Рішення

від 28.11.2018 по справі 916/1914/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1914/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курко Д.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Ковпак Н.В. за довіреністю №08/10 від 08.10.2018р.;

Від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю „Найближча аптека" про стягнення 25 818,55 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД" (далі по тексту - ТОВ „Оптіма-Фарм, ЛТД") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Найближча аптека" (далі по тексту - ТОВ „Найближча аптека") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 25818,55 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 21515,46 грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4 303,09 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки товару №91572 від 10.02.2016р. в частині оплати поставленого позивачем товару.

Представник відповідача в судові засідання по даній справі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями суду, які надсилались судом за адресою місцезнаходження ТОВ „Найближча аптека" згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 19, були повернуті суду у зв'язку із неможливістю вручення адресату. Оскільки ТОВ „Найближча аптека" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

10.02.2016р. між ТОВ „Оптіма-Фарм, ЛТД" (Постачальник) та ТОВ „Найближча аптека" (Покупець) було укладено договір поставки №91572, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною. Предметом поставки є лікарські засоби та вироби медичного призначення.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. п. 3.7, 4.1, 4.2 договору №91572 від 10.02.2016р. датою поставки товару є дата отримання відповідної партії товару Покупцем. Місцем поставки є місце поставки товару, вказане Покупцем в замовленні на поставку відповідної партії товару. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару Покупцеві. Ризик випадкової втрати та пошкодження товару несе її власник, з моменту набуття права власності.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно з п. п. 6.1, 6.2 договору №91572 від 10.02.2016р. оплата Покупцем за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому, порядок оплати товару за цим договором обирається Покупцем при поданні замовлення на поставку. При здійснення Покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу, протягом якого Покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь Постачальника, вказується останнім у видатковій накладній на товар. При цьому, перебіг такого строку починається від дати поставки товару Покупцю, яка вказана у видатковій накладній. Надання Постачальником рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов'язковим.

Умовами п.п. 7.1, 7.2 договору №91572 від 10.02.2016р. приймання-передача товару по кількості здійснюється на підставі товаросупровідних документів. При отриманні товару уповноважена особа Покупця повинна надати довіреність на право отримання товарно-матеріальних цінностей від імені Покупця, яка оформлена відповідно до чинного законодавства України та вимог Постачальника, які не суперечать законодавству України. При виявленні помилок у зазначеній довіреності відвантаження товару не буде відбуватися до моменту надання довіреності, що оформлена належним чином, відповідно до вказаних вище вимог. Зразок заповнення довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей наведено в додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 10.4 договору №91572 від 10.02.2016р. (у редакції протоколу розбіжностей) за умови прострочення Покупцем строків оплати за товар більше, ніж на 10 днів, він повинен сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% від простроченої суми оплати.

Згідно з п. 12.10 договору №91572 від 10.02.2016р. цей договір складений в трьох примірниках, два примірники - для Постачальника, один примірник - для Покупця. Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє на протязі 2 (двох) календарних років, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного договору. Дострокове розірвання договору не звільняє сторін від виконання грошових зобов'язань, що виникли під час дії даного договору.

На виконання умов договору поставки №91572 від 10.02.2016р., укладеного між сторонами по справі, ТОВ „Оптіма-Фарм, ЛТД" було поставлено ТОВ „Найближча аптека" засоби та вироби медичного призначення у загальному розмірі 24158,58 грн., що підтверджується наступними документами: видатковою накладною від 30.08.2017р. на суму 187,72 грн.; видатковою накладною від 31.08.2017р. на суму 78,18 грн.; видатковою накладною від 01.09.2017р. на суму 611,29 грн.; видатковою накладною від 07.09.2017р. на суму 95,06 грн.; видатковою накладною від 28.09.2017р. на суму 309,18 грн.; видатковою накладною від 29.09.2017р. на суму 70,43 грн.; видатковою накладною від 29.09.2017р. на суму 320,40 грн.; видатковою накладною від 01.11.2017р. на суму 9,44 грн.; видатковою накладною від 01.11.2017р. на суму 109,65 грн.; видатковою накладною від 07.11.2018р. на суму 7092,37 грн.; видатковою накладною від 07.11.2017р. на суму 933,30 грн.; видатковою накладною від 07.11.2017р. на суму 202,17 грн.; видатковою накладною від 08.11.2017р. на суму 2238,39 грн.; видатковою накладною від 08.11.2017р. на суму 4274,91 грн.; видатковою накладною від 08.11.2017р. на суму 177,14 грн.; видатковою накладною від 08.11.2017р. на суму 35,24 грн.; видатковою накладною від 29.11.2017р. на суму 279,93 грн.; видатковою накладною від 03.10.2017р. на суму 649,49 грн.; видатковою накладною від 03.10.2017р. на суму 534,00 грн.; видатковою накладною від 03.10.2017р. на суму 42,98 грн.; видатковою накладною від 04.10.2017р. на суму 85,96 грн.; видатковою накладною від 07.10.2017р. на суму 42,98 грн.; видатковою накладною від 07.10.2017р. на суму 85,96 грн.; видатковою накладною від 07.10.2017р. на суму 534,00 грн.; видатковою накладною від 07.10.2017р. на суму 664,47 грн.; видатковою накладною від 07.10.2017р. на суму 664,47 грн.; видатковою накладною від 13.10.2017р. на суму 475,01 грн.; видатковою накладною від 13.10.2017р. на суму 195,07 грн.; видатковою накладною від 13.10.2017р. на суму 266,62 грн.; видатковою накладною від 13.10.2017р. на суму 664,47 грн.; видатковою накладною від 19.10.2017р. на суму 254,48 грн.; видатковою накладною від 19.10.2017р. на суму 664,47 грн.; видатковою накладною від 26.10.2017р. на суму 27,89 грн.; видатковою накладною від 26.10.2017р. на суму 878,42 грн.; видатковою накладною від 31.10.2017р. на суму 12,45 грн.; видатковою накладною від 31.10.2017р. на суму 56,70 грн.; видатковою накладною від 31.10.2017р. на суму 333,89 грн. Як вбачається з матеріалів справи, товар за вищевказаними накладними був отриманий уповноваженими представниками ТОВ „Найближча аптека" на підставі довіреності №1 від 22.06.2016р.

Звертаючись до господарського суду із позовом до ТОВ „Найближча аптека", ТОВ „Оптіма-Фарм, ЛТД" було зазначено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки товару №91572 від 10.02.2016р. не було у повному обсязі оплачено вартості отриманого товару у строки, вказані у видаткових накладних, що стало підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки №91572 від 10.02.2016р. у визначений у видаткових накладних строк не було здійснено повної оплати вартості поставленого ТОВ „Оптіма-Фарм, ЛТД" товару, вартість якого, з урахуванням частково перерахованих відповідачем грошових коштів, складає 21515,46 грн.

В результаті викладеного, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ „Оптіма-Фарм, ЛТД" в частині стягнення із ТОВ „Найближча аптека" основної заборгованості у розмірі 21515,46 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 10.4 договору №91572 від 10.02.2016р. (у редакції протоколу розбіжностей) за умови прострочення Покупцем строків оплати за товар більше, ніж на 10 днів, він повинен сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% від простроченої суми оплати.

З посиланням на умови п. 10.4 договору №91572 від 10.02.2016р. ТОВ „Оптіма-Фарм, ЛТД" було заявлено до стягнення із ТОВ „Найближча аптека" відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4 303,09 грн., які були розраховані позивачем наступним чином: 21 515,46 грн. * 20% = 4 303,09 грн., з приводу чого господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/1238/17 (12-83гс18) дійшла висновку, що термін „користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Вищенаведені положення процесуального законодавства дозволяють господарському суду дійти висновку, про наявність у ТОВ „Оптіма-Фарм, ЛТД" права вимагати сплати відповідачем відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі, обумовленому сторонами у договорі поставки №91572 від 10.02.2016р.

Перевіривши правильність нарахування ТОВ „Оптіма-Фарм, ЛТД" відсотків за користування чужими грошовими коштами, господарський суд першочергово вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14 (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.

Верховний Суд України у постанові від 24.12.2013р. по справі №8/5025/1402/12 (3-37гс13) дійшов висновку, що у розумінні ст. ст. 536, 625, 692 ЦК України проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

З огляду на викладене вище, господарський суд доходить висновку, що в укладеному між сторонами по справі договорі сторонами була досягнута домовленість про нарахування 20% річних, право на визначення розміру яких передбачено ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Господарський суд зауважує, що ТОВ „Оптіма-Фарм, ЛТД" було нараховано 20% річних у спосіб, який відповідає порядку нарахування штрафу, що є як порушенням приписів чинного законодавства, так і умов договору, оскільки нарахування штрафу у вказаному розмірі та права на його стягнення договір поставки №91572 від 10.02.2016р. не містить.

Ухвалою від 24.10.2018р. по даній справі господарським судом було запропоновано ТОВ „Оптіма-Фарм, ЛТД" надати суду обґрунтований розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами з урахуванням висновків, наведених у постанові Верховного Суду України від 24.12.2013р. по справі №8/5025/1402/12 (3-37гс13). Проте, жодного обґрунтованого розрахунку 20% річних від позивача до суду не надійшло.

З огляду на викладене, враховуючи ненадання ТОВ „Оптіма-Фарм, ЛТД" правильного розрахунку 20% річних, господарський суд вважає за можливе самостійно здійснити розрахунок річних на підставі наданого позивачем додатку №1 до позовної заяви (розрахунок заборгованості відповідача станом на 03.09.2018р.), за виключенням накладної від 07.11.2017р. на суму 7092,37 грн., яка відповідно до розрахунку була частково оплачена відповідачем, при цьому, інформації щодо дати здійснення платежу ТОВ „Оптіма-Фарм, ЛТД" надано не було.

Підсумовуючи вищенаведене, здійснивши перерахунок річних, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із ТОВ „Найближча аптека" на користь ТОВ „Оптіма-Фарм, ЛТД" відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2366,99 грн., відповідно до наступної формули: сума відсотків = С * 20 * Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості; Д - кількість днів прострочення. При цьому, кількість днів прострочення була розрахована судом із урахуванням кінцевої дати сплати товару за конкретною накладної по 03.09.2018р., тобто не виходячи за межі обраного позивачем періоду заборгованості, вказаного у додатку №1 до позовної заяви.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ „Оптіма-Фарм, ЛТД" до ТОВ „Найближча аптека" в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами підлягають частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення на користь позивача грошових коштів у розмірі 2366,99 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Найближча аптека" перед ТОВ „Оптіма-Фарм, ЛТД" в загальній сумі 23882,45 грн., яка складається із основного боргу у розмірі 21 515,46 грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2366,99 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, позов спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю „Найближча аптека" підлягає частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення на користь позивача основного боргу у розмірі 21515,46 грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2366,99 грн. відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 627, 629, 662, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Найближча аптека" /65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 19, ідентифікаційний код 40146241/ на користь спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД" /01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, ідентифікаційний код 21642228/ основну заборгованість у розмірі 21 515,46 грн. /двадцять одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять грн. 46 коп./, відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 366,99 грн. /дві тисячі триста шістдесят шість грн. 99 коп./, судовий збір у розмірі 1629,87 грн. /одна тисяча шістсот двадцять дев'ять грн. 87 коп./.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03 грудня 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна