Рішення

від 19.11.2018 по справі 183/731/18

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/731/18

№ 2/183/1582/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу ОСОБА_3В, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності,-

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, -

в с т а н о в и в:

12.02.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21.05.2018 року, просила суд:

1. встановити факт її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_7 в період з листопада 2010 року по день відкриття спадщини - 26 грудня 2017 року;

2. визнати спільною сумісною власністю майно, набуте нею та ОСОБА_7 за час спільного проживання, а саме:

- земельну ділянку, площею 0,5 га, кадастровий номер 1223282500:02:102:1025, цільове призначення - під господарськими будівлями і спорудами, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Знаменівська сільська рада;

- житловий будинок з будівлями та спорудами, розташованими в с.Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, по вул.Польовій, 62;

- земельну ділянку, загальною площею 0,35 га, кадастровий номер 1223282500:03:003:0212, що розташована с.Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, по вул.Польовій, 62;

- земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 1223282500:03:003:0211, що розташована с.Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, по вул.Польовій, 62;

- гараж, загальною площею 22,3 кв.м., за адресою: Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, гаражний кооператив Автомобіліст , гараж № 42;

- легковий автомобіль, універсал класу В, номер державного знаку АЕ 9903НА, марки HYUNDAI, модель SANTAFE, код KMHSH81WP9U421841;

3. визнати за нею право власності на ? частину зазначеного майна.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначає, що з листопада 2010 року вона почала проживати однією сім'єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, зі ОСОБА_7, та вести з ним спільне господарство. До початку цих відносин, на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2010 року, було розірвано шлюб між нею та ОСОБА_8. В свою чергу, на початок спільного проживання зі ОСОБА_7, останній вже не перебував у шлюбі зі ОСОБА_9, шлюб між ними було розірвано, на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду від 29 липня 2008 року.

26 грудня 2017 року ОСОБА_7 помер, в зв'язку з чим відкрилася спадщина на спадкове майно, зазначене вище.

Позивач, вважаючи себе спадкоємцем четвертої черги за законом, звернулася з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу ОСОБА_3, однак остання повідомила, що спадкоємцем першої черги - ОСОБА_2 подано заяву про прийняття спадщини, тому за вирішенням цього питання необхідно звернутися до суду.

Посилаючись на вимоги ст.ст. 60,74, 61 СК України, ОСОБА_10 просить встановити факт, що має юридичне значення, та визнати за нею право власності на ? частину майна, що перебувало у спільній сумісній власності зі ОСОБА_7

Ухвалою суду від 05 березня 2018 року відкрите провадження по справі.

Ухвалою суду від 23.06.2018 року вжито заходи забезпечення позову, приватному нотаріусу Новомосковського міського нотаріального округу ОСОБА_3 заборонено вчиняти дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину будь-яким особам у спадковій справі, що була заведена після смерті ОСОБА_7 (т.1 а.с. 164-165).

Ухвалою суду від 06 серпня 2018 року відповідачеві відмолено у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 23.06.208 року (т.1 а.с. 204-206).

Ухвалою суду від 20 серпня 2018 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позов (т.1 а.с. 143-146), у якому остання позов не визнала та зазначає, що обов'язковою умовою для визнання позивача та ОСОБА_7 членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо. Положення ст. 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності в сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї. спадкоємець першої черги за законом наполягає на тому, що жодних з фактів фактичних шлюбних відносин позивачем не наведено. Не надано жодного доказу спільної купівлі будь - якого майна, враховуючи й той перелік майна, яке за переконанням позивача, підлягає розподілу. Позивач стверджуючи про спільне придбання такого майна, жодним чином не вказує за які кошти воно було придбане. Також, позивач не надала допустимих доказів придбання спірного майна внаслідок спільної праці та проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини в період, упродовж якого було придбане спірне майно. На думку відповідача, аналіз правових норм та судової практики вказує на те, що при вирішенні питання щодо правового режиму спірного майна, мають бути встановлені факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясуванні часу придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що і дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності. Також відповідач звернула увагу суду на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 01 липня, 25 листопада 2015 року, 12 жовтня 2016 року, відповідно до яких належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею в набуття майна. Застосовуючи ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Аналогічні висновки містяться в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2013 року, 11 лютого 2015 року. Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожним із сторін. Таким чином, ОСОБА_2 наполягає на тому, що позивачем не доведено факту проживання однією сім'єю зі ОСОБА_7, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

За результатами підготовчого провадження ухвалою суду 24.09.2018 року справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримала, надала пояснення про те, що в 2009 році ОСОБА_7 запросив її працювати бухгалтером в СФГ Урожайне . Їй було відомо, що ОСОБА_7 розлучився зі своєю дружиною та запропонував їй проживати з ним однією сім'єю, однак на його пропозицію вона погодилася лише після того, як розірвала шлюб зі своїм колишнім чоловіком. З листопада 2010 року вони разом почали проживати однією сім'єю в будинку, який належав ОСОБА_7, по вул.Польовій, 62 в с.Знаменівка Новомосковського району. У нього були відсутні документи на будинок, а коли будинок було оформлено, у 2014 році, зі згоди власника, вона була зареєстрована в означеному вище житловому приміщенні. Починаючи з листопада 2010 року по день смерті ОСОБА_7 вони вели спільне господарство, як на підприємстві, так і вдома, в 2015 році за спільні кошти придбали земельну ділянку площею 0,5 га та автомобіль HYUNDAI, модель SANTAFE. Позивач не пам'ятає скільки коштів нею було витрачено на придбання майна, право власності на яке вона просить визнати за нею, оскільки кошти були спільними, вона вважала себе дружиною. Після смерті ОСОБА_7 вона звернулася до приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини, остання повідомила про наявність спадкоємців першої черги, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцеві четвертої черги, тому вона звернулася до суду.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, надала пояснення про те, що її батько, коли розірвав шлюб з її матір'ю, залишив з нею теплі відносини, однак мав стосунки з різними жінками та не мав наміру реєструвати шлюб будь з ким. ОСОБА_1 вона знає лише, як бухгалтера СФГ Урожайне , де ОСОБА_7 був засновником та керівником, декілька разів вона бачила ОСОБА_1 в будинку по вул.Польовій, 62 в с.Знаменівка, однак вважала її працівником підприємства, з якою батько вирішував фінансові питання підприємства. Все майно, яке складає спадкову масу було придбане або в період першого шлюбу ОСОБА_7, або за власні кошти, тому відповідач просила відмовити у позові.

Третя особа по справі - приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу ОСОБА_3 надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Зі сторони позивача в якості свідка була допитана ОСОБА_11, яка працювала секретарем Знаменівської сільської ради. Добре знала ОСОБА_7, який, будучи керівником СФГ Урожайне , приїздив до її батьків на різні свята, вітав, як пайщика підприємства. Останні роки вона часто бачила ОСОБА_7 з ОСОБА_1 та вважала, що вони разом проживали, як чоловік та дружина.

Також зі сторони позивача в якості свідків були допитані ОСОБА_10 ОСОБА_12, - невістка позивача, яка надала показання про те, що познайомилася зі ОСОБА_7 в січні 2016 році. Це знайомство відбувалося в будинку по вул.Польовій, 62 в с.Знаменівка Новомосковського району, де проживала мати її чоловіка - позивач по справі, разом зі ОСОБА_7, як чоловік та дружина. У будинку були особисті речі ОСОБА_10, вони декілька разів залишалися ночувати у будинку та сприймали ОСОБА_7, як господаря будинку та громадянського чоловіка ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_13 також надав показання про те, що з дитинства знає ОСОБА_7, після розірвання шлюбу з першої дружиною, вони досить часто зустрічалися, у 2010 році ОСОБА_7 представив йому ОСОБА_1, як свою дружину, разом вони декілька разів святкували спільні свята, у 2013 році ОСОБА_7 та ОСОБА_1 були на весіллі його сина, про що також свідчать подані фото.

ОСОБА_14 - племінник померлого ОСОБА_7, допитаний в якості свідка зі сторони позивача, надав суду показання про те, що ОСОБА_1 знав, як бухгалтера колгоспу Україна , а потім від матері ОСОБА_7 дізнався про те, що останній проживає з іншою жінкою, сварила його за те, що він розлучився зі своєю першою дружиною. На роковини смерті матері померлого у 2012 році йому стало відомо, що ОСОБА_1 проживає разом зі ОСОБА_7 однією сім'єю, в подальшому вони неодноразово разом зверталися до нього з певними пропозиціями та проханнями, він їх сприймав, як чоловіка та жінку, що проживають разом.

Свідок ОСОБА_15, який також являється близьким родичем померлого ОСОБА_7, в судовому засіданні надав показання про те, що дізнався про стосунки між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 на сороковий день смерті матері ОСОБА_7. В подальшому він неодноразово бував у них вдома в с.Знаменівка по вул.Польовій, 62, де вони спільно проживали, вели спільне господарство, завжди були разом, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 відносилися один до одного, як чоловік та жінка.

Допитані в судовому засіданні зі сторони відповідача свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 надали показання про те, що знали ОСОБА_1, як бухгалтера СФГ Урожайне , де ОСОБА_7 працював керівником. З останнім кожен зі свідків тісно спілкувався, мав родинні чи дружні стосунки, свідок ОСОБА_21 в певний період допомагала йому по господарству, ОСОБА_7 ніколи не представляв ОСОБА_1, як свою дружин чи особу, з якою він спільно проживав або вів спільне господарство. Свідок ОСОБА_17 - рідний дядько відповідача, ОСОБА_1 знав лише, як бухгалтера підприємства, ОСОБА_22 проживав неподалік від ОСОБА_7 теж сприймав ОСОБА_1, як бухгалтера підприємства, де ОСОБА_7 був керівником. Сусіди померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_19 та ОСОБА_20 надали показання про те, що ніколи не бачили на подвір'ї по вул.Польовій, 62 в с.Знаменівка Новомосковського району ОСОБА_1

Судом встановлені фактичні обставини справи, а саме.

26 грудня 2017 року помер ОСОБА_7, про що свідчить свідоцтво про його смерть (а.с. 129).

ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, повідомивши про наявність спадкоємця за законом - ОСОБА_2 (а.с. 10).

Копією паспорта померлого ОСОБА_7 стверджується, що спадкодавець на момент смерті був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 (колишня - Червоноармійська) 4/10 (а.с. 9), ОСОБА_1 в період з 07.08.2014 року по 05.01.2018 року була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить відмітка у її паспорті (а.с. 6,7).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо, сформованої 12.02.2018 року, ОСОБА_7 являвся власником наступного нерухомого майна:

-Земельної ділянки, кадастровий номер 1223282500:02:102:1025, площею 0,5 га, розташованої в с.Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

-Земельної ділянки, кадастровий номер 1223282500:02:003:0401, площею 2,92 га, розташованої на території Знаменівської сільської ради Новомосковського району, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

-Житлового будинку, розташованого в с. Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, по вул.Польовій, 62;

-Земельної ділянки, кадастровий номер 1223282500:03:003:0212, площею 0,35 га, розташованої в с.Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, по вул.Польовій, 62, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

-Земельної ділянки, кадастровий номер 1223282500:03:003:0211, площею 0,25 га, розташованої в с.Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, по вул.Польовій, 62, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

-Нежилого приміщення (приміщення корівника № 1 МТФ № 1 А , загальною площею 1057,5 кв.м., льох Б ), розташованого в с.Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, по вул.Красіна, 1а;

-Квартири, розташованої в м.Новомосковську Дніпропетровської області, по вул..Червоноармійській 4/10;

-Гаражу № 42, розташованого в гаражному кооперативі Автомобіліст в м.Новомосковську Дніпропетровської області (а.с. 45-48).

На підтвердження підстав набуття права власності на зазначене вище нерухоме майно відповідачем подано:

-Договір купівлі-продажу нежилого приміщення (приміщення корівника № 1 МТФ № 1 А , загальною площею 1057,5 кв.м., льох Б ), розташованого в с.Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, по вул.Красіна, 1а, укладеного між НВПП Юнікс та ОСОБА_7, посвідченого 27 червня 2003 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_23, зареєстрованого в реєстрі за № 2-1475 (а.с. 32);

-Свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок за № 62 по вул.Польовій в с.Знаменівка Новомосковського району, виданого 22.07.1988 року Новомосковською районною радою, на підставі рішення виконавчого комітету Новомосковської районної ради № 374 від 18.11.1987 року (а.с. 134);

-Рішення Знаменівської сільської ради від 26 грудня 2013 року № 17-18/VI, у відповідності до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_7, кадастровий номер 1223282500:03:003:0212 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,35 га в с.Знаменівка, по вул.Польовій, 62 (а.с. 135);

-Рішення Знаменівської сільської ради від 26 грудня 2013 року № 16-18/VI, у відповідності до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_7, кадастровий номер 1223282500:03:003:0211 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га в с.Знаменівка, по вул.Польовій, 62 (а.с. 136);

-Свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого 24.04.2012 року приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу ОСОБА_24, у відповідності до якого ОСОБА_7 являється спадкоємцем майно померлої ОСОБА_25, спадщина складається з гаражу № 42 в гаражному кооперативі Автомобіліст в м.Новомосковську (а.с. 137).

Крім того, ОСОБА_7 являвся власником автомобіля марки універсал класу В, номер державного знаку АЕ 9903НА, марки HYUNDAI, модель SANTAFE, код KMHSH81WP9U421841, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, у відповідності до якого право власності на автомобіль було зареєстроване за спадкодавцем на підставі довідки-рахунку від 13.10.2012 року (а.с. 153).

Зазначені докази, в розумінні ст.77-80 ЦПК України, визнаються судом належними, допустимим, достовірним та достатніми, на підставі зазначених доказів судом встановлено наявність переліченого спадкового майна, яке набуте спадкодавцем ОСОБА_7 за життя.

Судом встановлено, не оспорено сторонами, що на момент відкриття спадщини ОСОБА_7 не перебував у шлюбі з будь-якою особою, рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2008 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 був розірваний (а.с. 14).

До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми права.

За положеннями частин першої-другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Разом з тим, згідно із статтею 74 СК України, на яку позивач посилається, як на підставу свого позову, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що зазначена норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

За приписами частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що встановлені частиною другою статті 3 СК України виключення, згідно з якими подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються офіційно зареєстрованих шлюбів.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року, справа № 6-97цс11.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя роз'яснено, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 315 ЦПК України та роз'яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються в судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення.

Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати наявність у сукупності ознак, що притаманні вищенаведеному визначенню. При цьому, слід зауважити, що таке проживання не є підставою для виникнення у чоловіка і жінки прав та обов'язків подружжя (частина друга статті 21 СК України). Отже, чоловік і жінка, які спільно проживають без шлюбу, можуть складати сім'ю, але статусу подружжя не набувають.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

За положеннями статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

В даному випадку житловий будинок за № 62 по вул.Польовій в с.Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області є приватною власністю ОСОБА_7, однак право власності на зазначене майно набуте ним в період, коли він перебував у шлюбі зі ОСОБА_9.

Право власності на нежиле приміщення площею 1057, 5 кв.м., що розташоване в с.Знаменівка Новомосковського району, по вул. Красіна,1а, також набуте спадкодавцем в 2003 році на підставі відповідного договору купівлі-продажу, в період перебування ОСОБА_7 у шлюбі з іншою особою.

Гараж № 42 в гаражному кооперативі Автомобіліст в м.Новомосковську Дніпропетровської області, а також квартира в м.Новомосковську по вул.Червноармійській 4/10, являються майном ОСОБА_7, одержаним ним в порядку спадкування.

Земельні ділянки: кадастровий номер 1223282500:02:003:0401, площею 2,92 га, що розташована на території Знаменівської сільської ради Новомосковського району, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1223282500:03:003:0212, площею 0,35 га, розташована в с.Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, по вул.Польовій, 62, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1223282500:03:003:0211, площею 0,25 га, розташована в с.Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, по вул.Польовій, 62, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, одержані спадкодавцем із земель державної чи комунальної власності, в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Таким чином, аналіз поданих доказів свідчить про те, що перелічене вище нерухоме майно не може бути віднесене судом до об'єктів спільної сумісної власності, таке майно, в розумінні ст. 57 СК України, являється особистою приватною власністю ОСОБА_7, оскільки право власності на нього набуте у шлюбі з іншою особою, або одержане, в порядку спадкування, або набуте в межах норм безоплатної приватизації.

Виходячи з пояснеь позивача, показань свідків зі сторони позивача, а також виходячи з того, що ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини була зареєстрована в будинку по вул.Польові, 62 в с.Знаменівка Новомосковського району, що належав ОСОБА_7 на праві особистої власності, у суду не виникає сумнівів в тому, що ОСОБА_7 та ОСОБА_26 на момент смерті ОСОБА_7 проживали, як чоловік та жінка, що не створює для позивача жодних правових наслідків, оскільки нормами ст. 1264 ЦК України, законодавчо закріплене право спадкоємців четвертої черги за законом на спадкування спадщини особи, з якою спадкоємець прожив не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.

Встановлення факту проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_1 як чоловіка та дружини, в даному випадку не створює для позивача наслідків для спадкування спадщини ОСОБА_7

Встановлення такого факту не може бути і наслідком набуття права спільної сумісної власності на автомобіль марки HYUNDAI модель SANTAFE, реєстраційний номер АЕ 9903НА, оскільки визначаючи правовий режим спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що зазначений автомобіль придбано ОСОБА_7 та ОСОБА_1 за рахунок будь-яких коштів ОСОБА_1, навпаки ОСОБА_1 в ході розгляду справи не надала суду точних даних про вартість придбаного майна, про розмір грошових коштів, фактично внесених нею у придбання цього автомобіля.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України, докази встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

А згідно вимог ст. 82 ЦПК України - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Самі по собі показання свідків зі сторони позивача не є належними доказами, що підтверджують обставину, яка підлягає доказуванню для застосування до правовідносин норм ст.ст. 60, 74, 61 СК України.

Крім того, відповідно до статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Головним критерієм поділу майна як об'єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України); в разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.

З показань свідків зі сторони позивача суду відомо про те, що автомобіль був придбаний ОСОБА_7 в період спільного проживання з ОСОБА_1, однак суду не надано належних та допустимих доказів якою була вартість майна, суд позбавлений можливості встановити розмір трудових і грошових затрат кожного зі сторін на придбання такого майна.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що майно, яке належало ОСОБА_7, не може бути об'єктом спільної сумісної власності.

Інших доказів, які вказують на наявність ознак, притаманних подружжю, суду не надано, а показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту.

Згідно з ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що ст. 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї. Тоді як ст. 60 СК України презюмує, що майно, набуте під час шлюбу, належить чоловікові і жінці на праві спільної сумісної власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року (справа № 6-148цс12).

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 76-82, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу ОСОБА_3В, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського Апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.