Рішення

від 03.12.2018 по справі 133/1337/18

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 133/1337/18

03.12.18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В складі головуючого - судді Сороки Д.В.

за участю секретаря судового засідання Пясковської Н.А.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ СІТІ Оптіма про визнання недійсним договору № 001489 від 12 травня 2017 та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ТОВ СІТІ Оптіма про визнання недійсним договору № 001489 від 12 травня 2017 та стягнення коштів.

Свої вимоги мотивував тим, що 12 травня 2017 року між нею та ТОВ СІТІ Оптіма було укладено договір № 001489, відповідно до якого ТОВ СІТІ Оптіма зобов'язалось вчинити дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики сумі 60 000, 00 грн на підставі ст. 1046, 1048 Цивільного кодексу України та на умовах діяльності програми Актив Київ . Згідно п.1.1. договору № 001489 за цим договором товариство за згодою учасника зобов'язується від його імені вчинити певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики зазначеної у додатку 1, до даного договору, на підставі ст. 1046, 1048 Цивільного кодексу України та на умовах діяльності програми Актив Київ , програма, що міститься у додатку 2 до даного договору, який є невід'ємною частиною цього договору, у тому числі: А) організовувати та проводити розподіл Фонду Учасників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь Учасника за рахунок Фонду Учасників; Б) надавати інщі послуги і здійснювати інщі правочини, погоджені сторонами у порядку та т в строки, передбачені цим договором та додатками до нього.

Предметом цього договору є надання послуг, спрямованих на отримання безвідсоткової позики, зазначеної в додатку №1 до договору. У відповідності до умов договору позивачем було сплачено фінансове забезпечення згідно п. 2 договору № 001489, яке здійснюється тільки через банківські установи, на користь відповідача, є договірною ціною, що визначається у розмірі 35 000 тисяч гривень, тобто 60 платежів, зазначеної в додатку №1 до договору про участь в програмі Актив Київ між ТОВ СІТІ Оптіма та замовником і сплачується на банківський рахунок виконавця одночасно із підписанням сторонами договору, в сумі 35 000 грн.

Вона свої зобов'язання за договором виконала та сплатила кошти у розмірі 10 300,00 грн.

Вважає, що спірний договір укладений з відповідачем містить несправедливі умови щодо встановлення жорстких обов'язків споживача, і крім того, вважає, що її було введено в оману нечесною підприємницькою діяльністю з боку відповідача, та положення договору щодо ціни є несправедливим. Позичальник доручив товариству використовувати суми платежів для формування фонду позичальників та його розподілу, а також здійснювати надання безвідсоткової позики на користь позичальників програми Актив Київ . Усі платежі, передбачені договором та додатками до нього, сплачуються у грошовій одиниці України через банківські установи на розрахункові рахунки товариства у безготівковій формі. Умовами даного договору передбачено лише надання позичальникам безвідсоткової позики за рахунок коштів фонду позичальників. Придбання будь-якого товару на користь позичальника за рахунок фонду позичальників за умовами даного договору неможливе. Оскільки позивач при укладенні договору являвся фізичною особою і мав намір придбати продукцію (роботу) для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, то, відповідно до п.22 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів від 12.05.1991 року №1023-ХІІ, він є споживачем, при цьому, відповідно до - 627 Цивільного кодексу України, до правовідносин за Договором з участю фізичної споживача застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явиласяале до суду подала заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглянути у її відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач - представник ТОВ СІТІ Оптіма до суду не з'явився двічі, хоча був належним чином повідомлений про день та час судового розгляду, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі "Судова влада Україна" про проведення судового розгляду в даній цивільній справі, відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України, повідомлень про причини неявки до суду від відповідача не надійшло. Відзиву на позовну заяву не надійшло.

За таких підстав суд проводить в даному провадженні заочний судовий розгляд, що передбачено ст.280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ст.55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті б Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року, і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі Христов проти України , суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі Надточій проти України та п.23 рішення ЄСПЛ у справі Гурепка проти України №2 наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

В силу ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 p., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.), кожна людина, права і свободи якої викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Стаття 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української PCP N 2148-VIII від 19.10.73 року; статті 7, 17 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, визначають, що всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Кожна людина має право володіти майном як особисто так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

При вирішенні даного цивільно-правового спору також слід врахувати, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Зокрема, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі Гурепка проти України №2 наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Відтак, суд констатує той факт, що відповідач ТОВ СІТІ Оптіма не були позбавлені можливості відстоювати свою позицію під час судового розгляду, надавши належні, достовірні та допустимі докази на підтвердження наявності підстав невиконання умов договору, який був підписаний між ОСОБА_1 та ТОВ СІТІ Оптіма , за яким позивач сплачував кошти на рахунок ТОВ СІТІ Оптіма , яку проігнорували.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно ч.1-5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1-3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 12 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ СІТІ Оптіма був укладений договір № 001489, за цим договором товариство зобов'язується вчинити дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики в сумі 60 000, 00 грн на підставі ст. 1046, 1048 ЦК України та на умовах діяльності програми Актив Київ (а.с.4-7).

Згідно п.1.1. договору №001489 з цим договором товариство за згодою учасника зобов'язується від його імені вчинити певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики зазначеної у додатку 1, до даного договору, на підставі ст. 1046, 1048 ЦК України та на умовах діяльності програми Актив Київ , надалі за текстом - програма, що міститься у додатку 2 до даного договору, який є невід'ємною частиною цього договору, у тому числі:

А) організовувати та проводити розподіл Фонду Учасників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь Учасника за рахунок Фонду Учасників;

Б) надавати інщі послуги і здійснювати інщі правочини, погоджені Сторонами у порядку та т в строки, передбачені цим договором та додатками до нього.

Предметом цього договору є надання послуг, спрямованих на отримання безвідсоткової позики, зазначеної в додатку №1 до договору. У відповідності до умов договору позивачем було сплачено фінансове забезпечення згідно п. 2 договору №001489, яке здійснюється тільки через банківські установи, на користь відповідача, є договірною ціною, що визначається у розмірі 60 000 тисяч гривень, тобто 60 платежів, зазначеної в додатку №1 до договору про участь в програмі Актив Київ між ТОВ СІТІ Оптіма та замовником і сплачується на банківський рахунок Виконавця одночасно із підписанням сторонами договору, в сумі 60 000 грн.

Позивач ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором виконала та сплатила кошти у розмірі 10 300,00 грн., що підтверджується квитанціями про сплату коштів на рахунки ТОВ СІТІ Оптіма (а.с.8-13).

Згідно з ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Таким чином, вказаний закон встановив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності. До нечесної підприємницької діяльності відноситься і діяльність у межах договору від 12.05.2017, укладеного між ТОВ СІТІ Оптіма , як виконавцем послуг, позивачем по справі ОСОБА_1, як замовником, оскільки надана інформація у рамках інформаційно-консультаційних послуг щодо умов придбання товару (позики) на умовах програми Київ Актив , мала не тільки нечіткий, а й неправдивий характер, який вплинув на свідомий вибір позивача та призвів до укладення ним договору із ТОВ СІТІ Оптіма на невигідних для нього умовах.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Згідно з ч. 1, 2 п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише розсудом виконавця.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності.

Згідно з ст. 15 зазначеного Закону України, під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.

Відповідно до ч. ч. 5, 6, 8 ст. 18 цього Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. У разі коли визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно з ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно з ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони

Враховуючи вищенаведені норми цивільного законодавства України, згідно них умови Договору укладеного між Позивачем та ТОВ СІТІ Оптіма щодо включення до Програми Актив Київ є несправедливими, а нечесна підприємницька діяльність відповідача ввела споживача ОСОБА_1 в оману та спонукала його дати згоду на здійснення правочину (Договору), на який в іншому випадку він би не погодився, проте погодився будучи введеним в оману щодо участі в Програмі Актив Київ , який не був виконаний.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні даного цивільно - правового спору суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Враховуючи вищевказане, оцінивши всі докази та обставини, суд вважає необхідним позов задоволити та в зв'язку з визнанням вищевказаного договору недійсним стягнути з відповідача на користь позивача сплачену ним суму комісії в розмірі 10 300 грн.

Також відповідно до норм ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судові витрати від яких звільнений позивач при подачі позовної заяви до суду.

Керуючись ст.ст.3,16,26,230,236, Цивільного Кодексу України, ст.ст.15,19,21,22 ЗУ Про захист прав споживачів ,ст.ст.4, 7, 12, 13,247, 258-259, 263-265, 280-282,354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву задовольнити.

Визнати недійсним договір № 001489 про надання послуг із оформлення договору та включення до програми Актив Київ , укладений 12 травня 2017 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю СІТІ Оптіма .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІ Оптіма (ЄДРПОУ 41103853) на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 300 (десять тисяч триста) гривень.

Стягнути з ТОВ СІТІ Оптіма (ЄДРПОУ 41103853) на користь держави судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Повний текст рішення складений 03.12.2018.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, має право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СУДДЯ: підпис

З оригіналом вірно:

СУДДЯ -

СЕКРЕТАР-

Дата документу 03.12.18