Постанова

від 28.11.2018 по справі 913/321/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2018 р. Справа № 913/321/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий:Зубченко І.В. (доповідач), судді:Радіонова О.О. , Чернота Л.Ф. при секретарі судового засідання: Трубниковій Ю.О. за участю представників: від позивача:не з'явився від відповідача-1:не з'явився від відповідача-2:не з'явився від відповідача-3:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "УКРГАЗБАНК", м.Київ на ухвалу господарського суду Луганської області постановлену 01.10.2018р. прозакриття провадження у справі№ 913/321/18 (суддя Шеліхіна Р.М.) за позовомПублічного акціонерного товариства акціонерного банку "УКРГАЗБАНК", м.Київ до відповідачів 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне транспортне підприємство "Союз-Авто", смт.Слов'яносербськ Луганської області; 2.ОСОБА_1, смт.Слов'яносербськ Луганської області; 3.ОСОБА_2, смт.Слов'яносербськ Луганської області простягнення 455159,89грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", м.Київ, позивач, звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне транспортне підприємство "Союз-Авто", смт.Слов'яносербськ Луганської області (далі - відповідач-1), ОСОБА_1, смт.Слов'яносербськ Луганської області (далі - відповідач-2), ОСОБА_2, смт.Слов'яносербськ Луганської області (далі - відповідач-3) про солідарне стягнення з усіх відповідачів заборгованості по кредиту у сумі 410955,00грн., заборгованості по процентах поточної у сумі 43890,21грн. та заборгованості по процентах простроченої у сумі 314,68грн., що разом становить 455159,89грн. на підставі кредитного договору №МСБ-19 від 23.05.2013р.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.07.2018р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.07.2018р.

Ухвалами суду першої інстанції від 19.07.2018р. та від 06.08.2018р. підготовче засідання відкладалося на 06.08.2018р. та на 01.10.2018р. відповідно.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.10.2018р. провадження у справі №913/321/18 закрите на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки, за висновками суду, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк УКРГАЗБАНК через господарський суд Луганської області звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Луганської області від 01.10.2018р. у справі №913/321/18 скасувати, справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

На переконання апелянта, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню. Так, скаржник наголошує, що судом першої інстанції проігноровано положення п.1 ст.20 ГПК України, відповідно до якого господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається враховуючи суб'єктний склад основного зобов'язання.

Крім того, апелянт з посиланням на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 13.03.2018р. №415/2542/15-ц та від 25.04.2018р. №1522/18417/12-ц, зауважує, що критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних відносин. При цьому, позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

Разом з іншим, скаржник звертає увагу, що закриття провадження у справі в частині позовних вимог банку до юридичної особи не мотивоване судом першої інстанції.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2018р. у справі №913/321/18 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою суду від 05.11.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі №913/321/18, зобов'язано відповідачів у строк до 16.11.2018р. включно надати до Східного апеляційного господарського суду відзиви на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання іншим сторонам.

Відповідачі свої правом, наданим ст.263 ГПК України не скористалися, відзиву на апеляційну скаргу не надали.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.11.2018р. розгляд справи призначено на 28.11.2018р.

У судове засідання 28.11.2018р. представники сторін не з'явились, не повідомивши суд завчасно при причини неявки. Про дату, час та місце проведення судового засідання у справі повідомлені належним чином, про що свідчить наявний у матеріалах справи витяг з сайту Східного апеляційного господарського суду (повідомлення для відповідачів) та витяги з сайту Укрпошта (про стан відправлень на адресу позивача).

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р. та інші).

Відповідно до ч.2 ст.273 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст.120, ст.202, ст.270, ч.2 ст.273 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 ГПК України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації не здійснювався, складено протокол.

У судовому засіданні 28.11.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне транспортне підприємство "Союз-Авто", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення з усіх відповідачів заборгованості у загальному розмірі 455159,89грн. на підставі кредитного договору №МСБ-19 від 23.05.2013р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 порушено умови укладеного між сторонами кредитного договору №МСБ-19 від 23.05.2013р. в частині своєчасного розрахунку по кредиту та нарахованих процентах, а відповідач-2 і відповідач-3 є сторонами договорів поруки №МСБ-19/П2 від 23.05.2013р. та №МСБ-19/П1 від 23.05.2013р., якими забезпечено виконання зобов'язань за кредитним договором №МСБ-19 від 23.05.2013р., на підставі якого утворилась заборгованість.

Як вже зазначалося, ухвалою господарського суду Луганської області від 01.10.2018р. провадження у справі №913/321/18 закрите на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки, за висновками суду, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

При цьому в названій ухвалі місцевий господарський суд наголосив, що позивач зобов'язаний врахувати правила підвідомчості вирішення спорів відповідно до суб'єктного складу сторін. Заявляючи солідарне стягнення боргу і з позичальника - юридичної особи, і з поручителів - громадян - фізичних осіб, позивач залишив поза увагою приписи процесуального законодавства, ст.ст.4, 20 ГПК України, які визначають суб'єктний склад сторін у господарському судочинстві, мають імперативний характер, і на розсуд суду не застосовуються.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України. За змістом п.1 ч.1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

За змістом ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 ЦК України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов'язання.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" як кредитор звернулося до господарського суду з позовом у тому числі до фізичних осіб, як поручителів за договорами поруки, що укладені на забезпечення зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто, між позивачем та відповідачами-2,3 наявний спір щодо правочинів, укладених для виконання зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України. Позовні вимоги у цій справі є однорідними та нерозривно пов'язаними з обов'язком належного виконання основного зобов'язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом.

Відповідно до положень ч.2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Вказуючи, що заява не підлягає розгляду господарським судом, оскільки позов пред'явлено до фізичних осіб, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що за статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями ГПК України (наприклад, пункти 5, 10, 14 статті 20 ГПК України).

Отже, враховуючи викладене, з дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017р. №2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Положення п.1 ч.1 ст.20 ГПК України не пов'язують також належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці, з об'єднанням таких позовних вимог із вимогами до особи - боржника за основним зобов'язанням.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018р. у справі №415/1542/15-ц (провадження №14-40цс18), від 21.03.2018р. у справі № 2-1390/11 (провадження №14-41цс18), від 17.04.2018р. у справі №545/1014/15-ц (провадження №14-54цс18), від 25.04.2018р. у справі №641/9926/15-ц (провадження №14-121цс18), від 02.10.2018р. у справі №910/1733/18 (провадження №12-170гс18).

Відтак, висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України не відповідає наведеним вище нормам процесуального права та є помилковим.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.280 ГПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Частиною 3 ст.271 ГПК України передбачено, що у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про закриття провадження у справі, справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" на ухвалу господарського суду Луганської області від 01.10.2018р. у справі №913/321/18 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а названа ухвала суду першої інстанції - скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.280 ГПК України, у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, з направленням справи на розгляд господарського суду Луганської області.

З огляду на висновок суду щодо суті апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору, згідно із загальними правилами ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 271, 273, 275, 280, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "УКРГАЗБАНК", м.Київ на ухвалу господарського суду Луганської області від 01.10.2018р. у справі №913/321/18 - задовольнити .

Ухвалу господарського суду Луганської області від 01.10.2018р. у справі №913/321/18 - скасувати.

Справу №913/321/18 передати на розгляд господарського суду Луганської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 28.11.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 03.12.2018р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова

Суддя Л.Ф. Чернота