Рішення

від 27.11.2018 по справі 911/1908/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2018 р. м. Київ Справа № 911/1908/18

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Галід охорона , Київська область, м. Бровари

до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства Будконтракт , Київська область, м. Бровари

про стягнення заборгованості

секретар судового засідання О.О.Стаднік

за участю представників:

від позивача - В.І.Петрухнов

від відповідача - Д.О.Головненко

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Галід охорона (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №2 від 09.08.2018 (вх. №1974/18 від 30.08.2018 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства Будконтракт про стягнення 25000,00 грн. за надані послуги з охорони на підставі Договору №26 від 01.03.2018 року про надання охоронних послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання охоронних послуг №26 від 01.03.2018 року в частині оплати наданих послуг за період з березня 2018 року по червень 2018 року, у зв'язку із чим просить стягнути з відповідача 25000,00 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 14.09.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1908/18. Підготовче засідання призначено на 02.10.2018 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 02.10.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Ухвалою суду від 02.10.2018 року розгляд справи відкладено на 30.10.2018 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 30.10.2018 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Представник позивача у судовому засіданні 06.11.2018 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року закрито підготовче провадження у справі №911/1908/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.11.2018 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №27/11/2-18 від 27.11.2018 року (вх.№33010/18 від 27.11.2018 року).

Відповідно до вимог ухвали суду про відкриття провадження від 03.09.2018 року відповідачу встановлювався строк для подачі відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Крім того, представник відповідача 12.11.2018 року ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується підписом адвоката Д.О.Головненко на клопотанні №03/11/1-18 від 09.11.2018 року, а тому, був обізнаний, що ухвалою суду від 30.10.2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.11.2018 року, а тому, мав можливість подати відзив до початку розгляду справи по суті. Отже, відзив подано з порушенням строків, встановлених судом, при цьому відповідач не надав документально-обгрунтованих пояснень щодо неможливості надання відзиву у встановлений судом строк. Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.11.2018 року проти позову заперечував та зазначив, що послуги з охорони за червень 2018 року надані не в повному обсязі, а тому, оплачені відповідачем частково на суму 25000,00 грн. Представник відповідача вважає вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за надані послуги за червень 2018 року документально не підтвердженими, оскільки, позивачем не подано підписаний сторонами акт здачі прийняття робіт (надання послуг) за червень 2018 року та журнал реєстрації приймання-здавання об'єкта під охорону.

Представник позивача у судовому засіданні 27.11.2018 року позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 27.11.2018 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Галід охорона (за договором - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством Будконтракт (за договором - замовник) 01.03.2018 року укладено Договір №26 про надання охоронних послуг (далі - Договір).

Згідно п.2.1. Договору, за цим Договором замовник доручає, а виконавець зобов'язується прийняти на себе обов'язки по охороні громадського порядку (послуги охорони), забезпечення недоторканності майна на земельній ділянці за адресою: Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Фельдмана, 1, площею 3,2021 га, з них 0,8118 га (землі обмеженого використання) (Додаток №1, далі - об'єкт). За цим Договором виконавець не приймає майно замовника на зберігання і не вступає у володіння ним.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору, сума Договору та порядок розрахунків визначається відповідним розрахунком (Додаток №2), що є невід'ємною частиною цього договору. Оплата за послуги охорони здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів у сумі, що визначена в п. 1 Додатку №2 до договору, на поточний рахунок виконавця наперед за наступний місяць не пізніше 25 числа поточного місяця.

У пункті 3.4. Договору сторони погодили, що акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченню терміну дії договору.

Згідно п. 8.1. Договору, договір укладається строком на один рік і набуває чинності 01.03.2018 року. Цей Договір вважається автоматично продовженим на кожний наступний період тривалістю в (один) календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення строку його дії не надішле стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі.

Додатком №1 від 01.03.2018 року до Договору (а.с.14) сторони погодили розташування об'єкту і години роботи.

Додатком №2 від 01.03.2018 року до Договору (а.с.15) сторони погодили суму Договору та порядок розрахунків, зокрема, у п. 1 сторони погодили, що за календарний місяць вартість охоронних послуг становитиме 50000,00 грн. Оплата за послуги охорони здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів у сумі, що визначена в п. 1 Додатку №2 до Договору, на поточний рахунок виконавця наперед за наступний місяць не пізніше 25 числа поточного місяця на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору та додаткових угод, позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги з охорони об'єкту, що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001 від 31.03.2018 року на суму 50000,00 грн. (послуги з охорони в березні 2018 року) (а.с.22), №ОУ-0000002 від 30.04.2018 року на суму 50000,00 грн. (послуги з охорони в квітні 2018 року) (а.с.23), №ОУ-0000005 від 31.05.2018 року на суму 50000,00 грн. (послуги з охорони в травні 2018 року) (а.с.24), які підписані сторонами та скріплені їх печатками. Зазначені акти надання охоронних послуг підписані відповідачем без зауважень.

Однак, відповідачем зобов'язання за Договором виконані частково, зокрема здійснено оплату за охоронні послуги за червень 2018 року частково, що підтверджується випискою по рахунку позивача за 04.07.2018 року (а.с.26) на суму 25000,00 грн. Решта вартості послуг залишилась несплаченою відповідачем, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 25000,00 грн.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань між сторонами 15.06.2018 року укладено Додаткову угоду №1 (а.с.25) до Договору №26 від 01.03.2018 року про надання охоронних послуг, згідно п. 1 якої, сторони дійшли згоди зупинити дію Договору №26 від 01.03.2018 року про надання охоронних послуг. Угода набирає чинності з 01.07.2018 року (п. 2 Додаткової угоди №1).

Статтею 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія №1 від 05.07.2018 року (а.с.27) разом з актами здачі-приймання (надання послуг) з вимогою сплатити 25000,00 грн. (докази надіслання якої наявні в матеріалах справи (а.с.28)), проте відповідачем зазначена претензія залишена поза увагою.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду відповідач вказану заборгованість не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача 25000,00 грн. заборгованості.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 193 Господарського кодексу України, встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Посилання представника відповідача на те, що послуги з охорони за червень 2018 року надані позивачем частково, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Додатковою угодою №1 від 15.06.2018 року сторони дійшли згоди зупинити дію Договору №26 від 01.03.2018 року про надання охоронних послуг з 01.07.2018 року. Отже, в період з березня 2018 року по червень 2018 року Договір №26 від 01.03.2018 року про надання охоронних послуг був дійсним. Умовами Договору, зокрема п. 3.2, передбачено, що оплата за послуги охорони здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів у сумі, що визначена в п. 1 Додатку №2 до Договору, на поточний рахунок виконавця наперед за наступний місяць не пізніше 25 числа поточного місяця.

Як зазначив позивач під час розгляду справи, будь-яких заперечень щодо якості наданих послуг з березня 2018 року по травень 2018 року, а також за червень 2018 року відповідач не надав, а здійснена відповідачем 04.07.2018 року оплата у сумі 25000,00 грн. фактично підтверджує, що такі послуги надавались.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Посилання представника відповідача під час розгляду справи по суті на те, що послуги з охорони за червень 2018 року надані позивачем не в повному обсязі, а тому оплачені ним лише у сумі 25000,00 грн., як за один пост охорони, не приймаються судом до уваги, оскільки, належних та допустимих доказів, в розумінні статей 74-78 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження зазначеного факту представником відповідача не надано. При цьому, доказів здійснення охорони об'єкта відповідача іншими суб'єктами господарювання за спірний період також відповідачем суду не надано.

Суд зазначає, що відсутність опису вкладення при надісланні позивачем претензії та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) не спростовує та не заперечує факту надання охоронних послуг відповідачу за період дії укладеного між сторонами Договору з 01.03.2018 року по 01.07.2018 року. Вказана обставина не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплатити надані охоронні послуги.

Усі інші твердження та заперечення представника відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no.4241/03, від 28.10.2010).

Оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги на підставі Договору №26 від 01.03.2018 року у сумі 25000,00 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 25000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства Будконтракт (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Шевченка, 27, код 33212451) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Галід охорона (07400, м. Київська область, м. Бровари, вул. Короленка, 57, код 41114399) 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.12.2018 року.

Суддя Д.Г. Заєць