Рішення

від 26.11.2018 по справі 755/14823/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/14823/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Виниченко Л.М.

при секретарі Мовлянова М.В.,

за участі відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 755/14823/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача борг в сумі 76000,00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.04.2017 р. ОСОБА_2 перерахував із свого карткового рахунку на картковий рахунок ОСОБА_1 76000,00 грн.

Однак, з ОСОБА_1 у ОСОБА_2 договірних відносин щодо оплати якихось робіт чи послуг не склалося, тобто відсутній факт наявності зобов'язально-правових відносин між сторонами на вказану суму.

У зв'язку з цим 13.09.2018 р. ОСОБА_2 звернувся до відповідача з вимогою повернути сплачені ним кошти, але повернення сплачених коштів не відбулося, відповіді на претензію не отримано.

Посилаючись на ст. 1212 ЦК України з урахуванням відсутності факту наявності зобов'язально-правових відносин між сторонами, вважає, що відповідач повинен повернути все отримане без відповідних правових підстав.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.10.2018 р. відкрито провадження у справі № 755/14823/18 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання (а.с. 11-12).

14.11.2018 р. від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з необґрунтованістю. Зазначив, що ОСОБА_2 діяв на підставі довіреності ТОВ ФСВ №1497 від 12.06.2013 р., засвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_4, як офіційний представник забудовника, про що був складений акт приймання-передачі з балансу ТОВ ФСВ на баланс ОСББ Юності 8А від 02.01.2017 р., відповідно до якого забудовником були прийняті на себе певні зобов'язання щодо матеріалів та робіт. Сума коштів в розмірі 70000,00 грн. були перераховані позивачем на картковий рахунок ОСОБА_1 в якості оплати за виготовлення та монтаж паркана, який був погоджений між ОСББ Юності 8А в особі ОСОБА_1 як Голови комісії та ОСОБА_2 як представником забудовника ТОВ ФСВ (а.с.16-18).

23.11.2018 р. від представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем не наведено жодного допустимого достовірного та достатнього доказу на підтвердження того, що сплата позивачем на рахунок відповідача 70000,00 грн. має хоч якесь відношення до ТОВ ФСВ , ОСББ Юності 84 чи якоїсь іншої юридичної особи, а тим більше до паркану по АДРЕСА_1, та не спростовано факт відсутності зобов'язально-правових відносин між ним та позивачем.

В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.04.2017 р. ОСОБА_2 здійснено переказ коштів з на рахунок ОСОБА_1 в сумі 76000,00 грн. із зазначенням платежу ОСББ.ПЕРЕВОВОД НА КАРТУ ПРИВАТБАНКА , що підтверджується дублікатом квитанції ПАТ КБ ПриватБанк (а.с. 6).

13.09.2018 р. ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 з претензією, в якій вимагав повернення коштів перерахованих 05.04.2017 р.(а.с. 7, 7 зв.).

Однак відповідач на вимогу позивача не відреагував.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Зокрема, відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень наведених положень дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч . 2 ст. 11 ЦК України.

Суд критично ставиться до посилання відповідача, як на доказ в спростування вимог, на акт приймання - передачі з балансу ТОВ ФСБ на баланс ОСББ Юності 8А багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1 від 02.01.2017 року (а.с. 21-23), як на підставу виникнення між сторонами договірних відносин, оскільки сторони в акті значаться лише як членами комісії, що не породжує між ними, як фізичними особами, будь яких фінансових зобов'язань.

Також відповідач посилається на договір підряду № 5 від 24.03.2017 р., з якого вбачається, що ОСББ Юності 8А в особі голови правління ОСОБА_1 замовило виготовлення та монтаж паркану за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 127920,00 грн. в підрядчика ФОП ОСОБА_5 (а.с. 24-26).

З договору підряду також не вбачається виникнення між сторонами зобов'язальних відносин, позивач не є стороною цього правочину.

Суд не приймає наданий доказ відповідача у вигляді електронної переписки, оскільки не можливо встановити між ким саме були домовленості, крім того в переписці вказано інша сума, яка не узгоджується з сумою яка була переведена на картковий рахунок відповідача.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Судом встановлено, що правова підстава щодо отримання коштів між сторонами не виникала, будь який правочин між позивачем та відповідачем, як фізичними особами, не укладався, а тому оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно у розумінні ст. 1212 ЦК України та є такою, що підлягає поверненню.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім судовий збір в дохід держави в сумі по 760 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати по оплаті правничої допомоги адвоката у розмірі 8 500 грн., посилаючись на ст. 137 ЦПК України.

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно зі ст. 13 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

02.03.2018 року між адвокатом ОСОБА_3 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №5185 від 29.08.2012р., виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури) та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги, згідно п. 7 якого обумовлено, що гонорар адвоката визначається додатковою угодою з розрахунку 850,00 грн. за годину роботи.

Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордера № 2/11 від 20.11.2018 р. ОСОБА_2 сплачено адвокату 8500,00 грн.

Разом з тим, згідно розрахунку понесених витрат по оплаті правничої допомоги адвоката включено участь в судових засіданнях (2 години), однак представник позивача в судових засіданнях участі не брав, у зв'язку з чим понесені витрати в розмірі 1700,00грн. (850,00грн.*2) не підлягають стягненню.

Враховуючи задоволення позову, суд вважає, що підтвердженні судові витрати позивача пов'язані з розглядом справи в сумі 6800,00 грн. також слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись вимогами, ст. ст. 11, 16, 177, 202, 205, 207, 509, 1212 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 76, 81, 89, 133, 141, 158, 223, 259, 265, 268, 273, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 76 000 (сімдесят шість тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 760 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 6 800 грн., а всього 7 560 (сім тисяч п'ятсот шістдесят) грн.

В решті заявлених вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач - ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Повне судове рішення складено 30 листопада 2018року

Суддя Л.М.Виниченко