Ухвала

від 03.12.2018 по справі 923/984/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

про відмову у видачі судового наказу

03 грудня 2018 року 923/984/18

Суддя Господарського суду Херсонської області Остапенко Т.А., розглянувши матеріали

за заявою : Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, поштова адреса: 49027, м. Дніпро, а/с 1800, ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570

до : Фірми Кредо Малого приватного підприємства, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Покришева, 45 к. 4 кв. 64, ідентифікаційний код юридичної особи: 24106654

про видачу судового наказу про стягнення 52818,01 грн.

в с т а н о в и в :

23.11.2018 року до суду надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з Фірми Кредо Малого приватного підприємства заборгованості за договором б/н від 03.06.2011 року у розмірі 52818,01 грн., яка складається із:

- заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі - 22883,51 грн., за період з 27.06.2012 по 14.08.2018;

- заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 3772,86 грн., за період з 29.12.2012 по 14.08.2018;

- пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 26161,64 грн., за період з 02.08.2011 по 14.08.2018.

Дослідивши зміст заяви про видачу судового наказу та документи додані до неї суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( ч. 1 ст. 148 ГПК України).

У ст. 152 ГПК України наведено перелік підстав для відмови у видачі судового наказу. Так, зокрема, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 3.2.1.5.7. витягу з Умов та правил надання банківських послуг , який у сукупності із іншими доказами складає договір банківського обслуговування № б/н від 03.06.2011 року визначено, що терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Водночас, вимоги стягувача про стягнення з боржника на їх користь заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 27.06.2012 по 14.08.2018, заборгованості по комісії за користування кредитом за період з 29.12.2012 по 14.08.2018 року, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 02.08.2011 по 14.08.2018, заявлені за межами визначеного сторонами п'ятирічного строку позовної давності.

За наведених обставин, наявні підстави для відмови у видачі судового наказу, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Крім наведеного, вимоги про стягнення з Фірми Кредо Мале приватне підприємство, не відповідають вимогам ст. 148 ГПК України. Пунктом 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Так, грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, за яким праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею, за визначенням ч. 3 ст. 549 ЦК України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, пеня за своєю правовою природою хоча й має грошовий характер, але не є основним зобов'язанням та являється видом штрафних санкцій, яку сторона зобов'язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань. Таким чином, оскільки стягнення пені є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, правовим наслідком порушення зобов'язання у разі прострочення його виконання, а також враховуючи можливість розгляду стягнення лише неоспорюваної заборгованості в порядку наказного провадження, вимоги про стягнення пені не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Суд, також зазначає, що заява про видачу судового наказу із матеріалами, доданими до нього не відповідають вимогам ст. 150 ГПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

До заяви про видачу судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника ( п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 150 ГПК України).

На підтвердження сплати судового збору позивачем надано платіжне доручення № BOTM4B1TAP від 24.09.2018 року на суму 176,20 грн. Разом з тим, вказане платіжне доручення не містить, ні відмітки про одержання цієї суми банком, ні відмітки про її проведення банком. У графі зарахування коштів в дохід бюджету не зазначено прізвища та ініціалів посадових осіб (керівника, бухгалтера) на підтвердження такого зарахування. Платіжне доручення не скріплено печаткою банку. За викладених обставин, надане позивачем до матеріалів справи платіжне доручення не є належним підтвердженням сплати судового збору.

Заява про видачу судового наказу підписана представником Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк Савіхіною Анастасією Миколаївною, на підтвердження повноважень якої до заяви додано довіреність № 8332-К-Н-О від 31.08.2017 року. Довіреність підписана виконуючим обов'язки голови правління ПАТ КБ Приватбанк ОСОБА_2. Водночас, доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_2, на момент видачі довіреності, матеріали заяви про видачу судового наказу не містять. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником АТ КБ Приватбанк є Крумханзл Петр.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ГПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу ( ч. 2 ст. 152 ГПК України).

За вищенаведених обставин, суд дійшов висновку про відмову Акціонерному товариству Комерційний банк Приватбанк у видачі судового наказу про стягнення з Фірми Кредо Мале приватне підприємство боргу за Договором б/н від 03.06.2011 року.

При цьому, суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись , п. 1, 2, 3, 5 ч. 1, ч. 2 ст. 152, 234 ГПК України, суд

п о с т а н о в и в:

1.Відмовити Акціонерному товариству Комерційний банк Приватбанк у видачі судового наказу про стягнення з Фірми Кредо Малого приватного підприємства заборгованості за Договором б/н від 03.06.2011 року у розмірі 52818,01 грн.

2. Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів у порядку ст. 257 ГПК України.

Відповідно до пп. 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалу складено та підписано 03.12.2018 року

Суддя Т.А. Остапенко