Рішення

від 28.11.2018 по справі 2040/7106/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 листопада 2018 р. № 2040/7106/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сагайдака В.В.,

при секретарі судового засідання - Савчук С.С.,

за участі:

представника позивача - Базарної І.О.,

представника відповідача - Ковальової М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Компакт" (64801, Харківська область, Близнюківський район, с. Квітне, код ЄДРПОУ 30829128) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Приватне сільськогосподарське підприємство "Компакт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати протиправними та повністю скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 26.04.2018 року №0000191419 на суму 16557 грн., №0000201419 на суму 250137,50 грн., направлені ПСП "Компакт" (ЄДРПОУ 30829128).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 26.04.2018 року №0000191419, №0000201419 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог Приватного сільськогосподарського підприємства "Компакт" заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області, на підставі наказу №1473 від 03.03.2018 р., проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства "Компакт".

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 28.03.2018 р. №1088/20-40-14-19-08/30829128(а.с.43-73 том 1).

Згідно з висновком акту перевірки Приватним сільськогосподарським підприємством "Компакт" порушено п. 44.1 ст.44, ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п.201.1, п.201.7 ст. 201, п. 209.2 ст.209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2016 року на загальну суму 200110 грн., та штрафна санкція на суму 50027,5, загалом 250137.5 грн, та зменшено від'ємне значення у сумі 16557 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем подано заперечення від 11.04.2018 р.(а.с.81-89 том 1).

Рішенням від 23.04.2018 р. на порушення п. 44.1 ст.44, ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п.201.1, п.201.7 ст. 201, п. 209.2 ст.209 Податкового кодексу України встановлено заниження податкового кредиту ПСП КОМПАКТ по взаємовідносинах з контрагентом -постачальником ТОВ САМОРА ВЕСТ всього у сумі ПДВ 216667 грн., у тому числі за червень 2016 р. на суму 216667 грн. (а.с.90-96 том 1).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 26.04.2018 р. прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000191419, яким до ПСП КОМПАКТ застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 16557 грн.(а.с.99 том 1);

№0000201419, яким ПСП КОМПАКТ збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 250137,50 грн. (а.с.100 том 1).

Не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, ПСП КОМПАКТ до Державної фіскальної служби України подано адміністративну скаргу(а.с.103-112 том 1).

Рішенням Державної фіскальної служби України Про розгляд скарги від 12.07.2018 р. скаргу позивача залишено без розгляду та повернуто скаржнику(а.с.115-116 том 1).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся з даним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

Судом встановлено, що ПСП КОМПАКТ є юридичною особою. Основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код за КВЕД 01.11).

Між ТОВ САМОРА ВЕСТ (в якості продавця) та ПСП КОМПАКТ (в якості покупця) 06.06.2016 р. укладено договір купівлі-продажу №06/06-16(а.с.170-171 том 1).

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити його вартість на умовах даного договору.

Загальна сума договору 1300000,0 грн.(п.4.2 договору).

На підтвердження реальності здійсненої господарської операції позивачем надані до суду копії рахунку №06/06-2016, видаткової накладеної №111, зареєстрованої податкової накладної №111, платіжного доручення №386, виписки по рахунку, товарно-транспортних накладних №26, №27, №28,№29(а.с.176-185 том 1), матеріального звіту за червень 2016 р., актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, подорожніх листів, відомості про наявність земельних ділянок, штатного розкладу, довідка про наявні на праві приватної власності транспортні засоби (сільськогосподарська техніка: трактори, автомобіль, комбайн), свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витягу про державну реєстрацію прав, фінансового звіту (а.с.200-250 том 1, 1-4 том 2).

Товар отримувався директором товариства Косолаповим О.А., який діє від імені підприємства на підставі статуту ПСП Компакт .

Згідно наданих представником позивача пояснень, розвантажувально-навантажувальні операції, придбаного підприємством товару, здійснювались за допомогою кран-балки та куну на базі МТЗ-892.

Факт оприбуткування придбаного товару на складі, його внутрішнє переміщення та списання підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №209 (форма М-19) за червень 2016 р.

Придбання зазначеного товару безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю ПСП Компакт . Зокрема, придбані у контрагента-постачальника ТОВ Самора Вест мінеральні добрива - нітроамофоска були використані у власній господарській діяльності підприємства шляхом удобрення зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур тощо.

Відносно посилання представника відповідача на розбіжність у кількості поставленого товару (замість 125 тон, вказано 145 тон) у податковій накладній №111, суд зазначає, що згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України помилки допущені в оформленні податкової накладної, які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Контролюючим органом в акті перевірки вказано, що з наданих до перевірки товарно-транспортних накладних не зрозуміло хто здійснював перевезення вантажу, оскільки п. 6.3 договору передбачено, що поставка товару відбувається покупцем.

Дійсно, відповідно до п.6.3 договору №06/06-16 поставка товару до місця призначення здійснюється покупцем.

Як встановлено судом з товарно-транспортних накладних перевезення товару здійснено ФОП ОСОБА_4

З метою отримання договору транспортного експедирування, директор ПСП КОМПАКТ листом від 03.10.2018 р. просив ТОВ САМОРА ВЕСТ надати наявні у нього первинні документи щодо вказаної господарської операції(а.с.188 том 1).

Листом від 18.10.2018 р. ТОВ САМОРА ВЕСТ надані копії документів та пояснення(а.с.189 том 1).

Судом встановлено, що 06.06.2016 р. між ФОП ОСОБА_4 (в якості експедитора) та ТОВ САМОРА ВЕСТ (в якості замовника) укладено договір транспортного експедирування №06/06/2016(а.с.190-191 том 1).

Відповідно до предмету договору замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок замовника забезпечити організацію здійснення перевезень вантажу замовника автомобільним транспортом в межах території України, про що складається заявка до даного договору.

В матеріалах справи наявні копії заявок №26, №27, №28, №29, акт приймання-передачі виконаної роботи до договору транспортного експедирування №06/06/2016(а.с.192-193 том 1).

Таким чином, транспортування товару здійснювалось за усною домовленістю між сторонами договору купівлі-продажу №06/06-16 та на підставі договору транспортного експедирування №06/06/2016.

Отже, реальність вчиненої господарської операцій з ТОВ Самора Вест у червні 2016 підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, а також документами, оформленими на виконання умов укладеного договору, які повністю відображають зміст і обсяг цієї господарської операції, а також свідчать про зміни в майновому стані підприємства та рух його активів.

Відносно посилання контролюючого органу на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, як на доведення безтоварності укладеного договору між ПСП Компакт та його контрагентом, слід вказати, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення умовленого договором товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарської операції.

Так, Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ, із змінами і доповненнями, та Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, із змінами і доповненнями (далі - Правила), визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 №488/346 затверджена типова форма товарно-транспортної накладної. Проте, даний документ не було внесено до Державного реєстру нормативно-правових акрів, у зв'язку з чим його норми носять лише рекомендаційний характер.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 № 493 було виключено п. 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, згідно якого товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, тобто, навіть у разі ненадання цих документів до перевірки такі дії ПСП Компакт не можуть бути розцінені, як підстави до висновку до заниження сум ПДВ.

Крім того, безпідставними є посилання контролюючого органу на Закон України Про пестициди і агрохімікати внаслідок відсутності у ПСП Компакт документів передбачених вказаним Законом, оскільки порушення останнього підприємством в силу норм Податкового кодексу України не доводить нереальність оспорюваної операції, адже реальність такої операції підтверджена вищенаведеними первинними документами, та не пов'язується з фактом наявності у підприємства права на відшкодування податкового кредиту.

Щодо посилання контролюючого органу на ненадання до перевірки документів якісного посвідчення до придбаних агрохімікатів (сертифікатів відповідності), суд зазначає, що в силу приписів Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні такі документи не є первинними документами та не відображають зміст вчиненої господарської операції, не пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів позивача, а також не впливають на показники податкової звітності, тому їх відсутність не впливає на реальність вчинення операції.

Також контролюючий орган по спірній операції з контрагентом ПСП Компакт посилається на не подачу звітності контрагентом та анулювання свідоцтва платника ПДВ. При цьому, поза увагою перевіряючих залишився той факт, що перелічені недоліки мали місце вже після завершення господарських операцій із ПСП Компакт .

Щодо доводів контролюючого органу про нереальність господарської операції на підставі отриманої від Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкової інформації від 02.12.2016 року №313/14-01/40047882 по ТОВ Самора Вест (код ЄДРПОУ 40047882) за період березень, квітень, травень, червень, липень 2016 року, у відповідності до якої у вказаного контрагента ПСП Компакт відсутні складські, офісні, трудові ресурси, транспортні засоби для здійснення господарської операції, контрагент ПСП Компакт відсутній за місцезнаходженням, суд вказує наступне.

Інформація про неправомірний характер діяльності контрагентів, одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень, тобто відповідним податковим повідомленням-рішенням, і не є юридичним фактом не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності розглядувані фінансово-господарські операції не відбулись.

Зокрема, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у постанові від 09.12.2014 №21-511а4, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу та не створює для платника податків будь-яких правових наслідків.

При вирішенні питання щодо юридичних наслідків одержання контролюючим органом податкової інформації про протиправний характер діяльності окремого платника податків, необхідно також брати до уваги, що 01.09.2015 набрав чинності Закон України від 17.07.2015 № 655-УІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків .

Згідно з абз. 5 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у редакції Закону України від17.07.2015 №655-УІІІ, контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акту перевірки податкове повідомлення - рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи, не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово - господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Отже, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

Висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, інформації з внутрішніх баз Державної фіскальної служби, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Крім того необхідно враховувати, жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платника податку - одержувача товару (послуг) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Навіть, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового чи іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.

Окрім того, питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків та не ставить цей факт у залежність від дотримання вимог податкового законодавства третіми особами або іншими суб'єктами господарювання.

У відповідності до положень ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Так, контролюючим органом під час перевірки не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у ПСП Компакт чи його контрагентом ТОВ Самора Вест , як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій.

На час укладення угоди між ПСП Компакт та вищезазначеним контрагентом, так і на час їх виконання, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були платниками податку на додану вартість, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні за вказаною операцією.

Посилання податкового органу на порушення кримінального провадження №32016080000000095 від 07.09.2016 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч. 3 ст. 212 КК України відносно контрагента ТОВ Самора Вест не можуть спростовувати реального виконання господарської операції, оскільки кримінальне провадження з обвинувальним висновком відносно посадової особи зазначеного підприємства до суду не надано.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Приписами ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами п. 201.1, 201.7 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п.209.2 ст. 209 ПК України позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена:

а) за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 50 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 50 відсотків;

б) за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків; в) за операціями з продукцією тваринництва підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 20 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 80 відсотків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 26.04.2018 року №0000191419, №0000201419 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Компакт" (64801, Харківська область, Близнюківський район, с. Квітне, код ЄДРПОУ 30829128) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 26.04.2018 року №0000191419 на суму 16557 грн. (шістнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім гривень), №0000201419 на суму 250137,50 грн. (двісті п'ятдесят тисяч сто тридцять сім гривень 50 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Компакт" (64801, Харківська область, Близнюківський район, с. Квітне, код ЄДРПОУ 30829128) суму сплаченого судового збору у розмірі 3752.06 грн. (три тисячі сімсот п'ятдесят дві гривні06 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03 грудня 2018 р.

Суддя Сагайдак В.В.