Рішення

від 03.12.2018 по справі 910/12371/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2018Справа № 910/12371/18 За позовом Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця Національної академії наук України вул. Академіка Богомольця, 4, м. Київ, 01024

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНЕЛЬ" вул. Полярна, 15, м. Київ, 04201

про стягнення 255 661,13 грн

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут фізіології ім.. О.О. Богомольця НАН України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліонель" про стягнення 255661,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором оренди № 022015 від 15.01.2015 зобов"язання по оплаті орендної плати та за договором від 15.01.2015 № 022015-к по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. В зв"язку з цим позивач просить у судовому порядку стягнути з відповідача 198104,00 грн боргу з орендної плати, 42037,94 грн відшкодування податку за землю, 12736,80 грн відшкодування експлуатаційних витрат, 438,76 грн відшкодування комунальних послуг, 2343,63 грн відшкодування за електроенергію.

Ухвалою суду від 24.09.2018 відкрито провадження у справі № 910/12371/18, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.09.2018 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04201, м. Київ, вул. Полярна, 15.

Станом на дату розгляду справи ухвала суду від 24.09.2018 була направлена відповідачу за адресою місцезнаходження та не була вручена під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "за закінченням встановленого строку зберігання". Докази направлення поштового відправлення відповідачу за адресою, вказано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з довідкою пошти наявні в матеріалах справи.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/12371/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між Інститутом фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідністю Ліонель , як орендарем було укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 022015 від 15.01.2015 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно, а саме асфальтний майданчик, загальною площею 179,0 кв.м, який розташований на території Інституту, та приміщення операторської (пульт управління АЗС), загальною площею 4,0 кв.м, надалі майно, що перебуває на балансі Інституту ім. О.О. Богомольця, за адресою: 01024, м. Київ, вул. Богомольця, 4, вартість якого згідно з висновком про вартість майна (актом оцінки) від 31 жовтня 2014 року і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 31 жовтня 2014 року асфальтний майданчик, загальною площею 179,0 кв.м - 1021660,00 грн. (один мільйон двадцять одна тисяча шістсот шістдесят гривень 00 коп.); та приміщення операторської (пульт управління АЗС) , загальною площею 4,0 кв.м 21470,00 грн. (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят гривень 00 коп.) - додаток № 1.

Майно передається в оренду для здійснення заправки бензином автотранспорту Інституту, автотранспорту співробітників і орендарів Інституту (АЗС), згідно Методики розрахунку - інше використання нерухомого майна (п. 1.3. договору).

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акту приймання-передачі майна (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04 жовтня 1995 року № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - січень 2015 року - 13 658,49 грн без ПДВ (додаток № 3 до договору).

Крім орендної плати орендар щомісячно по розрахункам орендодавця сплачує відшкодування податку на землю в розмірі 5 617, 14 грн, в тому числі ПДВ 936, 19 грн (з урахуванням угоди № 4 від 02.02.2016 про внесення змін до договору).

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця: відшкодування комунальних платежів; витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно весь час фактичного користування приміщення щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця (п. 3.3., 3.4. договору).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.7. договору).

Стаття 5 договору визначає обов'язки орендаря, зокрема, щомісячно проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформлювати відповідно акти звіряння інших обов'язкових платежів, передбачених цим договором.

Спори, які виникають за договором або в зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку (9.11. договору).

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 15.01.2015 до 31.12.2017 включно (п. 10.1. договору).

Об'єкт оренди був переданий орендодавцем орендарю 15.01.2015 за актом передачі нерухомого майна до договору.

Одночасно, між позивачем, як орендодавцем (балансоутримувачем) та відповідачем, як орендарем 15.01.2015 було укладено договір № 022015к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (надалі - договір № 022015к).

В п. 1.1. договору № 022015к сторони погодили, що балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: 01024. м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 4,а саме асфальтний майданчик загальною площею 179,0 м.кв., який розташований на території Інституту, та приміщення операторської (пульт управління АЗС), загальною площею 4,0 м.кв., надалі майно, що перебуває на балансі Інституту фізіології і м. О. О. Богомольця, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за договором.

Згідно з п. 2.1.1. договору № 022015к розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно- будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача.

Відповідно до вимог п. 2.2.3. договору № 022015к не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітнім місяцем отримати рахунки та в повному обсязі внести плату на рахунок балансоутримувача (або організації, що обслуговує майно) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування майна, на ремонт відповідно до відповідної вартості майна, за комунальні послуги.

При несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожний день прострочування.

Оплачувати балансоутримувачу (або організації, що обслуговує майно) в повному обсязі передбачені послуги за договором та додатками до нього, на підставі виставлених рахунків, включно до дня повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору оренди від 15.01.2015 № 022015 (п. 2.2.7. договору № 022015к).

Згідно з п. 5.2. сторони визначились і дійшли згоди, що цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 15.01.2015 по 31.12.2017.

Відповідно до додатку 3 до договору № 022015к всього згідно розрахунку сплата за комунальні послуги складає 31, 35 грн без ПДВ, сплата за експлуатаційно - технічні послуги складає 1 701, 90 грн без ПДВ.

Позивач свої зобов'язання за вищевказаними договорами виконував належним чином, а відповідач допустив порушення взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого у відповідача перед позивачем за договором та договором № 022015к утворилася заборгованість за період з 31.05.2017 по 15.12.2017, яка станом на 01.09.2018 становить 255 661, 13 грн, з яких: 198 104, 00 грн. орендна плата, 42 037, 94 грн. відшкодування податку на землю, 12 736, 80 грн. відшкодування експлуатаційних витрат, 438. 76 грн. відшкодування комунальних послуг, 2 343, 63 грн. відшкодування за електроенергію.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензією вих. № 104/1-211 від 16.03.2017 (отримано директором відповідача) та претензією на суму 345 098, 13 грн. вих. № 104/1-957 від 16.11.2017, в яких вимагав оплатити заборгованість, що виникла на відповідний період.

Доказів оплати відповідачем заборгованості за договором та договором № 022015к в загальному розмірі 255 661, 13 грн. та/або в будь - якому іншому розмірі матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив що спір між сторонами виник з орендних правовідносин, які регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та відповідними статтями ЦК України та ГК України та з відносин щодо надання комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендоване майно є об'єктом майнового комплексу Національної академії наук України, тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціальних законів, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Закону України "Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України".

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків; 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Відповідно до п.3 ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами; Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду; 2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами; 3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

Пунктом 1 ч.1 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства та умови укладених між сторонами договору та договору № 022015к відповідач був зобов'язаний сплачувати позивачу, як підприємству - балансоутримувачу орендну плату за користування орендованим майном, в розмірі визначеному договором та сплачувати (відшкодовувати) позивачу комунальні та експлуатаційні послуги, та був зобов'язаний здійснювати компенсацію (відшкодування) витрат підприємства-балансоутримувача (позивача) за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди (податку на землю)

При цьому в силу договору та договору № 022015к відповідач був зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця, а платежі за комунальні та експлуатаційні послуги не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітнім місяцем. Строк відшкодування податку на землю ні в договорі, ні в договорі № 022015к обумовлений сторонами не був.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензію вих. № 104/1 - 957 від 16.11.2017, в якому позивач просив відповідача сплатити 345 098, 13 грн., до яких зокрема входила компенсація податку на землю. Позивачем не подані докази отримання відповідачем претензії.

Доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності заборгованості за договором та договором № 022015к в розмірі 255 661, 13 грн. та/або про інший розмір такої заборгованості відповідачем суду не надано. Не надано відповідачем суду заперечень та доказів і того, що він не отримував від позивача претензії вих. № 104/1 - 957 від 16.11.2017, в якій позивач просив відповідача сплатити 345 098, 13 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 255 661, 13 грн (198 104, 00 + 42 037, 94 + 12 736, 80 + 438, 76 + 2 343, 63 = 255 661, 13) відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 255 661, 13 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати вказаної заборгованості, з огляду на положення п. 3.4. договору, п. 2.2.3 договору № 022015к та ч. 2 ст. 530 ЦК України, є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 255 661, 13 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано суду доказів належного та повного виконання зобов'язань за договором та договором № 022015к, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця Національної академії наук України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНЕЛЬ" заборгованості за договором та договором № 022015к у загальному розмірі 255 661, 13 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 ст. 126 ГПК України внормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Заявляючи вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 3 500, 00 грн, позивач подав суду договір про надання правової допомоги №2 від 26.01.2018, та договір №3 від 25.01.2018, укладені з АО Експерт Лігл Сервіс , акт №1 від 29.01.2018 про надання юридичних послуг, копію ордера адвоката, водночас позивач не надав суду доказів фактичного здійснення ним таких витрат, відтак у суду відсутні підстави для покладення на відповідача 3 500, 00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно витрати по оплаті судового збору покладаються судом на відповідача, оскільки позовні вимоги задоволені судом повністю.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНЕЛЬ" (вул. Полярна, 15, м. Київ, 04201; ідентифікаційний код: 38118922) на користь Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця Національної академії наук України (вул. Академіка Богомольця, 4, м. Київ, 01024; ідентифікаційний код: 05417093) заборгованість по орендній платі в розмірі 198 104 (сто дев'яносто вісім тисяч сто чотири) грн. 00 коп., 42 037 (сорок дві тисячі тридцять сім) грн. 94 коп. відшкодування податку на землю, 12 736 (дванадцять тисяч сімсот тридцять шість) грн 80 коп. відшкодування експлуатаційних витрат, 438 (чотириста тридцять вісім) грн.. 76 коп. відшкодування комунальних послуг, 2 343 (дві тисячі триста сорок три) грн.. 63 коп. відшкодування за електроенергію та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 834 (три тисячі вісімсот тридцять чотири) грн. 93 коп.

3. Після набранням рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко