Постанова

від 29.11.2018 по справі 815/6635/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6635/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря - Худика С.А.

за участю представника апелянта - Шалько О.А.

за участю представника відповідача - Яківця М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіва" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіва" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Будіва" ( позивач) звернулось з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 08.09.2017 року: №030151401 про донарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 433 105 грн. та штрафної санкції на суму 10 276 грн. та №0030181401 про зменшення від'ємного значення з ПДВ у сумі 182 589 грн., мотивуючи це тим, що під час перевірки були надані всі необхідні документи на підтвердження правовідносин позивача з його контрагентами, а тому висновки акту не ґрунтуються на чинному законодавстві та суперечать наданим первинним документам позивача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року - позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0030181401 від 08.09.2017 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0030151401 від 08.09.2017р. в частині суми, що перевищує суму податку на прибуток -412 883грн.

В решті позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будіва", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду від 02.07.2018р. скасувати в частині відмови в позові, та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив про те, що суд прийшов до помилкового та необґрунтованого висновку стосовно того, що ФОП ОСОБА_3 фактично не надавала ТОВ Будіва рекламних послуг. Будь-які міркування стосовно того, які умови повинні були бути вказані у договорі, чи про порядок його виконання ( правильний порядок на чиюсь думку) не є належним доказом, та не може бути покладений в основу виводів суду.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року апеляційна скарга Головного управління ДФС в Одеській області на рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року - повернута апелянту у зв'язку з несплатою судового збору.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів не входить в обговорення та оцінку рішення суду в частині задоволення позовних вимог, яка сторонами не оскаржується.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що ГУ ДФС в Одеській області було проведено документальну планову виїзну перевірку TOB "Будіва" з питань дотримання податкового законодавства за період з 15.12.2015 по 31.03.2017, за результатами якої було складено акт перевірки від 25.07.2017 №910/15-32-14-01/40177201 (далі акт перевірки).

11.09.2017 підприємством отримані податкові повідомлення рішення від 08.09.2017: №0030151401 про донарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 433 105 грн. та штрафна санкція на суму 10 276грн.; №0030181401 про зменшення від'ємного значення з ПДВ у сумі 182 589 грн.; №0030191401 про застосування штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних на загальну суму 5 181,92 грн.

Не погодившись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до ДФС України зі скаргою на спірні податкові повідомлення рішення. Рішенням ДФС України від 30.11.2017 №28181/6/99-11-01-01-25, скасовано рішення № 0030191401 про застосування штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних на загальну суму 5181,92 грн. Прийнято нове рішення від 06.12.2017 № 0045631401. Рішення від 08.09.2017 №0030151401 та №0030181401 залишені в силі.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлені наступні порушення:

1. п.44.1.ст.44 , п.44.2.ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, Податкового кодексу, п.2 ст.3, п.1. ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, п.5, п.6, п.7 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, в результаті чого занижений податок на прибуток в періоді, що перевіряється, на загальну суму 453 327 грн., у тому числі: рік 2016 в сумі 355 443грн. за 1 квартал 2017 року в сумі 97 884 грн.

2. п.44.1.ст.44 , п.44.2.ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, Податкового кодексу, п.2 ст.З, п.1. ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, п.5, п.б, п.7 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, перевіркою відображених рядку в рядку 2180 інші операційні витрати Фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва за формою 2,-м, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 112 345 грн., у тому числі за рік 2015 в сумі 112 345 грн.

3. п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, п.201.7 ст. 201, п.201.10 ст. 201

Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 182 589 грн. у тому числі: 63105 грн.; за серпень 2016 року у сумі - 2761 грн.; за вересень 2016 року у сумі - 14 334 грн.; за жовтень 2016 року у сумі - 9799 грн.; за листопад 2016 року у сумі - 22170 грн.; за лютий 2017 року у сумі 87 526 грн.

Саме невизнання судом першої інстанції реальності витрат з надання рекламних послуг ФОП ОСОБА_3 та визнання правомірним в цій частині податкового повідомлення - рішення № 0030151401 від 08.09.2017 р. з податку на прибуток у сумі 433 105 грн., є предметом апеляційного оскарження.

В акті перевірки зазначено, що підприємством неправомірно включено до складу витрат - витрати на рекламу на загальну суму 2 406 140 грн. А саме: в 2016 році всього у сумі - 1 862 340 грн., 1 квартал 2017 всього у сумі -543 800 грн. Таким чином, сума податку складає 2 406 140*18%= 433 105. Натомість перевіряючими зазначена інша сума податку, а саме : 453 327 грн.

Таким чином, TOB "БУДІВА" до складу інших операційних витрат було включено витрати на збут, а саме: витрати на розробку, виготовлення, розповсюдження або доставка рекламних матеріалів та інші рекламні послуги для залучення клієнтів за період з 01.12.2015 по 31.03.2017 року.

Підставою для відображення витрат у обліку став договір надання послуг №010716 укладений між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) 10.07.2016 року.

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по розробці, виготовленню поліграфічної продукції, а також зобов'язується надати замовнику рекламні послуги, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги у розмірі, порядку та строки передбачені договором.

Згідно звітів про надання рекламних послуг встановлено, що ФОП ОСОБА_3, було вироблено 366500 шт. листівок, каталогів-збірників, плакатів, єврофлаєрів на загальну суму - 1918720 грн. та надано послуг на їх поширення на загальну суму - 487 420 грн.

В бухгалтерському обліку дані операції відображено наступним чином: Дт 68 "Розрахунки з іншими кредиторами" КтЗІ 1 "Поточні рахунки в банку" на суму 335 000 грн. Дт 93 "Витрати на збут" Кт 68 "Розрахунки з іншими кредиторами" на суму 2 406 140 грн. Дт 791 "Фінансовий результат" Кт 92 "Адміністративні витрати" на суму 2 406 140 грн.

Станом на 31.03.2017 року по рахунку Кт 68 "Розрахунки з іншими кредиторами" по контрагенту ФОП ОСОБА_3, у ТОВ обліковується кредиторська заборгованість - 2 071 140 грн. (тобто оплата по договору не здійснена у повному обсязі).

Сторонами не заперечувалось, що під час проведення перевірки 18.07.2017 перевіряючими вручено головному бухгалтеру ТОВ "Будіва" письмовий запит про надання пояснень та копій документів по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 щодо отримання рекламних послуг, а саме: договорів, заявок на кількість, якість та ціну виготовлення, актів прийомки - передачі виготовлених листівок, каталогів (збірників), плакатів, єврофлаєрів, даних бухгалтерського обліку щодо їх оприбуткування та подальшої їх передачі ФОП ОСОБА_3 для їх розповсюдження, даних про їх виробника, та інші документи, які підтверджують факт їх виготовлення та розповсюдження. Станом на дату складання акту відповідні пояснення та їх документальне підтвердження не надавалися.

З акту перевірки також вбачається, що за даними 1С "Податковий блок" встановлено, що ОСОБА_3, зареєстрована як фізична особа - підприємець в органах ДФС 08.06.2016 за №155416107453. Основним видом діяльності є - 47-91-роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет.

Згідно декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_3, за 2016 рік задекларовано доходи у розмірі - 335 000 грн.

За даними 1С "Податковий блок" у ФОП ОСОБА_3, код НОМЕР_4, відсутні наймані працівники та об'єкти, які могли використовуватися для виробництва 366 500 шт. листівок, каталогів-збірників, плакатів, єврофлаєрів.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що розповсюдження замовленої рекламної продукції відбувалось у місті Києві, Дніпро, Кривий Ріг та в Одесі без фактичної передачі її від ФОП до ТОВ після виготовлення в м. Одесі.

Суд першої інстанції, відмовляючи в частині позовних вимог щодо протиправності податкового повідомлення - рішення від 08.09.2017 року №0030151401 про донарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 433 105 грн.

у зв'язку з придбанням ТОВ "БУДІВА у ФОП ОСОБА_3 рекламних послуг, виходив з того, що надані позивачем в судовому засіданні документи підтверджують лише документування операцій з придбання послуг, а сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що такі рекламна продукція вироблялась та розповсюджувалась, тому наявні у позивача первинні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Згідно п.п. 134.1.1. ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Статтями ПК України визначено перелік різниць, які збільшують/зменшують фінансовий результат до оподаткування.

Відповідно до п. б П(С)БО 16 витратами, звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно п. 7 П(С)БО 16 витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійсненні.

Придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності, або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

В силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).

Відповідно до вимог п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бум імперського обліку.

Відповідно до вимог п.п.14.1.36. п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно-до вимог п.п.14.1.185. п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вивчення певної дії або провадження певної діяльності.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено "Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248 (далі Положення №318).

Згідно п. 4 Положення №318 об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 Положення №318).

Згідно з нормами ст. 1 Закону України "Про рекламу" виробник реклами - особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами.

Заходи рекламного характеру - заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягають в тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 ЦКУ).

Прибуток (доход -) суб'єкта господарювання, в розумінні ст. 142 Господарського кодексу України, є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Таким чином, прибуток (доход) - це мета всієї діяльності та є показником діяльності за певний період, і береться до уваги дохід та витрати за звітний період, а не результат (доход) кожної окремої операції.

Отримання підприємством доходу (прибутку) завжди пов'язане з проведенням визначених витрат. Кожне підприємство діє на свій розсуд, воно самостійно планує свою діяльність, розпоряджується своїм майном, несе відповідальність перед кредиторами, тощо.

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

Як було зазначено вище, результат послуг, які надавалися ФОП ОСОБА_3 стосувалось просування на ринку будівельних матеріалів.

Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік, в результаті комплексу заходів, у тому числі реклами, позивачем отримано прибуток.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що підтвердженням належного виконання зазначеного договору стали результати виконаних робіт, а саме виготовлені листівки, каталог-збірник, плакат, флаєри (копії зразків цих виробів наявні в матеріалах справи).

Посилання в акті перевірки на те, що під час проведення перевірки підприємством не надано договір, акти виконаних робіт (при цьому в акті міститься посилання на ці акти) з ФОП ОСОБА_3, не відповідає дійсності.

Стосовно тверджень відповідача, що 18.07.2017 головному бухгалтеру надано запит щодо надання пояснень та копій документів по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3, та станом на дату складання акту перевірки відповідні пояснення не надані, то колегія суддів вважає, що первинні документи по зазначеній господарській операції були надані позивачем в достатньому обсязі, що може свідчити про її реальність.

Ще одним мотивом невизнання судом факту реального виконання з боку ФОП ОСОБА_3 умов договору з позивачем, на думку суду, є те, що ФОП ОСОБА_3 не надала суду документів, які би підтверджували реальність господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та її контрагентами . Тобто, суд обгрунтував свій висновок про невизнання доводів позивача тим, що не дослідив документи, які підтверджують наявність реальних господарських відносин між ФОП ОСОБА_3(яка не є стороною по справі та не зобов'язана доводити суду реальність своєї господарської діяльності з іншими суб'єктами господарювання. Документи, які фіксують наявність господарських зв'язків між ФОП ОСОБА_3 та іншими суб'єктами, які не є учасникам и справи, не відносяться до письмових доказів, які б підтверджували наявність або відсутність реальних операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3

Як вбачається з матеріалів справи, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3, пояснила суду, що є дружиною головного директора ТОВ "Будіва", та що продукцію (брошури та європлакати) замовляла у третіх осіб, розрахунки з якими здійснювались або на картку або готівкою. Також свідок в судовому засіданні пояснила, що для розповсюдження виготовленої продукції по різних містах України нею залучались інші фізичні особи - підприємці, з цих міст, які безпосередньо і здійснювали таке розповсюдження, розрахунки з ними проводились в основному готівкою чи на карту, та вона не контролювала виконання умов договору з їх боку.

Однак суд першої інстанції, дійшов суперечливого висновку про фіктивність даної операції.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відомості Інформаційної Системи "Податковий блок" стосовно того, що у ФОП ОСОБА_3, код НОМЕР_4, відсутні наймані працівники та об'єкти, які могли використовуватися для виробництва 366 500 шт. листівок, каталогів-збірників, плакатів, єврофлаєрів, не містять об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки в останніх відсутній аналіз первинних документів по взаємовідносинам із позивачем і він ґрунтується лише на аналізі податкової звітності контрагента позивача, що не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення спірних операцій із позивачем.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у формуванні витрат, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Апеляційний суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Крім того, надані акти здачі-приймання наданих послуг містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладеного договору та специфіку придбаних послуг у контрагента, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позивач не надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Апеляційний суд вважає, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних податкових вигод.

За таких обставин, доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі про реальність фактичної поставки послуг позивачу ґрунтуються на положеннях законодавства та відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 315, 317 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині на підставі неправильного застосування норм матеріального права.

Згідно до ст. ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіва" - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіва" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - скасувати в частині визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення №0030151401 від 08.09.2017р. в частині суми, що перевищує суму податку на прибуток -412 883грн. та в частині відмови в позові щодо решти суми.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - №0030151401 від 08.09.2017р. про донарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 433 105 грн. та штрафної санкції на суму 10 276грн. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0030151401 від 08.09.2017р. про донарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 433 105 грн. та штрафної санкції на суму 10 276грн.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіва" (код ЄДРПОУ 40177201) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 14 085 грн. (чотирнадцять тисяч вісімдесят п'ять гривен ).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 29.11.2018р.

Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.