Рішення

від 03.12.2018 по справі 212/8313/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/8313/18

2/212/3172/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Деменко А.С., справа № 212/8313/18, 2/212/3172/18, позивач ОСОБА_1, відповідач Публічне акціонерне товариство Криворізький залізорудний комбінат , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат про стягнення моральної шкоди спричиненої смертю батька,

встановив:

30 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат моральної шкоди завданої їй у зв'язку із смертю батька на виробництві у розмірі по 170 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 03 годині 40 хвилин на дільниці №5 штреку №6 осях 118-122а, горизонті 1195м шахти Родіна ВО Кривбасруда правонаступником якого є ПАТ КЗРК , під час виконання трудових обов'язків загинув його батько ОСОБА_4. Внаслідок нещасного випадку та смертю його батька йому завдана моральна шкода. Вказує, що моральна шкода полягає в тому, що він втратив рідну людину у віці 7 років. Крім того, зазначив, що через важке матеріальне становище, він вимушений був влаштуватися на роботу у ранньому віці.

01 листопада 2018 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.

30 листопада 2018 року на адресу суду надійшли клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та здійснення заміни засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, визнання явки позивача в судове засідання обов'язковою, витребувати з Відділу реєстрації місця проживання громадян довідку про склад сім'ї на день смерті ОСОБА_4 та з відділу державної реєстрації актів цивільного стану інформацію щодо укладення батьками позивача шлюбу, які ухвалою суду від 03 грудня 2018 року залишені без задоволення.

Відповідач скористався правом надання суду відзиву на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що вимоги позивача є недоведеними та необґрунтованими. Крім того, вважають, що обставини справи щодо спричинення моральної шкоди повинні доводитись відповідними висновками медичних установ, але позивач таких висновків до суду не надав. Також просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На час виникнення спірних правовідносин (23.12.1997року) можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалась пунктом 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 № 472.

Саме застосування цих Правил і перелік осіб, що мають право на відшкодування шкоди після смерті потерпілого, зазначені у ст. 456 ЦК УРСР. Перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди також перелічений у п. 8 Правил.

Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (з наступними змінами та доповненнями) спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону Про інформацію , ст. 44 Закону Про авторське право і суміжні права ); при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.2).

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю моральну шкоду (п.5).

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом позивач являється сином загиблого ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження, згідно якого ОСОБА_1 народився 28 червня 1990 року, батьками записані: батько - ОСОБА_4, мати - ОСОБА_5 (а.с. 8).

За життя ОСОБА_4 працював на дільниці №5 горизонту 1195м шахти Родіна Виробничого об'єднання Кривбасруда правонаступником якого є підприємство відповідача - ПАТ Криворізький залізорудний комбінат на посаді підземного прохідника.

ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні трудових обов'язків з ОСОБА_4 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер, про що підприємством складений акт № 97032 про нещасний випадок. Згідно зазначеного акту комісія встановила вид нещасного випадку - падіння породи, а також встановила його причини - незадовільна організація робіт, невірному виборі паспорту кріплення штреку №6 без врахування конкретних гірничо-геологічних умов та в проходці штреку; незадовільний контроль за складанням технічної документації та безпечним виробництвом гірничих робіт з боку нагляду дільниці та шахти (а.с.9-10).

Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 від 28.01.1998, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, причина смерті - сочетанна відкрита черепно-мозкова травма. Нещасний випадок на підприємстві (а.с.11).

Так, з матеріалів даної справи вбачається, що правовідносини між сторонами по відшкодуванню моральної шкоди виникли з грудня 1997 року, коли з ОСОБА_4 - батьком позивача стався нещасний випадок, в результаті якого він помер.

На той час діяли норми статті 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), як передбачала відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до зазначеної норми моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що смертю ОСОБА_4 при виконанні трудових обов'язків в результаті нещасного випадку, його дружині - позивачу по справі, завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, на підставі ст. 440-1 ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України Про оплату праці мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України висловленою у постанові № 6-156цс14 від 24 грудня 2014 року, яка у силу

ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

З огляду на вищевикладене, виходячи з конкретних обставин справи, характеру та ступеню моральних страждань, а також з того, що з часу смерті батька позивача пройшло понад 20 років та враховуючи принцип розумності і справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 150 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Що стосується посилання представника відповідача на те, що позивач не має права на відшкодування моральної шкоди як член сім'ї потерпілого, оскільки таке право виникло до набрання чинності ЦК України 2003 року, яким передбачено право члена сім'ї потерпілого на відшкодування моральної шкоди, завданої його смертю (стаття 1168), а тому позов не підлягає задоволенню, суд вважає необґрунтованими, так як зазначена норма не регулює правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди членам сімей працівника, завданої його загибеллю в результаті нещасного випадку на виробництві, які виникли до 1 січня 2004 року, тоді як до 2004 року такі правовідносини регулювались статтею 440-1 ЦК УРСР.

Отже, виходячи з викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст. 440-1 ЦК УРСР, ст. ст. 4,12, 23, 76-83,133,141,258, 259,263,264,265, 268, 279 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат про стягнення моральної шкоди спричиненої смертю батька, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану смертю батька на виробництві в розмірі 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень без урахування податку з доходів фізичних осіб.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1)

Відповідач: Публічне акціонерне товариство Криворізький залізорудний комбінат , місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.

Рішення складено та підписано 03.12.2018 року.

Суддя: О. Н. Борис