Рішення

від 29.11.2018 по справі 908/2169/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/117/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2018 Справа № 908/2169/18

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Горохов І.С.,

за участю секретаря судового засідання Чернетенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Концерну "Міські теплові мережі", 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 79а

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БСМ Трейд", юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26; адреса об'єкту надання послуг: 69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 13 прим. 146 (літ А-9)

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Стратій О.С., довіреність №55/20-19 від 22.05.2017, в попередньому с/з Шикун О.Ф., довіреність №258/20-19 від 02.05.2018;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

22.10.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БСМ Трейд", м. Запоріжжя про стягнення суми заборгованості у розмірі 17 881,77 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2018, справу № 908/2169/18 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 24.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито підготовче провадження у справі № 908/2169/18, присвоєно справі номер провадження 15/117/18. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 19.11.2018 о/об 10 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 19.11.2018 розгляд справи в порядку спрощеного провадження відкладено на 29.11.2018 об 11 год. 00 хв.

В судому засіданні 29.11.2018 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно - апаратного комплексу "Оберіг".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем законодавства України, яким регулюються правовідносини сторін щодо теплопостачання, а саме: відповідачем не укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відтак облік відпущеної теплової енергії здійснюється по особовому рахунку № 650324. Відповідач отриману в період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року теплову енергію на загальну суму 17881,77 грн. не оплатив.

Представник позивача в судовому засіданні 29.11.2018 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи документами.

Заслухавши доводи представника позивача та дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 19.11.2018 № 145942001 на нежитлове приміщення в підвалі літ. А-9 загальною площею 142 кв м за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Запорізька буд. 13, приміщення 146 починаючи 21.09.2018 зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Аякси . Підстава виникнення права власності: ухвала господарського суду Запорізької області від 20.11.2017 у справі № 908/431/14.

За відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю БСМ Трейд право власності на нежитлового приміщення № 146 в підвалі літ. А-9, розташованого в житловому будинку № 13 по вул. Запорізькій в м. Запоріжжя, було зареєстровано 26.09.2016 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1381 від 26.09.2016, нотаріально посвідчений приватний нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияниця О.В., про що свідчить Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.11.2018.

Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю БСМ Трейд було власником нежитлового приміщення в підвалі літ. А-9 загальною площею 142 кв м, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Запорізька буд. 13, приміщення 146, у період часу з 26.09.2016 по 21.09.2018.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач в період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року відпустив теплову енергію на потреби опалення в нежитловому приміщенні в підвалі літ. А-9 загальною площею 142 кв м, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Запорізька буд. 13, приміщення 146, на загальну суму 17 881,77 грн.

Факт отримання теплоносія підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії в зазначений період.

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, та іншими нормативно-правовими актами України.

Виходячи зі змісту ст. 2 Закону України Про теплопостачання , він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; Теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії (ст. 1 Закону України Про теплопостачання , надалі - Закону). Таким є позивач у справі.

Відповідно до Закону України Про природні монополії Концерн Міські теплові мережі відноситься до суб'єктів природної монополії.

Основним предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподіл теплової енергії для підігріву житла і побутових потреб населення, підприємств, організацій і її збут.

Як монополіст такої природної монополії, відповідно до ст. 19 Закону України Про теплопостачання , Концерн не може відмовити у наданні послуг з постачання теплової енергії за наявності технічної можливості.

Відповідно до Законів України Про теплопостачання та Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 теплова енергія може споживатись лише на підставі договору.

Статтею 24 Закону визначено, що одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону Про житлово-комунальні послуги виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону Про житлово-комунальні послуги встановлено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У статті 179 Господарського кодексу України закріплено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги. оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Постанова Верховного суду України від 30.10.2013 р. по справі 6-59цс13).

Концерн Міські теплові мережі на адресу відповідача надсилав проект договору № 650324 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, про що свідчить опис вкладення у цінний лист 01.07.2018.

У період часу з листопада 2017 року по травень 2018 року Концерном міські теплові мережі на юридичну адресу відповідача надсилались рахунки та акти приймання - передачі теплової енергії для підписання.

У спірний період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року споживач свого обов'язку щодо укладення договору не виконав, договору купівлі-продажу теплової енергії з Концерном МТМ укладено не було, акти приймання - передачі теплової енергії не підписані, у зв'язку з чим облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № 650324.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послуги, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор вправі вимагати виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, виходячи зі змісту якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як вже зазначалося, згідно долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі теплової енергії у період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 17 881,77 грн. Акти разом з рахунками надсилалися на юридичну адресу відповідача.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу щодо погашення заборгованості за теплову енергії № 550/04 від 10.07.2018.

Відповідач надіслані йому акти не підписав, спожиту без договору теплову енергію не оплатив, направлену на його адресу Вимогу про сплату заборгованості залишив без задоволення.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідачу послуги з централізованого теплопостачання позивачем не надавались або що відповідач ці послуги не отримував.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених вище норм права вказує на необхідність подання стороною належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї правової позиції щодо наявності порушення її прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за отриману теплову енергію у сумі 17 881,77 грн. законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БСМ Трейд (юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26; адреса об'єкту надання послуг: 69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 13 прим. 146 (літ А-9); ідентифікаційний код 39913228) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; ідентифікаційний код 32121458, на п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", код МФО 313957) основний борг у сумі 17 881,77 грн (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят одну гривню 77 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БСМ Трейд (юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26; адреса об'єкту надання послуг: 69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 13 прим. 146 (літ А-9); ідентифікаційний код 39913228) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; ідентифікаційний код 32121458, на п/р № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", код МФО 313957) суму судових витрат у розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.). Видати наказ,

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 грудня 2018 року.

Суддя І. С. Горохов