Рішення
від 27.11.2018 по справі 910/12456/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2018Справа № 910/12456/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Фарма"

про стягнення 70 367,56 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Фарма" про стягнення 70 367,56 грн. заборгованості за орендну плату приміщення.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати за Договором піднайму (суборенди) від 01.03.2018, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 56000 грн. 00 коп. (за липень - серпень 2018 року). Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 4 304 грн. 06 коп., 3% річних у розмірі 405 грн. 03 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 06.11.2018. Розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.

Суд в судовому засіданні 06.11.2018 на місці ухвалив ухвалу (протокольно) про оголошення перерви в судовому засіданні на 27.11.2018 о 12:45 год.

26.11.2018 через загальний відділ діловодства суду позивач подав заяву про зменшення позовних вимог. Відповідно до даної заяви позивач зазначив, що відповідачем було здійснено погашення боргу, що підтверджується платіжним дорученням №3550 від 19.09.2018 на суму 28 000,00 грн. та платіжним дорученням №3573 від 16.10.2018 на суму 28 000,00 грн., що разом складає 56 000,00 грн.

Відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначає права та обов'язки сторін. Так, зокрема, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу передбачено, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

На підставі вищевикладеного суд, задовольнив колопотання позивача про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим має значення нова ціна позову 1 841, 15 грн., з яких: 1 696,17 грн. пені та 144, 98 грн. 3% річних.

В судове засідання 27.11.2018 представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" (далі - позивач, найма) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смайл Фарма" (далі - відповідач, піднаймач) було укладено Договір піднайму (суборенди) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору передбачено, що наймач передає, а піднаймач приймає в платне тимчасове користування нежиле приміщення (далі - приміщення), загальною площею 82.7 кв.м., за адресою: 03039, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, буд. 90 (літ.А).

Приміщення, що наймається, передається піднаймачу в задовільному технічному стані (п.1.2. договору).

Приміщення належить наймачу на праві користування, відповідно до договору найму (оренди) від 11.10.2017 р. №б/н. (п. 1.3. договору).

Згідно з п. 3.1. договору приміщення повино бути передане наймачеві та прийняте піднаймачем по акту прийому-передачі протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту укладання даного договору.

01.03.2018 між позивачем та відповідачем було укладено акт прийому-передачі приміщення до договору піднайму (суборенди) №б/н від 01.03.2018, відповідно до п. 1 якого передбачено, що наймач передає, а піднаймач приймає в строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 82.7 кв.м., за адресою: 03039, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, буд. 90 (літ.А).

Строк найму починається з моменту підписання стронами договору і складає 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням встановлюється у розмірі 28 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 4666,67 грн.

Плата за користування приміщення сплачується наймачу в український грошовій валюті (гривнях) в безготівковій формі, не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа кожного поточного місяця. Кошти перераховуються на поточний рахунок наймодавця (п. 5.3. договору).

Згідно з п.п. 8.1.3 п. 8.1. договору відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати плату за користування приміщенням, а позивач має право вимагати своєчасної оплати за користування приміщенням (п.п. 7.2.1 п. 7.2. договору).

Однак, взяті на себе зобов'язання, в частині оплати грошових зобов'язань відповідач не виконав.

Так, станом на 10.09.2018 у відповідача за договором виникла заборгованість перед позивачем, де за червень 2018 року - 28000,00 грн. (рахунок на оплату №110 від 01.06.2018), за липень 2018 року - 28000,00 грн. (рахунок на оплату №141 від 02.07.2018), загальна сума заборгованості складає 56 000,00 грн.

Позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію від 02.08.2018 №47/1 з вимогою оплатити заборгованість за договором у розмірі 56 000,00 грн.

06.08.2018 відповідачем було оплачено частину суми заборгованості за червень 2018 року, у розмірі 28000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3473 від 06.08.2018.

Однак, заборгованість у розмірі 28 000,00 за липень 2018 року та новоутворена заборгованість за серпень 2018 року в розмірі 28000,00 грн., відповідачем була оплачена після відкриття провадження у даній справі, що підтверджується платіжним дорученням №3550 від 19.09.2018 на суму 28 000,00 грн. та платіжним дорученням №3573 від 16.10.2018 на суму 28 000,00 грн.

Відповідно до п.п. 10.1.1. п.10.1 договору передбачено, що піднаймач несе відповідальність у випадку прострочення здійснення оплати за користування приміщенням, сплачує наймачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу по щомісячній оплаті за кожен день прострочки.

У зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пені в розмірі 1696,17 грн. та три відсотки річних в розмірі 144,98 грн., у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором відповідачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору піднайму (суборенди) від 01.03.2018, суд дійшов висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором суборенди (піднайму).

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (частина 3 статті 774 Цивільного кодексу України).

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно з ч. 1 ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Судом встановлено, що 01.03.2018 між позивачем та відповідачем було укладено акт прийому-передачі приміщення до договору піднайму (суборенди) №б/н від 01.03.2018, відповідно до п. 1 якого передбачено, що наймач передає, а піднаймач приймає в строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 82.7 кв.м., за адресою: 03039, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, буд. 90 (літ.А), який підписаний позивачем та відповідачем (копія долучена позивачем до позовної заяви).

Плата за користування приміщення сплачується наймачу в український грошовій валюті (гривнях) в безготівковій формі, не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа кожного поточного місяця. Кошти перераховуються на поточний рахунок наймодавця (п. 5.3. договору).

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.1. договору розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням встановлюється у розмірі 28 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 4666,67 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2018 по 10.09.2018, за договором від 01.03.2018 №н/б та виставлених рахунків на оплату, які не були сплачені, а саме: рахунок на оплату №141 від 02.07.2018 на суму 28000,00 грн.; рахунок на оплату №166 від 01.08.2018 на суму 28000,00 грн.

Позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1696 грн. 17 коп. за період з 26.07.2018 по 10.09.2018, нараховану за прострочення сплати суборендної плати за липень, серпень року.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п.п. 10.1.1. п.10.1 договору передбачено, що піднаймач несе відповідальність у випадку прострочення здійснення оплати за користування приміщенням, сплачує наймачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу по щомісячній оплаті за кожен день прострочки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що в розрахунок позивача є вірним, у зв'язку з чим підлягають стягненню 1696,17 грн. пені.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 144,98 грн. за період з 26.07.2018 по 10.09.2018.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, суд що розрахунок 3% річних є вірним, узв'язку з чим підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 144,98 грн. 3% річних.

Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2017 року між адвокатом Павловою Оленою Михалівною (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" (клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги, за змістом п.1.1. якого адвокат приймає на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надану правову допомогу на умовах та в строк, що передбачені умовами цього договору.

В матеріалах справи наяна квитанція до прибутково касового ордера №н/б від 10.09.2018 адвоката Павлової О.М. свідоцтво від НОМЕР_1 від 06.08.2006, яким виставлено рахунок в сумі 5000,00 грн. на оплату.

Оскільки відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" щодо витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Фарма" (03127, м. Київ, пр-т. Голосіївський, 100/2, ідентифікаційний код 39475259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарлот Лоджистікс" (03041, м. Київ, вул. Генерала Родимцева, 11, ідентифікаційний код 33562911) 1 696 (одна тисяча шістсот дев'яносто шість) грн. 17 коп. пені, 144 (сто сорок чотири) грн. 98 коп. 3% річних, 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.11.2018

Суддя І.І. Борисенко

Дата ухвалення рішення27.11.2018
Оприлюднено03.12.2018

Судовий реєстр по справі —910/12456/18

Рішення від 27.11.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Борисенко І.І.

Рішення від 27.11.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Борисенко І.І.

Ухвала від 06.11.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Борисенко І.І.

Ухвала від 24.09.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Борисенко І.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні