Постанова

від 30.11.2018 по справі 820/4983/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4983/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2018, суддя Шевченко О.В., м. Харків, повний текст складено 27.08.18 по справі № 820/4983/18

за позовом ОСОБА_1

до Богодухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Богодухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якій просить: визнати протиправними та скасувати рішення № 10 від 06.06.2018 року Богодухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області "Про відмову в перерахунку пенсії"; зобов'язати Богодухівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести з 01.10.2017 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом за 01 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язано з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вважаючи, що в період з 01.10.2017 року пенсія позивачу повинна нараховуватися та виплачуватися в розмірі, встановленому ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ, позивач звернувся до Богодухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області з вимогою щодо здійснення йому з 01.10.2017 року належного перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте, Богодухівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області відмовлено у перерахунку пенсії зазначивши в рішенні № 10 від 06.06.2018 року, що участь ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не співпадає з періодом проходження ним дійсної строкової служби, тому підстави для перерахунку пенсії відсутні. Не погоджуючись із вказаною бездіяльністю позивач звернувся до суду. Позивач просив суд задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі.

Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження відповідно до ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2018р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, вважає, що судом при вирішенні питання по суті неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права та чинного законодавства, а також , застосовано норми законодавства, які втратили чинність на момент розгляду справи. Вважає, що причиною відмови в задоволенні позову було те, що, на думку суду, частина третя статті 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не поширюється на правовідносини, пов'язані з призначенням/перерахунком позивачу пенсії, оскільки вказана частина поширюється виключно на осіб, які брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби. Вказує, що суд дійшов такого висновку, оскільки вказаною частиною третьою статті 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в редакції Закону України від 05.10.2006 № 231-У (на час прийняття судом рішення була змінена Законом України від 03.10.2017 № 2148-УІІІ, а отже яка втратила чинність) було визначено, що пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами. В той же час, у цьому ж рішенні суд встановив, що Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, на яких розповсюджується частина третя статті 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Вказує, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно посвідчення громадянина, який постраждав-внаслідок Чорнобильської катастрофи серія НОМЕР_1, підтверджується, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1). Вважає, що має право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Вказує, що Верховна Рада України під час прийняття та Президент України під час підписання Закону України від 03.10.2017 № 2148-УІІІ виходили з того, що у положеннях частини третьої статті 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в редакції вказаного вище Закону відсутні дискримінаційні положення. З огляду на зазначене, положення частини третьої статті 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються на всіх військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а не лише на військовослужбовців строкової служби. Крім того, наголошує, що у випадку, якби законотворець (Верховна Рада України) хотів поширити дію положень частини третьої статті 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виключно на військовослужбовців строкової служби, диспозиція вказаної частини була б сформована у інший спосіб, який би виключав можливість його неоднозначного розуміння. Також, вказує, що в контексті розгляду даної справи слід звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, засновану на принципах Європейської конвенції з прав людини, що узгоджується із приписами статті 19 Конституції України, яка встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто забезпечувати відповідні гарантії проти свавільного порушення прав, свобод та інтересів юридичних і фізичних осіб. Вказує, що охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі Звежинський проти Польщі (заява № 34049/96), також Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (ОпегузИзг v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-ХІІ, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги.

Богодухівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області подало до суду відзив на апеляційну скаргу , з доводами апеляційної скарзи не погоджується та просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення першої інстанції без змін. Просить розглядати справу без участі його представника.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копіями довідок військової частини № 2 від 07.06.1987 року, № 3 від 07.06.1987 року та посвідченнями серії НОМЕР_2 від 24.02.1001 року, серії НОМЕР_3 від 01.05.2007 року, а також серії НОМЕР_4 , перебуває на обліку в Богодухівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та отримує пенсію по інвалідності.

Позивач звернувся до Богодухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області з вимогою щодо здійснення йому з 01.10.2017 року належного перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Богодухівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області відмовлено у перерахунку пенсії зазначивши в рішенні №10 від 06.06.2018 року, що участь ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не співпадає з періодом проходження ним дійсної строкової служби, тому підстави для перерахунку пенсії відсутні.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того , що на позивача, як особа, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець не під час проходження дійсної строкової служби, тому частина третя статті 59 Закону № 796-XII не поширюється на правовідносини, пов'язані з призначенням/перерахунком його пенсії.

Перевіряючи законність та обґрунтованість такого висновку суду на підставі доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позову , виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-XII (в подальшому - Закон № 796-XII).

Статтею 1 Закону № 796-XII визначено, що цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: - Чорнобильської катастрофи; - інших ядерних аварій та випробувань; - військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Згідно з частиною першою статті 49 Закону України № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Разом з тим, статтею 59 вказаного Закону урегульовано порядок призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Так, ст. 59 Закону № 796-XII в редакції Закону № 231-V передбачалось, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Визначені у цій статті умови та підстави призначення пенсії по інвалідності відповідній категорії осіб у Законі № 796-ХІІ у редакціях: законів України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року № 231-V (діяла до 01 жовтня 2017 року) та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (діє з 01 жовтня 2017 року) не змінювалися.

Частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року № 231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Отже, частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 р. № 2148-VIII були внесені зміни у названу статтю Закону №796-XII.

Відповідно до цих змін, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Однак вимога щодо участі у відповідних подіях під час проходження дійсної строкової служби залишилась незмінною.

Враховуючи вищезазначене, частина третя Закону №796-XII передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або

2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або

3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не допускається):

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідок військової частини 15731 № 2 та від 07.06.1987 № 3 ОСОБА_1 з 21.04.1987 року по 07.06.1987 року виконував службові обов'язки та приймав участь в роботах у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Однак, згідно військового квитка НОМЕР_5 проходив дійсну строкову службу з 08.05.1978 року по 05.05.1981 року (а.с. 26).

Тобто, на момент участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, останній дійсну строкову службу не проходив. Даний факт позивачем не заперечується.

Таким чином, враховуючи, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності права останнього на перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки це відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на вказаний перерахунок.

Доказів проходження позивачем дійсної строкової служби у період прийняття ним участі в ліквідації наслідків на ЧАЕС матеріали справи не містять.

Отже, Управлінням Пенсійного фонду України правомірно відмовило позивачу у проведенні перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачу призначена пенсія на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 54 вказаного Закону встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту - Порядок № 1210).

Пунктом 1 вказаного Порядку (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851) передбачалось, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою П = Зс х Кзс х Кв/100% (пункт 9 Порядку).

15 листопада 2017 року (після внесення змін до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") постановою Кабінету Міністрів України за № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" внесено зміни до Порядку, а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри "статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами "статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: "За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Отже, наведеним підтверджується, що пункт 9-1 Порядку № 1210 прийнятий на реалізацію норми частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини третьої статті 59 вказаного Закону.

Особам, які отримують пенсію на підставі ст.54 Закону № 796-ХІІ пенсія розраховується за пунктом 9 Порядку № 1210.

Таким чином, доводи позивача про те, що норму пункту 9-1 Порядку № 1210 можна застосовувати і до осіб, які отримують пенсію відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", колегія суддів вважає необґрунтованими.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалах від 21.05.2018 року по справі 816/1159/18 (74173510) та від 08.05.2018 року у справі №820/1148/18 (73901590).

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Також, колегія суддів зауважує, що Конституційний Суд України в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначив, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційності (розмірності) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державною, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 1-11/2012 принцип законності під час вирішення справ про соціальний захист громадян передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у наступній практиці Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" у рішенні від 07 липня 1989 року Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" цей Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".

Колегія суддів зазначає , що в даному випадку законодавець передбачив можливості перерахунку пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, тільки для осіб які проходили дійсну строкову службу, тобто, без внесення відповідних змін до цього Закону, неможливо розповсюджувати ці норми при перерахунку пенсії на всі інші категорії осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Надаючи оцінку доводам позивача з приводу звуження змісту та обсягу його прав і свобод суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Європейський суд з прав людини в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Колегією суддів встановлено, що положення ч.3 ст.59 Закону № 796 у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII не поширюються на позивача як на військовозобов'язаного.

Зазначені норми ст.59 Закону № 796-ХІІ та п.9-1 Порядку 1210 не визнані неконституційними, не скасовані, є чинними, а тому відповідач у розгляді заяви позивача про перерахунок пенсії зобов'язаний був діяти відповідно до вимог законодавства. Відповідачем обґрунтовано правомірність дій щодо реагування на звернення позивача провести перерахунок пенсії обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 зазначено, що згідно зі ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. У прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Колегія суддів зазначає, що оскаржувана відмова у перерахунку пенсії позивача не мала наслідком зменшення розміру пенсії позивача, що позивач отримував до звернення за перерахунком та не є звуженням вже набутих позивачем прав та / або позбавленням права позивача права на соціальний захист, а тому відповідач у спірних відносинах діяв у межах наданих повноважень, у порядку і спосіб, що передбачені законодавством.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розширено перелік категорій осіб, на яких норма ст.59 Закону № 796 розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби саме з підстав того, що військовослужбовці, які проходять дійсну строкову службу, отримували мінімальне грошове забезпечення в цей період, а тому потребують додаткового соціального захисту.

Стосовно аргументів позивача щодо того, що військовослужбовці у гарантіях соціального захисту прирівняні до військовозобов'язаних у контексті перерахунку пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року необхідно зазначити таке.

Відповідно до п. "г" ст.3 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" визначено, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше) на військовозобов'язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей. Цей Закон № 2262-XII визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності (ст.1). У ст.1-2 Закону № 2262-XII визначено особи, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, у т.ч згідно п. е) - особи, зазначені у статтях 3 і 4 цього Закону. Згідно ст.18 Закону № 2262-XII пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо) з урахуванням вимог ст.20 "причини інвалідності". Позивачем не надано доказів на підтвердження відповідних обставин і причин інвалідності у розумінні Закону № 2262-XII .

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З приводу доводів позивача про наявність в діях відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ознак дискримінації, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначалось вище, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Положеннями статті 85 Конституції України визначено, що до повноважень Верховної Ради України, зокрема належить прийняття законів.

Зі змісту статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються окремі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1, 2, 3, 4.

Виходячи із положень указаної норми Закону, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС може належати до певної категорії осіб, у залежності від місця, періоду, строку участі у ліквідації аварії та наслідків для здоров'я, яких зазнала особа.

Положення розділу VIII Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії та компенсації зазначеним особам, залежно від віднесення їх до тієї чи іншої категорії, призначаються на різних умовах, що не свідчить про нерівність таких осіб, оскільки у кожному конкретному випадку враховуються певні фактичні обставини, які впливають на рівень та умови пенсійного забезпечення тієї чи іншої категорії осіб.

Частиною 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ та пунктом 9-1 Порядку № 1210 унормовано питання перерахунку пенсій лише одній з категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - військовослужбовцям, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження строкової військової служби.

Колегія суддів зазначає, що станом на час відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсії позивачеві та на час судового розгляду справи, як до Закону № 796-ХІІ, так і до Порядку № 1210 відповідних змін внесено не було.

Іншого Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, прийнято не було.

Конституційне подання щодо вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційності) норм ст.59 Закону № 796-ХІІ та п.9-1 Порядку № 1210 не вносилось.

Отже, зазначені вище норми ст.59 Закону № 796-ХІІ та п.9-1 Порядку № 1210 не визнані неконституційними, не скасовані, є чинними, а тому відповідач при розгляді заяви позивач про перерахунок пенсії зобов'язаний був діяти у відповідності до них.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

З урахуванням того, що відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 325 , 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 по справі № 820/4983/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров Л.В. Тацій