Рішення

від 12.11.2018 по справі 810/3253/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2018 року № 810/3253/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства ГАЗТРОН-БУДСЕРВІС до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство ГАЗТРОН-БУДСЕРВІС з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2018 № 0018161414, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 35621,00 грн., з яких: 28497,00 грн. - за основним платежем; 7124,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним повідомленням-рішенням податковим органом покладено висновки про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни придбаного товару, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Податковий орган стверджував, що в дійсності господарські операції мали фіктивний характер, а договори та інші фінансово-господарські документи складено учасниками господарських операцій з метою неправомірного отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції мали реальний характер - товар контрагентом поставлено в повному обсязі й оплачено позивачем, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати. Також, позивач, звертав увагу на те, що порушення податкового законодавства з боку контрагента не впливає на результати діяльності ПП ГАЗТРОН-БУДСЕРВІС та не може бути підставою для притягнення підприємства до відповідальності, оскільки воно не може нести відповідальність за можливі дії інших суб'єктів господарювання та/або його керівних органів.

Представник відповідача, в письмовому відзиві, поданому до суду, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що оскаржуване рішення прийнято, посадовими особами контролюючого органу, з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Звертав увагу суду, що в ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з його контрагентом вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, відповідач вказує на відсутність реальних правових наслідків здійснених господарських операцій позивача з його контрагентом, оскільки, в останнього, відсутні достатні трудові та матеріально-технічні ресурси для проведення відповідних господарських операцій, а надані первинні документи містять недоліки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 відкрито провадження у справі, визначено що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 03.09.2018.

Про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час сторони до суду не з'явились: позивач надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності; відповідач до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин суд, на підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив здійснювати подальший розгляд справи за відсутності представників сторін, у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Приватне підприємство ГАЗТРОН-БУДСЕРВІС зареєстроване в якості юридичної особи 13.01.2009 (номер запису в ЄДР 10711020000025402). Як платника податків, позивача, взято на облік з 14.01.2009 за №30703, станом на момент проведення перевірки, перебуває на податковому обліку в Васильківському відділенні Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, є платником податку на додану вартість з 06.02.2009.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: електромонтажні роботи (Код 43.21); монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (Код 43.22); оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (Код 46.69); роздрібна торгівля пальним (Код 47.30); інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у. (Код 74.90); будівництво житлових і нежитлових будівель (Код 41.20, основний).

У травні 2018 року посадовою особою Головного управління ДФС у Київській області, на підставі наказу від 26.04.2018 №920 та направлення від 14.05.2018 №1454, відповідно до п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ГОЕРО за період з 01.11.2017 по 30.11.2017 (акт перевірки від 25.05.2018 № 427/10-36-14-14/36335494).

За результатами перевірки, посадова особа податкового органу, дійшла висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахунку) до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 28497,00 грн., у тому числі за листопад 2017 року на суму 28497,00 грн.

Висновки посадової особи відповідача пов'язуються з оцінкою господарських операцій з придбання (поставки) товарів, які здійснювались між позивачем та ТОВ "ГОЕРО". На думку посадової особи податкового органу, в дійсності товар не поставлявся, господарські операції мали безтоварний (фіктивний) характер, а договір та інші фінансово-господарські документи учасники цих господарських операцій склали з метою неправомірного отримання податкової вигоди та ухилення від сплати податків.

В обґрунтування правомірності таких висновків відповідач в Акті перевірки зазначив, що при дослідженні ланцюга постачання на адресу ПП ГАЗТРОН-БУДСЕРВІС насосних агрегатів, гумових виробів, запірної арматури, кранів кульових, клапанів, вказаним контрагентом встановлено, що у нього відсутні трудові та матеріальні ресурси для здійснення неспеціалізованої оптової торгівлі.

Так, як убачається з вищезазначеного акту перевірки, за результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних відповідачем встановлено, що ТОВ "ГОЕРО" товар за номенклатурою, який, в подальшому, було реалізовано позивачу, придбав у ТОВ КОНОВАС та ТОВ ГРАНДАМ , у яких, в свою чергу, також немає трудових та матеріальних ресурсів для здійснення неспеціалізованої оптової торгівлі, та відсутні законні введення в обіг номенклатури товарів, які реалізовані ТОВ "ГОЕРО".

Крім того, посадовою особою відповідача встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень знаходяться кримінальні провадження від 22.12.2017 №32017110000000062 по факту можливої незаконної діяльності ТОВ "ГОЕРО", ТОВ КОНОВАС та ТОВ ГРАНДАМ , передбаченої статтею 205 Кримінального кодексу України.

Також, податковим органом зазначено, що відповідно до баз даних, наявних в контролюючому органі, встановлено, що, щодо, ТОВ "ГОЕРО" внесено відомості до картки суб'єктів фіктивного підприємництва щодо непричетності до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Отже, на думку податкового органу, ТОВ КОНОВАС та ТОВ ГРАНДАМ займалися документальним оформленням транзитних операцій з метою формування схемного кредиту на адресу контрагентів - покупців, у даному випадку контрагента позивача, з метою ухилення останнього від оподаткування, який, в свою чергу, формував штучні податкові зобов'язання з метою надання податкової вигоди позивачу.

Після отримання позивачем, зазначеного акту перевірки, у зв'язку з невідповідністю викладених в ньому висновків, та, як наслідок, невірного визначення податкового зобов'язання, ПП "ГАЗТРОН-БУДСЕРВІС" звернулось до Головного управління ДФС у Київській області з відповідними запереченнями.

Розглянувши письмові заперечення позивача, Головне управління ДФС у Київській області, прийняло рішення, оформлене листом від 12.06.2018 №10784/10/10-36-14-14, яким акт перевірки від 25.05.2018 № 427/10-36-14-14/36335494 залишило без змін.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2018 №0018161414, згідно з яким ПП "ГАЗТРОН-БУДСЕРВІС" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 35621,00 грн., з яких: 28497,00 грн. - за основним платежем; 7124,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до вищестоящого податкового органу в адміністративному порядку, однак за результатом розгляду скарги податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

У подальшому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, на підставі первинних фінансово-господарських документів, доданих позивачем до позовної заяви, встановив наступне.

У листопаді 2017 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЕРО" (продавець) укладено договір поставки від 15.11.2017 №15/11, згідно з яким продавець зобов'язувався передати (поставляти) у власність покупця товар (насосні агрегати, гумові вироби, запірна арматура, крани кульові, клапани та інше і ціна якого визначається у рахунку-фактури або специфікації на поставлений товар до даного договору), а покупець зобов'язувався його приймати та оплачувати.

Умовами договору передбачено, що поставка товарів здійснюється протягом 10 днів з дня підписання даного договору, за умови наявності на складі, передача товару здійснюється при наявності рахунку на партію товару, накладних на товар та сертифікату якості, оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахунку покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, протягом місяця після поставки товару, на підставі виставленого рахунку-фактури.

На виконання умов вказаного договору, 16.11.2017, ТОВ "ГОЕРО" здійснило поставку ПП "ГАЗТРОН-БУДСЕРВІС" партії товару: клапан швидкісний Ду 32 Ру 25 фланець/різьба М60х4 (4 одиниці); клапан зворотний Ду 40 Ру 16 фланець/різьба М60х4 (4 одиниці); насос SKC 4.08 с двиг. 3 кВт (1 одиниця); клапан перепускний (бай-пас) 1 "G.S.L.-620 (Gaslin, Туреччина)" (4 одиниці), на загальну суму 89806,32 грн.

Факти поставки товарів, 16.11.2017, за вказаним договором поставки підтверджуються: специфікацією від 16.11.2017, видатковою накладною від 16.11.2017 №ВН-0000112, товаро-транспортною накладною від 16.11.2017 №112, рахунком на оплату від 16.11.2017 №СФ-0000112.

20 листопада 2017 року ТОВ "ГОЕРО" здійснило поставку ПП "ГАЗТРОН-БУДСЕРВІС" другої партії товару: фланцевий з'єднувальний елемент для труби LPG типу LP 1050,1 (5 одиниць); труба LPGDN25 (50 пог. м); проектори мігнієві ПМ-10у (8 одиниць), на загальну суму 81173,57 грн.

Факти поставки товарів, 20.11.2017, за вказаним договором поставки підтверджуються: специфікацією від 20.11.2017, видатковою накладною від 20.11.2017 №ВН-0000116, товаро-транспортною накладною від 20.11.2017 №116, рахунком на оплату від 20.11.2017 №СФ-0000116.

Копії, всіх зазначених документів, наявні в матеріалах справи.

З товаро-транспортних накладних від 16.11.2017 №112 та від 20.11.2017 №116 убачається, що вищевказаний товар поставлявся, ТОВ "ГОЕРО", за адресою вул. Соборна, 72, м. Васильків, Київська область, перевезення здійснено транспортним засобом MERCEDES-BENZ 5005, державний реєстраційний номер: ВМ 9538 ВА.

Судом, на підставі договору суборенди від 01.07.2015 №1-07, акту приймання-передачі майна від 01.07.2015, доповнень та змін від 01.01.2016 №1 до договору суборенди від 01.07.2015 №1-07 та від 31.12.2016 №2, встановлено, що за зазначеною адресою розташоване нежитлове приміщення Склад СА-1 (інв.№0001) загальною площею 498,8 кв.м., яке орендується ТОВ "ГОЛД-СТАР-ПЛЮС" та яким користується позивач на праві суборенди.

Також, судом встановлено, що вищезазначений транспортний засіб, використовується позивачем на підставі договору найму (оренди) транспортного засобу від 11.12.2015.

Крім того, дані щодо отримання позивачем усіх вищевказаних товарів, відображені у регістрах бухгалтерського обліку підприємства, що підтверджується карткою рахунку по контрагенту ТОВ "ГОЕРО" за 2017 рік.

Оплата за отриманий товар на суму 170979,89 грн., здійснена позивачем у повному обсязі, що підтверджується договором про відступлення права вимоги від 30.11.2017 №ДП-30/11, карткою рахунку по контрагенту ТОВ "СПЕКТР-ПРО" за 2017 рік, випискою АТ "Райффайзен Банк Аваль" по рахунку позивача за 15.12.2017 та податковими накладними.

Як убачається з пояснень позивача, зазначених в позовній заяві, ПП "ГАЗТРОН-БУДСЕРВІС" в межах своєї основної господарської діяльності, - будівництва житлових і нежитлових будівель, здійснює монтаж технологічного устаткування об'єктів газової промисловості, об'єктів підвищеної небезпеки, зокрема посудин, що працюють під тиском, що підтверджується додатком до ліцензії серії АЕ №260061, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, дозволів №№ 3179.14.32, 3180.14.32, виданих Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України, копії яких, наявні в матеріалах справи.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач, також, надав суду відомості щодо подальшої реалізації придбаних у ТОВ "ГОЕРО" товарів.

Так, придбаний товар, підприємство використало, зокрема, для монтажу стаціонарних заправників газу та у їх складі продало:

- ТОВ ГУД МАРК , на підставі договору поставки від 31.08.2017 №СГ3-31/08-01-17, предметом якого є стаціонарний заправник газу типу СГ-19,9п-ГТРС , що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт по поставці товару та прокладання сталевого підземного газопроводу від 28.11.2017 №129, що виконувалось поетапно, рахунками на оплату від 31.08.2017 №№ 111, 112, від 01.09.2017 №117, від 10.10.2017 №128, від 28.11.2017 №150, карткою рахунку по контрагенту ТОВ ГУД МАРК , накладною вимогою на відпуск матеріалів на підставі акту від 28.11.2017 №129, банківськими виписками;

- ТОВ КАТРАЛ , на підставі договору поставки від 01.11.2017 №СЗГ0-01/11-17-1, предметом якого є стаціонарний заправник газу типу СЗГ-9,9-ГТРС , що підтверджується видатковою накладною від 13.12.2017 №130, карткою рахунку по контрагенту ТОВ КАТРАЛ за листопад-грудень 2017 року, накладною вимогою на відпуск матеріалів на підставі видаткової накладної від 13.12.2017 №130, банківськими виписками;

- ТОВ БРСМ-ГРУП , на підставі договору поставки від 31.07.2017 №СГ3-31/07-17, предметом якого є стаціонарний заправник газу типу СЗГ-9,9-ГТРС , що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт по поставці товару та прокладання сталевого підземного газопроводу від 21.11.2017 №123, які виконувались поетапно, рахунками на оплату від 31.07.2017 №93, від 18.08.2017 №106, карткою рахунку по контрагенту ТОВ БРСМ-ГРУП за серпень-грудень 2017 року, накладною вимогою на відпуск матеріалів на підставі акту від 21.11.2017 №123, банківськими виписками;

- ТОВ ЄВРО ПАУЕР , на підставі договору поставки від 06.11.2017 №СГ3-06/11-01-17, предметом якого є стаціонарний заправник газу типу СЗГ-19,9п-ГТРС , що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт по поставці товару та прокладання сталевого підземного газопроводу від 17.11.2017 №122, рахунками на оплату від 06.11.2017 №141, від 17.11.2017 №146, карткою рахунку по контрагенту ТОВ ЄВРО ПАУЕР за листопад-грудень 2017 року, накладною вимогою на відпуск матеріалів на підставі акту від 17.11.2017 №122, банківськими виписками.

Копії, всіх зазначених вище документів, наявні в матеріалах справи.

Крім того, з даних бухгалтерського обліку, зокрема, оборотно-сальдової відомості за листопад 2017 року, карток за рахунком 201 за листопад-грудень 2017 року, вбачається, що:

- клапан зворотний Ду40Ру 16 фланец/різьба М60х4 у кількості 4х одиниць, надійшов на склад позивача 16.11.2017 та був відпущений протягом 17.11.2017 - 13.12.2017, наявний паспорт клапану;

- клапан швидкісний Ду32Ру 25 фланец/різьба М60х4 у кількості 4х одиниць, надійшов на склад позивача 16.11.2017 та був відпущений протягом 17.11.2017 - 21.11.2017, наявний паспорт клапану;

- клапан перепускний (бай-пас) 1 G.S.L.-620 (Gaslin, Туреччина) у кількості 4х одиниць, надійшов на склад позивача 16.11.2017 та був відпущений протягом 17.11.2017 - 13.12.2017, наявний паспорт клапану;

- насос SKC 4.08 с двиг з кВт у кількості 1ї одиниці надійшов на склад позивача 16.11.2017 та був відпущений 13.12.2017, наявний сертифікат якості;

- фланцевий з'єднувальний елемент для труби LPG типу LP 1050,1 у кількості 5и одиниць, надійшов на склад позивача 20.11.2017 та був відпущений протягом 21.11.2017-28.11.2017, наявний паспорт;

- труба LPGDN25 (50 пог. м), надійшла на склад позивача 20.11.2017 та була відпущена у кількості 40 пог. м 28.11.2017, наявний паспорт;

- проектор магнієвий ПМ-10у у кількості 8и одиниць, надійшов на склад позивача 20.11.2017 та був відпущений протягом 21.11.2017-28.11.2017, наявний паспорт проектору.

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ "ГОЕРО" податкові накладні на загальну суму 170979,89 грн., у тому числі ПДВ - 28496,65 грн. (від 16.11.2017 №97 на загальну суму 89806,32 грн., в тому числі ПДВ - 14967,72 грн.; від 20.11.2017 №134 на загальну суму 81173,57 грн., в тому числі ПДВ - 13528,93 грн.), податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні звітні (податкові) періоди у 2017 році, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах отриманих податкових накладних за ці звітні (податкові) періоди.

З приводу юридичної особи контрагента позивача суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЕРО" є юридичною особою, що зареєстрована 11.10.2017 (запис про державну реєстрацію в ЄДР - 1 339 102 0000 015517); стан юридичної особи - зареєстрована; статус відомостей - підтверджено; основний вид діяльності за КВЕД: неспеціалізована оптова торгівля (Код 46.90); записи про відсутність за місцезнаходженням та припинення у ЄДР відсутні.

Також, в матеріалах справи наявна копія протоколу №1 загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЕРО" від 10.10.2017, з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю РІДЛЕН (ідентифікаційний код: 40389760) та Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАРС СОЛЮШН (ідентифікаційний код: 39769777) створили ТОВ ГОЕРО , визначили, зокрема, що воно буде здійснювати свою діяльність на підставі модельного статуту, а також проводити фінансово-господарську діяльність без печатки, відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами-підприємцями від 23.03.2017 №1982-УІІІ, довіреності від імені товариства видаватимуться за підписом керівника або іншої уповноваженої на те особи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

У справі, що розглядалась, в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковий орган поклав твердження про безтоварність (фіктивність) господарських операцій, які здійснювались між позивачем та постачальником - ТОВ "ГОЕРО". Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності або спростування таких тверджень податкового органу про безтоварність (фіктивність) господарських операцій.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, під час розгляду даної адміністративної справи, встановив, що факти поставки товару на користь позивача та оплата його вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними; висновок податкового органу про безтоварність (фіктивність) господарських операцій, що здійснювались між позивачем і ТОВ "ГОЕРО", є безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця (пункти 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.7 статі 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки (отримання) товару та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, за результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів, суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності в податкових накладних обов'язкових реквізитів.

Також, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ ГОЕРО було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

При цьому, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість вказаного контрагента позивача - ТОВ ГОЕРО було скасоване чи визнане недійсним за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Водночас відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Акт перевірки та письмовий відзив на позовну заяву відповідача не містять жодних посилань на наявність дефектів у правовому статусі контрагента ПП "ГАЗТРОН-БУДСЕРВІС", як-то відсутність ТОВ ГОЕРО за місцезнаходженням, як станом на момент здійснення спірних фінансово-господарських операцій, так і станом на момент перевірки.

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ ГОЕРО спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання зазначених правочинів.

В Акті перевірки відсутні посилання на випадки ухиляння ТОВ ГОЕРО від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами угод з метою неправомірного отримання податкових вигод.

Також, відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем так і його контрагентом сум податку на додану вартість за наслідками спірних фінансово-господарських операцій.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ ГОЕРО товарно-матеріальних цінностей (насосних агрегатів, гумових виробів, запірної арматури, клапанів, тощо).

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у ТОВ ГОЕРО та його контрагентів, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єктів господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ ГОЕРО та його контрагентів матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Суд також наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Відповідачем не надано суду переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти поставки товару, його оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Посилання відповідача, як на підставу для невизнання податкового кредиту на обрив ланцюга постачання, (відсутність інформації про придбання контрагентами контрагента позивача товарів, що були поставлені позивачу) судом до уваги не приймаються.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України", оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд зазначає, що встановивши за даними власних інформаційних систем факт обриву ланцюга постачання товарів, контролюючий орган не здійснив будь-яких дій, направлених на отримання документального підтвердження відповідних обставин.

Так, пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Отже, висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, інформації БД "Єдиний реєстр податкових накладних", АС "Податковий блок", а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого судом Акта перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу факти поставки товарів до ТОВ ГОЕРО належним чином не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, інформація, яка наведена в БД "Єдиний реєстр податкових накладних", АС Податковий блок не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ "ГОЕРО" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, нереальними (безтоварними).

Таким чином, факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при їх укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не інформацією, яка наведена в базах даних податкового органу.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій між ПП "ГАЗТРОН-БУДСЕРВІС" та вказаним контрагентом. Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цим контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо нереальності укладених правочинів не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання спірного договору, зокрема, того, що дане підприємство не було зареєстроване в якості платників податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а отже суд дійшов висновку, що податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за перевіряємий період, цілком відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

Приписами частини 2 статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємець який є сумлінним платником податків і виконав усі вимоги, з якими закон пов'язує право на зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту, не повинен нести відповідальність за своїх контрагентів.

Відносно посилання відповідача на досудове розслідування, яке здійснюється в рамках кримінального провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі. Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 № К-39842/10.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України тільки вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, та лише у питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, - а тому матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційного характеру під час розгляду даної справи.

Водночас, відповідачем, не пред'явлено суду вирок суду щодо керівника ТОВ "ГОЕРО".

Таким чином, суд зазначає, що факт проведення досудового розслідування №32017110000000062 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, не є належним і допустимим доказом на підтвердження обставин, викладених в Акті перевірки.

Суд, також, зауважує, що право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Податковим органом не надано доказів обізнаності позивача, в особі його керівника, про недобросовісний характер діяльності його контрагента або про допущені ним порушення податкового законодавства.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам послуг.

Лише встановлення, в ході судового розгляду, факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Суд зазначає, що поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нереальності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "ГОЕРО", а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договорів та первинних документів до них неуповноваженими на те особами.

Аналізуючи викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування ПП "ГАЗТРОН-БУДСЕРВІС" податкового кредиту.

Твердження податкового органу про фіктивність господарських операцій спростовані доказами, наявними в матеріалах справи, які є переконливими і достатніми для висновку суду щодо їх реальності.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 15.06.2018 № 0018161414 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість підлягає скасуванню як безпідставне.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір, доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень,- Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 15.06.2018 № 0018161414.

Стягнути на користь Приватного підприємства ГАЗТРОН-БУДСЕРВІС (код ЄДРПОУ: 36335494) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ: 39393260) сплачений судовий збір у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.