Рішення

від 03.12.2018 по справі 910/12514/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2018Справа № 910/12514/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕЗ

про розірвання договору № 264.2.09 від 07.07.2009 та стягнення 206.500,00 грн.

Представники сторін : не викликались

СУТЬ СПОРУ:

19.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка до Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕЗ про розірвання договору № 264.2.09 від 07.07.2009 та стягнення 206.500,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.07.2009 між сторонами укладено договір № 264.2.09 на виготовлення проектної документації. Термін виконання робіт був визначений до 30.09.2009, а додатковою угодою № 1 від 12.10.2009 було продовжено до 31.03.2010. Умовами договору встановлено, що розроблена відповідачем документація передається позивачу у кількості 4-х примірників згідно акту приймання-передачі виконаних робіт. Вартість робіт за договором становить 295.000,00 грн., з яких 70% сплачується позивачем як передоплата до початку робіт, а остаточний розрахунок здійснюється у 10-денний термін з моменту підписання акту. Позивачем 07.07.2009 було перераховано відповідачу передоплату у розмірі 206.500,00 грн. Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором № 264.2.09 від 07.07.2009 не виконав, в установленому порядку не здійснив погодження розробленої проектної документації із замовником, не передав позивачу проектну документацію згідно акту приймання-передачі виконаних робіт. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання договору № 264.2.09 від 07.07.2009 та стягнення з відповідача 206.500,00 грн. передоплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12514/18 від 25.09.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

01.10.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/12514/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 02.10.2018 було 03.10.2018 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103047897347 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04080, м. Київ, вул. В.Хвойки, 21, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 02.10.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 18.10.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103047897347, а отже відповідач мав подати відзив до 02.11.2018.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 02.10.2018 станом на 03.12.2018 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЦЕЗ (далі - позивач, виконавець) та Державним підприємством Національний центр Олександра Довженка (далі - відповідач, замовник) укладено договір на виготовлення проектної продукції № 264.2.09 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по розробці розділів АБ, ЕЛ, ОВ і ВК робочого проекту по об'єкту Ремонт та облаштування існуючих приміщень ДП Національний центр Олександра Довженка під фільмосховище кіновідеоматеріалів за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 1 .

Спір виник внаслідок того, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та роботи не передав, що на думку позивача є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України. Також позивачем пред'явлено вимогу про стягнення сплаченої ним передоплати в розмірі 206.500,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з п. 9.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або спроби її визначення.

Відповідно до п. 2.1 договору за виконання проектної продукції, відповідно до календарного плану робіт (додаток № 1) та протоколу про договірну ціну (додаток № 2), замовник перераховує виконавцю суму в розмірі 295.000,00 грн.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 2.1. договору визначено, що кошти перераховуються наступним чином:

2.1.1. Передоплата до початку робіт в розмірі 70% від вартості робіт по розробці проекту, що складає 206.500,00 грн.

2.1.2. Остаточний розрахунок за виконані проектні роботи в розмірі 30% від вартості робіт, що складає 88.500,00 грн. здійснюється замовником у 10-денний термін з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт після отримання позитивного висновку експертизи проектної документації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено попередню оплату в розмірі 206.500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 372 від 07.07.2009 та довідкою ПАТ Банк Кліринговий дім № 06-08/2667 від 11.09.2018.

Згідно з п. 2.2 договору виконавець починає виконання договірних робіт після отримання на свій розрахунковий рахунок авансу згідну п. 2.1.1 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду.

Відповідно до п. 1.3 договору термін виконання робіт: у відповідності до календарного плану після отримання авансу (з правом дострокової здачі).

Згідно календарного плану робіт на розробку проекту (додаток № 1) встановлено термін виконання робіт - вересень 2009 року.

Додатковою угодою № 1 від 12.10.2009 сторонами внесено зміни до договору та продовжено термін виконання робіт до 31.03.2010.

Відповідно до п. 3.1.1 договору на замовника покладено обов'язок здійснити своєчасне прийняття, згідно акту приймання-передачі виконаних робіт, і оплату виконаних виконавцем проектних робіт, згідно п. 2.1 даного договору.

В свою чергу, на виконавця покладено обов'язок в установленому порядку здійснювати погодження проектної документації, розробленої ним за договором із замовником, а також з уповноваженими організаціями (п. 3.2.3 договору) та обов'язок передати замовнику проектну документацію в кількості 4-х (чотирьох примірників) згідно акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 3.2.4 договору).

Матеріали справи не містять жодних доказів виконання відповідачем робіт за договором, а саме відсутні підписані сторонами акти приймання-передачі виконаних робіт.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частина 2 ст. 651 Цивільного кодексу України визначає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату однак відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання у визначений договором строк - до 31.03.2010, чим порушив таку істотну умову договору, як предмет.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Таким чином, укладаючи договір позивач мав на меті та розраховував отримати проектні роботи. Проте, не виконавши їх відповідач істотно порушив умови договору, оскільки таке порушення призвело до позбавлення позивача того, на що він розраховував при його укладенні.

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються , якщо інше не передбачено законом або договором.

Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одер жання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

В матеріалах справи відсутнє звернення позивача до відповідача з пропозицією про розірвання договору.

Разом з цим, норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання товариством (підприємством) відповідного порядку внесення змін до господарського договору чи його розірвання. Тому саме по собі таке недодержання не тягне за собою наслідків у вигляді відмови в прийнятті позовної заяви або її повернення чи припинення провадження у справі.

Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова від 17.06.2008 № 8/32пд).

Враховуючи встановлені судом обставини невиконання відповідачем умов договору у встановлений строк, що є істотним порушенням прийнятих на себе зобов'язань, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про розірвання договору на виготовлення проектної продукції № 264.2.09 від 07.07.2009.

Згідно зі ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухвалені рішення суд, окрім іншого, вирішує таке питання як, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором підряду, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону, зокрема ст. 693 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи відсутнє звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати в розмірі 206.500,00 грн.

Проте, відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов'язання повернути позивачу суми попередньої оплати в розмірі 206.500,00 грн. на підставі вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір на виготовлення проектної продукції № 264.2.09 від 07.07.2009, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ЦЕЗ та Державним підприємством Національний центр Олександра Довженка .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕЗ (04080, м. Київ, вул. В.Хвойки, 21, код ЄДРПОУ 31628399) на користь Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1, код ЄДРПОУ 22928085) 206.500 (двісті шість тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. попередньої оплати, 4.859 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова