перша Галицька Компанія після вказаних дат і нове введення (аналогічних чи подібних) посад зі спливом певного часу. При цьому, суд не знаходить яких-небудь заборон на такі дії самостійного суб'єкта господарювання, а вказівки відповідача на безпідставність таких дій позивача за стверджуваної відповідачем фактичної відсутності змін в організації виробництва і праці виходять поза межі даного адміністративного спору.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку про те, що постанову про накладення штрафу від 24.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ/ФС-1 слід визнати протиправною та скасувати, а відтак, відповідна вимога позивача підлягає до задоволення.

Постанова про накладення штрафу від 24.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ/ФС-2 була прийнята відповідачем у зв'язку з порушенням зі сторони позивача ч.ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу від 17.06.2015 року №413, що полягало в не оформленні ТзОВ Перша Галицька Компанія трудових відносин із ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 (із якими укладено цивільно-правові договори) і допущенні їх до роботи без укладення трудового договору та без повідомлення про прийняття працівника на роботу, в установленому законом порядку, оскільки, цивільно-правові договори між позивачем і такими особами мають ознаки трудових договорів.

У цьому контексті суд відзначає, що відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Стаття 21 Кодексу законів про працю України визначає, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Кодексу законів про працю України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Водночас, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За приписами ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Суд зауважує в цьому контексті, що основною ознакою, яка відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові за процес праці гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

У свою чергу, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення виконання роботи (надання послуг) і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Отже, основа цивільно-правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають. Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець. Таким чином, за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності фізичної особи залишається поза його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу.

При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство України не забороняє суб'єктам господарювання використовувати працю фізичних осіб на умовах договору цивільно-правового характеру (наприклад за договором підряду, договором про надання послуг, договором про перевезення тощо) та не ставить вимог щодо можливості укладення з фізичними особами виключно трудових договорів. Проте, безумовно, форма договору повинна відповідати тим правовідносинам, які в дійсності склалися (чи це цивільно-правові відносини, чи трудові).

У зв'язку з чим, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявні копії цивільно-правових договорів (договорів підряду), які були укладені ТзОВ Перша Галицька Компанія з ОСОБА_6 (договір від 01.08.2017 року №24), ОСОБА_7 (договір від 01.01.2018 року №32), ОСОБА_8 (договір від 01.01.2018 року №33), ОСОБА_9 (договір від 01.10.2017 року №31), ОСОБА_10 (договір від 01.08.2017 року №20), ОСОБА_11 (договір від 01.08.2017 року №25), ОСОБА_12 (договір від 01.08.2017 року №22), ОСОБА_14 (договір від 01.01.2018 року №34), ОСОБА_13 (договір від 01.08.2017 року №21), ОСОБА_15 (договір від 01.10.2017 року №29), ОСОБА_16 (договір від 01.10.2017 року №30), ОСОБА_17 (договір від 01.08.2017 року №23), ОСОБА_18 (договір від 01.02.2018 року №35).

За змістом цих договорів вбачається, що замовник (ТзОВ Перша Галицька Компанія ) доручив указаним вище фізичним особам (виконавцям) виконання певних загально будівельних, монтажних робіт на об'єктах будівництва (п. 1.1 договорів). Детальні переліки обумовленого до виконання складу й обсягу робіт визначені сторонами в додатках №1 до договорів Перелік робіт, що виконуються згідно договору .

Пунктом 1.2 договорів визначено, що виконавці не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку, а самостійно організовують процес виконання робіт, у тому числі використовують власні засоби та матеріали.

Згідно з п. 1.3 договорів, виконавець має право залучати (самостійно оплачуючи) інших осіб для виконання обумовлених договором робіт.

Факт надання відповідних робіт засвідчується сторонами шляхом складення актів прийому виконаних робіт, які підписуються після виконання відповідного обсягу робіт, відсутності в них недоліків (п.п. 1.4-1.6 договорів).

А в п. 3.1 договорів зазначено, що замовник не здійснює обліку робочого часу виконавців та не заводить на них трудових книжок.

Суд також відзначає, що в матеріалах справи наявні копії щомісячних актів приймання-передачі виконаних робіт, які засвідчують факт виконання фізичними особами робіт певного обсягу та вартості й передачу їх результату замовникові. Окрім того, у справі наявні також копії звітів про виконані роботи, які складалися виконавцями та перевірялися представником замовника, й у яких фіксувалися об'єми виконуваної за договорами роботи.

Таким чином, суд вбачає, що за своєю природою договори між ТзОВ Перша Галицька Компанія і ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 є угодами цивільно-правового характеру. Зміст цих договорів не носить характеру трудового договору, а відтак, на них не поширюється дія норм трудового законодавства.

Суд відзначає, що предметом договорів є виконання фізичними особами певного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник зобов'язувався оплатити виконану ними роботу, тобто, предметом договорів є кінцевий результат, а не процес праці. Метою цих договорів, як випливає з їх змісту, є отримання певного матеріального результату. За цими договорами виконавці не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку позивача, самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик, а обумовлена винагорода за договором залежала не від часу здійснення трудової функції, а від якості виконаних робіт.

При цьому, наведені вище договори не містять таких умов, притаманних трудовим відносинам, як-то: обов'язок виконавця бути присутнім на робочому місці у визначений (робочий) час; обов'язок дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу; про систематичний характер оплати праці, який незалежний від обсягів і якості робіт.

Таким чином, суд доходить обґрунтованого висновку, що у правовідносинах між позивачем та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 містяться ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам, а відтак, за своїм змістом договори, укладені позивачем із такими особами, є цивільно-правовими договорами й вони відповідають фактичним обставинам і правовідносинам між їх суб'єктами.

При цьому суд відзначає також, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які би підтверджували, що між ТзОВ Перша Галицька Компанія і відповідними фізичними особами існували саме трудові відносини, а не ті відносини, які оформлені згаданими вище цивільно-правовими договорами.

Слід звернути увагу й на те, що згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали цієї справи не містять доказів, які би спростовували факт дійсності (чинності) укладених між ТзОВ Перша Галицька Компанія і ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 цивільно-правових договорів, а також відсутні судові рішення про визнання таких договорів недійсними.

Окрім того, й удаваність цивільно-правового договору, наприклад шляхом підміни таким договором трудового договору, на що фактично вказують висновки відповідача, також повинна бути доведена в установленому законом порядку. Однак, у справі відсутні достатні свідчення для висновку про удаваність цивільно-правових договорів, а також відсутні судові рішення про визнання таких договорів удаваними.

Відповідно, висновки відповідача про наявність у таких договорах і правовідносинах між позивачем зі зазначеними фізичними особами ознак трудового договору і трудових відносин слід вважати помилковими.

Суд критично оцінює покликання відповідача на те, що позивачем не було належним чином деталізовано предмет договорів про виконання робіт, актів виконаних робіт, позаяк, вважає, що таким чином контролюючий орган втручається в розсуд сторін договору, які в силу принципу свободи договору вправі регламентувати свої цивільні відносини самостійно.

Також суд не вважає істотною ту обставину, що нарахування оплати за виконані роботи відповідно до цивільно-правових договорів провадилося разом із нарахуванням заробітної плати штатним працівникам і здійснення виплат коштів за договорами у день виплати заробітної плати. Указане не може бути самостійною підставною для визнання певних правовідносин трудовими та є лише свідченням внутрішньої організації певних фінансово-адміністративних питань на підприємстві.

Відповідач також посилається на те, що у випадку припинення правовідносин за цивільно-правовими договорами ТзОВ Перша Галицька Компанія видавалися накази про припинення трудового договору за типовою формою №П-4, де вказувалося на причину звільнення - розірвання договору підряду , а назва структурного підрозділу - ЦПУ . Однак, суд відзначає, що подані копії таких наказів не стосуються тих фізичних осіб, щодо яких відповідачем зроблено висновок про їх допущення до роботи без укладення трудового договору. Крім того, саме по собі видання таких розпорядчих документів не є свідченням перебування відповідних осіб у трудових відносинах із юридичною особою, а може обумовлюватися практикою діловодства на підприємстві тощо. Більш того, щодо вказаних осіб відсутні накази на прийняття на роботу, як вбачається з наявних копій штатних розписів, такі посади на підприємстві відсутні, а копіями табелів обліку використання робочого часу не засвідчується їхній облік.

Таким чином, суд приходить до переконання, про необґрунтованість висновків відповідача про існування фактичних трудових відносин між ТзОВ Перша Галицька Компанія і ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18

Крім того, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 наголосив, що: виконував роботу, яку йому доручав бригадир, мав час на обід, трудову книжку не заповнював роботодавець, виконував роботи по прибиранню території, а також роботу, пов'язану із необхідністю проведення інструктажу, однак такого не проводив позивач.

Із пояснень свідка неможливо встановити ознак трудових відносин із Підприємством, зважаючи на те, що записи у його (працівника) трудовій книжці відсутні.

У зв'язку з чим, постанову про накладення штрафу від 24.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ/ФС-2 слід визнати протиправною та скасувати, а відповідна вимога позивача підлягає до задоволення.

При цьому, суд знову повторює, що при винесенні постанови про накладення штрафу від 24.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ/ФС-2 відповідачем було порушено порядок розгляду питання про накладення штрафу чим порушено права позивача (про що вказано вище), що додатково свідчить про неправомірність відповідного рішення.

Насамкінець, щодо вимоги позивача про визнання протиправним і скасування припису про усунення виявлених порушень від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ-П суд відзначає наступне.

Так, відповідно до п. 30 Порядку №295, припис або вимога інспектора праці можуть бути оскаржені у 10-денний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці.

У разі незгоди з рішенням керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці таке рішення може бути оскаржене до керівника або заступника керівника Держпраці.

Подання в установлений строк скарги тимчасово припиняє виконання припису або вимоги.

Скарга розглядається у 30-денний строк з дати її надходження, якщо інше не встановлено законом.

За результатами розгляду скарг вимоги, приписи можуть бути скасовані повністю або в окремій частині.

Як засвідчується матеріалами справи позивачем було оскаржено припис про усунення виявлених порушень від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ-П із підстав його незаконності за скаргою від 18.05.2018 року №01-18/05-ЮР на ім'я начальника Головного управління Держпраці у Львівській області, у якій він просив скасувати припис.

За результатами розгляду такої скарги першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області було прийнято рішення від 12.06.2018 року №5440/2/07-09, яким скаргу позивача на припис про усунення виявлених порушень від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ-П задоволено.

Відтак, це свідчить про скасування припису про усунення виявлених порушень від 04.05.2018 року №ЛВ382/448/АВ-П у порядку, визначеному п. 30 Порядку №295, а отже, про його нечинність.

Таким чином, оскаржений ТзОВ Перша Галицька Компанія припис на цей час не є чинним і він не порушує прав та інтересів позивача, у зв'язку з чим, підстав для задоволення відповідної позовної вимоги немає й у цій частині в позові слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар. 45 рішення в справі Бочаров проти України , пар. 53 рішення в справі Федорченко та Лозенко проти України , пар. 43 рішення в справі Кобець проти України , при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи підтверджують та обґрунтовують частину позовних вимог, із якими до суду звернувся позивач. У той же час, відповідачем не доведено в повній мірі правомірність своїх дій і рішень у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Основного Закону та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з нормами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

У цій справі позивачем підтверджено понесення судових витрат по сплаті судового збору в загальній сумі 28009,15 грн. (1762,00 грн. за вимогу немайнового характеру та 26247,15 грн. за вимогу майнового характеру). У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне залишити за позивачем понесені витрати по сплаті судового збору за вимогу немайнового характеру, яка судом не задоволена, а на відповідача покласти витрати по сплаті судового збору за вимогу майнового характеру, яка задоволена судом.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Перша Галицька Компанія до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису, постанов задоволити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ382/448/АВ/ФС-1 від 24.05.2018 року, №ЛВ382/448/АВ/ФС-2 від 24.05.2018 року.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень ЛВ382/448/АВ-П від 04.05.2018 року відмовити.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м.Львів, пл.Міцкевича, 8; код ЄДРПОУ 39778297) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Перша Галицька Компанія (79041, м.Львів, вул.Героїв УПА, 73Ж, каб.511; код ЄДРПОУ 40167937) судовий збір в сумі 26247 (двадцять шість тисяч двісті сорок сім) грн. 15 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 листопада 2018 року.