Постанова

від 26.11.2018 по справі 817/667/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/1497/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Судової-Хомюк Н.М., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Гумат на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року (головуючий суддя Дорошенко Н.О., м. Рівне, повний текст складено 30.05.2018) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Гумат до головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю Еко-Гумат звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.02.2018 №0044915001, №0044905001.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю Еко-Гумат оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В апеляційній скарзі зазначає, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки, з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Положеннями статті 109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до виконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

За змістом підпункту 14.1.265 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до ЗО календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше ЗО календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на сплачену узгоджену суму грошового зобов'язання залежно від кількості днів затримки.

Таким чином, при поданні уточнюючого розрахунку відсутній об'єкт застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючого розрахунку не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання.

Згідно поданої товариством з обмеженої відповідальності Еко-Гумат декларації з податку на додану вартість за жовтень 2017 року від 17.11.2017 №9243165738, податкові зобов'язання сума податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню та сплаті до бюджету, становила 28667, 00 грн. Вказану суму було сплачено позивачем до бюджету, що підтверджується платіжним дорученням №76 від 27.11.2017.

Головне управління ДФС у Рівненській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що уповноваженою особою відповідача на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.126.1 ст.126 ПК України, у порядку пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 та ст.76 ПК України проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання по ТОВ Еко-гумат , результати якої оформлені актом №335/17-00-50-01/38655785 від 12.02.2018, яким встановлено, що ТОВ Еко-гумат порушено п. 203.2 ст. 203 ПК України, а саме терміни сплати визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість (зазначеного у поданій податковій декларації за податковий період, визначений п.203.1 ст. 203 ПК України): податкова декларація з податку на додану вартість від 18.10.2017 №9216069620, термін сплати 30.10.2017, сума зобов'язань 17228,00 грн., дата фактичної сплати 16.01.2018 в сумі 17228,00 грн., кількість днів затримки сплати грошового зобов'язання 78; податкова декларація з податку на додану вартість від 17.11.2017 №9243165738, термін сплати 30.11.2017, сума зобов'язань 28667,00 грн., дата фактичної сплати 16.01.2018 в сумі 28667,00 грн., кількість днів затримки сплати грошового зобов'язання 47; податкова декларація з податку на додану вартість від 18.10.2017 №9216069620, термін сплати 30.10.2017, сума зобов'язань 28700,00 грн., дата фактичної сплати 27.11.2017 в сумі 28700,00 грн., кількість днів затримки сплати грошового зобов'язання 28.

19.02.2018 ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0044915001, яким відповідно до акта перевірки №335/17-00-50-01/38655785 від 12.02.2018 за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) за затримку більше 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання 45895,00 грн. ТОВ Еко-Гумат зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 9189,00 грн. 19.02.2018 ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0044905001, яким відповідно до акта перевірки №335/17-00-50-01/38655785 від 12.02.2018 за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) за затримку менше 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання 28700,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2870,00 грн.

Розглядаючи спір суд першої інстанції, вірно зазначив, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобовязання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пп.16.1.4. п.16.1. ст. 16 ПК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Пунктом 54.1 ст.54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.203.1 ст.203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Відповідно до п. 203.2.цієї статті сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як встановлено судом першої інстанції, що позивач відповідно до податкової декларації від 18.10.2017 №9216069620 самостійно обчислив грошове зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2017 року в сумі 45928,00 грн., термін сплати якого був до 30.10.2017. Відповідно до податкової декларації від 17.11.2017 №9243165738 ТОВ Еко-Гумат самостійно обчислив грошове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2017 року в сумі 28667,00 грн., термін сплати якого був до 30.11.2017.

Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Судом першої інстанції також з'ясовано, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2017 року сплачене ТОВ Еко-Гумат до бюджету платіжним дорученням № 76 від 27.11.2017 в сумі 28700,00 грн.

Згідно з п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Суд вірно вважав, що сплачену ТОВ Еко-Гумат 27.11.2017 суму 28700,00 грн. контролюючий орган правомірно зарахував в погашення існуючого податкового боргу в сумі 45928,00 грн., внаслідок чого недоїмка перед бюджетом за даними інтегрованої картки платника з урахуванням суми узгодженого зобов'язання з ПДВ за жовтень 2017 року склала 45895,00 грн. (45928 - 28700 + 28667).

16.01.2018 подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період січень 2018 року, звітний період, що уточнювався, - вересень 2017 року, яким зменшив по р.18 позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету, на -45928,00 грн. та задекларував по р.19 від'ємне значення 54072,00 грн. Також позивач подав до контролюючого органу уточнюючий розрахунок від 15.01.2018 податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період січень 2018 року, звітний (податковий) період, що уточнюється - жовтень 2017 року, яким зменшив по р.18 позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету, на -28667,00 грн. та задекларував по р.19 від'ємне значення 25405,00 грн. Зазначене коригування показників податкової звітності платника податків контролюючий орган відобразив в інтегрованій картці платника податків 16.01.2018 та 17.01.2018 у звітному (податковому) періоді, в якому було подано відповідні уточнюючі розрахунки, як зменшення боргу минулих років.

Як вірно зазначив суд, що згідно з приписами п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Досліджені в судовому засіданні в суді першої інстанції матеріали податкової звітності позивача, дані інтегрованої картки платника податків в повній мірі підтверджують факт порушення ТОВ Еко-Гумат встановленого законом строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, яке набуло статусу податкового боргу та було погашене шляхом подання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань в наступних звітних (податкових) періодах, тому суд вірно вважав, що контролюючий орган правомірно застосував до позивача штраф на підставі ст.126 ПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 312, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Гумат залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року по справі № 817/667/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Н.М. Судова-Хомюк

Т.І. Шинкар

Повний текст складено 30.11.2018