Постанова

від 30.11.2018 по справі 813/5822/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 листопада 2018 року

м. Київ

справа №813/5822/13-а

адміністративне провадження №К/9901/35714/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 (суддя - Ільчишин Н.В.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 28.11.2016 адміністративний позов ФОП ОСОБА_2 задовольнив: визнав протиправним та скасував податкові повідомлення - рішення від 01.06.2013 №№ 0000951720, 0000961720.

ОДПІ звернулась до апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції.

Львівський апеляційний адміністративний суду ухвалою від 19.12.2016 апеляційну скаргу ОДПІ залишив без руху з тих підстав, що скаржник не сплатив судовий збір у законодавчо встановленому розмірі. Цією ж ухвалою для усунення недоліків апеляційної скарги суд надав 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали.

У строк, визначений судом, відповідач надав клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Львівський апеляційний адміністративний суду ухвалою від 30.01.2017, визнавши заявлене ОДПІ клопотання про відстрочення сплати судового збору необґрунтованим, апеляційну скаргу контролюючого органу повернув на підставі статей 108, 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду і вирішення справи).

29.03.2017 відповідач повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2016.

Одночасно відповідач подав клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та платіжне доручення від 23.03.2017 № 162 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги 24.03.2017.

Львівський апеляційний адміністративний суду ухвалою від 24.04.2017 апеляційну скаргу ОДПІ залишив без руху як таку, що подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, а заява про поновлення цього строку є необґрунтованою. Цією ж ухвалою для усунення недоліків апеляційної скарги суд надав 30-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали.

У строк, визначений судом, відповідач надав клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, відповідач послався на незадовільний майновий стан (відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору до 24.03.2017).

Львівський апеляційний адміністративний суду ухвалою від 22.06.2017 визнав неповажними причини пропуску ОДПІ строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду і вирішення справи).

Судове рішення про залишення клопотання ОДПІ щодо поновлення процесуально строку без задоволення та відмову у відкритті апеляційного провадження обґрунтовано посиланням на те, що скаржник не надав належних і достатніх доказів на підтвердження обставин щодо несвоєчасного надходження коштів із бюджету на казначейський рахунок контролюючого органу.

ОДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 22.06.2017, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач, з посиланням на судові рішення Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України зазначає, що обмежене фінансування держаної установи є показником незадовільного майнового стану і це не може бути перешкодою для доступу до суду.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на принцип юридичної визначеності, а також, що відсутність коштів у бюджеті для сплати судового збору для суб'єкта владних повноважень не може розцінюватися як поважна причина попуску процесуального строку.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 касаційну скаргу ОДПІ прийняв до провадження та ухвалою від 12.11.2018 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За змістом частин 2, 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду апеляційної скарги) вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема відповідністю апеляційної скарги вимогам статті 187 цього Кодексу та строками її подання.

До апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу або подана після закінчення строків, встановлених статтею 186 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу (апеляційна скарга залишається без руху) (частина 3 абз. 1 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до положень абзаців другого, третього частини 4 статті 189 зазначеного Кодексу, в разі якщо строк на звернення з апеляційною скаргою пропущено з причин, які не визнані судом поважними, або в разі якщо апеляційна скарга подана суб'єктом владних повноважень після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного рішення (незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження), суддя-доповідач відмовляє у відкриття апеляційного провадження.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ОДПІ посилається на відсутність коштів для сплати судового збору до 24.03.2017 року, однак докази на їх підтвердження, які свідчили про безперервну відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового і перешкодою для повторного звернення із апеляційною скаргою впродовж періоду часу з січня по 24.03.2017 не надав.

Також колегія суддів зазначає, що ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Так, у пунктах 40, 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "… якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду… Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги, обґрунтовані майновим станом.

Також, є безпідставними доводи ОДПІ щодо практики застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах, оскільки питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано та у відповідності до норм процесуального права постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, що оскаржується у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду