Рішення

від 22.11.2018 по справі 904/3091/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.11.2018м. ДніпроСправа № 904/3091/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудтрейдер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС"

про повернення 22 200, 00 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судового засідання: Кулебі Т.Ю.

Представники:

Позивача - Роздорожній О.О. дов. № б/н від 30.05.18р.

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 22 200,00 грн. - попередньої оплати.

Відповідач явку повноважного представника у жодне судове засідання не забезпечив, відзив на позов, докази на його обґрунтування чи докази відсутності боргу на час розгляду справи господарському суду не надав.

Відповідач про засідання суду повідомлявся належно, суду повернулися поштові повідомлення про вручення поштових відправлень №4903814964692, №4930006606174, №4930006510746.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

За клопотанням представника Позивача розгляд справи приводився в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні досліджено надані докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

За даними Позивача, на підставі рахунку-фактури №0088/0001634 від 28.12.16р., Позивач перерахував Відповідачеві 22 200,00 грн. (платіжне доручення №283 від 29.12.16р.) за бензин А-95 Energy.

Відповідач оплачений товар Позивачеві не поставив.

Позивач, листом №1001бух. від 10.01.18р., просив Відповідача повернути сплачені кошти.

Позивач направив Відповідачеві претензію з вимогою повернути кошти у розмірі 22 200,00 грн.

За даними Позивача, претензію Відповідач залишив без відповіді та задоволення.

На підтвердження позиції щодо ненадходження товару від Відповідача та неповернення передоплати, Позивач до матеріалів справи додав копії виписок з його рахунків за період з дати перерахування коштів на рахунок Відповідача.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1 ст. 207 ЦК України).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ст.1212 ЦК України).

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.

Перевіривши доводи Позивача, суд визнає їх обґрунтованими.

Так, згідно з платіжним дорученням № 283 від 29.12.16р. Позивач перерахував на рахунок Відповідача кошти у сумі 22 200,00 грн. з призначенням платежу "оплата згідно рах.№0088/0001634 від 28.12.16р."

Доказів вчинення Відповідачем дій щодо передачі товару (бензин А-95 Energy), оплаченого Позивачем, суду не надано.

Для з'ясування, чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Факт набуття Відповідачем коштів у сумі 22 200,00 грн., у якості оплати за бензин А-95 Energy, згідно з рахунком №0088/0001634 від 28.12.16р. підтверджується матеріалами справи.

Докази виконання Відповідачем своїх зобов'язань щодо передачі бензину А-95 Energy, у матеріалах справи відсутні.

Отже, Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено підстав утримання спірної суми коштів.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 75, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудтрейдер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС" про стягнення 22 200, 00 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС", 49051, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 40-А (код 39726851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудтрейдер", 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 49, прим. 82, оф.5 (код 40230233) 22 200,00 грн. - основного боргу, 1 762,00 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.12.2018

Суддя С.Г.Юзіков