Постанова

від 28.11.2018 по справі 677/1906/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Копія

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 677/1906/17

Провадження № 22-ц/4820/422/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Товариства з обмеженою відповідальністю СК Бужок про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю СК Бужок на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 21вересня 2018 року,

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СК Бужок (далі - ТОВ СК Бужок ) про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 зазначили, що вони є власниками земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів Митинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема:

ОСОБА_4 - земельної ділянки площею 2,36 га (кадастровий номер НОМЕР_1);

ОСОБА_5 - земельної ділянки площею 2,71 га (кадастровий номер НОМЕР_2);

ОСОБА_6 - земельної ділянки площею 2,52 га (кадастровий номер НОМЕР_3

ОСОБА_7 - земельної ділянки площею 2,32 га (кадастровий номер НОМЕР_4

ОСОБА_8 - земельної ділянки площею 3,91 га (кадастровий номер НОМЕР_5

ОСОБА_9 - земельної ділянки площею 2,39 га (кадастровий номер НОМЕР_6

20 березня 2005 року сторони уклали договори оренди землі, за умовами яких позивачі передали ці земельні ділянки у платне користування ТОВ СК Бужок строком на 5 років. Після того, як сторони підписали договори оренди землі, відповідач без відома орендодавців дописав цифру 1 до умов щодо строку дії договорів, у зв'язку з чим строк оренди землі збільшився з 5 до 15 років. Позивачі не давали своєї згоди на зміну істотних умов договорів, а тому строк їх дії закінчився, разом із тим, ТОВ СК Бужок незаконно продовжує користуватися земельними ділянками та відмовляється звільнити їх.

За таких обставин ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 просили суд зобов'язати ТОВ СК Бужок передати їм указані земельні ділянки.

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 21 вересня 2018 року позов задоволено. Зобов'язано ТОВ СК Бужок передати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 належні їм на праві власності земельні ділянки. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд виходив з того, що договори оренди землі припинилися внаслідок закінчення строку, на який їх було укладено, тому ТОВ СК Бужок має повернути позивачам земельні ділянки.

В апеляційній скарзі ТОВ СК Бужок просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сторони уклали договори оренди землі строком на 15 років, погоджувалися з їх умовами та виконували свої договірні зобов'язання, а суд неправильно обчислив строк набрання чинності цих договорів і помилково дійшов висновку про закінчення їх дії. Підстав для витребування земельних ділянок у ТОВ СК Бужок не має, до того ж, позов не підлягає задоволенню через сплив позовної давності.

Позивачі не подали відзив на апеляційну скаргу.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що позивачі є власниками земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів Митинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема:

ОСОБА_4 - земельної ділянки площею 2,36 га (кадастровий номер НОМЕР_1) на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_7 від 1 липня 2003 року;

ОСОБА_5 - площею 2,71 га (кадастровий номер НОМЕР_2) на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_8 від 1 липня 2003 року;

ОСОБА_6 - площею 2,52 га (кадастровий номер НОМЕР_9 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_10 від 1 липня 2003 року;

ОСОБА_7 - площею 2,32 га (кадастровий номер НОМЕР_11) на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_12 від 1 липня 2003 року;

ОСОБА_8 - площею 3,91 га (кадастровий номер НОМЕР_13 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_16 від 1 липня 2003 року.

Земельна ділянка площею 2,39 га (кадастровий номер НОМЕР_14) належала ОСОБА_10 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_15 від 1 липня 2003 року. ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, його спадкоємцем є ОСОБА_9

20 березня 2005 року сторони уклали договори оренди землі, за умовами яких ТОВ СК Бужок отримало ці земельні ділянки у строкове платне користування.

Пунктом 8 договорів оренди землі визначено, що кожний з них укладено строком на 15 років.

Згідно з п.п. 21, 38 договорів оренди землі дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Указані договори зареєстровані Хмельницькою регіональною філією Державного підприємства Центр державного земельного кадастру у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі:

- договір ОСОБА_4 - 26 січня 2007 року за №0407756000039;

- договір ОСОБА_5 - 27 січня 2007 року за №04077560000119;

- договір ОСОБА_6 - 30 січня 2007 року за №04077560000221;

- договір ОСОБА_7 - 27 січня 2007 року за №04077560000115;

- договір ОСОБА_8 - 30 січня 2007 року за №04077560000208;

- договір ОСОБА_10 - 31 січня 2007 року за №04077560000389.

20 грудня 2013 року ОСОБА_6 і ОСОБА_8, а 1 грудня 2014 року ОСОБА_5 і ОСОБА_7 уклали з ТОВ СК Бужок угоди про внесення змін і доповнень до раніше укладених договорів оренди землі, зокрема, сторони збільшили розмір орендної плати з 1% до 4% і 5% відповідно, вказали кадастрові номери орендованих земельних ділянок, визначили порядок оподаткування орендної плати та умови збереження стану об'єкта оренди.

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються письмовими доказами у справі.

Згідно з ч.ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України від 6 жовтня 1998 року №161-ХІV Про оренду землі (далі - Закон №161-ХІV).

В силу ч. 1 ст. 13 Закону №161-ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як передбачено ч. 1 ст. 14 Закону №161-ХІV, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Істотні умови договору оренди землі визначені у статті 15 Закону №161-ХІV, відповідно до частини першої якої (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Строк дії договору оренди визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ч. 1 ст. 19 Закону №161-ХІV).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Із положень ст.ст. 18, 20 Закону №161-ХІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації та набирає чинності після такої реєстрації.

Як передбачено ч. 1 ст. 31 Закону №161-ХІV, договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону №161-ХІV у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

За змістом указаних норм права договір оренди землі є укладеним з моменту, коли сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов, а саме на момент підписання договору його сторонами. Разом із тим, цей договір набирає чинності з часу його державної реєстрації.

Договір оренди земельної ділянки укладається на певний строк, який є істотною умовою договору ( ч. 1 ст. 15 Закону №161-ХІV) та визначається за згодою сторін у межах п'ятидесятирічного строку. Сплив цього строку, якщо інше не передбачено договором, тягне за собою припинення договору оренди земельної ділянки. У зв'язку з цим, підлягає припиненню право особи на оренду земельної ділянки, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що 20 березня 2005 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 (кожним окремо) і ТОВ СК Бужок було досягнуто згоди з усіх істотних умов договорів оренди землі, після чого вони підписали ці договори.

З того часу договори оренди землі є укладеними. Вони набрали чинності відповідно 26-31 січня 2007 року, тобто після їх державної реєстрації.

При укладенні договорів оренди землі сторони визначили, що строк їх дії 5 років.

Однак, у липні-серпні 2005 року, тобто до дня державної реєстрації договорів оренди землі, відповідач без відома орендодавців вніс зміни до них шляхом дописування цифри 1 у пункті 8, внаслідок чого за умовами договорів строк оренди землі збільшився з 5 до 15 років.

Ці обставини підтверджуються висновком експерта від 17 липня 2017 року №118Т (а.с. 44-48), показаннями свідка ОСОБА_11 та визнаються самим відповідачем.

Протокол загальних зборів членів сільськогосподарського кооперативу Бужок від 1 лютого 2005 року №1 (а.с. 101) не спростовує той факт, що зміни до договорів оренди землі відповідач вніс без згоди орендодавців.

Названі обставини та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дають підстави для висновку, що сторони уклали договори оренди землі строком на 5 років.

Посилання ТОВ СК Бужок на те, що договори були укладені сторонами на 15 років, суперечать матеріалам справи.

Статтею 33 Закону № 161-ХІV встановлено порядок поновлення договору оренди землі. За цією нормою по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Як було з'ясовано в суді, після закінчення п'ятирічного строку дії договорів оренди землі (січень 2012 року) ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 погоджувалися на фактичне користування їх земельними ділянками відповідачем і отримували за це орендну плату щорічно до 2015 року (а.с. 118-204). Крім того, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 уклали з ТОВ СК Бужок додаткові угоди до договорів оренди землі (а.с. 102-103), що свідчить про їх намір на продовження договірних відносин сторін.

Отже відповідно до ч. 6 ст. 33 №161-ХІV строк дії договорів оренди землі був поновлений на той самий строк, а саме на 5 років, і на тих самих умовах, які були передбачені договорами.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у справі №575/476/16-ц (постанова від 7 листопада 2018 року), що в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути враховано судами нижчих інстанцій.

Строк договорів оренди сплив у січні 2017 року. Позивачі відмовляються від поновлення цих договорів та укладення додаткових угод до них, а у матеріалах справи відсутні докази про те, що сторони продовжують виконання зобов'язання за договорами оренди землі і ТОВ СК Бужок набуло право на поновлення договорів.

За таких обставин суд першої інстанції правильно керувався тим, що строк дії договорів оренди землі закінчився.

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу закріплені у ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України.

В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як передбачено ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Докази у справі достовірно вказують на те, що після припинення дії договорів оренди землі ТОВ СК Бужок відмовляється повернути позивачам їх земельні ділянки, внаслідок чого суд першої інстанції правомірно виходив з того, що порушення прав останніх мають бути усунуті.

Неправильне визначення судом першої інстанції термінів набрання чинності договорів оренди землі не вплинуло на правильність його висновків.

Посилання ТОВ СК Бужок на те, що строк дії договорів оренди землі не закінчився та підстави для витребування у нього земельних ділянок відсутні, суперечать фактичним обставинам справи.

ТОВ СК Бужок протиправно володіє та користується земельними ділянками позивачів. Це правопорушення має триваючий характер, а тому в силу ст. 261 ЦК України постійно відкладається початковий момент перебігу позовної давності, яка у даному спорі не сплила. Твердження ТОВ СК Бужок про наявність підстав для відмови в позові з цих підстав не відповідає закону.

Не спростовують висновків суду й інші доводи апеляційної скарги.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СК Бужок залишити без задоволення.

Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 21вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 листопада 2018 року.

Судді: /підпис/ О.І. Ярмолюк

/підпис/ А.В. Купельський

/підпис/ Т.О. Янчук

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_12

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 47