Рішення

від 28.11.2018 по справі 916/2090/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2090/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.А. Липі

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО" (просп. Гагаріна, 201, Харків, 61080) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ФОРТУНА" (вул. Комплекс будівель та споруд №7, Старі Маяки, Ширяївський район, Одеська область, 66833) про стягнення 127500 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ФОРТУНА", в якому просить господарський суд: про стягнення 127500 грн. - штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання умов договору купівлі-продажу №13-03/КПО/17-1 від 13.03.2017року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.10.2018р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "22" жовтня 2018 р. о 09:45.

По справі оголошено перерву до "14" листопада 2018 р. о 15:30 з викликом сторін.

14.11.2018року у судовому засіданні було проголошено про перерву та повідомлено відповідача ухвалою, що наступне судове засідання по справі відбудеться 28.11.2018року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився про місце, дату та час судових засідань повідомлявся належним чином.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, але в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 28.11.2018р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

13.03.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю СЕМАГРО (далі - Позивач)

та товариством з обмеженою відповідальністю АГРО-ФОРТУНА (далі - Відповідач) був

укладений договір №13-03/КПО/17-1 купівлі-продажу (надалі - Договір), за яким Позивач зобов'язався до 20.03.2017р. передати у власність Відповідачеві 150 пак. насіння соняшнику

Арматедон на загальну суму (з урахуванням ПДВ) 255000грн. (надалі - товар), а Відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п.2.2. ст.2 Договору передача товару Відповідачеві (Покупцеві) оформляється видатковою (ими) накладною (ими), яка (і) є необхідною (ими) і достатньою (ими)

підставою (ами), що підтверджує факт отримання Відповідачем (Покупцем) товару на умовах,

встановлених цим Договором.

П.2.3 ст.2 Договору встановлено, що товар вважається прийнятим Відповідачем (Покупцем) з моменту підписання відповідної (их) видаткової (их) накладної (их).

Позивач взяті на себе за Договором зобов'язання виконав у встановлений строк та належним чином.

13.03.2017р. на підставі видаткової накладної №161 від 13.03.2017р. Відповідач одержав у власність від Позивача 150 пак. насіння соняшнику Арматедон на загальну суму (з урахуванням ПДВ) 255000грн.

Відповідно до п. 3.4. Договору Відповідач (Покупець) проводить оплату за Договором у повному обсязі (255000грн.) у строк до 01.10.2017р. Днем здійснення Відповідачем (Покупцем) платежу (розрахунку за здійснений товар) є день зарахування коштів на поточний рахунок Позивача (Подавця).

Згідно з п.3.8. ст.З Договору оплата за товар здійснюється Відповідачем (Покупцем) у безготівковій формі шляхом перерахування платіжним(и) дорученням(и) грошових коштів на

поточний рахунок Позивача (Продавця). За взаємним погодженням Сторони можуть

застосовувати й інші форми розрахунків, що не суперечать чинному законодавству України.

Як стверджує позивач, в порушення умов Договору, Відповідач у встановлений строк оплату Позивачеві за придбаний товар не здійснив.

Станом на 01.10.2017р. заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором

становила 255000грн.

Відповідно до п.3.9 Договору у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі незалежно від зазначеного у реквізиті Призначення платежу платіжного доручення, заповненого Відповідачем (Покупцем) (платником) ця сума погашає вимоги Позивача (Продавця) у такій черговості: у першу чергу сплачується неустойка (п.4.4. ст.4 Договору); у другу чергу сплачуються проценти річних (п.4.3 ст.4 Договору); у третю чергу сплачуються інфляційні (п.4.3 ст.4 Договору); у четверту чергу сплачується основна сума боргу (п. 1.1. ст. 1 Договору).

П.4.4 Договору передбачено, що у разі неоплати товару до 01.10.2017р. відповідач на вимогу Позивача сплачує штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків від суми заборгованості.

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО", позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 127500грн. - штраф та судові витрати в розмірі 1912грн..

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтю 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 19074,60грн. - 20% штрафу.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

П.4.4 Договору передбачено, що у разі неоплати товару до 01.10.2017р. відповідач на вимогу Позивача сплачує штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків від суми заборгованості

Розмір штрафу за неоплату товару у розмірі 255000грн. станом на 01.10.2017р. відповідно до п.4.4. Договору становить 127500грн. (255000грн. х 50% = 127500грн.)

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом штраф в розмірі 127500грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Станом на день розгляду справи, відповідач штраф в розмірі 127500грн. не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ФОРТУНА" про стягнення 127500 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ФОРТУНА" (вул. Комплекс будівель та споруд №7, Старі Маяки, Ширяївський район, Одеська область, 66833, код ЄДРПОУ 38476995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО" (просп. Гагаріна, 201, Харків, 61080, код 31635689) штраф в розмірі 127500 (сто двадцять сім тисяч) грн. 00 коп., витрати на оплату судового збору в сумі 1912 (одна тисяча дев'ятсот дванадцять ) грн. 50 коп.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 03 грудня 2018 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов