Постанова

від 28.11.2018 по справі 237/1868/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/417/18

237/1868/17

Головуючий у 1 інстанції Ліпчанськ3ий С.М.

Категорія 27 Доповідач Мальцева Є.Є.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року м. Маріуполь

Донецький апеляційний суд в складі:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.,

суддів Биліни Т.І.,

Принцевської В.П.,

секретар Тулянкіна М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу виконуючого обов'язки керівника Волноваської місцевої прокуратури в інтересах держави України в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької області від 11 вересня 2017 року, ухвалене в м. Курахове Мар'їнського району Донецької області, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

в с т а н о в и л а :

В травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, укладеного у формі розписки 23 вересня 2014 року, за яким відповідач позичив в нього 25 000 гривень та зобов'язався повернути в строк до 30 грудня 2016 року. Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позики, просив стягнути з відповідача на його користь 25 000 гривень суму боргу та 640 гривень витрати на оплату судового збору.

Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 11 вересня 2017 року закрито провадження у справі у зв'язку із затвердженням мирової угоди, за якою визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку розміром 6,3874 га, що розташована на території с. Дальнє Мар'їнського району Донецької області пай 51 6,0321 га кадастровий № НОМЕР_1 М1:10000 (рілля), 0,3553 га № НОМЕР_2 М 1:10000 (пасовище) на підставі державного акту серія НОМЕР_3, виданого Мар'їнським районним відділом земельних ресурсів 21 грудня 2006 року; визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку розміром 0,0276 га, кадастровий № НОМЕР_4, що розташована на території Дачненської сільської ради Мар'їнського району Донецької області.

В апеляційній скарзі в.о. керівника Волноваської місцевої прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просив ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури Донецької області - Русланової Г.М., яка підтримала доводи скарги Волноваської місцевої прокуратури, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України у відсутність належним чином повідомлених про дату і час розгляду справи позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

На підставі ч. 1, 2 ст. 175 ЦПК України (в редакції 2007 року, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.

Отже, мирова угода - це складена сторонами з урахуванням інтересів усіх заінтересованих осіб, що беруть участь у справі, угода, яка визнається судом лише після встановлення законності й обґрунтованості її умов, а також з'ясування думки усіх заінтересованих осіб щодо можливості її визнання. Метою такої угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами.

Відповідно до ч. 5 ст. 175 ЦПК України в редакції 2007 року якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" № 5 від 12 червня 2009 року, з метою врегулювання спору до судового розгляду суди мають з'ясовувати: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду. Зазначені процесуальні дії можуть бути вчинені лише в позовному провадженні та повинні здійснюватися не формально; суди мають вживати дієві заходи для примирення сторін та врегулювання спору до судового розгляду, зберігаючи при цьому об'єктивність і неупередженість. Закриваючи провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову чи визнанням укладеної між сторонами мирової угоди, суди повинні враховувати положення ст.ст. 174, 175 ЦПК та до ухвалення відповідного судового рішення роз'яснювати сторонам наслідки вчинення відповідних процесуальних дій.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики. Тобто між сторонами виникли правовідносини з приводу повернення грошових коштів, отриманих на підставі договору позики, та саме наведені обставини становили предмет спору, питання щодо визнання права власності на земельні ділянки не було предметом розгляду суду.

Затверджуючи мирову угоду сторін, суд першої інстанції виходив з того, що дії сторін відповідають закону, не порушують прав та інтересів інших осіб.

Троте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на законі. Фактично судовим рішенням було узаконено договір купівлі-продажу земельних ділянок, що суперечить вимогам діючого законодавства.

Так, пунктом 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року (в подальших редакціях закону пролонговано строк - не раніше 1 січня 2019 року), не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Отже висновки суду першої інстанції про те, що дії сторін відповідають закону, не порушують прав та інтересів інших осіб необґрунтовані.

Крім того, слід зазначити, що позов заявлений ОСОБА_2 до ОСОБА_3, а мирову угоду суд затвердив між ОСОБА_4, яка не є стороною по справі, та ОСОБА_3, при цьому суд не вирішував процесуально питання щодо залучення правонаступника, послався на норми статті 37 ЦПК України в оскарженій ухвалі, але затвердив мирову угоду в спорі між первісними сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції про визнання мирової угоди підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу виконуючого обов'язки керівника Волноваської місцевої прокуратури в інтересах держави України в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області - задовольнити.

Ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької області від 11 вересня 2017 року - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 30 листопада 2018 року.

Судді Є.Є.Мальцева

Т.І.Биліна

В.П.Принцевська