Постанова

від 29.11.2018 по справі 814/1531/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1531/18

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Дата ухвалення рішення 06.09.2018 р. Місце ухвалення: м. Миколаїв

П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з адміністративним позовом до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення від 13.06.2018 року № 41576313 державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Постолакі Надії Костянтинівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень; зобов'язати Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради повторно розглянути заяву позивачів від 08.06.2018 року (реєстраційний номер 28609640) та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги, посилаючись, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.06.2018 року позивачі звернулись із заявою про державну реєстрацію права власності на об'єкти майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2

До заяви позивачі додали копії технічного паспорту та заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.04.2018 року у справі № 490/8122/17, яким за позивачами визнано право власності на вказані об'єкти по 1/2 за кожним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4

13.06.2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Постолакі Надією Костянтинівною за результатами розгляду заяви позивачів прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав № 41576313.

Підстава відмови: п. 5 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на об'єкт належить іншій юридичній особі, відмінній від спадкодавця.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції вирішуючи справу прийшов до висновку, що державний реєстратор при прийнятті рішення про відмову у державній реєстрації прав від 13.06.2018 року № 41576313 діяв правомірно та обґрунтовано.

Доходячи такого висновку, суд першої інстанції послався на те, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нежитлова будівля по АДРЕСА_1 належить Приватному підприємству фірмі Дорал (код ЄДРПОУ 23401061), засновником та директором якої є ОСОБА_4, фірма не перебуває у стані ліквідації.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачі, обґрунтовуючи свою позицію, ототожнюють майно приватного підприємства з майном засновника підприємства, що неприпустимо, оскільки на одне й те ж саме майно право власності (у розмірі 1/1) не можуть мати два різних суб'єкти.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, з огляду на викладене.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року № 1952-IV, чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

За правилами ст.ст. 4, 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року № 1952-IV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно вимог ч. 3 ст. 10 вказаного Закону державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

У відповідності до ст. 11 цього ж Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв'язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки (ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року № 1952-IV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Аналіз вказаних положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень дає підстави стверджувати, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і поданих документів державний реєстратор має виключну компетенцію у питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.

Таким чином, вбачається, що єдиним суб'єктом, наділеним повноваженнями приймати рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, відмови в державній реєстрації, є державний реєстратор, рішення, дія та бездіяльність, якого і підлягає оскарженню до суду.

Тобто, Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради є неналежним відповідачем у даній справі щодо заявлених позивачами вимог про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Постолакі Надії Костянтинівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5, 6, 7 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Проте, під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що в даній справі виступає неналежний відповідач та не допустив його заміну.

Разом з тим, слід зауважити, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості допустити заміну неналежного відповідача під час апеляційного розгляду справи з огляду на вирішення судом першої інстанції спору саме відносно Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.

Головною особливістю апеляційного розгляду є те, що апеляційна інстанція не розглядає справу з початку, а переглядає рішення суду першої інстанції, тобто публічно-правовий спір вже вирішено.

Оскільки ст. 48 КАС України, як наслідок заміни неналежного відповідача чи залучення належного відповідача у якості другого відповідача, передбачає розгляд справи спочатку, апеляційний суд позбавлений такої процесуальної можливості як заміна неналежної сторони. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Таким чином, апеляційному перегляду підлягає справа, відповідачем по якій є неналежний відповідач, та публічно-правовий спір вже вирішено.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову про скасування рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав має бути відмовлено саме з тих підстав, що відповідач - Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради є неналежним відповідачем у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального та матеріального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 03.12.2018 р.

Головуючий суддя: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька