Рішення

від 30.11.2018 по справі 344/15064/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/15064/18

Провадження № 2/344/4223/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.

секретарів Стефанець Г.Я., Орнат Л.І.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Регістр про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

24 вересня 2018 року позивач звернувся в суд з наведеним позовом до відповідача мотивуючи тим, що з 09.11.2016 року по 22.05.2017 року він працював в ТзОВ ТД Регістр на посаді торговельного агента. 29.08.2018 року він отримав листа за підписом начальника Управління держпраці в Івано-Франківській області за результатами розгляду скарги від 03.08.2018 року. В листі вказано, що при звільненні з роботи відповідачем порушено вимоги п. 7 розділу 4 Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100, а саме: нараховано та виплачено компенсацію за 12 календарних днів щорічної основної відпустки, а не за 13 календарних днів. Отже, 22 травня 2017 року в порушення вимог ст. 47 КЗпП розрахунок з позивачем в повному обсязі не було проведено, відповідачем донараховано 108 грн. 84 коп. 03.08.2018 року позивач звернувся до відповідача із листом з проханням надати йому інформацію про суму середньомісячного заробітку та надіслати трудову книжку на його адресу. Заява позивача отримана відповідачем 06.08.2018 року. Але відповіді на свою заяву та трудової книжки позивач станом на день звернення з позовом до суду не отримав.

25 вересня 2018 року суддею прийнято до провадження вказану цивільну справу та відкрито провадження у справі. Судове засідання призначено на 22 жовтня 2018 року. Відповідачу встановлено 15 денний строк для подання відзиву та зобов'язано разом з поданням відзиву надати суду інформацію про розмір середнього заробітку позивача та інформацію про дату повернення позивачу його трудової книжки.

Копію ухвали відповідач отримав 27 вересня 2018 року.

19 жовтня 2018 року до суду подано клопотання позивача про витребування доказів, а саме: інформації про середній заробіток позивача та в клопотання вказано, що трудову книжку позивачу направлено відповідачем 27 вересня 2018 року, а отримав позивач свою трудову книжку 28 вересня 2018 року.

В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились, позивач просив проводити судове засідання у його відсутності, а відповідач просив судове засідання відкласти, відзив суду не подав у строк встановлений судом, ухвала суду не виконана.

22 жовтня 2018 року судом було постановлень ухвалу про витребування інформації про розмір середнього заробітку позивача та встановлено строк виконання до 02 листопада 2018 року. Копію ухвали відповідач отримав 25 жовтня 2018 року.

В судовому засіданні 05 листопада 2018 року представник відповідача надав суду бухгалтерську довідку із розрахунком середньої заробітної плати, але такий розрахунок проведено невірно, не у відповідності із постановою КМУ № 100.

Судове засідання 05 листопада 2018 року було відкладено для ознайомлення представника позивача із наданими відповідачем суду довідками.

В судовому засіданні 14 листопада 2018 року представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності та ряд клопотань. Представник позивача просив знову витребувати у відповідача формацію про середній заробіток позивача.

Судом ухвалено витребувати у відповідача інформацію у вигляді довідки про заробітну плату позивача за період з 01.01.2017 року по 22.05.2017 року, встановлено строк виконання до 22 листопада 2018 року.

На виконання ухвали суду 26 листопада 2018 року представник відповідача через канцелярію суду подала довідку про заробітну плату позивача.

Представник позивача 26 листопада 2018 року подав заперечення проти заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності та заяву про розгляд справи у його відсутності.

Від відповідача жодних заяв про розгляд справи у його відсутності чи про відкладення судового засідання не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається із копії витягу з наказу Про прийняття на роботу від 08.11.2016 року та копії наказу Про звільнення з роботи від 22.05.2017 року позивач працював у ТзОВ ТД Регістр на посаді торгового агента (а.с.8, 9).

03 серпня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою в якій серед іншого просив надіслати йому його трудову книжку на вказану адресу (а.с.17). Вказану заяву відповідач отримав 06 серпня 2018 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.20).

У відповідь на лист позивача від 03.08.2018 року відповідач надіслав позивачу відповідь від 23.08.2018 року в якій вказав, що при проведенні перевірки правильності розрахунку при звільненні виявлена помилка щодо нарахування розрахункових за період роботи (не враховано один день компенсації відпустки). Позивачу було донараховано суму 108 грн. 84 коп. (а.с.21).

В своїй заяві від 21 вересня 2018 року адресованій відповідачу позивач знову вказує адресу на які слід йому направити трудову книжку та просить виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні і вказує рахунок для перерахування коштів 9а.с.23).

В листі за підписом начальника Управління держпраці в Івано-Франківській області від 29.08.2018 року також вказується на порушення вимог трудового законодавства відповідачем, а сам: невірно проведено розрахунок днів невикористаної відпустки, відповідачем виплачено компенсацію за 12 днів, а вірним було за 13 календарних днів, тобто позивачу не проведено нарахування та виплату компенсації за 1 день невикористаної щорічної основної відпустки (а.с.13-15).

Отже, в день звільнення з позивачем не було проведено повного розрахунку, а саме: не виплачено суму 108 грн. 84 коп. та не видано трудової книжки.

Щодо невидачі трудової книжки, то відповідачем надано суду копію акту від 22.05.2017 року про відмову позивача від отримання трудової книжки (а.с.42) та позивачу направлено повідомлення про отримання трудової книжки (а.с.43).

Але, доказів надіслання повідомлення про отримання отримання трудової книжки відповідач суду не надав.

Так само представником відповідача не надано суду жодних письмових чи усних пояснень щодо не направлення позивачу його трудової книжки у відповідь на заяву позивача від 03.08.2018 року.

Трудову книжку відповідачем було надіслано позивачу вже коли справа перебувала в суді, трудову книжку позивач отримав 28 вересня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про те, що з позивачем не проведено повного розрахунку в день звільнення позивач дізнався із листа від 29.08.2018 року за підписом начальника Управління держпраці в Івано-Франківській області за результатами розгляду скарги від 03.08.2018 року. 10 серпня 2018 року бухгалтерією відповідача проведено нарахування компенсації за 1 день невикористаної щорічної відпустки в сумі 108 грн. 84 коп., а з позовом до суду позивач звернувся 24.09.2018 року.

Крім того, ст. 233 КЗпП передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, строк звернення до суду позивачем не пропущено, а тому підстав для відмови в позові з підстав пропуску строку позовної давності немає.

Згідно ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Причини невиплати позивачу при звільненні всіх сум, що належать йому, зокрема заборгованої заробітної плати, представник відповідача суду не пояснив.

Хоча сума невиплати 108 грн. 84 коп. відповідачем визнається, оскільки вона була нарахована позивачу. Позивач у своїй заяві від 21.09.2018 року вказував реквізити для перерахунку невиплаченої суми, однак, навіть станом на день розгляду справи судом кошти в сумі 108 грн. 84 коп. відповідачем не виплачено позивачу, доказів виплати суду не надано.

Відповідачем 30.10.2018 року перераховано позивачу на його рахунок кошти в сумі 5540 грн. 01 коп. (а.с.61) як компенсацію середнього заробітку.

Вимоги про стягнення невиплачених коштів в сумі 108 грн. 84 коп. позивачем не заявлено.

Статтею 117 КЗпП встановлено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Відповідно до вказаної статті, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як встановлено судом, відповідач не провів повний розрахунок із позивачем в день звільнення, а тому він повинен понести відповідальність згідно вимог ст. 117 КЗпП.

Відповідач прострочив виплату позивачу розрахунку в день звільнення строком на 383 дні.

Середньоденна заробітна плата позивача становить 160 грн. Розрахунок проведено відповідно до постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати .

Отже, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.05.2017 року по день фактичного розрахунку, а саме по 30.11.2018 року в розмірі 61 280 грн.(160*383). Від вказаної суми слід відняти суму 5540 грн. 01 коп., яка виплачена відповідачем 30.10.2018 року. Отже, сума яка підлягає до стягнення 55 739 грн. 99 коп.

З врахуванням наведеного вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.05.2017 року по день фактичного розрахунку, а саме по 30.11.2018 року є обґрунтованою та підлягає до задоволення в розмірі 55 739 грн. 99 коп.

Щодо вимоги позивач про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Трудову книжку позивач отримав 28.09.2018 року незважаючи на те, що із заявою про надсилання йому трудової книжки звернувся 03.08.2018 року.

22.05.2017 року відповідачем було складено акт із якого вбачається, що позивач відмовився від отримання трудової книжки та йому було надіслано повідомлення про отримання трудової книжки, але доказів направлення такого повідомлення представником відповідач суду не надано.

Також в акті вказано, що позивач відмовився від підписання акту, але в акті навіть немає графи для підпису позивача.

Також представник відповідача не з'явився в судове засідання 26.11.2018 року для дачі пояснень з приводу спору, для з'ясування всіх обставин справи, відзив у строки встановлені судом не подав.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В абзацах 5 та 6 п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок вказано, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Отже, відповідач не видав позивачу його трудову книжку в день звільнення та не надіслав її на адресу позивача отримавши про це його заяву, строк затримки видачі позивачу його трудової книжки становить 338 робочих днів.

Отже, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.05.2017 року по день отримання трудової книжки - 28.09.2018 року в розмірі 54 080 грн.(160*338).

З врахуванням наведеного вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованою та підлягає до задоволення в розмірі 54 080 грн.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 704 гривні 80 коп. судового збору на користь держави.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 43 Конституції України, ст.ст. 47, 116, 117 Кодексу законів про працю України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 259, 263, 268, 273, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Регістр про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Регістр , місцезнаходження якого: м. Івано-Франківськ, вул. Торгова, буд. № 3, код ЄДРПОУ - 40600838 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 55 739 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять) гривень 99 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.05.2017 року по 30.11.2018 року.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Регістр , місцезнаходження якого: м. Івано-Франківськ, вул. Торгова, буд. № 3, код ЄДРПОУ - 40600838 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 54 080 (п'ятдесят чотири тисячі вісімдесят) гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.05.2017 року по 28.09.2018 року.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Регістр , місцезнаходження якого: м. Івано-Франківськ, вул. Торгова, буд. № 3, код ЄДРПОУ - 40600838, на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31211256026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106) - 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судового збору.

Стягнути із присудженої суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.05.2017 року по день фактичного розрахунку, а саме по 30.11.2018 року в розмірі 55 739 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять) гривень 99 копійок всі обов'язкові платежі та внески.

Стягнути із присудженої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.05.2017 року по 28.09.2018 року в розмірі 54 080 (п'ятдесят чотири тисячі вісімдесят) гривень всі обов'язкові платежі та внески.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2018 року.

Суддя Бабій О.М.