Постанова

від 27.11.2018 по справі 344/13989/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/1240/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача - Департаменту освіти і науки Івано-Франківської міської ради - Мазурик О.Д.,

представника відповідача - Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - Тарновської І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, міського голови міста Івано-Франківська, Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним і скасування розпорядження про звільнення з роботи, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - Антоняк Т.М.,

час ухвалення рішення: 16:34:21,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 03.08.2018 р.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, міського голови міста Івано-Франківська, Управління освіти та науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просила визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Івано-Франківська від 30.08.2016 року №860-с в частині її звільнення з посади заступника начальника управління освіти і науки з виховної роботи і позашкільної освіти виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з 01.09.2016 року, поновити її на посаді заступника директора Департаменту освіти та науки з виховної роботи і позашкільної освіти Івано-Франківської міської ради з 01.09.2016 року, стягнути з Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на її користь середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу, стягнути з Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь позивача 10 000,00 грн. завданої їй моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що у встановлений законом 2-місячний строк позивачку було попереджено про наступне вивільнення, а також їй було запропоновано переведення на посаду директора новоствореного позашкільного навчального закладу - Центру туризму краєзнавства учнівської молоді Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області. Від переведення на запропоновану роботу ОСОБА_1 відмовилася, посилаючись на те, що її не влаштовує розмір заробітної плати та статус особи.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відбулася не ліквідація Управління освіти і науки Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, а заміна назви Управління Освіти і науки Івано-Франківського міськвиконкому на Департамент освіти та науки Івано-Франківської міської ради. Вважає, що суд безпідставно не врахував того факту, що Управління освіти і науки Івано-Франківського міськвиконкому та Департамент освіти та науки Івано-Франківської міської ради були створені та реорганізовані Івано-Франківською міською радою, при цьому не відбулось зміни чи ліквідації власника. Вказує на те, що штатні розписи створеного Департаменту та ліквідованого Управління абсолютно ідентичні, а також повністю співпадають їх основні завдання, функції, мета діяльності.

Також скаржник вважає, що оскільки правовий акт, що став підставою для ліквідації, та наступне звільнення працівника з цієї підстави взаємопов'язані, перевірці підлягають законність як такого правового акта, так і процедури звільнення.

Відповідач - Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради - подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 працювала на посаді заступника начальника Управління освіти і науки з виховної роботи і позашкільної освіти виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з 16 вересня 2008 року.

Розпорядженням міського голови від 30 серпня 2016 року №860-с Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Управління освіти і науки з виховної роботи і позашкільної освіти виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 31.08.2016 р. в зв'язку з ліквідацією на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Як зазначено в Розпорядженні міського голови від 30 серпня 2016 року №860-с Про звільнення з роботи ОСОБА_1 , підставою звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України є ліквідація Управління освіти і науки Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до положень статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи.

Згідно Акту від 30.08.2016р., складеного заступником директора департаменту освіти та науки з організаційних питань, змісту освіти та інновацій ОСОБА_6, заступником директора департаменту освіти та науки з господарських та соціально-економічних питань ОСОБА_7, головним спеціалістом з кадрової роботи департаменту освіти та науки ОСОБА_8, головою Івано-Франківського міськкому профспілки працівників освіти і науки ОСОБА_9 (а.с.47), ОСОБА_1, заступнику начальника Управління освіти і науки з виховної роботи і позашкільної освіти виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, у зв'язку із припиненням (ліквідацією) управління освіти було запропоновано переведення на посаду директора новоствореного позашкільного навчального закладу - Центру туризму краєзнавства учнівської молоді Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області. Від переведення на запропоновану роботу ОСОБА_1 відмовилася, посилаючись на те, що її не влаштовує розмір заробітної плати та статус особи.

Стосовно посилання скаржника на те, що фактично у спірних правовідносинах не відбулося ліквідації Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, а лише зміна назви (на Департамент освіти та науки Івано-Франківської міської ради), колегія суддів звертає увагу на те, що правовою підставою ліквідації Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради стало Рішення Івано-Франківської міської ради від 22.12.2015 р. № 42-2 Про виконання рішення сесії міської ради №4-1 від 01.12.2015 р. , яким припинено, зокрема, Управління освіти і науки Івано-Франківського міськвиконкому (код ЄДРПОУ 02143465) шляхом його ліквідації (п.п. 1.4 пункту 1, пункт 9). Пунктом 6 даного рішення створено Департамент освіти та науки Івано-Франківської міської ради. Тобто мало місце окреме рішення Івано-Франківської міської ради, як суб'єкта владних повноважень. Вказане рішення не є предметом оскарження у спірних правовідносинах, а тому не підлягає аналізу на предмет законності. При цьому, доказів на підтвердження того, що дане рішення оскаржувалося у встановленому чинним законом порядку, або було визнано протиправним та скасовано, суду на надано.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що розпорядження міського голови від 30 серпня 2016 року №860-с Про звільнення з роботи ОСОБА_1 прийнято з дотриманням вимог чинного трудового законодавства України, процедури звільнення позивача з посади за даним розпорядженням відповідачами не порушено.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про неможливість задоволення, як наслідок, і решти позовних вимог, як похідних від вимоги про визнання протиправним і скасування розпорядження від 30.08.2016 року № 860-с, що не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2018 року у справі № 344/13989/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, міського голови міста Івано-Франківська, Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним і скасування розпорядження про звільнення з роботи, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді В. В. Святецький Л. Я. Гудим Повне судове рішення складено 30.11.2018 р.