Рішення

від 20.11.2018 по справі 1740/2174/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2018 року м. Рівне №1740/2174/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Самкової Т.А.; представника позивача - адвоката Лавренчук Т.В. (Ордер серії РН-276 №198); представника відповідача - Шеремети В.О. (довіреність від 18 грудня 2017 року); розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕХЗ Технології до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЕХЗ Технології (далі іменується - позивач) до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 31.07.2018 №0007231403, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 861698 грн. 75 коп.; податкове повідомлення-рішення від 31.07.2018 №0007241403, яким встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 60791 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову зазначає, що у 2017-2018 роках позивач здійснював господарські операції з ТОВ Вест бізнес груп та ТОВ Анатек-Захід . На момент здійснення господарських операцій вказані товариства були юридичними особами, відомості про які наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, при цьому щодо них відсутня інформація про те, що вони перебувають в процесі припинення або про те, що такі товариства відсутні за місцезнаходженням. Вказані підприємства зареєстровані юридичними особами і на даний час. Окрім перевірки потенційних контрагентів за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснив перевірку вказаних юридичних осіб і за загальнодоступними базами даних податкового органу. Зокрема, на офіційному сайті ДФС України в інформації з реєстрів Дані про взяття на облік платників податків та Дані реєстру платників ПДВ щодо вищевказаних юридичних осіб наявна інформація про їх перебування на податковому обліку та те, що вони зареєстровані платниками ПДВ. Така реєстрація не анульована до даного часу. Крім того, належність контрагентів перевірено шляхом пошуку у Єдиному державному реєстрі судових рішень будь-яких згадок про ТОВ Вест бізнес груп та ТОВ Анатек-Захід , а також шляхом здійснення пошуку за їх кодами ЄДРПОУ і на час здійснення господарських операцій не було виявлено ніяких судових рішень, які б стосувалися неналежної поведінки цих юридичних осіб або їх посадових осіб. На даний час в ЄРСР наявні посилання лише на дві судові справи (адміністративне судочинство) по ТОВ Вест бізнес груп , які не стосуються позивача та господарських відносин з ним. Отже, позивач використавши всі надані чинним законодавством та державними органами України можливості для перевірки своїх контрагентів змогло отримати про них інформацію з якої встановлено те, що вони є належним чином зареєстрованими суб'єктами господарювання та платниками ПДВ і жодних перешкод для укладення з ними договорів та здійснення господарської діяльності немає. Господарські операції з ТОВ Вест бізнес груп та ТОВ Анатек-Захід були реальними та оформлені всіма, визначеними чинним законодавством України, документами, які в повній мірі надані перевіряючим під час перевірки, та які були належним чином описані ними у акті перевірки. А тому, позивач має право на відображення таких операцій у бухгалтерському та податковому обліку, в тому числі на включення до податкового кредиту сум ПДВ. До перевірки податковому органу надано всі бухгалтерські, податкові та інші документи, в тому числі договори, які в повній мірі відображають зміст (суть) господарських операцій між ТОВ ЕХЗ Технології та ТОВ Вест бізнес груп і ТОВ Анатек-Захід . Податковим органом у акті перевірки не вказано відомостей про те, що перевіряючим встановлено факт визнання недійсним у судовому порядку правочинів між ТОВ ЕХЗ Технології та ТОВ Вест бізнес груп і ТОВ Анатек-Захід , а отже, з огляду на статтю 204 Цивільного кодексу України такі правочини є правомірними. Враховуючи викладене, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 20.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 11.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу №1740/2174/18 до судового розгляду по суті 08.11.2018.

В судовому засіданні 08.11.2018 оголошено перерву до 20.11.2018.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримала з наведених у ньому підстав, просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву. Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що ГУ ДФС у Рівненській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ ЕХЗ Технології з питань проведення взаєморозрахунків з ТОВ Вест бізнес груп за липень 2017 року, ТОВ Анатек-Захід за грудень 2017 року, січень 2018 року, про що складено Акт перевірки від 16.07.2018 №1718/17-00-14-03/38895125. Під час перевірки встановлено, що ТОВ ЕХЗ Технології здійснювало документальне оформлення поставки ТМЦ від ТОВ Вест бізнес груп та ТОВ Анатек-Захід . При цьому, факт реальності поставки саме від даних контрагентів згідно з представленими до перевірки документами не підтверджується. До перевірки не надано документів щодо походження товару (сертифікатів відповідності, декларацій виробника тощо). Перевіркою не встановлено джерела походження, виробників товару, придбання якого задокументовано видатковими накладними, виписаними від імені ТОВ Анатек-Захід , та не підтверджено легальність руху товарів в ланцюгу постачання саме від імпорту до ТОВ ЕХЗ Технології . Надані ТТН містять недостовірні відомості. У зв'язку із відсутністю сертифікатів відповідності, недостовірними відомостями в ТТН, не підтверджено придбання ТОВ ЕХЗ Технології саме імпортованого ТОВ Анатек-Захід товару. Сукупність таких ознак вказує на неможливість факту поставки ТМЦ саме від ТОВ Вест бізнес груп та ТОВ Анатек-Захід . Укладені між ТОВ ЕХЗ Технології та ТОВ Вест бізнес груп та ТОВ Анатек-Захід договори не опосередковувалися реальним виконанням операції, яка становить його предмет. Фактично ТОВ ЕХЗ Технології здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з ТОВ Вест бізнес груп та ТОВ Анатек-Захід і складено первинні документи всупереч нормам чинного законодавства. Представник відповідача зазначає, що наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по операціях, що фактично не здійснювались, у межах господарської діяльності. Оскільки ТОВ Вест бізнес груп та ТОВ Анатек-Захід поставки ТМЦ не здійснювали, то оформлені податкові накладні з реквізитами ТОВ Вест бізнес груп та ТОВ Анатек-Захід не є підставою для формування позивачем податкового кредиту. Перевіркою встановлено нереальність господарських операцій з поставки ТМЦ контрагентами для ТОВ ЕХЗ Технології у зв'язку з відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та відповідно, нереальність їх одержання ТОВ ЕХЗ Технології саме у ТОВ Вест бізнес груп та ТОВ Анатек-Захід . Перевіркою встановлено лише документальне оформлення нереальної господарської операції при складанні первинних документів та їх відображенні в регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності. На підставі викладеного, представник відповідача вважає оскаржувані рішення правомірними та просила відмовити в задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що роздруківка зображення АС Податковий блок на предмет підтвердження того, що ТОВ Анатек-Захід не подавалися заяви 20-ОПП, не засвідчує і не може засвідчувати реальність або нереальність господарських операцій поставки. Невиконання контрагентом вимог податкового законодавства в частині подання вказаної заяви не спричиняє ні для цього платника податків, ні для його контрагентів таких наслідків як визнання нереальними будь-яких господарських операцій, вчинених за участі такого платника податків. У разі наявності такого порушення податковий орган має право застосувати до платника податків штраф, встановлений статтею 117 ПК України, але будь-яких інших негативних наслідків чинним законодавством ні для цього платника податків, ні для його контрагентів не встановлює. Як вбачається з податкових накладних, складених за наслідками господарських операцій поставки для позивача товару, у всіх таких податкових накладних міститься відмітка про те, що такий товар є імпортований. З огляду на те, що відповідачем не вказано про те, що товар, який був придбаний ТОВ Анатек-Захід у ТОВ Сіті Бізнес Буд був іноземного походження, то відповідно єдиний такий товар іноземного походження є той, що був в подальшому проданий для позивача. Витяг з Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Анатек-Захід за період з моменту реєстрації платником ПДВ (09.12.2016) по 31.12.2017 - жодним чином не засвідчує того, що вказаним підприємством не здійснювалося поставки товарів для позивача, оскільки ці відомості стосуються лише тих випадків, коли податкові накладні виписувалися для ТОВ Анатек-Захід , більше того, цей реєстр не містить і не може містити відомостей про товар придбаний цим підприємством за кордоном, а предметом поставки для позивача був саме імпортний товар. Податковий орган не є уповноваженим державою органом по контролю за якістю товарів, а вимога щодо надання документів, які посвідчують якість (в тому числі сертифікат відповідності) є свідченням перевищення повноважень державним органом та його посадовими особами. Законодавство України не містить вимоги щодо обов'язкової сертифікації всіх видів товарів без винятку. В даному випадку в Україні відсутня вимога щодо обов'язкової сертифікації плитки футеровочної з графітопластового матеріалу АТМ-1 , а відповідно вимога податкового органу щодо надання йому сертифікату відповідності на товар, який не підлягає сертифікації є нічим іншим як протиправною вимогою суєта владних повноважень. Те, що митними органами України було розмитнено та випущено у вільний обіг на території України вищевказаний товар свідчить, що їм було подано всі документи, необхідні для цього. Відповідач визнає факт того, що ТОВ Анатек-Захід згідно з даними АРМ Митниця в 2017 році здійснювало імпорт товару в обсягах, що перевищують обсяг оспорюваної поставки для позивача, одночасно з абсолютно не зрозумілих причин відповідач вважає, що ця плитка не була продана позивачу, при цьому не вказує жодної інформації, яка б засвідчила, що імпортована плитка була продана комусь іншому. Всі інші доводи відповідача, викладені у відзиві спростовуються інформацією наведеною у позовній заяві та доказами, долученими до нього.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 20.11.2018.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу від 26.06.2018 №1843 ревізором-інспектором Головного управління ДФС у Рівненській області проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ЕХЗ Технології , за результатами якої складено Акт Позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ ЕХЗ Технології (код ЄДРПОУ 28895125, тел. +380503753122, Natalia.korkhova@rovno.biz) з питань проведення взаєморозрахунків з ТОВ Вест бізнес Груп (код ЄДРПОУ 40136469) за липень 2017 року, ТОВ Анатек-Захід (код ЄДРПОУ 40865217) за грудень 2017 року, січень 2018 року №1718/17-00-14-03/38895125 від 16.07.2018 (далі іменується - Акт перевірки №1718/17-00-14-03/38895125) (а.с. 22 том 1).

Платником податків подані до фіскального органу письмові Заперечення на Акт перевірки №1718/17-00-14-03/38895125 (а.с. 28 том 1).

На підставі Акта перевірки №1718/17-00-14-03/38895125 фіскальним органом винесені податкові повідомлення-рішення від 31.07.2018: №0007231403, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням у розмірі 689359 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 172339 грн. 75 коп.; №0007241403, яким встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 60791 грн. 00 коп. за січень 2018 року (далі іменується - ППР) (а.с. 20, 21 том 1).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень - ППР №0007231403 та №0007241403, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Актом перевірки №1718/17-00-14-03/38895125 встановлено порушення платником податків підпункту а пункту 198.1, абзаців першого та другого пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (далі іменується - ПК України), пункту 198.6 статті 198 ПК України, пункту 5 Розділу III, підпункту 1 пункту 4 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за №1267/26044) (далі іменується - Порядок №966), в результаті чого: завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за січень 2018 року на 60791 грн. 00 коп.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за липень 2017 року на 31371 грн. 00 коп., за грудень 2017 року на 307687 грн. 00 коп., за січень 2018 року на 350301 грн. 00 коп.

Висновки фіскального органу ґрунтуються на результатах перевірки взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ Вест бізнес груп та ТОВ Анатек-Захід щодо поставки товарно-матеріальних цінностей (далі іменується - ТМЦ) за договорами купівлі-продажу.

В Акті перевірки №1718/17-00-14-03/38895125 вказано, що ТМЦ не моли бути поставлені позивачу, оскільки: щодо контрагентів відсутні відомості про власні чи орендовані основні засоби - нерухоме та рухоме майно; відсутність реального джерела походження ТМЦ за ланцюгом постачання; не надано до перевірки документів щодо походження ТМЦ - сертифікатів відповідності; наявність в товарно-транспортних накладних (далі іменується - ТТН) недостовірних відомостей; позивачем сформовано податковий кредит за рахунок документального оформлення операцій з контрагентами з придбання ТМЦ за рахунок використання документів, які фактично не свідчать про поставку ТМЦ; укладені між позивачем та контрагентами договори не опосередковувалися реальним виконанням операцій, які становили їх предмет.

Суд зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При дослідженні реальності господарських операцій, судом підлягають встановленню обставини: фактичне вчинення операцій з придбання товарів, що пов'язані з рухом та зміною зобов'язань чи власного капіталу; належне оформлення платником податків відповідних первинних бухгалтерських документів; наявність у сторін правочинів матеріальних, трудових, технічних та технологічних ресурсів; фактична можливість виконання умов правочинів їх сторонами; оцінка наданих позивачем до перевірки та суду первинних документів, зокрема щодо належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів) (постанова Верховного Суду від 30.01.2018 №К/9901/3191/18).

Щодо взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю ЕХЗ Технології з контрагентом ТОВ Вест бізнес груп , судом встановлено наступне.

Між ТОВ Вест бізнес груп (Продавець) та ТОВ ЕХЗ Технології (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №16/07/17 від 16.07.2017 (далі іменується - Договір №16/07/17 від 16.07.2017), предметом якого являлася поставка товару - Плитка АТМ-1 (а.с. 81 том 1).

Відповідно до пункту 4.1 Договору №16/07/17 від 16.07.2017, приймання-передача товару по кількості і якості здійснюється представниками обох сторін після оформлення накладної.

Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця у момент поставки товару згідно накладної (пункту 4.2. Договору №16/07/17 від 16.07.2017).

Між сторонами правочину оформлено видаткову накладу від 17.07.2017 №71 на поставку товару - Плитка футеровочна з графітопластикового матеріалу АТМ-1, кількість - 200 штук, сума без ПДВ - 400000 грн. 00 коп., з ПДВ - 480000 грн. 00 коп. (а.с. 83 том 1).

Видаткова накладна підписана представниками сторін Договору №16/07/17 від 16.07.2017: від постачальника - директор ОСОБА_4, від покупця - директор ОСОБА_5

Щодо поставки вказаного вище товару оформлена податкова накладна від 17.07.2017 №64 на суму 480000 грн. 00 коп. (з ПДВ), сума ПДВ - 80000 грн. 00 коп. (а.с. 85 том 1).

Оплата ТМЦ здійснена позивачем у безготівковій формі відповідно до платіжного доручення від 01.08.2017 №1667 на суму 480000 грн. 00 коп. (а.с. 86 том 1).

Судом встановлено, що перевезення ТМЦ здійснювалося за рахунок Продавця - ТОВ Вест бізнес груп , що також визначено пунктом 4.6 Договору №16/07/17 від 16.07.2017. Суду надано ТТН від 17.07.2017 №17/07 із зазначенням: автомобіль - Mercedes Vito НОМЕР_1; автомобільний перевізник - ТОВ Вест бізнес груп ; замовник - ТОВ ЕХЗ Технології ; вантажовідправник - ТОВ Вест бізнес груп ; вантажоодержувач - ТОВ ЕХЗ Технології ; пункт навантаження - місто Рівне основний склад; пункт розвантаження - АДРЕСА_1; кількість товару - 200 штук; усього на суму - 480000 грн. 00 коп.; супровідні документи - накладна №71 від 17.07.2017; найменування вантажу - Плитка АТМ-1 1000х125х10мм; здав - ОСОБА_4; прийняв водій - ОСОБА_4; здав водій - ОСОБА_4; прийняв - гол.інженер ОСОБА_6 (а.с. 84 том 1).

Щодо взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю ЕХЗ Технології з контрагентом ТОВ Анатек захід , судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Анатек-Захід (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕХЗ Технології (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №01122016 від 13.12.2016 (далі іменується - Договір №01122016 від 13.12.2016), предметом якого являлася поставка товару - Плитка футеровочна графітопластового матеріалу АТМ-1 (1000х125х10), кількість та асортимент якого визначається видатковою накладною (а.с. 87 том 1).

Відповідно до пункту 4.1 Договору №01122016 від 13.12.2016, приймання-передача товару по кількості і якості здійснюється представниками обох сторін після оформлення накладної.

Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця у момент поставки товару згідно накладної (пункту 4.2. Договору №01122016 від 13.12.2016).

Між сторонами правочину оформлені видаткові накладні: від 20.12.2017 №1132 на поставку товару - Плитка футеровочна з графітопластикового матеріалу АТМ-1, кількість - 74 штуки, сума з ПДВ - 177600 грн. 00 коп., ПДВ - 29600 грн. 00 коп.; від 21.12.2017 №1133 на поставку товару - Плитка футеровочна з графітопластикового матеріалу АТМ-1, кількість - 170 штук, сума з ПДВ - 408000 грн. 00 коп., ПДВ - 68000 грн. 00 коп.; від 28.12.2017 №1138 на поставку товару - Плитка футеровочна з графітопластикового матеріалу АТМ-1, кількість - 113 штук, сума з ПДВ - 271200 грн. 00 коп., ПДВ - 45200 грн. 00 коп.; від 29.12.2017 №1139 на поставку товару - Плитка футеровочна з графітопластикового матеріалу АТМ-1, кількість - 163 штуки, сума з ПДВ - 391200 грн. 00 коп., ПДВ - 65200 грн. 00 коп.; від 29.12.2017 №1140 на поставку товару - Плитка футеровочна з графітопластикового матеріалу АТМ-1, кількість - 105 штук, сума з ПДВ - 252000 грн. 00 коп., ПДВ - 42000 грн. 00 коп.; від 12.01.2018 №1 на поставку товару - Плитка футеровочна з графітопластикового матеріалу АТМ-1, кількість - 260 штук, сума з ПДВ - 624000 грн. 00 коп., ПДВ - 104000 грн. 00 коп.; від 15.01.2018 №2 на поставку товару - Плитка футеровочна з графітопластикового матеріалу АТМ-1, кількість - 240 штук, сума з ПДВ - 576000 грн. 00 коп., ПДВ - 96000 грн. 00 коп.; від 16.01.2018 №3 на поставку товару - Плитка футеровочна з графітопластикового матеріалу АТМ-1, кількість - 340 штук, сума з ПДВ - 816000 грн. 00 коп., ПДВ - 136000 грн. 00 коп. (а.с. 89-96 том 1).

Щодо поставки ТМЦ оформлені податкові накладні: від 20.12.2017 №99, від 21.12.2017 №100, від 28.12.2017 №102, від 29.12.2017 №103, від 29.12.2017 №104, від 12.01.2018 №8, від 15.01.2018 №9, від 16.01.2018 №15 (а.с. 104-111 том 1).

Оплата ТМЦ здійснена позивачем у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень: від 08.02.2018 №84 на суму 1428157 грн. 00 коп., від 19.02.2018 №111 на суму 200000 грн. 00 коп., від 23.02.2018 №120 на суму 465000 грн. 00 коп., від 27.02.2018 №126 на суму 40000 грн. 00 коп., від 01.03.2018 №134 на суму 400000 грн. 00 коп., від 03.03.2018 №156 на суму 400000 грн. 00 коп., від 13.03.2018 №163 на суму 700000 грн. 00 коп. (а.с. 112- 118 том 1).

Судом встановлено, що перевезення ТМЦ здійснювалося за рахунок Продавця - ТОВ Анатек-Захід , що також визначено пунктом 4.7 Договору №01122016 від 13.12.2016.

Суду надані ТТН: від 20.12.2017 №1/12-17, від 21.12.2017 №2/12-17, від 28.12.2017 №3/12-17, від 29.12.2017 №4/12-17, від 12.01.2018 №1/01-18, від 15.01.2018 №2/01-18, від 16.01.2018 №3/01-18 (а.с. 97-103 том 1).

У вказаних ТТН містяться відомості: автомобіль - PEUGEOT Partner НОМЕР_3; автомобільний перевізник - ТОВ Анатек-Захід ; замовник - ТОВ ЕХЗ Технології ; вантажовідправник - ТОВ Анатек-Захід ; вантажоодержувач - ТОВ ЕХЗ Технології ; пункт навантаження - м. Рівне, основний склад; пункт розвантаження - АДРЕСА_1.

В Акті перевірки №1718/17-00-14-03/38895125 вказано, що до перевірки надано ТТН з державним номером НОМЕР_3, проте згідно даних НАІС встановлено, що даний транспортний засіб належить фізичній особі - ОСОБА_7, а фактична модель транспортного засобу - ВАЗ 21074 - легковий седан.

З даного приводу представник позивача пояснив, що при оформленні ТТН допущена технічна помилка у зазначенні державного реєстраційного номера транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення ТМЦ.

Так, в матеріалах справи міститься лист ТОВ Анатек-Захід від 28.02.2018 №2 про те, що ТОВ Анатек-Захід в ТТН допущена технічна помилка у зазначенні номерного знака транспортного засобу PEUGEOT Partner: помилково вказано НОМЕР_3 замість правильного НОМЕР_2 (а.с. 123 том 1).

Також суду надана копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 PEUGEOT Partner, власником якого є ОСОБА_8 (а.с. 124 том 1).

Фіскальним органом в Акті перевірки №1718/17-00-14-03/38895125 описано чотири основних ознаки нереальності господарських операцій з ТОВ Вест Бізнес Груп (сторінка 6):

1) непричетність до здійснення господарської діяльності особи, яка згідно реєстраційних відомостей є директором; працівниками оперативного управління ГУ ДФС у Рівненській області проводиться відпрацювання, отримано інформацію щодо директора ТОВ Вест Бізнес Груп ОСОБА_4 та встановлено, що вищевказана особа не володіє інформацією щодо діяльності підприємства та відмовився давати будь-які пояснення щодо діяльності ТОВ Вест Бізнес Груп , посилаючись на статтю 63 Конституції України;

2) відсутність відомостей щодо наявних власних або орендованих основних засобів; звітність форми 20-ОПП не подавалася; за даними податкової звітності, ЄРПН, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об'єкти нерухомості у власності ТОВ Вест Бізнес Груп відсутні;

3) відсутність відомостей про власні/орендовані транспортні засоби та придбання транспортних послуг; згідно НАІС інформація про наявність вантажних автомобілів у ТОВ Вест Бізнес Груп відсутня; згідно даних ЄРПН та податкової звітності придбання транспортних послуг у ТОВ Вест Бізнес Груп не встановлено;

4) відсутність реального джерела походження товарів та послуг за даними ЄРПН у ТОВ Вест Бізнес Груп та його постачальників; згідно аналізу ЄРПН встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару ТОВ Вест Бізнес Груп ; не прослідковується легальне джерело походження Плитки АТМ-1; розрахунки 1-ДФ не подано, що свідчить про відсутність розрахунків фізичними особами чи фізичними особами-підприємцями; постачальниками ТОВ Вест Бізнес Груп є суб'єкти господарювання, які здійснювали оформлення ПН з товарами/послугами різної номенклатури у 2017 році та які не звітувалися; при цьому, щодо контрагента ТОВ Вест Бізнес Груп - ТОВ СПМК-2-Рівне здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016180000000107 за фактом створення невстановленими особами, без наміру здійснення господарської діяльності пов'язаної з продажем ТМЦ, виконанням робіт, наданням послуг ТОВ СПМК-2-Рівне .

Щодо першої ознаки нереальності господарських операцій з ТОВ Вест Бізнес Груп , суд зазначає наступне.

На підтвердження такої ознаки фіскальним органом надано суду копію Рапорту старшого оперуповноваженого відділу ОВЕЗ ОУ ГУ ДФС у Рівненській області лейтенанта податкової міліції Наумика Б.П. від 29.03.2017 (а.с. 65 том 2).

В Рапорті вказано: Дійсним доповідаю, що мною з метою встановлення місцезнаходження ТОВ Вест Бізнес Груп (код ЄДРПОУ 40136469) здійснено вихід за адресою його реєстрації, а саме: м. Рівне, вул. С.Крушельницької, 77А. В результаті встановлено, що за даною адресою знаходяться офісні приміщення. Під час усної бесіди із директором ТОВ Вест Бізнес Груп гр. ОСОБА_4 встановлено, що вищевказана особа не володіє інформацією щодо діяльності підприємства та відмовився давати будь-які пояснення щодо діяльності ТОВ Вест Бізнес Груп посилаючись на ст. 63 Конституції України .

Разом з тим, фіскальним органом надано суду письмові Пояснення директора ТОВ Вест Бізнес Груп ОСОБА_4 від 29.03.2017, де у розділі По відомим мені обставинах можу пояснити: вказано наступне: Згідно ст. 63 Конституції України я ОСОБА_4 відмовляюся давати пояснення (а.с. 67 том 2).

Громадянин ОСОБА_4 допитаний судом в якості свідка та пояснив, що був директором ТОВ Вест Бізнес Груп у 2017 році; діяльність підприємства була реальною; ТОВ Вест Бізнес Груп здійснювало поставку позивачу товару - Плитка АТМ-1. Щодо відомостей, які містяться в Рапорті, вказав, що він жодним чином не вказував, що не володіє інформацією по діяльності підприємства ТОВ Вест Бізнес Груп .

Відтак, суд дійшов висновку, що у Рапорті міститься інформація, яка не відповідає дійсності в частині зазначення про те, що ОСОБА_4 не володіє інформацією щодо діяльності підприємства.

Окрім того, надані фіскальним органом документи: Рапорт від 29.03.2017 та Пояснення від 29.03.2017 визнаються судом недопустимими доказами в розумінні статті 74 КАС України, оскільки відповідач не пояснив суду їх походження, не обґрунтував обставин щодо отримання таких документів від оперативного управління у встановленому законом порядку.

Щодо другої та третьої ознак нереальності операцій: відсутність відомостей щодо наявних власних або орендованих основних засобів; звітність форми 20-ОПП не подавалася; за даними податкової звітності, ЄРПН, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об'єкти нерухомості у власності ТОВ Вест Бізнес Груп відсутні; відсутність відомостей про власні/орендовані транспортні засоби та придбання транспортних послуг; згідно НАІС інформація про наявність вантажних автомобілів у ТОВ Вест Бізнес Груп відсутня; згідно даних ЄРПН та податкової звітності придбання транспортних послуг у ТОВ Вест Бізнес Груп не встановлено, суд зазначає що позивач, як платник податків не несе та не може нести відповідальності у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту за можливі порушенням норм законодавства його контрагентами. Подання чи не подання контрагентами до фіскального органу будь-якої звітності є питанням виключно таких осіб.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Відсутність за твердженням відповідача у контрагента власних або орендованих основних засобів не свідчить про безтоварність операцій (висновки Постанови Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №826/1398/14).

Відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладеним ним договорам (висновки Постанови Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №810/4391/16).

Щодо четвертої ознаки нереальності господарських операцій з ТОВ Вест Бізнес Груп , суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи те, що згідно аналізу ЄРПН встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару ТОВ Вест Бізнес Груп та не прослідковується легальне джерело походження Плитки АТМ-1, фіскальним органом надано суду Витяг з ЄРПН ТОВ Вест Бізнес Груп з 01.04.2016 по 31.07.2017 (а.с. 52 том 2). Фіскальний орган вказує на те, що Плитка АТМ-1 ТОВ Вест Бізнес Груп не придбавалася.

Проте, такі доводи фіскального органу є безпідставними та такими, що спростовуються тим же Витягом з ЄРПН, де за кодом 41288855 вказано продавця, який поставив ТОВ Вест Бізнес Груп Плитку АТМ-1 (а.с. 58 том 2).

Суд також відхиляє доводи фіскального органу на те, що операції між позивачем та контрагентом не відбувалися в реальності, оскільки здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016180000000107.

Суд звертає увагу на обов'язковість врахування правового висновку Верховного Суду України, який міститься в постанові від 03.03.2016 у справі №5-347кс15, згідно із яким не припустимим є встановлення преюдиціальних фактів щодо осіб, які не є учасниками даного конкретного кримінального провадження. Як зазначає Верховний Суд України, встановлення такої преюдиції, суперечить передбаченим статтею 7 КПК загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

При цьому, міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд (постанова Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №808/3837/16).

Судом встановлено, що на момент розгляду даної адміністративної справи, не існує жодного обвинувального вироку суду в межах кримінального провадження №32016180000000107.

Формальне посилання фіскального органу на існування досудового розслідування в межах кримінального провадження №32016180000000107 не може бути підставою для висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 7, 17 КПК України в Україні діє презумпція невинуватості.

Згідно частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто, навіть за умови визнання винуватою певної фізичної чи юридичної особи у вчинені злочину, з огляду на презумпцію невинуватості та індивідуальний характер юридичної відповідальності не призводить автоматично до встановлення фактів незаконності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств.

Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 (заява №803/02) у справі Інтерсплав проти України ; рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява №3991/03) Справа БУЛВЕС проти Болгарії ; рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 (заява №6689/03) у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії .

Відтак, суд відхиляє доводи фіскального органу щодо наявності ознак фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Фіскальним органом в Акті перевірки №1718/17-00-14-03/38895125 описано чотири основних ознаки нереальності господарський операцій з ТОВ Анатек-Захід (сторінка 11):

1) відсутність відомостей щодо наявних власних або орендованих основних засобів, можливого реального джерела походження послуг оренди складів, транспортних засобів/транспортно-експедиційних послуг у ТОВ Анатек-Захід та його постачальників; за даними податкової звітності та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об'єкти нерухомості у власності ТОВ Анатек-Захід відсутні, форма 20-ОПП не подавалася;

2) відсутність відомостей про власні/орендовані транспортні засоби, придбання транспортних послуг; згідно НАІС Єдиного державного реєстру МВС України інформація про наявність вантажних автомобілів відсутня;

3) відсутність реального походження товарів та послуг за даними ЄРПН; встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару ТОВ Анатек-Захід ; аналізом ЄРПН за 2017 рік встановлено, що ТОВ Анатек-Захід сформовано податковий кредит за рахунок ПН з номенклатурою товарів, що мають різні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання, при цьому, їх обсяги та властивості не відповідають матеріально-технічним та технологічним можливостям ТОВ Анатек-Захід ;

4) за даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено формування податкового кредиту за рахунок оформлених та зареєстрованих ПН, зокрема, щодо придбання плитки АТМ-1 від ТОВ Сіті Бізнес Буд , в яких відсутнє легальне походження аналогічного товару; основними постачальниками ТОВ Сіті Бізнес Буд є: ТОВ Вест Бізнес Груп , яке здійснювало оформлення ПН з товарами/послугами різної номенклатури (інформація щодо нереальності операцій ТОВ Вест Бізнес Груп наведено на стор. 7-8 акту), та ТОВ Мотард , яке здійснювало оформлення ПН з товарами/послугами різної номенклатури, придбання не встановлено; при цьому, Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016180000000088 від 16.09.2016 за фактом придбання та створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України.

Щодо першої та другої ознак нереальності операцій: відсутність відомостей щодо наявних власних або орендованих основних засобів, можливого реального джерела походження послуг оренди складів, транспортних засобів/транспортно-експедиційних послуг у ТОВ Анатек-Захід та його постачальників; за даними податкової звітності та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об'єкти нерухомості у власності ТОВ Анатек-Захід відсутні, форма 20-ОПП не подавалася; відсутність відомостей про власні/орендовані транспортні засоби, придбання транспортних послуг; згідно НАІС Єдиного державного реєстру МВС України інформація про наявність вантажних автомобілів відсутня, суд зазначає що позивач, як платник податків не несе та не може нести відповідальності у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту за можливі порушенням норм законодавства його контрагентами. Подання чи не подання контрагентами до фіскального органу будь-якої звітності є питанням виключно таких осіб.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Відсутність за твердженням відповідача у контрагента власних або орендованих основних засобів не свідчить про безтоварність операцій (висновки Постанови Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №826/1398/14).

Відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладеним ним договорам (висновки Постанови Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №810/4391/16).

Щодо третьої ознаки нереальності операцій, а саме, як вказує фіскальний орган: відсутність реального походження товарів та послуг за даними ЄРПН; невідповідність придбаного та реалізованого товару ТОВ Анатек-Захід ; встановлення факту, що ТОВ Анатек-Захід сформовано податковий кредит за рахунок ПН з номенклатурою товарів, що мають різні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання, при цьому, їх обсяги та властивості не відповідають матеріально-технічним та технологічним можливостям ТОВ Анатек-Захід , то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ ЕХЗ Технології та ТОВ Анатек-захід відбулася поставка плитки футеровочної графітопластового матеріалу АТМ-1 (1000х125х10), кількість та асортимент якого визначався видатковими накладними. В свою чергу, ТОВ Анатек-захід придбавав такий товар у нерезидента - ООО Югпром (Росія) в кількості 4000 штук ТУ 1916-009-272-08846-2005р., що підтверджено наявною в матеріалах справи та дослідженою судом вантажно-митною декларацією №UA204010/2017/007412 з датою розмитнення 22.05.2017 (а.с.119-120 т. 1).

Тобто, даний товар був імпортований ТОВ Анатек-захід , в подальшому розмитнений та реалізований позивачу. Зокрема, дана обставина підтверджена і податковими накладними, сформованими та виданими ТОВ Анатек-захід , а саме: у розділі Б податкових накладних, у графі 3.2 проставлено позначку х , що характеризує постачання товару, ввезеного на митну територію України, тобто це є ознакою імпортованого товару (а.с.104-111 т. 1).

Таким чином, придбаний ТОВ ЕХЗ Технології у ТОВ Анатек-захід товар має реальне джерело походження, що підтверджено беззаперечними доказами, наявними в матеріалах справи.

Висновки фіскального органу про відсутність реального походження вказаного товару є безпідставними та необгрунтованими, такими, які зроблені без дослідження будь-яких даних документів, зокрема вантажно-митної декларації, податкових накладних.

Крім того, суд наголошує, що відомості з баз даних ДФС, на підставі яких зроблений висновок про відсутність реального походження товарів та послуг, можуть слугувати лише підставою для проведення перевірки податків у встановленому законодавством порядку. Наявність відповідної інформації у вказаному програмному забезпеченні фіскального органу безпосередньо не створює, не змінює та не припиняє юридичних прав та обов'язків платників податків, тобто не породжує правових наслідків.

Будь-яке автоматизоване співставлення, отримання даних з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального законодавства, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов'язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватися належними. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 у справі №811/2154/13-а.

Твердження контролюючого органу про відсутність сертифікатів відповідності плитки футеровочної графітопластового матеріалу АТМ-1, що, на думку перевіряючих, унеможливлює встановлення походження товару, спростовується наявними, однак проігнорованими відповідачем доказами. Зокрема, у вантажно-митній декларації №UA204010/2017/007412, відповідно до якої даний товар був ввезений на територію України ТОВ Анатек-захід , міститься посилання на технічні умови, яким відповідає продукція, - ТУ 1916-009-272-08846-2005р.

В матеріалах справи міститься лист ТОВ ЮГПРОМ від 0212.2014, адресований ТОВ Технологии безопасности , про те, що законодавчими актами Російської Федерації не передбачена сертифікація на вироби з граніту для використання в металургійному та машинобудівному виробництві (а.с. 121 том 1).

Окрім того, до перевірки позивачем надано копію Паспорта на виріб конструкційний з графіту будь-яких марок, виготовлений по ТУ 1916-009-272-08846-2005, щодо Плитки футеровочної з графітопластового матеріалу марки АТМ-1 (а.с. 122 том 1).

Відтак, посилання фіскального органу на необхідність надання позивачем сертифікату відповідності щодо поставлених ТМЦ є безпідставними.

Щодо четвертого пункту ознак нереальності господарських операцій та доводів фіскального органу щодо наявності ознак фіктивності операцій позивача з контрагентом, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу на обов'язковість врахування правового висновку Верховного Суду України, який міститься в постанові від 03.03.2016 у справі №5-347кс15, згідно із яким не припустимим є встановлення преюдиціальних фактів щодо осіб, які не є учасниками даного конкретного кримінального провадження. Як зазначає Верховний Суд України, встановлення такої преюдиції, суперечить передбаченим статтею 7 КПК загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

При цьому, міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд (постанова Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №808/3837/16).

Судом встановлено, що на момент розгляду даної адміністративної справи, не існує жодного обвинувального вироку суду в межах кримінального провадження №32016180000000088 від 16.09.2016 за фактом придбання та створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України.

Формальне посилання фіскального органу на існування досудового розслідування в межах кримінального провадження №32016180000000088 від 16.09.2016 не може бути підставою для висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 7, 17 КПК України в Україні діє презумпція невинуватості.

Згідно частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто, навіть за умови визнання винуватою певної фізичної чи юридичної особи у вчинені злочину, передбаченого статтею 205 КК України з огляду на презумпцію невинуватості та індивідуальний характер юридичної відповідальності не призводить автоматично до встановлення фактів незаконності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств.

Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 (заява №803/02) у справі Інтерсплав проти України ; рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява №3991/03) Справа БУЛВЕС проти Болгарії ; рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 (заява №6689/03) у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії .

Відтак, суд відхиляє доводи фіскального органу щодо наявності ознак фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ Анатек-захід .

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка директор ТОВ Анатек-захід у 2016-2017 роках - ОСОБА_10 підтвердив фактичну діяльність свого підприємства у період, що перевірявся контролюючим органом, та реальність господарських операцій з ТОВ ЕХЗ Технології . Крім того, директор ТОВ Анатек-захід на даний час - ОСОБА_11, яка також була допитана в якості свідка, наголосила на тому, що підприємство є діючим, яке фактично здійснює підприємницьку діяльність і сплачує податки.

Таким чином, позиція відповідача щодо нереальності вказаних операцій позивача з ТОВ Анатек-захід внаслідок виробничої неспроможності останнього на такі поставки, відсутності реального джерела походження товарів не підтверджена доказами і спростована дослідженими судом письмовим доказами та показаннями свідків.

Досліджуючи питання щодо використання позивачем придбаних у контрагентів ТМЦ у власній господарській діяльності, судом встановлено наступне.

Необхідність поставки ТМЦ - Плитка футеровочна з графітопластикового матеріалу АТМ-1, обумовлена специфікою виготовлення Товариством з обмеженою відповідальністю ЕХЗ Технології Анодного заземлювача комплектного (для використання в системах електрохімічного захисту металевих споруд від корозії).

В матеріалах справи міститься Паспорт та інструкція з експлуатації, де зазначено основні відомості, будова та принцип роботи Анодного заземлювача комплектного. Складовою є, зокрема, плитка АТМ-1 (№2) малюнку №1 (а.с. 126-135 том 1).

Позивачем отримано Сертифікат відповідності серії ДЇ №141738, виданий Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, щодо продукції - електроди анодного заземлення типів: АЗК, АЗКФ, АЗК..(Г), АЗГП, АЗГП(Г); виробник продукції - Товариство з обмеженою відповідальністю ЕХЗ Технології ; сертифікат видано на підставі протоколу випробувань; термін дії з 29.09.2015 до 17.08.2019 (а.с. 136 том 1).

Позивачем отримано Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 23.09.2013 №05.03.02-07/85918 щодо об'єкта експертизи - Електроди анодного заземлення (а.с. 137 том 1).

Позивачем отримано також Сертифікат на систему управління якістю ДП Рівнестандартметрологія щодо продукції - електродів анодного заземлення (зареєстрований у Реєстрі Системи сертифікації УкрСЕПРО 18.08.2014 №UA 2.055.08581-14; дійсний до 17.08.2019) (а.с. 138 том 1).

Факт виготовлення вказаної продукції підтверджений показаннями свідків. Зокрема, у судовому засіданні головний інженер ТОВ ЕХЗ Технології ОСОБА_6 та технічний керівник ТОВ ЕХЗ Технології ОСОБА_12 зазначили про технологію виробництва електродів анодного заземлення, де використовується в обов'язковому порядку як складова плитка футеровочна з графітопластикового матеріалу АТМ-1.

Виготовлена позивачем продукція - Електроди анодного заземлення в подальшому реалізовувалася на підставі наступних договорів: від 24.03.2017 №195, покупець - ПАТ Укртрансгаз ; від 26.09.2017 №26/09/17, покупець - ТОВ Елмет ; від 25.04.2016 №7, покупець - ТОВ Альянсенерго ; від 05.02.2016 №65, покупець - ПАТ Київгаз (а.с. 151-174 том 1).

В матеріалах справи також містяться первинні документи щодо виконання вказаних вище договорів (а.с. 175-245 том 1) та Акти списання виробничих матеріалів та комплектуючих виробів від 31.07.2017 №1/07-ВР (графа 1 - Плитка АТМ-1); від 31.12.2017 №1/12-ВР (графа 1 - Плитка АТМ-1); від 30.01.2018 №1/01-ВР (графа 1 - Плитка АТМ-1) (а.с. 148-150 том 1).

Таким чином, судом встановлено, що придбані у контрагентів ТОВ Анатек-Захід та ТОВ Вест бізнес груп ТМЦ - Плитка АТМ-1 використані позивачем у власній господарській діяльності.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає.

За приписами пункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 (далі іменується - Закон №996-XIV), визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за умови наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені нормами чинного законодавства.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України №996-XIV встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу даних норм вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Частиною 1 статті 9 Закону України №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.2 Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995 (далі іменується - Положення №88) визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що надані до перевірки податкові накладні відповідають вимогам, встановленим вище вказаними нормами законодавства, та були належним чином зареєстровані у ЄРПН.

Вказані у податкових накладних суми податку на додану вартість відображені позивачем у деклараціях з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи (стаття 1, 9 Закону України №996-XIV; пункт 2.1 Положення №88), визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених господарських операцій (стаття 1 Закону України №996-XIV; абзац 2 пункту 2.1 Положення №88) між позивачем та його контрагентами - , в межах господарської діяльності позивача (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, абзац 2 пункту 2.1 Положення №88).

Таким чином, суд дійшов висновку, що факти здійснення господарських операцій повністю підтверджені первинними документами, оприбуткуванням ТМЦ в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності. А відтак, формування платником податків грошового зобов'язання по податку на додану вартість за липень 2017 року - січень 2018 року, від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість за січень 2018 року, є правомірним та обґрунтованим.

Суд дійшов висновку, що формування податкових зобов'язань по ПДВ за спірний період здійснено на підставі даних про реальні господарські операції, які підтверджені усіма необхідними первинними і обліковими документами, та є правомірним.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами статті 77 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентами за умови, якщо платник податків не був обізнаний щодо такої поведінки контрагента.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постановах від 30.03.2018 у справі №821/2106/13-а, від 21.03.2018 у справі №813/59/13-а, від 07.03.2018 у справі №804/3420/16, від 24.05.2018 у справі №П/811/1538/17.

В акті перевірки відсутні достатні та належні докази нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ Вест бізнес груп і ТОВ Анатек-Захід . Посилання відповідача на схему руху сум ПДВ ТОВ ЕХЗ Технології (а.с.10 т. 2) суд оцінює критично, оскільки самостійно складена та сформована на власний розсуд фіскальним органом схема руху отримання товариством податкової вигоди по податку на додану вартість нічим не підтверджена. Дану схему можна сприймати як необгрунтовану власну позицію контролюючого органу, яка в повному обсязі не відповідає дійсним обставинам справи та фактичним доказам.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в порядку статті 77 КАС України, а відтак заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, сплачена сума судового збору у розмірі 13837 грн. 35 коп. відповідно до платіжного доручення від 10.08.2018 №474, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, підлягає присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЕХЗ Технології (33028, місто Рівне, вулиця Міцкевича, 32, офіс 323; код ЄДРПОУ 38895125) до Головного управління ДФС у Рівненській області (33023, місто Рівне, вулиця Відінська, 12; код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 31 липня 2018 року №0007231403 та №0007241403.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕХЗ Технології (код ЄДРПОУ 38895125) суму судового збору у розмірі 13837 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 35 (тридцять п'ять) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 листопада 2018 року.

Суддя Недашківська К.М.