Постанова

від 29.11.2018 по справі 806/3693/17

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/3693/17

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач: Франовська К.С.

29 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Франовської К.С.

суддів: Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській област на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року (час ухвалення рішення-не зазначено, місце ухвалення рішення-м.Житомир, дата складення повного тексту рішення-13.04.2018 р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 8 серпня 2017 року № 0015614001 та №0015624001,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом, у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 8 серпня 2017 року № 0015614001 про застосування штрафних санкцій в сумі 120258,14 грн. і № 0015624001 про застосування штрафних санкцій в сумі 120258,14 грн. Позов мотивований тим, що оскаржувані рішення прийнятті відповідачем на підставі висновків акту фактичної перевірки, які суперечать чинному законодавству та повністю не відповідають фактичним обставинам справи.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 8 серпня 2017 року № 0015614001 та № 0015624001. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 2405,16 грн . на відшкодування суми сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права що призвело до неправильного вирішення спору. Зокрема, доводи скаржника зводяться до того, що суб'єкт господарювання має право здійснювати торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами тільки за наявності

Ліцензії, які пред'явлені позивачем при перевірці, дають право на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за адресою магазину АДРЕСА_3. Фактична перевірка магазина ФОП ОСОБА_2 проводилась за адресою АДРЕСА_2. Отже, поза увагою суду залишився встановлений факт реалізації позивачем алкогольних і тютюнових виробів у магазині по АДРЕСА_2, без ліцензії.

Крім того, зазначає скаржник, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині неправомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0015614001, і не врахував, що позивач відмовилась надати документи щодо обліку товарних запасів, про що складено акт, та не надала жодного доказу щодо подання податкової звітності до контролюючого органу.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши апеляційну скаргу в межах її доводів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено і такі обставини підтверджуються матеріалами справи, що наказом Головного управління ДФС у Житомирській області від 12 липня 2017 року № 1031 призначено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_2, тривалістю 10 діб. На підставі наказу виписані направлення на перевірку від 12 липня 2017 року № 1388 та № 1389.

13 - 21 липня 2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у Житомирській області проведено перевірку магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, та належить суб'єкту господарювання - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, про що складено акт за результатами фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, нафтопродуктами, паливом моторним альтернативним, скрапленим газом від 21 липня 2017 року № 548/40/НОМЕР_3 .

Зі змісту акту перевірки слідує, що в ході проведеної перевірки встановлено:

- факт реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без відповідних ліцензій на дані види підакцизної продукції за адресою: АДРЕСА_2. Попередня ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за № 506112701815 діяла до 16.07.2016, на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами діяла до 16.07.2016. Безліцензійний період з 17.07.2016 по 15.07.2017. Відповідно до наданих фіскальних чеків за період з 17.07.2016 по 15.07.2017 реалізована алкогольних напоїв на суму 31487,70 грн., тютюнових виробів на суму 28641,37 грн., загальна сума - 60129,07 грн., чим порушено ст. 15 Закону України від 19.12.95 № 481/95-ВР.

При цьому перевіряючими вказано, що під час перевірки надані ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за № НОМЕР_5 та тютюновими виробами № НОМЕР_4 терміном дії з 16.07.2016 до 16.07.2017 за адресою здійснення діяльності: АДРЕСА_3;

- факт неведення обліку товарних запасів в порядку, встановленому законодавством України за місцем їх реалізації, а саме під час перевірки не було надано накладні на алкогольні напої на загальну суму 31487,70 грн., тютюнові вироби на суму 28641,57 грн, чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06.01.95.

За наслідками встановлених порушень відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в частині реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без ліцензії; п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

08 серпня 2017 року, на підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення № 0015614001, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 120258,14 грн., та № 0015624001, в якому визначено Фізичні особа - підприємцю ОСОБА_2 суму грошового зобов'язання з штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 120258,14 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 29.11.2017 № 15840/С/99-99-11-03-01-25, залишено без змін ППР ГУ ДФС у Житомирській області від 08.08.2017 №№ 0015614001, 0015624001, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржила їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що фінансова санкція у податковому повідомленні - рішенні № 0015624001 обрахована невірно , без дотримання вимог Закону № 481/95-ВР. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0015624001, то суд дійшов висновку про його протиправність з тих підстав, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95 ВР від 06.07.1995.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Згідно з положеннями ч. 12 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно з абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Судом установлено, що Фізична особа - підприємцем ОСОБА_2 здійснює свою господарську діяльність в декількох господарських одиницях. Так, адміністративно - територіальна одиниця позивача ( місце проживання) розташована за адресою: АДРЕСА_1, а одна із господарських одиниць за адресою: АДРЕСА_2, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", де і проводилась контролюючим органом фактична перевірка.

Як вбачається із копій ліцензій ( реєстраційні номери НОМЕР_4 та НОМЕР_5) доданих до матеріалів справи, із строком дії з 16.07.2016 по 16.07.2017 р., місцем здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, позивач здійснює свою підприємницьку діяльність, зокрема, роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами за адресою АДРЕСА_3, магазин.

Саме таку адресу вказала особисто ОСОБА_2 у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (ч.24 ст.15 Закону №481).

Доводи позивача про допущену описку в нумерації приміщення у даному випадку не звільняють від відповідальності. Оскільки адреса місця торгівлі є ключовою інформацією, яку зазначають в ліцензії, то будь-які зміни (в тому числі і виявлені описки )в адресі, потребують внесення змін до ліцензії.

Отже, висновок контролюючого органу про те, що роздрібна торгівля алкогольними та тютюновими виробами позивачем в магазині АДРЕСА_2 здійснювалась без ліцензії, є правомірним.

Що стосується висновку суду про неправомірне визначення фінансової санкції за податковим повідомленням - рішенням № 0015624001 , то суд апеляційної інстанції вважає їх помилковими, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 481/95-ВР до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій -200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не меншу 1700 гривень, тобто, обов'язковою складовою при визначенні розміру санкцій є вартість партії товару, реалізація якого здійснювалась без ліцензії.

Відповідно до Держстандарту України (ДСТУ) 3993-2000 "Товарознавство. Термін та визначення" партія товару -це визначена кількість товарів одного чи декількох найменувань закуплених, відвантажених або отриманих одночасно по одному товаросупровідному документу, а згідно Галузевого стандарту України "Роздрібна, оптова торгівля та громадське харчування, Основні поняття. Терміни та визначення", затверджений наказом МЗЕС торгу від 03.09.1997 № 456, партія товару -визначена кількість товарів одного або декількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно.

Судом встановлено, що позивач не надала жодних документів щодо підтвердження вартості отриманих до реалізації партії товарів , тому ідентифікувати товар, як партію товару неможливо, а відповідно погодитись з висновками суду про неправильне визначення фінансової санкції, неможливо.

Отже, відповідач правомірно виходив з вартості реалізації товару.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення- рішення №0015624001 діяв правомірно, в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законом.

Відтак, підстав для задоволення позову ОСОБА_2 в цій частині немає.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0015614001, колегія судді апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції і зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до акту фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2, фінансова санкція в сумі 120258,14 грн застосована податковим повідомленням - рішенням № 0015614001 за порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (відсутні накладні) та обрахована згідно із ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", виходячи із подвійної вартості необлікованих товарів, але не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (тютюнові вироби та алкогольні напої, що реалізувались та зберігались) - 60129,07 грн * 200 %.

Згідно зі п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 265/95-ВР), суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Статтею 20 Закону № 265/95-ВР визначено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Зміст наведених правових норм свідчить на користь висновку, що фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов'язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 N 481 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 р. за N 1686/24218.

Однак, ані положення Закону № 265/95-ВР, ані Податкового кодексу України не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а лише вказують на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.

Пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 N 481 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 р. за N 1686/24218, визначено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Судом установлено, що Фізична особа - підприємцем ОСОБА_2 здійснює свою господарську діяльність в декількох господарських одиницях. Так, адміністративно - територіальна одиниця позивача розташована за адресою: АДРЕСА_1, а одна із господарських одиниць за адресою: АДРЕСА_2.

Облік доходів і витрат здійснюється Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 шляхом ведення Книги обліку доходів та витрат із відображенням у ній, зокрема, реквізитів документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом та суми витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня. Витяг із копії такої книги приєднано до матеріалів справи.

Також у ході судового розгляду справи представниками позивача надано до суду копії первинних документів (вибірково), які підтверджують факт придбання позивачем алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які реалізовувалися впродовж перевіряємого періоду, і копії накладних переміщення товару від складу (центральний магазин) до господарської одиниці в с. Лугинки.

Суд першої інстанції правильно вказав, що законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV покладено на уповноважену особу. Також не встановлено обов'язку з ведення та зберігання Книги обліку доходів і витрат на кожній торговій одиниці, належній платнику податків.

Як встановлено у даній справі, позивач при здійснені господарської діяльності застосовує РРО, використання яких регламентовано, крім іншого, також Законом №265/95 ВР від 06.07.1995, що є також частиною обліку діяльності суб'єктів господарювання.

При цьому, сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95 ВР від 06.07.1995.

Таким чином, недоведеність складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0015614001, виключає правомірність застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій на їх підставі.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття відносно позивача рішення про застосування санкцій за порушення, факт вчинення якого не доведено належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги спростовуються викладеними нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення в цій частині та скасування оскаржуваного судового рішення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповною мірою з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а судове рішення частковому скасуванню з прийняттям нового рішення у скасованій частині нового рішення про відмову у позові.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1 п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській област задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області в частині визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 8 серпня 2017 року №0015624001 ,-скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у позові ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 8 серпня 2017 року №0015624001,- в і д м о в и т и.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Постанова суду складена в повному обсязі 30 листопада 2018 року.

Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В.