Рішення

від 03.12.2018 по справі 420/5516/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5516/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року м. Одеса

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційна кабельна компанія до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за № UA500060/2018/000038/2 від 04.09.2018 року та картки відмови № UA500060/2018/08523 від 04.09.2018 року,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Інноваційна кабельна компанія (надалі по тексту - позивач або ТОВ Інноваційна кабельна компанія ) звернулося до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (надалі по тексту - відповідач або Одеська митниця ДФС), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за № UA500060/2018/000038/2 від 04.09.2018 року та картки відмови № UA500060/2018/08523 від 04.09.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що ТОВ Інноваційна кабельна компанія уклала контракт із ТОВ Лісма № 18/000265 від 04.05.2018 року на поставку світлотехнічної продукції. В рамках даного контракту ТОВ Лісма поставило ТОВ Інноваційна кабельна компанія продукцію відповідно до додатків №3 та №4 до контракту. З метою митного оформлення декларантом ТОВ Інноваційна кабельна компанія була подана митна декларація №UА500060/2018/027083 від 04.09.2018 року. Також до митного органу для підтвердження митної вартості товарів були надані наступні документи: рахунок-фактура від 30.08.2018 р., автотранспортна накладна від 30.08.2018 р., сертифікат про походження товару від 31.08.2018 року, банківський платіжний документ від 18.07.2018 року та банківський платіжний документ від 21.08.2018 року, довідка про транспортні витрати від 03.09.2018 року, прас-лист від 01.08.2018 року, висновок експерта від 04.09.2018 року про визначення ринкової вартості товарів, інформаційний лист від 29.08.2018 р., контракт від 04.05.2018 року із додатками №3 та №4, договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.04.2017 року. 04.09.2018 року Одеська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА500060/2018/000038/2 та винесла картку відмови в прийнятті митної декларації №ЧА500060/2018/08523. Дані рішення обґрунтовані наступним: декларантом не надані документи підтверджуючі транспортні витрати, а саме рахунок-фактура, акт виконаних робіт та платіжні документи; у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо включення або не включення вартості упаковки до вартості товарів. 18.10.2018 року позивач звернувся до Одеської митниці ДФС із заявою скасувати рішення про коригування митної вартості, до якого були надані додаткові документи, підтверджуючі вартість товару: платіжне доручення №127 від 12.09.2018 року, рахунок-фактура №476 від 06.09.2018 року, акт здачі-прийняття робіт між ТОВ ІКК та ФОП ОСОБА_1, лист ТОВ Лисма від 22.08.2018 року. Однак, Одеська митниця ДФС відмовила у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів №ІІА500060/2018/000038/2. ТОВ Інноваційна кабельна компанія не погоджуючись з вищевказаними висновками митного органу та вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови незаконними, прийнятими без достатніх правових підстав та такими, що підлягають скасуванню, звернулося до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 30 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, призначено перше судове засідання по справі на 20.11.2018 року на 09:00 годину.

19.11.2018 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід № 35245/18), згідно якого, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись в цілому на те, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларантом не було надано до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю.

У судове засідання представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, подали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 205 КАС України суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

ТОВ Інноваційна кабельна компанія було укладено контракт із ТОВ Лісма №18/000265 від 04.05.2018 року на поставку світлотехнічної продукції. В межах даного контракту ТОВ Лісма поставило ТОВ Інноваційна кабельна компанія продукцію відповідно до додатків №3 та №4 до контракту.

З метою митного оформлення декларантом товару ТОВ Інноваційна кабельна компанія для підтвердження його митної вартості до Одеської митниці ДФС була подана митна декларація № UА500060/2018/027083 від 04.09.2018 року, в якій було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньо - економічного Контракту №18/000265 від 04.05.2018 року.

До митного оформлення для підтвердження митної вартості декларантом були подані також наступні документи: рахунок-фактура від 30.08.2018 року, автотранспортна накладна від 30.08.2018 року, сертифікат про походження товару від 31.08.2018 року, банківський платіжний документ від 18.07.2018 року та банківський платіжний документ від 21.08.2018 року, довідка про транспортні витрати від 03.09.2018 року, прас-лист від 01.08.2018 року, висновок експерта від 04.09.2018 року про визначення ринкової вартості товарів, інформаційний лист від 29.08.2018 року, контракт від 04.05.2018 року із додатками №3 та №4, договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.04.2017 року.

04.09.2018 року Одеська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UА500060/2018/000038/2. При визначенні митної вартості товарів митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості №6 (а.с. 12-13).

04.09.2018 року Одеська митниця ДФС відмовила позивачу в митному оформленні та пропуску товарів по МД № UА500060/2018/027083 від 04.09.2018 року, про що складена Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2018/08523 від 04.09.2018 року та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с. 14-15).

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UА500060/2018/000038/2 від 04.09.2018 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500060/2018/027083 від 04.09.2018 року, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України (надалі по тексту - МК України) в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Аналіз вказаних норм свідчить, що у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів. При цьому витребовування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2018/000038/2 від 04.09.2018 року, воно обґрунтоване наступним: декларантом не надані документи підтверджуючі транспортні витрати, а саме рахунок-фактура, акт виконаних робіт та платіжні документи.; у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо включення або не включення вартості упаковки до вартості товарів.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Однак, судом встановлено, що митний орган не надсилав декларанту позивача письмову вимогу надати додаткові документи згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України.

При цьому, у відзиві та у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що Одеською митницею ДФС було повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; 3) декларацію країни відправлення.

Разом з тим жодного доказу на підтвердження того, що Одеською митницею ДФС було повідомлено декларанта позивача про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості відповідачем до суду не надано, а також у відзиві та у самому рішенні не зазначено, дати - коли саме позивачу було надіслано електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів, що сприймається судом критично.

При цьому судом встановлено, що 18.10.2018 року позивач звернувся до Одеської митниці ДФС із заявою скасувати рішення про коригування митної вартості, до якого були надані додаткові документи, підтверджуючі вартість товару: платіжне доручення №127 від 12.09.2018 року, рахунок-фактура №476 від 06.09.2018 року, акт здачі-прийняття робіт між ТОВ ІКК та ФОП ОСОБА_1, лист ТОВ Лисма від 22.08.2018 року.

Таким чином митний орган має право витребувати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, але це право виникає лише в передбачених законом випадках, а саме: у разі якщо документи, що подаються декларантом містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або неповноту відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зазначені обставини митним органом суду доведені не були, так само як не було доведено факт надсилання декларанту позивача письмової вимоги про необхідність надання додаткових документів згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що неподання документів, витребуваних митницею, не є підставою для відмови в митному оформленні товару, оскільки для прийняття такого рішення митний орган повинен довести, що подані до митного оформлення документи в своїй сукупності не дають можливість здійснити митне оформлення товару за методом, обраним декларантом. У ході розгляду справи такі обставини відповідачем не доведені.

Відповідно до норм чинного законодавства митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, судом встановлено, що митна вартість товару за резервним 6 методом, була визначена на підставі наявної у митного органу інформації щодо митної вартості на товари, митне оформлення яких вже було здійснено, а саме згідно митної декларації від 05.03.2018 року № UА112080/2018/4937, цінова інформація, якої була використана на ідентичний товар митне оформлення якого було здійснено - до суду не представлена.

Митним кодексом України (ч. 4 ст. 319, ст. 337) передбачено проведення митного контролю із застосуванням єдиної з митними органами інформаційно-телекомунікаційної системи, проте правовий статус такої автоматизованої системи, порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності, Митним Кодексом України не передбачено. У зв'язку з чим, автоматизована інформаційна система (ЦБД ЄАІС ДМСУ), даними якої оперує митний орган, на час розгляду справи має статус для службового користування , у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що зазначена база не містить об'єктивних даних, які підтверджуються документально, тому оцінці не підлягають, у зв'язку з чим в якості належного доказу по справі не приймається.

Згідно положень п.п. 4,5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов'язаний вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Наведення у графі 33 Рішення про коригування повинно містити розбіжності або сумніви у достовірності наданої інформації повинні свідчити саме про невірні числові значення складових митної вартості товарів; спрацювання профілів ризиків АСАУР та наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари було оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту. Відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та не мають більшого значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Як наслідок, само лише зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформленої митної декларації з вищим рівнем митної вартості товару - не може вважатись належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України № 826/4003/14 від 11.11.2014 року; № 810/1376/14 від 09.10.2014 року; № 826/716/14 від 14.10.2014 року; № 826/13312/ 13-а від 17.02.2015 року; листі Міндоходів і зборів України № 10441/7/99-99-10-03-01-14 від 07.05.2014 року Щодо судових спорів стосовно визначення (коригування) митної вартості товарів .

Як встановлено судом, декларантом були подані відповідачу всі необхідні для митного оформлення товару документи, що підтверджують вартість товару за першим методом (за ціною договору), які були визначені у ВМД та надалі у картці відмови, серед яких: зовнішньоекономічний контракт, інвойс, ВМД та інші. При цьому додаткових документів у позивача витребувано не було.

Також відповідачем не було доведено які саме дані щодо числового значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті відсутні або містять розбіжності.

Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з частинами 7, 8 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів або неможливості надати затребувані митним органом додаткові документи за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи митний орган випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

У ході розгляду справи відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом основного методу за ціною договору.

Згідно з частиною 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідач не надав доказів наявності обмежень, передбачених частиною 1 статті 58 МК України, які виключають використання основного методу. Такого обмеження у використанні основного методу визначення митної вартості товару, як неподання додаткових документів, Митний кодекс України не передбачає.

Статтею 64 МК України, якою регламентовані умови використання резервного методу, застосованого відповідачем при прийнятті спірного рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Отже, митним органам надано право застосування резервного методу у випадках, коли вони аргументовано вважають, що інші п'ять методів не можуть бути використані та не дозволять об'єктивно та максимально точно встановити вартість оцінюваних товарів.

Між тим, відповідачем, яким визначено митну вартість товару на підставі резервного методу, не надано суду доказів того, що ним до застосування цього методу послідовно застосовувались інші методи визначення митної вартості.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наявними в справі доказами підтверджується правомірність поданих позивачем документів для визначення митної вартості товарів за основним методом. Натомість відповідачем не надано доказів, які б переконливо свідчили про заниження позивачем митної вартості імпортованих товарів та законність відмови в митному оформленні товару за заявленим методом.

Судом встановлено, що відповідачем були порушені приписи чинного законодавства щодо здійснення контролю правильності визначення митної вартості та застосування методів визначення митної вартості товару.

Оскільки у ході судового розгляду встановлено невідповідність оспорюваного позивачем рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500060/2018/000038/2 від 04.09.2018 року критеріям, зазначеним у ч.2 ст.2 КАС України, а відповідачем правомірність цього рішення не доведена, суд прийшов до висновку про задоволення позову щодо визнання його протиправним та скасування.

Зважаючи на те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2018/08523 від 04.09.2018 року видана у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2018/000038/2 від 04.09.2018 року, яке є протиправним, суд вважає наявними підстави для визнання її протиправною та скасування.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ТОВ Дунайська імпортна компанія слід відмовити повністю.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційна кабельна компанія до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за № UA500060/2018/000038/2 від 04.09.2018 року та картки відмови № UA500060/2018/08523 від 04.09.2018 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500060/2018/000038/2 від 04.09.2018 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС № UA500060/2018/08523 від 04.09.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційна кабельна компанія (код ЄДРПОУ 39088009) суму сплаченого судового збору в розмірі 3 524 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Cтефанов

.